Дп.(Становлення (в контексті Бергсона)
Ключове поняття Дельоза - концепт становлення як перехід (складка) між внутрішнім і зовнішнім. Зовнішнє (визначальне), „абсолютно зовнішнє”. Власне проблема філософії – це проблема зовнішнього, через зовнішнє філософія себе розрізняє. Це означає, що розміститися посередині і помислити ззовні.
Перебувати в становленні не значить бути чим-то, або ким-то. Це не еволюція, не види становлення. Це певна матриця, ніщо, прогалина, проміжність, зовнішність.
Становлення – це постійний процес відмінності. Аналізуючи творчість Бергсона, Дельоз наголошує на двох типах відмінності – по природі і по ступеню:
-по природі – на стороні становлення
-по ступені – на стороні утилітарного інтелекту
Саме таке розрізнення в розумінні становлення веде до пошуку нового монізму, а відповідно розробку концепта віртуальності.
Віртуальне абсолютно реальне. Саме віртуальне несе в собі відмінності.
Віртуальне не є протилежним актуальному (реальному). Тобто віртуальне – це не можливе актуальне. Віртуальне абсолютно реальне. Віртуальний світ – це не можливий світ. Він не заданий. Він одночасно те, що є, і те, в чому він є, в чому його витоки.
Необхідно розрізняти рівні віртуального (плани):
-плани (віртуальності) природи - дійсні
-плани (віртуальності) свідомості – раціональні
Звідси вихід на часово-просторову проблематику:
-класичний простір і час – суть актуалізації віртуальних планів.
|
|
|
-віртуальний простір і час – насправді реальний, такий, що в становленні. Сама часовість (те місце, де й варто говорити про становлення) передбачає динаміку (а не статику актуального) в відповідно передбачає, просторові риси.
Тому-то Дельоз, на відміну від традиційного, виводить простір із часу, а не навпаки (як це в нелінійній фізиці горючих середовищ показує, що відкрит термодинамічне середовище віртуально має плани всіх можливих структур, які можуть виникнути на основі даного середовища, однак структури, які актуально виникають, лише віддалено нагадують ці плани).
Т.ч., існуючі актуальності лише виступають як знаки, які вказують на віртуальну реальність. Тобто, актуальне володіє формою, а віртуальне – чисте, неоформлене (але не безформене).
В) План імманенції
Тут ми опиняємося „посеред Спінози”.
У вченні Спінози – Єдине – субстанція, атрибути, модуси. Єдине – не число.
У Спінози Дельоза цікавить не субстанція, а найбільше цікавить вчення про модуси. Потрібно побачити в Субстанції певний план імманенції, в якому діють кінечні модуси і заставити Субстанцію залежати від них.
Субстанція як наявність „анонімних сил”. Дельоз демонструє на прикладі „концептуального персонажа” – кліща (реагує на світло, запах, тепло ). Три аффекта, які засвідчують його субстанційну матрицю. Все інше – не істотне.
|
|
|
План імманенції – відтворює всезагальність буття у всій його тотожно-відмінній поліваріантності. Природа заповнена модусами-тілами. Тіла складають «план імманенції», тіло може бути яким завгодно, воно є лише набором «анонімних сил».
Можна говорити про два «плани імманенції»:
-Теологічний план – структурний, або генетичний, організації і розвитку. Це план трансценденції, який завжди вимагає доповнення.
-План імманенції – це план композиції, а не організації і розвитку
Т.Ч. Якщо ми розпочинали з діалогічності, то в даному контексті учасники бесіди „вбудовуються” один в іншого, формуючи загальний план імманенції розмаїття думок і тверджень.
Такий загальний проект Дельоза на засадах його «трансцендентального емпіризму».
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 258; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!