Шляхи удосконалення управління виробничими запасами

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 16Следующая ⇒

Заходи	Шляхи досягнення	Отриманий результат
Покращення управління товарно-матеріальними запасами	1.Реалізація виробів, які користуються невеликим попитом за нижчою ціною. 2.Визначення оптимального розміру замовлення та моменту його поновлення	Зниження витрат за зберігання, підвищення притоку грошових коштів

Джерело: ( )

У сільськогосподарському підприємстві вся виробнича діяльність на пряму пов’язана із ефективним використанням товарно-матеріальних запасів. Так, усім відомо що урожайність сільськогосподарських культур залежить значною мірою від дотримання технології посіву та обробітку, а також залежить від дотримання строків виконання робіт, проте, вчасне проведення робіт залежить від наявності паливно-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив та засобів захисту, вони ж на даний час складають вагому частку матеріальних затрат на виробництво, тим самим впливають на собівартість та ціну реалізації. Не забезпеченість відповідними матеріальними запасами, та відсутність коштів, не урегульованість цін, які реагують на ринкову кон’юнктуру призводять до значних втрат, які несуть сільськогосподарські підприємства, основними з них є: зниження врожайності, загибель сільгоспкультур, а відповідно і значні збитки виробників.

Наявність підготовлених складських приміщень, зерносховищ, силососховищ, організація роботи комори в цілому також є важливим чинником для нормальної виробничої діяльності господарства, іноді неможливість розмістити та зберегти зібраний врожай є дуже важливою проблемою, оскільки продукція вимагає особливих умов обробки і зберігання, і те на виробництво чого було затрачено багато часу зусиль, коштів та матеріалів, можна втратити за декілька днів, якщо не вжити відповідних заходів.

Велику увагу потрібно також приділяти, обігу добрив та засобів захисту, нажаль сучасне конкурентоспроможне виробництво без них неможливе, необхідно вчасно їх придбати, забезпечити відповідні умови зберігання, оптимально розрахувати потреби в даних засобах, оскільки вони коштують не дешево та мають обмежений строк придатності.

Посівний та посадковий матеріал, для вирощування сільськогосподарських культур – одна з найбільш важливих складових виробництва, оскільки від його якості на пряму залежить урожайність та валовий збір культур звичайно при дотриманні технології, забезпечення посівним матеріалом, як і паливно-мастильними та міндобривами – одна із важливих складових майбутнього врожаю, а відповідно доходності чи збитковості господарства. Необхідно завчасно проконтролювати якість, обсяг, та умови зберігання посівного та посадкового матеріалу, забезпечити, заготівлю власного, чи закупівлю нового.

Щодо тваринництва, то основними матеріальними запасами, є запаси кормових культур, їх заготівля зберігання, та оптимальне використання – основа розвитку галузі тваринництва, крім того важливим є використання кормових добавок та комбікормів. Тут також необхідно забезпечити вчасну заготівлю, постачання та оптимальні умови зберігання.

Отже, можемо зробити висновок, що для підвищення ефективності виробничої діяльності в господарстві необхідно здійснити ряд заходів по оптимізації системи управління товарно-матеріальними запасами, реорганізувати систему обліку, постачання та зберігання з метою забезпечення ефективного контролю за їх закупівлею та використанням.

Моделювання як напрям удосконалення організаційно-економічного механізму управління матеріальними запасами

