Система елементів адміністративно-правового регулювання (стадій правозастосування та правоохоронної діяльності) складається з таких складових:
Ø норми адміністративного права, їх зовнішнє вираження – джерела адміністративного права;
Ø принципи адміністративного права;
Ø тлумачення норм адміністративного права;
Ø адміністративно-правові відносини;
Ø адміністративно-правовий статус субʼєктів адміністративного права;
Ø індивідуальні акти субʼєктів публічної адміністрації;
Ø форми діяльності субʼєктів адміністративного права;
Ø методи адміністративного права;
Ø адміністративно-правові режими;
Ø адміністративні процедури;
Ø ефективність адміністративно-правового регулювання .
На думку В. Аверʼянова, сучасне оцінювання характеру предмета адміністративного права призводить до висновку про те, що всупереч колишнім помилковим поглядам ця галузь покликана не регулювати аж ніяк не тільки і не скільки управлінські відносини між публічно-владними субʼєктами, з одного боку, і підвладно-керованими обʼєктами – з іншого, хоча управлінська складова предмета адміністративного права зберігає, безперечно, досить важливе значення. Натомість значно вагоміше суспільне призначення адміністративного права полягає в іншому – у регулюванні численних відносин, що складаються в ході різноманітної діяльності згаданих субʼєктів щодо забезпечення ефективної реалізації належним приватним особам прав і охоронюваних законом інтересів (так само, до речі, як і для виконання покладених на них законом обовʼязків), а у разі порушення цих прав та інтересів – також їх захисту як у позасудовому (адміністративному), так і судовому (через адміністративну юстицію) порядку.
|
|
|
Тепер ми перейдемо більш детально до адміністративно-правового регулювання банківської системи.
Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» установлюються напрямки адміністративної діяльності спеціальної публічної адміністрації щодо забезпечення діяльності банківської системи:
Ø державна реєстрація банків;
Ø здійснення державного регулювання діяльності банків в адміністративній формі;
Ø здійснення банківського нагляду, метою якого є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках;
Ø деякі адміністративні вимоги щодо відносин банків з клієнтами, а саме право клієнта на інформацію, гарантування внесків фізичних осіб;
Ø обовʼязки банку щодо збереження банківської таємниці;
Ø питання запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом;
Ø зобовʼязання подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності з метою оцінювання його фінансового стану;
|
|
|
Ø адміністративні процедури здійснення перевірки банків на місцях інспекторами чи аудиторами, призначеними НБУ;
Ø застосування заходів адміністративного впливу до банків, зокрема скликання загальних зборів, спостережної ради, правління банку для прийняття програми його фінансового оздоровлення;
Ø застосування заходів адміністративного примусу до банків:
· накладення штрафів;
· примусова реорганізація банку;
· призначення тимчасової адміністрації;
· примусова ліквідація банків;
· адміністративні процедури оскарження рішень НБУ .
О. Прилуцький вважає, що у стабільному функціонуванні банків і банківської системи України важливу роль відіграє банківський нагляд, спрямований на зміцнення надійності банківської діяльності, на попередження їх банкрутств. Банки, що перебувають у стані фінансової скрути, за ініціативою НБУ або заявою кредиторів можуть бути ліквідовані. Практика банківського нагляду свідчить, що здебільшого ліквідація банків відбувається за ініціативою НБУ. У підтримці та зміцненні законності в банківській сфері помітна роль належить правовим заходам впливу. Залежно від конкретного виду скоєного правопорушення до порушників – фізичних осіб застосовуються адміністративні, дисциплінарні чи кримінально-правові заходи впливу. Юридична відповідальність може застосовуватися і до банків – як юридичних осіб .
|
|
|
А. Баришніковим обґрунтовано, що основним субʼєктом адміністративно-правового регулювання банківської системи є Національний банк України. Він є особливим державним органом, якому притаманні владні повноваження (функції владарювання); водночас його можна назвати лише носієм виконавчої влади, оскільки він здійснює адміністративно-правове регулювання шляхом використання певних повноважень органів виконавчої влади; владно-розпорядчі повноваження НБУ може здійснювати лише в межах владних контурів виконавчої гілки влади. Разом із тим НБУ притаманний позасистемний статус від цієї гілки влади відповідно до Маастрихтських угод країн-членів Європейського Союзу .
