Теоретична та експериментальна частини
Ці розділи дипломної роботи є основні, оскільки вони вміщують результати досліджень, які студент одержує особисто під час дипломування.
У дипломних роботах із розробки технічних систем теоретичу частину звичайно починають із розробки загальної функціональної схеми системи (пристрою чи приладу). Потім послідовно здійснюють детальну розробку окремих блоків функціональної схеми, зокрема одержання аналітичних виразів, які описують роботу окремих вузлів пристрою, розрахунки елементів електричних схем, побудова часових діаграм. Залежно від складності завдання розрахунки можуть бути проведені вручну або з використанням комп’ютера.
В експериментальній частині роботи наводять результати розробки конструкції пристрою (приладу), дані досліджень макетів окремих вузлів (осцилограми, графічні залежності, таблиці). Експериментальні залежності необхідно апроксимувати аналітичними виразами для одержання емпіричних формул. Експериментальну частину має завершувати роз’яснення конкретних електричних схем, на основі яких виготовлений обчислювальний пристрій, вимірювальний прилад і т.ін.
Для дипломних робіт із розробки програмних систем можна рекомендувати такий порядок побудови теоретичної частини:
а) розробка загального алгоритму моделювання заданої системи (процесу);
б) послідовне обґрунтування та розробка окремих частин загального алгоритму моделювання.
|
|
В експериментальній частині наводять детальний опис програм, написаний вибраною алгоритмічною мовою, результати машинного експерименту та його аналіз. Роботу здійснюють у два етапи:
а) налагодження програм;
б) машинне моделювання заданої системи (процесу).
Текст розробленої програми необхідно наводити в додатку, особливо коли обсяг програми значний.
Теоретична та експериментальна частини за обсягом можуть займати 30–40 сторінок.
П рактична реалізація результатів дослідження
Для дипломних робіт із розробки технічних систем (пристроїв, приладів) розділ із практичної реалізації результатів досліджень має вміщувати результати лабораторних або виробничих випробувань розробленого та виготовленого студентом експериментального зразка пристрою (приладу або діючого макета). У розділі наводять функціональну схему проведення випробувань пристрою (приладу). Необхідно також вказувати типи використовуваних стандартних приладів, обгрунтовувати їх застосування, давати характеристику нестандартного обладнання, описувати умови та особливості проведення випробувань розробленого пристрою (приладу). Результати випробувань слід подавати у вигляді графіків, таблиць, осцилограм. Доцільно також вміщувати фотографії зовнішнього вигляду пристрою та, у разі необхідності, його окремих вузлів. Під час випробування вимірювальних приладів необхідно розраховувати похибку вимірювання. Бажано також наводити рекомендації з метрологічного забезпечення розробленого вимірювального приладу.
|
|
Для дипломних робіт із розробки програмних систем у цьому розділі необхідно навести рекомендації щодо практичного застосовування результатів дипломної роботи, відзначити їх специфіку, проаналізувати результати машинного експерименту.
Рекомендований обсяг цього розділу може становити 10–12 сторінок.
Заключн а частина
Заключна частина — важливий розділ дипломної роботи. Вона має містити короткі висновки за результатами проведених досліджень, технічні характеристики розрахованого (виготовленого) пристрою, аргументоване обґрунтування повноти виконання пунктів завдання дипломної роботи. Якщо результати дипломної роботи оригінальні, то в заключній частині необхідно вказати рекомендації щодо їх застосування, оцінку їх техніко-економічної ефективності або господарську, наукову, соціальну цінність результатів роботи. Обсяг цієї частини — 1-2 сторінки.
|
|
Список використаної літератури
Перелік використаних літературних джерел є обов’язкова частина дипломної роботи. Його обсяг показує, наскільки глибоко обґрунтовані теоретичні положення, наведені в дипломній роботі. Звичайно перелік подають на наступній сторінці після заключної частини. У верхній частині аркуша пишуть заголовок: “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”. Кожному пункту списку присвоюють порядковий номер, який позначають арабською цифрою з крапкою праворуч. Цей же номер у тексті дипломної роботи використовують для оформлення посилань та виділяють двома квадратними дужками. Пункти в переліку розташовують у порядку першого звернення до праці в тексті роботи.
Бібліографічний опис має містити інформацію, за якою, у разі необхідності, можливо визначити автора, назву книги, статті і т. ін., місто і рік видання. У додатку В наведені зразки оформлення бібліографічного опису різних видів літератури відповідно до чинного стандарту ДСТУ 7.1:2006.
Додатки
До додатків студент може включити окремі рисунки, таблиці, графіки, пакети програм, перелік елементів розрахованого приладу і т.ін. До них також можна внести акти випробувань, технічні акти впровадження, розрахунки економічної ефективності, довідки про використання приладу (пристрою), виготовленого студентом під час дипломування. Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи на наступних сторінках, розташовуючи їх згідно з порядком посилання на них у тексті. Додаток починають із нової сторінки із заголовком, на-друкованим угорі малими літерами з першої заголовної, симетрично розташованим відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першою великою літери друкують слово «Додаток __» і велику літеру, якою позначають додаток.
|
|
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначають як додаток А.
Текст додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед номером розділу чи підрозділу вказують позначення додатка (літеру) і ставлять крапку, наприклад: А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) — перша формула додатка А.
Перелік елементів виконують згідно з вимогами до правил виконання схем і оформлюють у вигляді стандартних форм 2 (для заповнення основного надпису текстових конструкторських документів першого аркуша) і 2а (для заповнення наступних аркушів). Форми 2 і 2а показано на рис. 1.1, 1.2, зразок виконання переліку елементів — на рис. 1.3.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 213; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!