У сучасних умовах невизначеної і нестабільної економічної ситуації в Україні та світі підвищується значення управління матеріальними ресурсами промислових підприємств. У зв'язку з несприятливою ситуацією на ринку, падінням попиту і продажів на перші позиції виходять заходи зі стабілізації фінансового становища підприємства, скорочення непродуктивних витрат. У цих умовах постає потреба вдосконалення оперативно-календарного планування, використання прогресивних методів управління запасами, найбільш перспективним з яких є японська система «Точно в строк» («Just-іп-time») і її складова - оперативне планування «Канбан» (в перекладі «точно, вчасно доставити»). Тому дослідження і оцінка цього методу є надзвичайно актуальною темою. Система «Точно в строк» - це концепція виробництва й поставки комплектуючих або товарів до місця виробничого споживання або до моменту продажу в торговельному "підприємстві в необхідній кількості й у потрібний час. Вона забезпечує підвищення ефективності виробництва завдяки зведенню до мінімуму виробничих запасів, складських приміщень, поліпшенню якості продукції, зниженню витрат на виробництво й цін на продукцію. Ця система також дає можливість оперативно регулювати склад номенклатури продукції та обсяги її виробництва відповідно до ринкового попиту. Іншими словами, «Точно в строк» - це система оптимізації виробничих потоків і скорочення виробничих запасів при використанні інструмента планування «Канбан». Відносини між постачальником і покупцем, що дозволяють застосовувати систему поставок «Точно в строк», повинні носити характер тривалого господарського зв'язку й будуватися на довгострокових контрактах. За таких умов можна досягти погодженості в питаннях спільного планування, а також необхідного рівня техніко-технологічного зв'язку, навчитися знаходити економічні компроміси. Застосування системи «Точно в строк» дозволяє різко скоротити витрати, як виробничі, так і товарні, а також зменшити кількість персоналу.

Система «Точно в строк» вимагає значних зусиль при впровадженні та її розробці повинна передувати диференціація асортиментів (номенклатури) товарних або виробничих ресурсів, що постачаються, з метою виділення найбільш значимих позицій, робота з якими може дати найбільший ефект. Як інструмент диференціації може бути використаний аналіз ABC і XYZ. Рішення з постачання приймаються в умовах, коли змінюються як зовнішні фактори господарювання (економічні, політичні, соціальні, культурні, технічні, законодавчі, юридичні, ринок, кон'юнктура, взаємовідносини з пропозиція), так і внутрішні (план постачання і завдання, зв'язки підприємства відділами, зміна асортименту), що породжує наявність проблеми й обмеження.

На прикладі СТОВ «Старокотельнянське» ми можемо побачити і розглянути на яких засадах та чим керується підприємство при взаємодії з постачальниками та іншими підприємствами: політика зі складання програми постачання: розподіл об'єктів постачання за видами, властивостями та якостями;законодавчі, юридичні, ринок, кон'юнктура; створення стратегії пошуку джерел: використовуючи такі змінні показники, як: постачальник (без конкурентний, або монопольний, єдиний, два постачальники, декілька постачальників); строк поставок (зі складу відповідно до попиту, "точно у строк"); суб'єкт постачання (один, декілька) і масштаб постачання (локальне, глобальне), відділ постачання розробляє власну стратегію пошуку джерел; цінова політика та політика у сфері договірних відносин. Відділ постачання створює між суб'єктами господарських відносин такі взаємозв'язки, які дозволяють оптимально використовувати можливості, надані ринком.

Отже, відділ постачання володіє зовнішньою та внутрішньою інформацією, стежить за контактами із клієнтами, створенням іміджу й постачальницькою рекламою. Він бере активну участь у дослідженні ринку постачання; організаційна структура відділу постачання, що безпосередньо впливає на: якість інформаційних потоків між підприємством і ринком постачання; управління внутрішніми взаємовідносинами відділу постачання з такими підрозділами підприємства, як відділ науково-дослідних і конструкторських розробок, виробничими підрозділами, відділом маркетингу; можливість реагувати на обсяги попиту; реалізацію переваг консолідації; структура управління відносинами з постачальниками: зі зростанням значення і стратегічних завдань постачання на перший план висуваються постачальники й управління відносин із ними. Організація та управління відносинами з постачальниками ґрунтуються на цілому ряді стратегічних дій (розробці політики відносин із постачальниками, маркетинг зі зворотним зв'язком, концепції впливу на постачальників, маркетинг партнерських відносин із постачальниками).

У СТОВ « Старокотельнянське » Метою управління товарно-матеріальними запасами є розробка політики, за допомогою якої можна досягти оптимальних капіталовкладень в товарно-матеріальні запаси. Цей рівень неоднаковий для різних галузей промисловості та для підприємств в даній галузі промисловості. Успішне управління товарно-матеріальними запасами мінімізує об‘єми товарно-матеріальних запасів, допомагає знизити витрати та підвищує дохід.

