Теоретичні основи безпосереднього народовладдя 2 страница

Законодавство про вибори в Україні становлять законодавчі акти, які, на нашу думку, можна поділити на нотири групи.

До першої групи належать норми Конституції України, що становлять основу системи виборчого законодавства, закладають загальні принципи виборчого права і засади організації та проведення виборів.

Друга група — це, власне, спеціальні конституційні законодавчі акти про вибори в Україні: закони України «Про вибори народних депу-татів України»', «Про вибори Президента України»², «Про вибори де-путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»³, «Про Центральну виборчу комісію»⁴та інші нормативно-правові акти, що приймаються Верховною Радою України.

До третьої групи належать нормативно-правові акти консти-туційного законодавства, зокрема: закони України «Про громадянст-во України»⁵; «Про об'єднання громадян»⁶; «Про політичні партії в Україні»⁷; «Про мови»⁸; «Про свободу совісті та релігійні організації»⁹; «Про державні символи»¹⁰; «Про статус народного депутата

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 38-39. — Ст. 449.

² Там само.	— 2004.	— № 20-	-21.— Ст. 291.
³ Там само.	— 2004.	— № 30-	-31. —Ст. 382.
⁴ Там само.	— 2004.	— № 36.	— Ст. 448.
⁵ Там само.	— 2001.	— №13.	— Ст. 65.
⁶ Там само.	— 1992.	— № 34.	— Ст. 504.
⁷ Там само.	— 2001.	— № 23.	— Ст. 118.
⁸ Там само.	— 1989.	— № 45.	— Ст. 631.
⁹ Там само.	— 1991.	— № 25.	— Ст. 283.

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 6. — Ст. 17.

139

Розділ 14

України»¹; «Про національні меншини в Україні»²; «Про все-український та місцеві референдуми»³; «Про Конституційний Суд України»⁴.

Найбільшу, четверту, групу нормативних актів становлять галузеві нормативні акти суміжних галузей, якими регулюються певні проце-дури та інститути виборчого процесу. Маються на увазі норми адміністративного законодавства, трудового, житлового, криміналь-ного, кримінально-процесуального, фінансового, які певний час ре-алізовувалися у процесі правового регулювання виборів, а також нові для виборчого процесу норми цивільного, цивільно-процесуального, пенсійного, господарського, митного, інформаційного, сімейного, законодавства про зв'язок, освіту, банківського, податкового, екологічного тощо.

Загалом становлення системи виборчого законодавства Української держави відповідає сучасному світовому, зокрема пост-соціалістичному, досвіду регламентації інституту виборів. Консти-туція України, предметом регулювання якої є, власне, питання організації влади в суспільстві, передбачає, шо забезпечення стабіль-ності й перманентності, легітимності і незворотності її існування закладається ще з моменту встановлення цієї влади, тобто забезпе-чується шляхом конституційного регулювання форм прямої демократа і насамперед виборів.

Історично склалося так, що конституційне регулювання виборів визначено як в основному розділі III «Вибори. Референдум», так і в імпліцитних нормах практично всіх розділів Конституції України: зокрема, розділу I «Загальні засади»; розділу II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»; розділу IV «Верховна Рада України»; розділу V «Президент України» та інших.

За чинною Конституцією України нормативно-правове закріп-лення отримала, по-перше, правова форма виборів. У ст. 5 Конституції України визначено, що «носієм суверенітету і единим джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Стат-тя 69 Конституції України передбачає, що «народне волевиявлення

¹ Там само. — 2001. — № 42. — Ст. 212.

² Там само. — 1992. — № 36. — Ст. 529.

³ Там само. — 1991. — № 33. — Ст. 443.

⁴ Там само. — 1996. — № 49. — Ст. 272.

140

Вибори в Україні

здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосеред-ньої демократа».

По-друге, встановлено принципи виборів. Стаття 71 Конституції України передбачає, що «вибори до органів державної влади та ор-ганів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного го-лосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення».

По-третє, частиною першою ст. 77 Конституції України визначено періодичність проведення чергових виборів до Верховної Ради України, частиною п'ятою ст. 103 Конституції — Президента України.

По-четверте, визначено підстави та суб'єкти призначення позачер-гових виборів. Відповідно до частини другої ст. 77 Конституції України позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

По-п'яте, визначено виключну компетенцію тільки законодавчого регулювання виборів в Україні. Пунктом 20 ст. 92 Конституції України визначається, що організація і порядок проведення виборів і рефе-рендумів регулюється виключно законами України.

По-шосте, визначено загальні засади утворення Центрально! ви- борчої комісії. Пунктом 21 ст. 85 Конституції України передбачено, що призначення на посаду та припинення повноважень членів Цент-ральної виборчої комісії за поданням Президента України належить до повноважень Верховної Ради України.

