Методика журналістських розслідувань
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ
Факультет журналістики і міжнародних відносин
Кафедра журналістики і міжнародник відносин
Бакалаврська робота
«Журналiстськi розслiдування в Iнтернет-виданнi "Украiнська Правда"»
Охрiменка Iллi Юрiйовича
за напрямом підготовки 6.030301 – журналістика
Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Даниленко Володимир Григорович
Бакалаврська робота допущена до захисту
рішенням кафедри журналістики і міжнародних відносин,
протокол № _____ від ____ _________ 20 ___ р.
Керівник програми, зав. кафедри журналістики і міжнародних відносин
Доктор філологічних наук, професор
Васьків Микола Степанович
___________________________________ «________»
________________ 20____р.
(підпис)
Київ – 2016
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….…….3
РОЗДІЛ 1. ЦІЛІ ТА МЕТОДИКА ЖУРНАЛІСТСЬКИХ РОЗСЛІДУВАНЬ.…5
1.1. Цілі журналістських розслідувань…………………………………………..5
1.2. Методика журналістських розслідувань……………………………………6
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ «УКРАЇНСЬКА ПРАВДА»…………….……………………………………….14
2.1. Історія створення та факти…………………………………………………14
2.2. Ранні роки роботи та подальший розвиток……………………………..…17
2.3. Інший бік «Української правди»………………………………………...…19
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ РОЗСЛІДУВАНЬ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ «УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ»………………………..…….25
|
|
|
3.1. Особливості журналістських розслідувань………………………………..25
3.2. Розслідування «Української правди»……………………………………...28
3.3. Журналістські розслідування «Економічної правди»……………...……..31
ВИСНОВКИ……………………………………….……………………………..40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ………….………..42
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..45
ВСТУП
Актуальність роботи полягає у тому, що нині такий напрям журналістської діяльності як журналістські розслідування досить широко представлений в практиці ЗМІ та є дуже затребуваним в світовому інформаційному просторі. В силу специфіки його цілей і завдань, засобів, методів, умов здійснення, він все частіше заявляє про себе як про самостійне соціальне і творче явище. Журналістське розслідування, без сумніву, – один з найбільш трудомістких феноменів в журналістській практиці. Динамічний розвиток суспільства і, зокрема журналістики, багато в чому визначило потребу в журналістських розслідуваннях як у світі, так і в нашій країні.
Сам жанр журналістського розслідування передбачає всебічне і докладне дослідження якоїсь мало вивченої, закритої або ретельно приховуваної теми, в процесі роботи над якою доводиться долати небажання певних структур надати інформацію, яка вас цікавить.Як не прикро про це говорити, але до сих пір в нашій «демократичній державі» актуальними проблемами були і залишаються – злочинність, корупція, і багато інших. Журналістське розслідування – один з найскладніших і найнебезпечніших, але ефективних методів журналістики в боротьбі з проблемами суспільства та держави.
|
|
|
Об’єктом дослідження є журналістські розслідування в інтернет-виданні «Українська правда».
Предметом дослідження є вплив журналістських розслідувань на свідомість суспільства та розвиток даного жанру в Україні.
Мета цієї роботи – з’ясувати, чи дійсно «Українська правда» є одним із найкращих видань на українському ринку, котре займається журналістськими розслідуваннями, а також аналіз журналістських розслідувань в інтернет-виданні «Українська правда», пошук актуальних проблем у їх написанні та шляхи удосконалення цих розслідувань.
Для досягнення зазначеної цілі поставлені такі завдання:
1. Розглянути декілька обширних розслідувань;
2. Дослідити їх на предмет помилок;
|
|
|
3. Розкрити особливості їх написання.
Методи дослідження:
· метод теоретичного аналізу та узагальнення даних науково-методичної літератури;
· аналіз інтернет-ресурсів;
· аналіз архівів;
· метод логічних висновків.
Практична новизна дослідження полягає у тому, що жанр журналістських розслідувань хоча і став досить розповсюдженим у нашій країні, але видань, котрі не боялися б публікувати розслідування, не боялися використовувати не цензурований владою матеріал – дуже мало. «Українська правда» одне з тих небагатьох видань, яке й досі проводить розслідування на будь-яку тему.
