Організація та емпірична база дослідження



Дане емпіричне дослідження присвячене дослідженню динаміки змін образів України та Росії. Основними завданнями емпіричного дослідження  було визначено:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз основних підходів до розуміння соціально-психологічної сутності механізмів впливу

пропаганди як способу пред’явлення інформації.

2. Емпірично дослідити змістовні та структурні характеристики образів України та Росії, українців та росіян в уявленнях студентської молоді.

3. Визначити особливості динаміки змін образів України та Росії в сприйманні студентської молоді під впливом пропагандистської інформації.

Дослідження було проведене в 3 етапи:

Етап І.   Формування вибірки. Підбір та підготовка методик дослідження.

Етап ІІ.  Проведення емпіричного дослідження.

Етап ІІІ. Аналіз результатів емпіричного дослідження.

Емпірична база дослідження. У дослідженні прийняли участь студенти Київського національного університету імені ім. Тараса Шевченка та Київського політехнічного інституту (КПІ), в цілому 80 осіб від 18 до 24 років, 45 жінок і 35 чоловік.

    Вибірка була різнорідною за місцем народження, мовою спілкування та політичними поглядами, національність – українці. 

 

 

2.2. Методичне забезпечення емпіричного дослідження

 

    Дослідження проходило в три етапи. Задачею перших двох був збір усіх можливих конструктів, що стосувалися уявлень про образи України та Росії, українця та росіянина. Для цього було застосовано методи асоціативного експерименту та колажу.

У сучасній психолінгвістиці існує багато різноманітних методик, спрямованих на дослідження значення слова. Одна з найпоширеніших – асоціативний експеримент. Асоціативний експеримент (лат. associatio –

з'єднання, experimentum - проба, досвід) - метод вивчення вербальних реакцій-відповідей на слово - стимул (був розроблений одночасно

М.Вертгеймером, Д. Кляйном і К. Юнгом 1906) для виявлення несвідомих комплексів значень. Кожного разу, коли слово-стимул зачіпає або актуалізує якийсь такий комплекс, відповідна реакція на деякий час затримується або зберігається на нове слово-стимул.

    Існує декілька різновидів асоціативного експерименту. Особливістю вільного асоціативного експерименту є те, що експериментатор не встановлює ніяких рамок, в межах яких досліджуваний повинен продукувати асоціації. 

Вільний асоціативний експеримент є досить простим і водночас ефективним засобом досліджень у психолінгвістиці. Він дає "живий" матеріал для побудови асоціативних полів певних понять, реконструкції фрагментів мовної та концептуальної картин світу – через це і був обраний для проведення.

Асоціативний експеримент проводився в письмовій формі, стимульний список містив такі слова : Україна, Росія, українець, росіянин.

 Перед досліджуваними ставилося завдання написати якнайбільше асоціацій до слів-стимулів.  

Надалі було використано проективну методику колажу. Колаж (французьке collage, буквально - наклеювання), технічний прийом в образотворчому мистецтві, фактично являє собою наклеювання на яку основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором і фактурою.

Також активно використовується в психології, особливо в арт-терапії та різноманітних дослідженнях образів та іміджу [32].  

Адже створений колаж дає можливість побачити те, що приховано від свідомості людини, але, тим не менше, впливає на її сприймання та вчинки, дозволяє зрозуміти існуючий в свідомості образ на глибинному рівні.

    Для дослідження образів найбільш доцільною є техніка тематичного колажу. Такий колаж ще називається «Географія візуальних образів». Насамперед, у роботі з таким колажем стоїть завдання прояснити ставлення людини до тієї чи іншої теми, явища тощо та висловити свої думки за допомогою образів. Іноді це дає абсолютно протилежний ефект того, що людина може проявляти на вербальному рівні, саме тому ця методика була використана разом з асоціативним експериментом.

    Досліджуваним було запропоновано зробити колажі на тему «Україна» та на тему «Росія» в електронному варіанті, що значно спростило саме створення колажів та дало змогу виконати їх більш яскраво та змістовно. Картинки, з яких досліджувані робили свої колажі, повинні були підписані однією фразою для однозначного трактування.

    Наступним була побудова бланка семантичного диференціала, оціночними характеристиками якого слугували конструкти, отримані в при аналізі результатів проведення методик асоціативного експерименту та колажу.