По-сьоме, ст. 38 Конституції України поряд з іншими політични-ми правами громадян визначено суб'єктивне активне і пасивне вибор-че право громадян України: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

По-восьме, встановлено нормативно-правове регулювання здійс-нення суб'єктивного активного і пасивного виборчого права. Стаття 70 Конституції України передбачає, що право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Частиною другою ст. 76 Конституції України встановлено, що на-родним депутатом України може бути громадянин України, який на

141

Розділ 14

день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні про-тягом останніх п'яти років. Частиною третьою цієї статті передбаче-но, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадя-нин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якшо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

По-дев'яте, визначено засади пріоритетної участі партій у вибо- рах, які проводяться в Україні. Частиною першою ст. 36 Конституції України передбачається, що «громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей». Частиною другою цієї статті встановлено, що «політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Консти-туцією і законами України».

По-десяте, перехідними положеннями встановлено конкретні дата проведення перших після прийняття Конституції України черго-вих виборів. Чергові вибори до Верховної Ради України, як і було визначено, проводилися у березні 1998 р. Такий самий строк визначено і для місцевих виборів. Чергові вибори Президента України проводилися в останню неділю жовтня 1999 р. Отже, саме перехідними положеннями Конституції України встановлено відлік часу для черговості проведення виборів в Україні на майбутнє.

Певний час порядок проведення виборів в Україні поряд з означе-ною системою законодавчих актів у галузі виборчого права фактично регулювався також рішеннями Конституційного Суду України, зокрема Рішенням Конституційного Суду України у справі за консти-туційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про вибори народних депутатів України¹) та Рішенням Конституційного Суду України у справі за поданням Центральное виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень

¹ Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 2. — С. 4-19.

142

Вибори в Україні

частини одинадцятої та тринадцятої ст. 423акону України «Провибо ри народних депутатів України» (справа про тлумачення Закону Ук раїни «Про вибори народних депутатів України»'.

Крім того, у правовому регулюванні виборів поки що значну роль відіграють підзаконні акти конституційного права, нормативні акти інших галузей права та законодавства, зокрема Регламент Централь- ної виборчої комісії, Положення про Секретаріат Центрально! виборчої комісії², постанови Центрально!' виборчої комісії з конкретних питань організації та проведення виборів.

У 2001 р. у правовому регулюванні виборів з'явилася ще одна новела — з метою створення належних умов для реалізації конституційного права громадян вільно обирати і бути обраним до органів державно! влади та місцевого самоврядування, дотримання принципів демократа, відкритості й прозорості здійснення свідомого волевиявлення виборців під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищ-них, міських голів, що відбудуться у 2002 р., Президент України як гарант додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина 30 жовтня 2001 р. видав Указ «Про забезпечення реалізації прав громадян, принципів демократичного суспільства, відкритості і прозорості у процесі підготовки та проведення виборів 2002 року»³. Цим указом Президент України, практично не втручаючись у виборчий процес, передбачив ряд допоміжних заходів, спрямованих на забезпечення демократичних принципів та засад виборчого процесу, роз'яс-нення та вивчення виборчого законодавства України.

Подібний підхід визначено і в Указі Президента України від 23 січня 2006 р. № 62/2006 «Про забезпечення проведення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року»⁴ та в Указі Президента України від 25 лютого 2006 р. № 151/2006 «Про Громадську раду з питань забезпечення реалізації виборчих прав громадян України під час проведення виборів 2006 року»⁵. При проведенні позачергових виборів народних депутатів України 30 вересня 2007 р. Президентом України також було видано Указ № 593/2007 «Про забезпечення ре-

¹ Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 2. — С. 24-28.

² Збірник нормативних актів, що регламентують діяльність Центрально! виборчої
комісії та її Секретаріату. — К., 1998. — С. 7-32.

³ Офіційний вісник України. — 2001. — № 44. — Ст. 1956.

⁴ Там само. — 2006. — № 4. — Ст. 153.
^! Там само. — 2006. — № 9. — Ст. 524.

143

Розділ 14

алізації виборчих прав громадян України, законності, прозорості та відкритості виборчого процесу на позачергових виборах до Верховної Ради України¹.

Отже, сучасному етапові утвердження якісно нового виборчого за-конодавства відповідають окремі законодавчі акти, що регулюють певні види виборів, а також окремі інститути виборчого права. На нашу думку, вже сьогодні визрівають досить позитивні тенденції, що можуть бути підставою для розвитку кодифікаційних робіт з метою створення Виборчого кодексу України.