1	Політика зі складання програми постачання

2	Створення стратегії пошуку джерел постачання

3	Цінова політика і політика у сфері договірних відносин

4	Політика у сфері комунікацій

5	Організаційна структура відділу постачання

6	Структура управління відносинами з постачальниками

Рис 3.1 Механізм управління матеріальними запасами в СТОВ «Старокотельнянське»

В процесі фінансового управління товарно-матеріальними запасами у СТОВ « Старокотельнянське » особливу увагу необхідно звернути на визначення:

- оптимального розміру замовлення;

- моменту замовлення;

- раціонального способу закупівлі.

Оптимальний розмір замовлення це така замовлена кількість товарів, при якій сукупні витрати на організацію замовлення і зберігання запасів будуть оптимальними, тобто який мінімізує сукупні витрати на обслуговування товарно-матеріальних запасів.

Ми можемо розрахувати та визначити оптимальний розмір замовлення на прикладі СТОВ « Старокотельнянське » за допомогою моделі Уілсона:

ОРЗ =

де, ОРЗ – оптимальний розмір замовлення;

П – потреба в запасах за весь період (рік, квартал, місяць);

Во.з. – витрати на організацію замовлення на всю партію товару :

Вз. – витрати на зберігання одиниці товару.

Таблиця 3.2

Розрахунок оптимального розміру замовлення вітамінно-мінерального комплексу кормових домішок (ОРЗ)

П – потреба в запасах за весь період (квартал); кг.	Во.з. – витрати на організацію замовлення на всю партію товару., (ціна 7грн/кг), грн.	Вз. – витрати на зберігання одиниці товару (протягом кварталу)., грн.	ОРЗ (оптимальний розмір замовлення = корінь кв. (2П*Воз/Вз), кг.
4416	30912	10	5225

Для того, щоб визначити період поновлення замовлення необхідно знати, скільки проходить від моменту його оформлення до фактичного виконання (тобто поставки замовленої партії). Цей період називається циклом замовлення. На практиці для визначення циклу замовлення потрібно порівняти тривалість виконання десяти останніх замовлень і вибрати найбільшу. Спрощено момент повторного замовлення можна знайти шляхом перемноження циклу замовлення на щоденні (щотижневі витрати запасів). Для матеріалів, деталей та допоміжних матеріалів моментом для повторного замовлення є той день, коли заявка відіслана постачальнику. Для запасів напівфабрикатів власного виробництва моментом поновлення замовлення буде той день, коли з урахуванням тривалості виробничого циклу необхідно замовляти виготовлення нової партії продукції. Використання оптимального розміру замовлення дає змогу визначати оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановленого строку між попередньою доставкою товарно-матеріальних цінностей і наступним замовленням. В цей день у розпорядженні нашого підприємства СТОВ « Старокотельнянське » залишається критичний залишок запасів, якого вистачить якраз до надходження нової партії. Для визначення оптимального моменту та поновлення замовлення застосовується наступна кількісна модель:

Таблиця 3.3

Розрахунок оптимального моменту замовлення (tn)
ОРЗ – оптимальний розмір замовлення; кг	Зкр – критичний надлишок запасів; кг	Во – витрати товарно-матеріальних цінностей за одиницю часу у відповідності з виробничими, кг	tц – тривалість циклу замовлення., днів	tn – оптимальний момент поновлення замовлення;(ОРЗ – Зкр) / Во = (ОРЗ – Во Ч tц) / Во, (залишок в кг)
5225	4000	0,5	15	2450

tn = (ОРЗ – Зкр) / Во = (ОРЗ – Во Ч tц) / Во,

де, tn – оптимальний момент поновлення замовлення;

ОРЗ – оптимальний розмір замовлення;

Зкр – критичний надлишок запасів;

Во – витрати товарно-матеріальних цінностей за одиницю часу у відповідності з виробничими потребами;

tц – тривалість циклу замовлення.