Напрямки адміністративно-правового регулювання банківської системи є такими:
1) державна реєстрація банків;
2) здійснення державного регулювання діяльності банків в адміністративній формі;
|
|
|
3) ліцензування банківської діяльності;
4) банківський нагляд,
5) забезпечення банківської таємниці;
6) регулювання валютних операцій;
7) запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом;
8) адміністративні процедури здійснення перевірки банків;
9) застосування заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності до банків та їх посадових осіб;
10) адміністративні процедури оскарження рішень НБУ .
Отже, усе викладене вище дає можливість виокремити дефініцію адміністративно-правового регулювання банківської системи, що становить собою систему та визначає ті суспільні відносини, які передбачені комплексом різноманітних юридичних засобів; відіграє провідну роль в упорядкуванні суспільних відносин за допомогою норм адміністративного права; характеризується наявністю стадій у функціональному аспекті та змістовому плані; виділяє специфічні не характерні для інших видів соціального регулювання риси; упорядковує лише найбільш важливі соціальні відносини в цій сфері, які не зможуть без правового регулювання ефективно існувати та розвиватися.
Національний банк України та його повноваження у сфері фінансового контролю.
Є основним контрольним органом у сфері грошово-кредитного обігу забезпечення фінансового контролю та банківського нагляду. У межах конституційних повноважень Рада НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, що є суб'єктами підприємницької діяльності, їх відділень, філій, представництв по всій території України. Такий нагляд спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків у діяльності комерційних банків. Фінансовий контроль НБУ спрямований на скорочення зовнішніх і внутрішніх банківських ризиків: ліквідності, кредитних, валютних, облікового відсотка тощо. Стратегічну політику служби банківського нагляду НБУ визначають її контрольно-наглядові функції, які концентруються за кількома формами контролю.
Початковий контроль здійснюється з метою чіткого й повного визначення вимог для отримання ліцензії на проведення банківських операцій. Проводиться на стадії державної реєстрації банків та їх філій і дає змогу ще до вирішення питання стосовно відкриття банку впевнитися у його майбутній надійності. Основною метою початкового контролю є допущення на фінансово-кредитний ринок країни лише таких банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не створюють загрози інтересам їх клієнтів. За Законом України "Про банки і банківську діяльність" вимоги контролю передбачають подання до НБУ для державної реєстрації відповідних установчих документів, що відповідають чинному законодавству України.
Зазначені вимоги стосуються:
Ø обсягу капіталу;
Ø джерел внесків до статутних фондів банків;
Ø фінансового стану засновників банків;
Ø кваліфікації, професійної придатності та ділової репутації керівників банку;
Ø бізнес-плану, що визначає основні види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки.
Основними вимогами для отримання банківської ліцензії є:
Ø наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу у розмірі, що встановлюється законодавством;
Ø належна забезпеченість банку банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, приміщеннями;
Ø рівень професійної придатності керівників банку тощо.
Попередній контроль здійснюється з метою додержання вимог розумного (з оптимальним ризиком) ведення справ, заборони або обмежень окремих видів діяльності, відрахувань від резервів страхування активних операцій банків, які гарантують безпеку та стабільність банку і захист інтересів його клієнтів. Ґрунтується на перевірці та аналізі звітності, що її надають комерційні банки до НБУ (документальна ревізія). Проведення документальної ревізії дає можливість спостерігати за динамікою економічних нормативів для визначення реальних можливостей і перспектив розвитку кожного конкретного банку, а також імовірності та причин виникнення можливих негативних явищ у його подальшій діяльності. Контроль включає також: заборону або обмеження банківської діяльності; встановлення обмежень щодо відрахувань під час формування резервних фондів страхування активних операцій і контроль за їх виконанням; запровадження штрафних санкцій адміністративного і фінансового характеру.
Поточний контроль проводиться шляхом інспектування, здійснення комплексних і тематичних перевірок поточної діяльності банків та їх установ (ревізії на місцях), а також розроблення і вжиття заходів щодо їх організаційного закріплення.
Під час інспектування перевіряються:
Ø законність здійснюваних операцій;
Ø стан бухгалтерського обліку;
Ø діяльність служби внутрішнього банківського аудиту;
Ø достовірність звітів;
Ø відповідність законодавству локальних актів банківської установи тощо.
Поточний контроль передбачає визначення методів і форм перевірки банків, розробку заходів їх організаційного зміцнення і фінансового оздоровлення та їх застосування.
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 193; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!