РОЗДІЛ 1. ЦІЛІ ТА МЕТОДИКА ЖУРНАЛІСТСЬКИХ РОЗСЛІДУВАНЬ
Цілі журналістських розслідувань
Цілі журналістського розслідування виступають одним з основних факторів, що обумовлюють своєрідність даного виду діяльності. В якості основної мети передбачається необхідність встановлення справжніх причин певних подій, процесів, ситуацій, виявлення таємних пружин розслідуваних явищ або розкриття порочного механізму скоєння злочину, викриття злочинців. Розслідування може проводитися з метою досягнення якогось політичного або економічного результату, наприклад викриття діяльності екстремістської політичної організації, виявлення фактів зловживання посадовим становищем, зміщення корупціонера з міністерської посади, позбавлення махінатора депутатського імунітету і перекази його суду, повернення в країну награбованих капіталів тощо.
|
|
|
Основне питання, яке задає журналіст: чому? Не менш важливим для даного жанру є іще одне питання: як? При чому відповідь на друге питання займає в журналістському розслідуванні,зазвичай, левову частку часу(в ході розслідування) і місця (безпосередньо в публікації).
В результаті проведеного і опублікованого розслідування досягається і така важлива мета, як моральне виховання аудиторії, оскільки будь-яке розслідування містить в собі моральне узагальнення, що випливає з прикладів викриття будь-яких злочинів. Діяльність папараці живить жовту пресу - «відгалуження» журналістських розслідувань, на перший план яких виступають чисто комерційні цілі видання і авторів. Журналістські розслідування допомагають різним ЗМІ виконувати таку важливу для них утилітарну функцію, як залучення уваги аудиторії. Журналіст рідко ставить перед собою тільки одну з цих цілей. Але навіть якщо справа йде саме так (наприклад, він хоче викрити лише соціально небезпечні дії якогось олігарха), це аж ніяк не означає, що результат розслідування, незалежно від самого розслідувача, не сприятиме вирішенню якихось інших, «попутних» завдань.
Методика журналістських розслідувань
Методика журналістського розслідування, по-різному сприймається суспільством: в офіційних представників влади вона викликає певні негативні емоції, інші, навпаки, сприймають діяльність журналіста-розслідувача як єдиний засіб вирішити проблему та розкрити правду.
Насправді пріоритетом цього жанру є не переслідування злочинця, а інформування суспільства про об'єктивний стан справ, поширення вкрай необхідних фактів. Тридцять років тому, коли вся Америка була шокована уотергейтським скандалом, професія журналiста-розслiдувача стала раптом найпопулярнішою. Це підтверджували вищі навчальні заклади, що готували журналістів, кількість яких зросла вдвічі. У Швеції професія журналiста-розслiдувача останні п'ятнадцять років за ступенем довіри серед населення посідає друге місце після поліцейського. В Україні журналісти, що спеціалізуються на цьому жанрі, відчувають себе дуже невпевнено. I причин цього чимало: брак юридичної підтримки, власної інформаційної бази, технічних засобів i, що теж досить важливо, — підтримки з боку редакторів, менеджерської групи. Особливо складно проводити розслідування в щоденних виданнях, де у журналіста обмаль часу навіть для того, щоб з'ясувати деякі факти щодо актуальної теми, бо зробити матеріал він повинен максимум за два дні. Зрозуміло, що такий стислий термін природний лише для оперативного розслідування. Як кажуть, по гарячих слідах. Проте для ґрунтовної розслідницької діяльності цього замало. Замало ще й тому, що розслідування не є жанром у чистому вигляді. Він являє скоріше компіляцію інформаційних та аналітичних жанрів. Тому ЗМІ, що тягнуться до інформаційної чи аналітичної подачі матеріалів, намагаються уникати розслідувань або маскувати їх під іншими жанрами. Безперечно, можна займатися розслідуванням й поза виданням. Тобто бути вільнонайманим «інвейстигейтором». Але для цього необхідно створити власну базу даних, потрібні неабиякі кошти. Займатися розслідуванням «без даху» у вигляді чи то редакції, чи то видавництва, чи то державних або комерційних структур досить небезпечно через відсутність певної юридичної підтримки та власне фізичного захисту. Західні країни ще років двадцять тому зрозуміли, що для фахівців розслідницької справи необхідні особливі умови. Почали створювати спеціалізовані агентства журналістських розслідувань.