      Метод семантичного диференціала (від грецьк. se mantikos — визначальний і лат. differentia — різниця) — один з методів побу­дови суб'єктивних семантичних просторів. Запропонований аме­риканським психологом Ч.Осгудом в 1952 р. і застосовується в дослідженнях, пов'язаних із сприйняттям і поведінкою людини, з аналізом соціальних настановлень і особистих смислів, в психології і соціології, в теорії масових комунікацій і рекламі, а також в естети­ці. Метод семантичного диференціала є комбінацією методу контр­ольованих асоціацій і процедур щодо шкал; при цьому вимірювані об'єкти (поняття, зображення, персонажі і таке інше.) оцінюються за рядом біполярних градуальних (трьох, п'яти, семибальних тощо) шкал, полюси яких, як правило, задаються вербально. Разом з вербальни­ми розроблені невербальні семантичні диференціали, де як полюси шкал використовуються графічні опозиції, живописні картини, фо­топортрети.

      Метод семантичного диференціала (СД) ґрунтується на явищі синестезії (мислення за аналогією, коли одні почуттєві сприйняття виникають під впливом інших) і є операціональним способом "уловлювання" емоційної сторони сенсу, сприймається індивідом в об'єктах. СД дозволяє виявити несвідомих асоціативні зв'язки між об'єктами у свідомості людей. Будь – які тестові об'єкти оцінюються по ряду бімодальних шкал, полюси яких зазвичай задаються вербально за допомогою антонімів: гарний - поганий, теплий - холодний, активний - пасивний і т.п. Передбачається, що людина здатна оцінити вивчається об'єкт, співвідносячи інтенсивність внутрішнього переживання з приводу об'єкта із заданою оціночної шкали. Ділення шкали фіксують різні ступені даного якості об'єкта. Шкали СД не описують реальність, а є метафорично вираженням станів і відносин суб'єкта (інструкція, яку отримують респонденти, закликає: "ставлячи оцінки, орієнтуйтеся на власні відчуття, а не знання"). В отриманому просторі афективних значень фіксується зближення понять, на які людина реагує подібним чином, і розведення понять, які мають різний емоційний фон. Відстань між поняттями виражається певним числом, що в загальному вигляді дозволяє розрізняти оцінки: а) одного й того самого поняття різними індивідами (або різними групами); б) різних понять одним і тим же індивідом (чи групою); в) одного поняття одним і тим же індивідом (чи групою) в різний час. Шкали, корелюють між собою, групуються в незалежні фактори, які і утворюють семантичний простір.

      Метод СД дозволяє знайти систему латентних факторів, в рамках яких індивід оцінює об'єкти. По суті, семантичний простір - дослідна модель структури індивідуального свідомості, і завдання полягає у визначенні того, де в цьому просторі знаходиться об'єкт вивчення.

      Розроблена методика семантичного диференціалу направлена на оцінку образів України та українця, Росії та росіянина, і була використана при проведенні фокус-групи.

      Метод фокус-групи ( інша назва - сфокусоване інтерв'ю) являє собою по суті групову дискусію, в ході якої з'ясовується ставлення учасників до того чи іншого виду діяльності або продукту цієї діяльності.

      Даний метод почав застосовуватися в середині XX в. Вперше його було використано американськими соціологами Р. Мертоном і П. Лазарсфельдом в 1941 році для вивчення ефективності впливу на населення радіопередач. Цей метод широко використовується в соціології, психології, політології, економіці тощо [37].

      Фокус-група являє собою групове інтерв'ю, яке проводиться модератором у формі групової дискусії за наперед розробленим сценарієм з невеликою групою «типових» представників досліджуваної частини населення, схожих за основними соціальними характеристиками.

Метод фокус - груп полягає в опитуванні 8 - 12 респондентів у певному часовому інтервалі (від 1 до 2,5 годин) під управлінням модератора. Опитування проводитись у спеціальній фокус-кімнаті, оснащеній відеокамерою і звукозаписувальними пристроями, а також звукоізольованою клієнтської кімнатою, в якій замовник може спостерігати за ходом фокус - групи через одностороннє скло.

Метод фокус-груп, або групове глибоке інтерв'ю, відноситься до числа так званих "гнучких" або "якісних" методів соціологічного дослідження.