14.2. Основні принципи виборів

Під принципами виборчого права України розуміють вихідні поло ження, фундаментальні ідеї, які відображають суть виборів як передба-ченої Конституцією України пріоритетної форми безпосередньої демо крата, визначають засади правового регулювання реалізації і гаранту- вання виборчих прав громадян України та забезпечують передбачений законодавством України порядок організації і проведення всіх видів виборів у державі.

Усі принципи поділяють на загальні і спеціальні (міжгалузеві, галузеві, інституціональні). Загальними принципами в питаннях організації виборів є конституційні принципи безпосередньої демократа.

Галузеві принципи виборчого права можна класифікувати на-принципи, що визначають вибори як пріоритетну форму народовлад-дя: вільних виборів, обов'язкового проведення виборів, періодичного проведення виборів, принцип справедливих виборів, дійсних, чесних виборів, допустимості застосування різних виборчих систем; принципи участі громадян у виборах: вільного волевиявлення, добровільної участі у виборах, загального виборчого права, прямого виборчого права, рівного виборчого права, таємного голосування, рівності кон-ституційних виборчих прав громадян; принципи організації виборчого процесу.

Аналіз принципів свідчить, що їх можна поділити на ті, що харак-терні для всіх стадій виборчого процесу, та інституційні — притаманні

¹ Урядовий кур'єр. — 2007. — 6 липня.

144

Вибори в Україні

окремим виборчим процедурам. До перших належать принципи альтернативности багатопартійності виборів, відкритості, гласності виборів, організації виборів спеціальними незалежними органами, територіальної організації виборів. До інституційних принципів мож-на віднести спеціальні: фінансування виборів, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні передвиборної агітації, свободи агітації, юридичної відповідальності за порушення виборчого законо-давства. Існують інші інституційні принципи виборчого права України.

Коротко розглянемо зміст основних принципів виборчого права України.

Принцип вільних виборів є одним із основоположних принципів виборів. В Україні цей принцип уперше був задекларований на рівні Основного Закону в Конституції 1996 р. Принцип вільних виборів означав, що в процесі їхньої організації і проведення повністю виклю-чається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах у цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах.

Ураховуючи положення ст. 21 Загальної декларації прав людини, якою передбачено, що кожна людина має право брати участь в уп-равлінні своею країною безпосередньо або через вільно обраних представників, в українській Конституції одразу кілька статей закріплюють положення, які запроваджують та гарантують ре-алізацію принципу вільних виборів. Так, у ст. 5 Конституції України гарантується право народу на здійснення влади безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Стат-тя 38 передбачає, що громадяни мають право брати участь в управ-лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Подібний правовий підхід містять і положення ст. 71 Конституції, як-то, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Послідовна реалізація принципу вільних виборів передбачає, що при визначенні їхніх результатів не береться до уваги відсоток участі громадян у виборах. Саме таке розуміння цього принципу сьогодні притаманне законодавству більшості країн світу. В Україні також за-пропоновано такий підхід і на виборах народних депутатів України, і

145

Розділ 14

на виборах депутатів Верховно!' Ради Автономно'! Республіки Крим, і на місцевих виборах. Єдиний виняток становлять вибори Президента України, що, як відомо, мають свої особливості.

Загальний підхід до вільних виборів вимагає в процесі їх ор-ганізації і проведення реалізації повною мірою та в порядку, передба-ченому законодавством України, таких конституційних прав, як права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і пе-реконань, права збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних та інших інтересів, права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрации 3 цього погляду масив законодавства України потребує суттєвого вдоскона-лення.

Формою вираження принципу вільних виборів є насамперед процедура таємного голосування. У п. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини закріплено, що вибори «повинні проводитися шляхом таємного голосування або через інші рівноцінні форми, що забезпе-чують свободу голосування». Однак уже у ст. 3 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод фіксується зобов'язання держав проводити вільні вибори «шляхом таємного голосування в таких умовах, які забезпечують вільне волевиявлення народу...»

В Україні голосування на всіх виборах представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування проводиться шляхом таємного заповнення виборчих бюлетенів.

Не менш важливим є принцип обов'язкового і періодичного проведення виборів, що забезпечує стабільність, поступовість і на-ступність у формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Принцип обов'яжовості виборів у конституційному праві трак-тується не завжди однаково. Іноді під обов'язковістю мається наувазі те, що законодавством встановлений обов'язок для громадян брати участь у виборах. Обов'язковість виборів забезпечується встановлен-ням відповідних санкцій для виборців, які не беруть участі у виборах, зокрема накладенням відповідних штрафів (Австралія, Люксембург), вираження громадської догани, осуду (Італія, Бельгія), іноді це може бути відповідальність навіть кримінального характеру у вигляді поз-бавлення волі на певний період часу.

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 147; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 27 28 29 30 313233 34 35 36 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!