Методику журналістських розслідувань можна умовно поділити на два підетапи:
– Вибір теми;
– Етапи створення.
Вибір теми. За словами екс-редактора «The Philadelphia Inquirer» (однієї з газет, що спеціалізуються на розслідуваннях) Джина Робертса: «Розслідування полягає не в тому, щоб застати політика зі спущеними штанами або виявити окреме порушення закону, а в тому, щоб докопуватися до фактів, що лежать глибоко під поверхнею, щоб допомогти читачеві в розумінні того, що відбувається в нашому все більш складному світі».
Будь-яке розслідування як і будь-який журналістський матеріал починається з вибору теми. Це можуть бути події, явища і факти, як загальновідомі, так і конфіденційні відомості, невідомі нікому. «Часом приводом для пошуків стає пересічний на перший погляд епізод, і єдина порада, яку можна дати на цей рахунок – будьте уважні до дрібниць». Початком розслідування можуть стати:
– події;
– власні спостереження і припущення;
– матеріали ЗМІ;
– документи (як відкриті - розпорядження і постанови владних органів, так і частково відкриті, і конфіденційні, від документації комерційних структур - до відомчої документації службового характеру;
– заяви офіційних осіб, в тому числі прес-релізи держорганів або приватних організацій;
– чутки;
– повідомлення, отримані від зовнішнього джерела інформації, або «ініціатора».
Необхідно слідкувати за подіями. Заслуговують на увагу будь-які резонансні події та наслідки, інформація про які надходить до редакції самопливом - через власних кореспондентів або інформаційні агентства. Такими подіями можуть бути велика пожежа, загибель підводного човна, вбивство або арешт значущої фігури, кадрові зміни в органах влади. Сюди ж можна віднести, наприклад, збори акціонерів, конфлікти, що виникли на підприємствах між керівництвом і колективом або між власниками, або арбітражні процеси, де великі бізнес-структури судяться між собою або з владою.
Наприклад, поява нового високопоставленого чиновника змушує уважно придивитися до його біографії і спробувати відповісти на питання, чиї інтереси представляє даний персонаж. За самими звичайними заходами часто нас чекають несподівані відкриття і т.д.
Потрібно читати пресу. Хорошим приводом може бути інформація, опублікована в інших ЗМІ. Наприклад, замітка про зруйноване агентство нерухомості, туристичну фірму або про зміни в складі акціонерів великої компанії, інакше кажучи, інформація, опублікована у відкритих джерелах.
Можливість використання для журналістського розслідування такого роду інформації в якості відправної точки, загалом, залежить від здатності журналіста побачити інтригу, приховану за «сухими» рядками повідомлення, наприклад, про зміну складу ради директорів великої компанії.
Не буде зайвим приділяти особливу увагу рекламним статтям і приватним оголошенням в ЗМІ. Різні шахрайські компанії – від усіляких пірамідальних структур до фірм-одноденок – часто ведуть дуже активну рекламну кампанію. Як правило, пропозиція гарантованого заробітку або працевлаштування за кордоном або зцілення від всіляких хвороб, безумовний привід, з якого може вирости справжнє розслідування.