      Фокус-групи широко використовуються в соціологічних та маркетингових дослідженнях. Метод дозволяє розкрити мотивацію людей, побачити варіанти сприйняття/ставлення до проблеми тощо. Але фокус-група – це якісний метод, тому на його основі не можна робити кількісних висновків. Метод фокус-групи є одним із найпоширеніших якісних методів маркетингових і соціологічних досліджень, які дають можливість оцінити особливості образного сприйняття об’єкта, явища чи предмета.

Дослідження за допомогою фокус-груп - це ретельно спланована акція, що передбачає цикл послідовних дискусій. Мета фокус-групи полягає в тому, щоб допомогти розкритися її учасникам і дати можливість дізнатися дослідникам, що люди відчувають і думають насправді.

       Запорукою успіху методу фокус-груп (його об'єктивності, науковості, валідності) є процес відбору учасників для проведення дискусій, особливо з огляду на загальну незначне число респондентів, залучених до дослідження. Так, найбільш оптимальним числом респондентів, на нашу думку, є 7-8 чоловік в одній групі. Кількість учасників фокус групи не повинно перевищувати 12 осіб. Менш шести-семи учасників - обмежує можливості обговорення, тому що не достатньо думок для підтримки дискусії і творчого розкріпачення. Більш дванадцять учасників теж погано, тому що не всім вдається висловитися, а зв'язок між учасниками втрачається. Потрібно з’ясувати необхідну кількість людей для кожної фокус групи. Якщо кількість учасників по кожній фокус групі не досягає кількості шести осіб, продумайте варіант об'єднання фокус груп. Якщо кількість учасників більше дванадцяти, розділіть їх на дві фокус-групи. Як тільки вирішена кількість учасників, потрібно дізнайтеся скільки з них зможуть взяти участь у роботі фокус-групи.
      Характерними рисами фокус-груп є:

1. Сфокусований характер дискусії.

2. Орієнтація на з'ясування всієї різноманітності існуючих поглядів.

3. Внутрішньогрупова інтеракція.

4. Широке використання уявних експериментів та проективних технік.

5. Фокус-групове моделювання.

6. Використання елементів гри при проведенні дискусії.

    Перевагами методу фокус-груп є: можливість отримання інформації про причини поведінки, формування певних установок респондентів; можливість побудови різного роду моделей об'єкта дослідження; широкі можливості використання методу спостереження; можливість отримання вірогідних даних щодо щирості респондентів; досить велика оперативність методу.

     Недоліком фокус-груп є те, що їх ефективність значною мірою залежить від кваліфікації модератора.

    При проведенні фокус-групи учасникам було запропоновано продивися, обговорити та оцінити певний контент (Додаток Б), який містив провокативну пропагандистську інформацію, підібрану випадковим чином. Від класичного варіанту проведення фокус-групи дане дослідження відрізнялося тим, що мало на меті не якісну характеристику та оцінку даного контенту, а визначення змін уявлень про образи України, Росії, українців та росіян після перегляду такої інформації пропагандистського  характеру. Задля досягнення цього завдання перед початком проведення фокус-групи учасником було запропоновано оцінити ці образи, заповнивши бланк семантичного диференціалу, ця ж процедур була повторена в кінці фокус-групи. 

    Всі математичні обрахунки було виконано в програмі SPSS v.19.

 

       

 

Висновки до розділу 2

   1. Виходячи з мети та завдань емпіричне дослідження було визнано за доцільне проводити в три етапи:

¾ Етап І. Формування вибірки. Підбір та підготовка методик дослідження.

¾ Етап ІІ. Проведення емпіричного дослідження.

¾ Етап ІІІ. Аналіз результатів емпіричного дослідження.

1. Для вивчення динаміки зміни образів України та Росії та виконання поставлених задач було використано наступні методи : метод вільного асоціативного експерименту, метод побудови тематичного колажу («Географія візуальних образів»), метод семантичного диференціалу, та метод формуючої фокус-групи.

2. Дані, отримані за допомогою методик вільного асоціативного експерименту та методу побудови тематичного колажу, дали змогу побудувати біполярні шкали для оцінки образів України, Росії, українця та росіянина відповідно.

3. Було проведено формуючу фокус – групу, до початку і після якої досліджувані повинні були оцінити образи України, Росії, українця та росіянина за розробленою методикою семантичного диференціалу. 


Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 332; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!