Підстави, умови та порядок припинення права власності на земельну ділянку. 13 страница
Четвертий склад правопорушенням становить неправильну експлуатацію, знищення чи пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд і захисних лісонасаджень. Воно може мати прояв у порушенні технологій здійснення меліоративних, культуртехнічних та інших робіт, відсутності спеціальних сховищ, що призводять до погіршення стану земель, відмові від проведення відповідної експертизи тощо.
У ст. 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки. Суть такого правопорушення полягає в тому, що особа самовільно займає чужу земельну ділянку і використовує її, не маючи на те правових підстав, передбачених законодавством. Одним із способів самовільного заняття є самовільне захоплення землі шляхом заволодіння ділянкою без дозволу органів, уповноважених приймати рішення про надання земельних ділянок. Згідно з ст. 125 ЗК склад такого адміністративного проступку формують випадки, коли особа займає земельну ділянку до моменту отримання нею документа, що посвідчує право на земельну ділянку та здійснення державної реєстрації, а також, коли особа приступає до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості).
Особа, що самовільно зайняла земельну ділянку, зобов'язана самостійно і за власний рахунок привести ділянку у стан, придатний для використання відповідно до її призначення, у разі потреби провести рекультивацію і знести зведені будівлі. Оскільки притягненням до адміністративної відповідальності не вирішується питання про повернення земельної ділянки її законному володарю (власнику), то питання про повернення ділянки може вирішуватися у судовому порядку шляхом пред'явлення позову на підставі ст. 212 ЗК.
|
|
|
Як вже зазначалось, нині ст. 197-1 КК передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. За вимогами ст. 61 Конституції не виключається можливість притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за одне й те ж правопорушення. Проте виникає питання щодо розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки. Традиційним критерієм їх розмежування була і залишається ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення.
У ст. 53-2 КУпАП передбачається склад земельного правопорушення у вигляді приховування чи перекручення даних земельного кадастру. Цією нормою по суті встановлена адміністративна відповідальність за 2 самостійних види правопорушень: перекручення даних земельного кадастру і приховування інформації про стан, розміри, кількість та наявність земель запасу чи резервного фонду.
|
|
|
За ст. 194 ЗК призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Тому достовірні відомості про кількісні, якісні та інші показники земель містяться у земельному кадастрі.
Проте Закон "Про державний земельний кадастр", прийнятий Верховною Радою України 20 березня 2007 р., не набув чинності. У зв'язку з цим земельний кадастр ведеться відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Реєстрація земельних ділянок ведеться згідно з вимогами Указу Президента України "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" та однойменної постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1088 та наказу Держкомзему "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель". Саме цими нормативно-правовими актами слід керуватись при кваліфікації адміністративного правопорушення щодо приховування чи перекручення даних земельного кадастру.
|
|
|
Стосовно приховування інформації про наявність земель запасу чи резервного фонду слід мати на увазі, що у ст. 19 ЗК землі запасу не виділяють як самостійну категорію земель у складі земельного фонду. Тепер за ч. 2 ст. 19 ЗК земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 25 ЗК органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель у розмірі до 15% площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Такий фонд відповідно до ч. 10 ст. 25 ЗК перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням. Тому суб'єктами правопорушення щодо приховування інформації про наявність земель запасу чи резервного фонду можуть бути посадови особи, обов'язками яких є надання такої інформації.
|
|
|
У ст. 55 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Дотримання вимог проектів внутрішньогосподарського землеустрою випливають із змісту обов'язків власників земельних ділянок та землекористувачів забезпечувати використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, встановлених ст. 91 та ст. 96 ЗК. В окремих випадках у земельному законодавстві прямо вказується на обов'язки власників землі та землекористувачів забезпечувати ефективне використання землі відповідно до проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Такі обов'язки передбачені у ст. 12 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та ст. 16 Закону "Про фермерське господарство".
Відповідно до ст. 186 ЗК проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі чи землекористувачами, тобто самими підприємствами, установами, організаціями чи громадянами. Проте після затвердження ними проектів внутрішньогосподарського землеустрою вони підлягають суровому дотриманню.