Таблиця 3.4

Розрахунок потреби у кормових добавках для відгодівлі свиней
Витрата корму в день на свиню, кг	Вітамінно-мінеральний комплекс 3%	Витрата корму на свиню на квартал, кг	Вітамінно-мінеральний комплекс 3%	Кількість свиней на відгодівлі за квартал, гол.	Вітамінно-мінеральний комплекс потреба, кг
16	0,5	1472	44	100	4416

Від кількісних моделей управління товарно-матеріальними запасами у СТОВ « Старокотельнянське » можна відмовитися в наступних випадках: нестабільних поставок товарно-матеріальних запасів (страйки, перебої у виробництві, проблеми з імпортом, транспортування і інше.); очікуваного підвищення цін на товарно-матеріальні запаси (чим вищий рівень інфляції, тим більші фактичні запаси у порівнянні з їх оптимальним розміром); невизначених умов господарювання (повинен бути певний резерв на випадок розвитку подій за несприятливим сценарієм);

швидкого фізичного або морального зносу товарно-матеріальних цінностей (в даному випадку фактичні розміри запасів можуть бути, навпаки, менші за їх оптимальний розмір, що потребує більш частих закупівель. На СТОВ «Старокотельнянське» задача підвищення ефективності використання оборотних коштів може бути досягнута шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти (грошові і фондові). Водночас, підприємство може перейти до зберігання тимчасово вільних грошових коштів на комбінованих банківських рахунках.

Іншим аспектом підвищення ефективності використання грошових активів є мінімізація сукупних витрат по їх утриманню і зворотній конвертації короткострокових фінансових вкладень в готові засоби платежу.

На СТОВ «Старокотельнянське» вирішується дана задача за допомогою знаходження оптимального розміру залишку грошових коштів , а в міжнародній практиці фінансового менеджменту використовуються кількісні моделі Баумоля і Міллера-Орра.

Модель Баумоля аналогічна моделі управління запасами Уілсона і використовується у випадку, коли у зв‘язку з невизначеністю майбутні з платежів важко розробити детальний план надходження і витрат грошових коштів. Згідно з цією моделлю поповнення грошових коштів за рахунок конвертації високоліквідних цінних паперів потрібно здійснювати в той момент, коли повністю використані запаси грошових кошів. При цьому мінімальний залишок грошових коштів вважається нульовим, а оптимальний залишок є одночасно максимальним і визначається за формулою:

де, ОЗгк – оптимальний залишок грошових коштів;

ПОп – плановий платіжний оборот або сумарні витрати грошових коштів в плановому періоді;

Вк – середні витрати на конвертацію поточних фінансових інвестицій в розрахунку на одну операцію;

СП – ставка процента по поточних фінансових інвестиціях (виражена десятковим дробом).

Ставка процента в моделі Баумоля характеризує рівень можливих альтернативних) витрат або недоотриманий дохід із-зі конвертації короткострокових фінансових вкладень у грошові кошти. Більш високе значення ставки процента передбачає необхідність зменшення оптимального залишку грошових коштів. Як правило, коли ставка процента висока, підприємства намагаються мати якомога менші залишки грошових коштів на своїх рахункових рахунках. З іншого боку, якщо фірма має значний платіжний оборот, а витрати по конвертації цінних паперів високі, доцільніше збільшувати середній залишок грошових коштів і здійснювати операції по конвертації рідше. Таким чином, як і у випадку з моделлю Уілсона, управління залишком грошових коштів з використанням моделі Баумоля дозволяє знайти такий мінімальний розмір разової конвертації, при якому мінімізуються сукупні витрати : на здійснення конвертацій них операцій та можливі (альтернативні) витрати або недоотриманий дохід із-за вилучення інвестицій. Модель Баумоля добре працює коли підприємства добре використовують свої запаси грошових коштів. Однак в реальному житті це використовується не так часто тому ми не можемо використовувати цю модель на прикладі СТОВ « Старокотельнянське ». Як правило, процес руху грошових коштів має стохастичний характер. В одні періоди підприємство може отримувати значні суми по оплачених рахунках і відповідно має надлишок грошових коштів. В інші періоди, навпаки, потрібно розрахуватися з кредиторами і витрачати значні суми грошових коштів.

