ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ



Загальні положення

 

Роботу слід виконувати машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (розмір аркуша 210х297 мм); роботу також можна написати чітким акуратним почерком. Текст рукопису треба розташовувати, дотримуючись таких розмірів полів: ліве, верхнє та нижнє – не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм. Заголовки розділів розташовують посередині симетрично тексту великими літерами. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Підкреслювання заголовка не допускаються. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів треба починати з абзацу, друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзаци мають  бути однаковими по всьому тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам. Розділи і підрозділи — обов’язково мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Якщо заголовок містить

Рис. 1 .1 . Форма  для  заповнювання  основного надпису текстових      кон структорських документів першого аркуша (форма 2)

Рис. 1 .2. Форма  для  заповнювання  основного  надпису  текстових конструкторських доку­ментів наступних аркушів (форма 2а)

 

 

 

 


                                                 

 

 

 


                                                 

       
 
1  

 


                        

                  Рис.1.3. Зразок виконання переліку елементів    

 

             

два і більше речень, то їх розділяють крапкою. Не можна розміщувати заголовок у нижній частині сторінки, якщо після нього є тільки один рядок тексту.

За машинного способу виконання одна сторінка тексту вміщує не більше 40 рядків на сторінці, висота літер не менше, ніж 1,8 мм.

 

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів,

Пунктів, підпунктів

 

Сторінки дипломної роботи нумерують арабськими цифрами наскрізно впродовж усього тексту. Титульний аркуш включають у загальну нумерацію, але на ньому номер не ставлять, як і на сторінках, де починаються такі розділи: «Реферат», «Анотація», «Зміст», «Перелік умовних позначень, символів…», «Вступ», «Заключна частина», «Список використаної літератури». На інших сторінках номер ставлять у правому верхньому куті без крапки в кінці.

Розділи мають порядкову нумерацію в межах усієї роботи, їх позначають арабськими цифрами без крапки в кінці. 

Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу — це номер розділу та підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 3.2 (другий підрозділ третього розділу).

Пункти нумерують у межах підрозділу, наприклад: «3.2.4» (чет-вертий пункт підрозділу 3.2), а підпункти — у межах пункту, наприклад: «3.2.4.6» (шостий підпункт пункту 3.2.4).

 

Ілюстрації

 

У дипломній роботі ілюстраціями є функціональні, структурні, принципові, логічні схеми, графіки, діаграми, креслення механічних вузлів, фотознімки.

Ілюстрації в дипломній роботі обов’язково позначають словом «рисунок» (Рис.) і нумерують послідовно арабськими цифрами.Номер має складатися із номера розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою, наприклад: Рис. 2.3 (третій рисунок другого розділу). Ілюстрації слід розміщувати  так, щоб їх було зручно розглядати без повороту роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Ілюстрації розміщують у тексті після першого посилання на них. Вони можуть мати назву, наприклад: «Рис. 3.1. Схема принципова програмованого лічильника». За необхідності ілюстрації можуть мати пояснювальні дані (експликація), які розміщують під ілюстрацією. Номер ілюстрації разом із назвою розміщують після пояснювальних даних. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають у загальну нумерацію сторінок.

Таблиці

 

Цифровий матеріал дипломної роботи, як правило, необхідно  оформляти у вигляді таблиць, які слід нумерувати арабськими цифрами за порядком наведення в межах розділу. Номер розміщують зліва над таблицею, він складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею одразу після номера. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці, наприклад: «Таблиця 2.6. Амплітудно-частотна характеристика підсилювача» (шоста таблиця другого розділу). Таблицю завжди  розміщують після першого посилання на неї в тексті.

У разі перенесення частини таблиці на наступну сторінку над нею пишуть слово «Продовження» із зазначенням номера таблиці, наприклад: «Продовження табл. 2.1». Заголовок над перенесеною частиною таблиці не розміщують.