У ст. 56 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за знищення межових знаків. Згідно з ст. 108 ЗК межовими знаками є такі спорудження (знаки), що відокремлюють сусідні земельні ділянки. За ст. 55 Закону "Про землеустрій", межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Проте за чинним земельним законодавством ними можуть бути рослинні смуги, доріжки, рівчаки, канали, стіни, паркани та інші споруди, а також дерева, кущі та інші насадження. Не дивлячись на те, останні не відповідають встановленим зразкам, вони підлягають збереженню, а їх знищення тягне адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, що пов'язані із земельними відносинами передбачена й у інших нормах КУпАП. Так, у ст. 97 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за самовільне будівництво будинків або споруджень. Не дивлячись на те, що вказана норма включена у гл. 8 КУпАП, присвяченій адміністративним правопорушенням в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів, притягнення до відповідальності за діяння, що утворюють склад цього правопорушення, відноситься і до заходів адміністративної відповідальності за земельні правопорушення, оскільки вони пов'язані з порушеннями встановленого порядку використання земель.
У ст. 104 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за потраву посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств та інших державних, громадських чи фермерських господарств. Потравою вважається пошкодження або знищення сільськогосподарських культур, полезахисних насаджень, плодово-ягідних та інших насаджень, а також протравлення сіна в стогах і трав на лугах домашньою худобою чи птицею або проїздом автомобільним, сільськогосподарським чи гужовим транспортом.
Норми про відповідальність за потраву передбачають не тільки сплату штрафу, а і відшкодування збитків, заподіяних потравою. Особи, винні в потраві посівів і пошкодженні насаджень сільськогосподарських підприємств, несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Так, проїзд по посівах чи насадженнях на автомобілі, тракторі, комбайні чи іншій машині тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проїзд по посівах чи насадженнях на гужовому транспорті викликає накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
За невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами може наставати адміністративна відповідальність керівників як сільськогосподарських, так і несільськогосподарських підприємств, їхніх працівників, членів кооперативних підприємств і організацій, а також громадян — власників землі та землекористувачів. Якщо сільськогосподарські підприємства, власники землі і землекористувачі не видаляють зі своїх ділянок бур'яни, то виконком місцевої ради вправі зробити попередження і зобов'язати до проведення заходів, спрямованих на боротьбу з бур'янами протягом певного строку. Відповідно до ст. 105 КУпАП на осіб, які не вжили після цього необхідних заходів для їх знищення, накладається штраф на громадян — від 4 до 10, а на посадових осіб — від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розгляд справ і прийняття рішень про адміністративні правопорушення та накладення штрафів по цих справах здійснюється адміністративними комісіями виконавчих органів міських рад.
Згідно з ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються наступними органами: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, місцевими судами (суддями), органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій й іншими уповноваженими на це органами та посадовими особами. Зокрема, відповідно до ст. 238-1 КУпАП органи земельних ресурсів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодавства у сфері використання й охорони земель та регулювання земельних відносин. Відповідно до ч. 2 ст. 238-1 КУпАП від імені зазначених органів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Голова Державного комітету України по земельних ресурсах та його заступники, Голова республіканського комітету по земельних ресурсах АРК та його заступники, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських головних управлінь та їх заступники, начальники міських (міст обласного та районного підпорядкування), районних управлінь (відділів) земельних ресурсів та їх заступники, інженери-землевпорядники сіл і селищ.
Відповідно до ст. 9 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" такий контроль здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель , який є урядовим органом державного управління і діє у складі Держземінспекції .
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення при виявленні порушень земельного законодавства, їх обліку, оскарження, контролю за виконанням та веденням діловодства у справах про адміністративні правопорушення на виконання положень КУпАП, визначений в Інструкції з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення, затв. наказом Держкомзему від 28.04.2009 р. № 147. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для державних інспекторів, яким відповідно до законодавства надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, видавати обов'язкові для виконання вказівки (приписи), розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення. При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення. Зразок протоколу затверджено наказом Держ-комзему "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель".
