Теоретична та експериментальна частини



 

Ці розділи дипломної роботи є основні, оскільки  вони вміщують  резуль­тати досліджень, які студент одержує особисто під час дипломування.

У дипломних роботах із розробки технічних систем теоретичу частину звичайно починають із розробки загальної функціональної схеми системи (пристрою чи приладу). Потім послідовно здійснюють детальну розробку окре­мих блоків функціональної схеми, зокрема  одержання аналітичних виразів, які описують роботу окремих вузлів пристрою, розрахунки елементів електричних схем, побудова часових діаграм. Залежно від складності за­вдання розрахунки можуть бути проведені вручну або з використанням комп’ютера.

В експериментальній частині роботи наводять результати розробки кон­струкції пристрою (приладу), дані досліджень макетів окре­мих вузлів (осцилограми, графічні залежності, таблиці). Експериментальні за­лежності необхідно апроксимувати аналітичними виразами для одержання емпіричних формул. Експериментальну частину має завершувати  роз’яснення конкретних електричних схем, на основі яких виготовлений обчислювальний пристрій, вимірювальний прилад і т.ін.

Для дипломних робіт із розробки програмних систем можна рекомен­дувати такий порядок побудови теоретичної частини:

а) розробка загального алгоритму моделювання заданої системи (процесу);

б) послідовне обґрунтування та розробка окремих частин загального ал­горитму моделювання.

В експериментальній частині наводять детальний опис програм, написа­ний вибраною алгоритмічною мовою, результати машинного експерименту та його аналіз. Роботу здійснюють у два етапи:

а) налагодження програм;

б) машинне моделювання заданої системи (процесу).

Текст розробленої програми необхідно наводити в додатку, особливо коли обсяг програми значний.

Теоретична та експериментальна частини за обсягом можуть займати 30–40 сторінок.

 

П рактична реалізація результатів дослідження

 

Для дипломних робіт із розробки технічних систем (пристроїв, приладів) розділ із практичної реалізації результатів досліджень має вміщувати ре­зультати лабораторних або виробничих випробувань розробленого та виготов­леного студентом експериментального зразка пристрою (приладу або діючого макета). У розділі наводять функціональну схему проведення випробувань пристрою (приладу). Необхідно також вказувати типи використовуваних стандартних приладів, обгрунтовувати їх застосування, давати характеристику нестан­дартного обладнання, описувати умови та особливості проведення випробувань розробленого пристрою (приладу). Результати випробувань слід подавати у вигляді графіків, таблиць, осцилограм. Доцільно також вміщувати фото­графії зовнішнього вигляду пристрою та, у разі необхідності, його окремих вузлів. Під час випробування вимірювальних приладів необхідно розраховувати похибку вимірювання. Бажано також наводити рекомендації з метрологічного за­безпечення розробленого вимірювального приладу.

Для дипломних робіт із розробки програмних систем у цьому розділі не­обхідно навести рекомендації щодо практичного застосовування результатів ди­пломної роботи, відзначити їх специфіку, проаналізувати резуль­тати машинного експерименту.

Рекомендований обсяг цього розділу може становити 10–12 сторінок.

 

Заключн а частина

 

Заключна частина — важливий розділ дипломної роботи. Вона має містити короткі висновки за результатами проведених досліджень, технічні ха­рактеристики розрахованого (виготовленого) пристрою, аргументоване обґрунтування повноти виконання пунктів завдання дипломної роботи. Якщо результати дипломної роботи оригінальні, то в заключній частині необхідно вказати рекомендації щодо їх застосування, оцінку їх техніко-економічної ефек­тивності або господарську, наукову, соціальну цінність результатів роботи. Обсяг цієї частини — 1-2 сторінки.

 

Список використаної літератури

 

Перелік використаних літературних джерел є обов’язкова частина дипломної роботи. Його обсяг показує, наскільки глибоко обґрунтовані теоретичні по­ложення, наведені в дипломній роботі. Звичайно  перелік подають на наступній сторінці після заключної частини. У верхній частині аркуша пишуть за­головок: “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”. Кожному пункту списку присвоюють порядковий номер, який позначають арабською цифрою з крапкою праворуч. Цей же номер у тексті дипломної ро­боти використовують для оформлення посилань та виділяють двома квадратними дужками. Пункти в  переліку розташовують у порядку першого звернення до праці в тексті роботи.

Бібліографічний опис має містити інформацію, за якою, у разі необхідності, можливо визначити автора, назву книги, статті і т. ін., місто і рік видання. У додатку В наведені зразки оформ­лення бібліографічного опису різних видів літератури відповідно до чинного стандарту ДСТУ 7.1:2006.

Додатки

 

До додатків студент може включити окремі рисунки, таблиці, графіки, пакети програм, перелік елементів розрахованого приладу і  т.ін. До них також можна внести акти випробувань, технічні акти впровад­ження, розрахунки економічної ефективності, довідки про використання приладу (пристрою), виготовленого студентом під час дипломування. Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи на наступних сторінках, роз­ташовуючи їх згідно з порядком посилання на них у тексті. Додаток починають із нової сторінки із заголовком, на-друкованим угорі малими літерами з першої заголовної, симетрично розташованим відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першою великою літери друкують слово «Додаток __» і велику літеру, якою  позначають додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер  Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначають як додаток А.

Текст додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед номером розділу чи підрозділу вказують позначення додатка (літеру) і ставлять крапку, наприклад: А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) — перша формула додатка А.

Перелік елементів виконують згідно з вимогами до правил виконання схем і оформлюють у вигляді стандартних форм 2 (для заповнення основного над­пису текстових конструкторських документів першого аркуша) і 2а (для за­повнення наступних аркушів). Форми 2 і 2а показано на рис. 1.1, 1.2, зразок виконання переліку елементів — на рис. 1.3.

   

 


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 213; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!