                                        

Формули і розрахунки

 

Формули в дипломній роботі нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається із номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Номер пишуть на правому боці аркуша на рівні формули в круглих дужках. Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів, які є складниками формули, необхідно наводити одразу ж під формулою в тій же послідовності, в якій вони приведені у формулі. Значення кожного символа та числового коефіцієнта необхідно писати з нового рядка. Після формули ставлять кому, а перший рядок пояснення значень починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Наприклад: «...статична вольтамперна характеристика має вигляд

 

                         ,                     (2.3)                          

де i — вхідний струм;

R1, R2, R3 — резистори кола зворотнього зв`язку;

Е — напруга джерел зміщення;

U — вхідна напруга.»

   У цьому прикладі 3 — порядковий номер формули, а 2 — номер розділу. У дипломній роботі доцільно наводити літературне джерело, звідки запози­чена та чи інша формула.

Якщо формула не вміщується в одному рядку, її слід перене­сти після знаків плюс (+), мінус (–), множення ( ), ділення ( ) або після знака рівняння (=) з повторенням знака операції на початку нового  рядка.

Числовий результат розрахунків отримують тільки після підстановки у формулу замість символів їх числових значень, наприклад:

 

=(12/2·3) (10–2)=16 А.

              

Посилання в тексті роботи

 

Під час виконання дипломної роботи можна користуватися різними  літературними джерелами: монографії, довідники, збірники наукових праць, статті і т.ін. Посилаючись у тексті роботи на літературне джерело, необхідно вказувати їх порядковий номер у переліку джерел, виділений двома квадратними дужками, наприклад: «…у роботах [1,3,7]...».

Посилаючись на рисунок, указують його порядковий номер, наприклад: «...схема мультиплексора показана на рисунку 3.2 (або      рис. 3.2).»

Посилання на формулу вказують порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад: «...у формулі (2.1) наводять...». Посилання на таблицю в тексті роблять за допомогою вказування її номера без скорочення слова «таблиця», наприклад: «...в таблиці 3.2...». У разі повторних посилань на таблиці й рисунки необхідно писати слово «дивись» скорочено, наприклад: «...див. рис. 3.2...», «...див. таблицю 4.3...».

У разі  посилань на розділи, підрозділи слід писати: «...у розділі 4...», «...дивись 2.1...».

 

б)
 3. УМОВНІ ГРАФІЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ                           НА ЕЛЕКТРИЧНИХ СХЕМАХ

 

Елементи на електричних схемах відтворюють за допомогою умовних зоб­ражень та позначок у вигляді зовнішніх обрисів та пря­мокутників, вони не регламентовані стандартами, умовні ж графічні позначення елементів, а також знаки, які характеризують рід струму, види з’єднань об­моток тощо, упроваджуються відповідно до комплексу державних стандартів, які є складо­вою частиною ЄСКД під загальною назвою «Позначення умовні графічні на схемах». Ці стандарти регламентують умовні графічні позначення не тільки електричних елементів, але й гідравлічних, пневматичних, кінематичних. Кожен стандарт установлює умовні позначення для певної групи еле­ментів.

Умовні графічні позначення мають просту форму. Складниками умовного графічного зоб­раження кожного елемента переважно є найбільш характерні його особливості, які полегшують запам’ятовування. Сукупність умовних графічних позначень — це  певна система, а не випадковий набір знаків. Це означає, що позначення, яке має великий обсяг інформації, побудовано на основі базових позначень шляхом додавання до них доповнювальних знаків, які характеризують специфіку елемента, створеного на основі базо­вого. Якщо, наприклад, базове позначення конденсатора доповнити стрілкою, то одержимо позначення конденсатора змінної ємності.

Умовні позначення найчастіше використовуваних елементів наведені в додатку Д. Умовні графічні позначення елементів і знаків на схемах мають відповідати ГОСТ 2.721–74; 2.728–74; 2.730–73; 2.755–74. Елементи, розміри яких не регламентовані зазначеними стандартами, слід виконувати згідно з відповідними стандартами. В окре­мих випадках під час  накреслення схем допустимо всі позначення пропорційно збільшувати або зменшувати.

Розміщення умовних графічних позначень елементів на схемі необхідно виконувати з урахуванням її читання, а також необхідності зображення зв’язків між елементами найкоротшими лініями за мінімальної кількості пе­ретинів.

 


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!