У ст. 144 ЗК встановлено спеціальну процедуру притягнення до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, що відрізняється від порядку, визначеного в КУпАП. Відповідно до вказаної земельно-правової норми, у випадку виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол, видає особі, яка припустила правопорушення, вказівку про їх усунення протягом 30 днів. Якщо ця особа не виконала протягом зазначеного строку вказівку державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, інспектор відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення і повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У ст. 144 ЗК прямо не зазначено, за які правопорушення у сфері земельних відносин встановлена така спеціальна процедура для притягнення до відповідальності. З врахуванням розташування цієї норми та найменування ст. 144 ЗК, можна дійти до висновку, що ця процедура може бути застосована тільки у справах про земельні правопорушення, що віднесені до відання органів по земельних ресурсах. По справах за правопорушення, що не зазначені у ст.ст. 143, 144 ЗК, видача вказівки про усунення правопорушення державним інспектором не є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — 2 місяців з дня його виявлення. Штраф, накладений на громадянина чи посадову особу, має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у випадку оскарження чи опротестування такої постанови — не пізніше 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення. У випадку якщо штраф у зазначений строк не буде сплачений, він стягується в примусовому порядку.
Якщо в диспозиції норм КУпАП про адміністративну відповідальність за земельні порущення зазначені спеціальні суб'єкти правопорушення (посадові особи), то вони не застосовуються до працівників підприємств, установ, організацій. Не можуть також застосовуватися ці норми при порушенні громадянами — землекористувачами правил присадибного землекористування. У цьому зв'язку існує цілий ряд особливостей щодо застосуванню заходів адміністративної відповідальності у різних сферах порушення вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 40 КУпАП якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду — незалежно від розміру шкоди, крім випадків передбачених ч. 2 цієї статті. Відповідно до ст. 329 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку визначеному КУпАП та іншими актами законодавства і є виконавчим документом. Вона має бути виконана не пізніше 15 днів з дня вручення копії постанови винній особі. При притягненні до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу його розмір визначається у межах санкції конкретної норми КУпАП залежно від тяжкості вчиненого проступку, з урахуванням особистості правопорушника, ступеня його вини, майнового стану винної особи, а також обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
91. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.
Законодавчою підставою застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства є норма ст. 211 ЗК. Цивільно-правовій відповідальності за земельні правопорушення притаманні певні особливості, обумовлені специфікою предмета правового регулювання. Такими особливостями є: майновий характер застосовуваних заходів до правопорушника; настання несприятливих, невигідних для правопорушника майнових наслідків; спрямованість заходів відповідальності на задоволення інтересів потерпілої сторони; компенсаційна природа цивільно-правової відповідальності, розмір якої має відповідати розміру понесених потерпілим збитків тощо.
Таким чином, цивільно-правова відповідальність становить форму державного примусу, що полягає у майновому стягненні на користь потерпілого і настанні для правопорушника невигідних майнових наслідків з метою відновлення порушеної сфери майнових відносин. Цей вид відповідальності, у тому числі для земельних правопорушень, виконує наступні функції: компенсаційно-відновлювальну, організаційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну і карально-штрафну.
Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є заподіяння шкоди земельним ресурсам. При цьому її відшкодування здійснюється з урахуванням природної цінності землі. Так, відповідно до ст. 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відмова порушнику земельного правопорядку у відшкодуванні понесених витрат на освоєння чи обробку земельної ділянки й є відповідальністю у власному її розумінні. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру, що покладається на порушника земельного правопорядку.
Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними в результаті порушення земельного законодавства. У разі здійснення правопорушень у галузі земельних відносин можуть наставати певні цивільно-правові наслідки. Так, у випадку забруднення земель, пошкодження споруджень та вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується згідно зі ст. 211 ЗК та ст.ст. 610, 611, 1166 та іншими нормами чинного ЦК. При заподіянні шкоди земельним об'єктам джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується власником цього джерела за правилами ст. 1187 ЦК.
Відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення земельного законодавства слід відрізняти від відшкодування збитків, завданих в результаті вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок. Збитки, завдані внаслідок вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок, заподіюються правомірними діями, передбаченими законом. За подібні дії майнова відповідальність не настає, а провадиться компенсація втрат землевласників та землекористувачів, в обсязі і порядку, передбаченому нормативно-правовими актами. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджений Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, в якому містяться правила відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом), чи тимчасових заняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у непридатний стан для використання за цільовим призначенням в результаті негативного впливу, викликаного діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян. Коло осіб, на яких покладаються обов'язки відшкодувати збитки і втрати власникам землі і землекористувачам є більш широким ніж коло осіб, зобов'язаних відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок земельного правопорушення.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 109; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!