На прикладі нашого підприємства СТОВ « Старокотельнянське » ми можемо використати на практиці Модель Міллера-Орра яка дає відповідь на питання як управляти запасом грошових коштів. Якщо не можна передбачити точно їх щоденне прибуття і вибуття. Відповідно з моделлю Міллера-Орра необхідно визначити: нижній поріг або мінімальний залишок грошових коштів; точку повернення або оптимальний залишок грошових коштів; верхній поріг або максимальний залишок грошових коштів. Якщо в якийсь момент часу за рахунок значних поточних надходжень грошових коштів, їх залишок досягає верхнього порогу, підприємство повинно одразу ж конвертувати частину грошових коштів у фінансові інструменти (депозити, цінні папери) і зменшити свій залишок грошових коштів до оптимального рівня (точка повернення). І, навпаки, коли із-за значного відтоку грошових коштів їх залишок на розрахунковому рахунку досягає нижнього порогу, підприємству потрібно зробити зворотну конвертацію фінансових інструментів у грошові кошти в такому розмірі, щоб повернутися до оптимального рівня залишку грошових коштів (точка повернення). Таким чином фінансовий менеджер спостерігає за вільним рухом грошових потоків і не втручається в цей процес до тих пір, поки залишок грошових коштів не досягає небезпечного рівня (мінімального або максимального).

Алгоритм моделі Міллера-Орра наступний:

1. Визначається нижній поріг залишку грошових коштів на рівні мінімальних виробничих потреб з урахуванням вимог обслуговуючого банку до мінімального залишку на поточних рахунках.

2. Оцінюється дисперсія грошових потоків на підставі аналізу їх щоденних коливань. Для цього можна фіксувати надходження і витрати грошових коштів на протязі 100 днів, а потім розрахувати дисперсію на основі даної вибірки із 100 спостережень (при значних сезонних коливаннях грошових потоків використовуються більш складні методи оцінки).

3. Оцінюється розмір ставки проценту на конвертацій ні витрати на одну операцію.

4. Визначається відстань між верхнім та нижнім порогом залишку грошових коштів. Якщо щоденні коливання грошових потоків значні або якщо великі витрати на конвертацію цінних паперів у грошові кошти, тоді доцільно розташувати контрольні пороги (верхній та нижній) далеко один від одного. І, навпаки, якщо висока ставка процента, розрив між верхнім та нижнім порогом повинен бути незначним.

Для визначення розміру цього розриву застосовується формула:

Р=3*

де, Р – розрив між верхнім і нижнім порогами залишку грошових коштів;

Вк – витрати на конвертацію на одну партію (операційні витрати);

Д – дисперсія грошових потоків (квадрат максимального відхилення щоденного грошового потоку);

СПд – ставка проценту із розрахунку на один день (виражена десятковим дробом).

5. Визначається верхній поріг залишку грошових коштів за формулою:

Вп = НП + Р,

де, Вп – верхній поріг залишку грошових коштів;

НП – нижній поріг залишку грошових коштів;

Р – розрив між верхнім і нижнім порогами залишку грошових коштів.

6. Визначається точка повернення Тп (оптимальний залишок грошових (коштів) за формулою:

Тп = НП + (Р / 3) (5.6)

Розрахуємо розрив між верхнім і нижнім порогами залишку грошових коштів на прикладі даних по СТОВ «Старокотельнянське» за формулою:

Р=3*

Р=3* = 6962 грн.

де, Р – розрив між верхнім і нижнім порогами залишку грошових коштів;

Вк – витрати на конвертацію на одну партію (операційні витрати);

Вк =5 грн;

Д – дисперсія грошових потоків (квадрат максимального відхилення щоденного грошового потоку);

Д=1000²=1000000 грн.

СПд – ставка проценту із розрахунку на один день (виражена десятковим дробом).

СПд =12% річних:360=0,03%

7. Визначається верхній поріг залишку грошових коштів за формулою:

Вп = НП + Р

Вп =100 +6962=7062 грн.

де, Вп – верхній поріг залишку грошових коштів;

НП – нижній поріг залишку грошових коштів

НП=100 грн.

Р – розрив між верхнім і нижнім порогами залишку грошових коштів Р= 6962 грн.

8. Визначається точка повернення Тп (оптимальний залишок грошових (коштів) за формулою:

Тп = НП + (Р / 3)

Тп=100+(6962/3) = 2421 грн.

Отже, провівши розрахунки на конкретному прикладі використовуючи вихідні дані для СТОВ «Старокотельнянське», ми дійшли висновку, що залишок коштів на рахунку повинен варіювати в інтервалі від 100 до 7062 грн., оптимальний залишок коштів повинен бути у розмірі не нижче 2421 грн.

Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 110; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!