ЛІТЕРНО -ЦИФРОВІ ПОЗНАЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЛЕКТРИЧНИХ СХЕМ
Позначення елемента, в загальному випадку, містить три частини, які мають самостійне смислове значення, і які наводять без розділових знаків і пробілів. Перша частина позначення, де вказують вид елемента, складається з однієї або декількох латинських літер, наприклад: R — резистор, С — конденсатор, DS — запам’ятовуючий пристрій. Друга частина, де вказують порядковий номер елемента, складається з однієї або декількох цифр, наприклад: R1, R2,... R13; C1, C2, ... C18. Третя частина, де наводять функціональне значення елемента, складається з однієї або декількох літер, наприклад: С4J — конденсатор, який використовують як інтегруючий. Перша та друга частини позначення елементів обов’язкові. Третя частина, яка вказує на функцію елемента, не є обов’язковою.
За стандартом ГОСТ 2.710–81 застосовують літерні коди найбільш поширених видів елементів. Приклади одно- та дволітерних кодів першої частини позначення найбільш розповсюджених елементів наведені в додатку Ж (див. таблицю Ж.1). Саме таке позначення елементів необхідно використовувати в принципових електричних схемах та тексті дипломної роботи.
Якщо на схемі вказують номінальні значення резисторів та конденсаторів, то можливо застосувати при цьому спрощений спосіб позначення одиниць вимірювання:
а) для резисторів від 0 до 999 Ом — в омах, без зазначення одиниці виміру; від 1х103 до 999х103 Ом — в кілоомах із зазначенням одиниці виміру літерою к; більше 1х106 Ом — у мегаомах із зазначенням одиниці виміру літерою М;
|
|
|
б) для конденсаторів від 0 до 9999х10-12 Ф — у пікофарадах без зазначення одиниці виміру; від 1х10-6 до 9999х10-6 Ф — у мікрофарадах без зазначення одиниці виміру. В останньому випадку значення ємності записують у вигляді десяткового дробу або цілих чисел, після яких проставляють через кому нуль, наприклад: 0,01; 0,25; 30,0; 50,0.
ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ СХЕМ АЛГОРИТМІВ ТА ПРОГРАМ
Ці правила діють відповідно до ГОСТ 19.701–90 «Единая система программной документации. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. Условные обозначения и правила выполнения». Складниками схем алгоритмів та програм є символи, які мають певне значення, короткий пояснювальний текст та з’єднуючі лінії. У додатку К наведено перелік та умовні позначення символів, призначених для графічної ідентифікації функцій, які вони відображують, незалежно від тексту всередині цих символів. Символи в тексті треба розташовувати рівномірно. Необхідно дотримуватись оптимальної довжини з’єднань та мінімальної кількості довгих ліній. Більшість символів розташовано так, щоб дати можливість умістити текст всередину символа. Форми символів мають бути керівництвом до фактичного їх використання. Недопустимо змінювати кути та інші параметри, що впливають на відпо- відну форму символів. Символи можна креслити з будь-якою орієнтацією, але, по змозі, дотримуватись горизонтальної. Мінімальну кількість тексту, необхідного для розуміння функції даного символа, розміщують всередині символа, але якщо обсяг тексту перебільшує його розміри, то необхідно або використати символ–коментар, або текст розмістити на окремому аркуші (у цьому випадку необхідно навести пере-хресне посилання на символ).
|
|
|
Якщо в схемах використовують ідентифікатор символів, то його необхідно розміщувати ліворуч від символа. Опис символа розміщують над ним праворуч.
Потоки даних або потоки керування у схемах показують лініями. Напрямки потоку зліва направо та зверху вниз вважають стандартними. В окремих випадках, коли необхідно внести більшу ясність у схему (наприклад, у разі з’єднань), на лініях малюють стрілки. Якщо напрямок потоку відрізняє його від стандартного, то стрілки мають показувати цей напрямок. На схемах слід уникати перехрещення ліній — їм необхідно підходити до символа або з лівого боку, або зверху, а виходити або з правого боку, або знизу. Лінії завжди мають бути направлені до центра символа. У разі необхідності лінії на схемах слід розривати, щоб уникнути зайвих перехрещень або дуже довгих ліній, а також якщо схема розміщена на декількох сторінках. З’єднувач на початку розриву ліній називають зовнішнім, а на кінці розриву — внутрішнім. Посилання на сторінки можна наводити разом із символом для з’єднувачів.
|
|
|
Декілька виходів із символа можна показувати кількома лініями від даного символа до інших символів або однією лінією, яку потім розгалуджують на відповідну кількість ліній.
Зазначені правила розповсюджуються на схеми, які використовують для відображення різних видів задач обробки даних та засобів їх рішень.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 260; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!