Пошук документів. Іншим приводом для початку розслідування може служити інформація, яка не настільки широко відома, але, тим не менш, легко доступна будь-кому, хто нею зацікавиться, тим більше, журналісту. Необхідно пильно стежити за всіма документами, що виходять з кабінетів урядовців, депутатів, будь-яке розпорядження губернатора або постанова місцевих органів законодавчої влади, не кажучи вже про повідомленнях прес-служб. У них часто міститься дуже цікава інформація. Наприклад, якомусь колу осіб градоначальник виділив квартири на пільгових умовах, і серед дійсно достойних людей раптом виявляються прізвища осіб, які до категорії пільговиків ніяк належати не можуть. Або розпорядження, де переможцем вигідного тендера виявляється маловідома фірма, чиї можливості явно не відповідають умовам конкурсу. Будь-яка з цих подій може свідчити про порушення з боку влади, а, як наслідок, може бути предметом розслідування. Ще один тип документів, які становлять інтерес для журналіста, що шукає тему розслідування, – документація підприємств і організацій. Як правило, такі матеріали з'являються на світло в конфліктних ситуаціях. Класикою жанру в цьому сенсі можна назвати установчі документи комерційних структур.
Етапи створення. Пізнавальні етапи журналістського розслідування виникають в силу необхідності послідовного вирішення завдань в процесі розслідування, які пов’язані одне з іншим причинно-наслідковими відносинами. Тому, не вирішивши попередню (не створивши причину), не можна вирішити подальшу (отримати наслідок). Звичайно, окремі етапи в тому чи іншому конкретному випадку можуть бути «змішаними», тобто виявитися слабо виявленими, але, тим не менше, говорити про їх існування можна. Знання пізнавальних етапів дозволяє більш усвідомлено рухатися до мети, поставленої в ході розслідування. Основними етапами журналістського розслідування є:
– складання плану заходів;
– збір та обробка первинної інформації;
– робота з джерелами;
– систематизація зібраної інформації;
– генеральне інтерв’ю;
– юридична експертиза(лише для друкованих видань).
Складання плану заходів. Не треба плутати цей захід з планом публікації. План розслідування – це, скоріше, послідовність дій, які необхідно здійснити, щоб знайти потрібні свідчення і отримати відповіді на поставлені запитання.
Письмовий план необхідний для кожного конкретного розслідування. План заходів особливо корисний при бригадному методі роботи, коли різні журналісти відпрацьовують різні напрямки одного великого журналістського розслідування.
Збір та обробка первинної інформації. Цей етап складається з двох основних частин. Перша частина – збір інформації про об’єкт або подію за відкритими джерелами. Друга частина - пошук об'єктивної інформації, зафіксованої в різних базах даних.
Збір інформації по відкритих джерелах – робота на кшталт бібліотечної. Підніміть всі публікації ЗМІ по предмету, який вас цікавить, використовуйте інтернет, а якщо знадобиться – архіви. В результаті ви станете власником досьє, яке саме по собі є цінним інформаційним продуктом. Аналіз цих матеріалів, найімовірніше, дасть вам не тільки загальне уявлення про тему, але і «їжу» для наступних досліджень.
Переходимо до другої частини етапу збору і обробки первинної інформації, тобто до пошуку інформації, зафіксованої в різних базах даних. Ця інформація не тільки додасть достовірності кінцевому продукту, але і дозволить зробити обґрунтовані припущення і висновки. Слід зауважити: для того щоб отримати певні об’єктивні дані, журналісту зовсім не обов’язково володіти спеціальними знаннями. Наприклад, ви готуєте матеріал про чиновника, який, як кажуть, успішно поєднує державну службу з комерційною діяльністю. Простий запит до реєструючого органу дозволить підтвердити або спростувати ці відомості. Журналістський запит – часом досить ефективний спосіб отримання інформації.
У тих випадках, коли розслідування починається з візиту ініціатора, в збір і обробку первинної інформації обов’язково входить бесіда з цим самим ініціатором. Як правило, така людина дуже добре розбирається в суті подій, які мають стати об’єктами вашого пошуку. З таким джерелом інформації треба працювати довго і якісно, при чому, до того, як ви візьметесь до роботи з іншими джерелами. Адже, на відміну від них, ініціатор готовий до співпраці з вами, його не треба ні в чому переконувати, до нього не потрібно шукати «підходи». Зате, серйозно попрацювавши з цією людиною, ви, по-перше, будете більш-менш уявляти собі, де можна знайти додаткові джерела інформації, які вам обов’язково знадобляться на наступному етапі журналістського розслідування, а, по-друге, прийдете до цих джерел вже підготовленими.
Робота з джерелами інформації – одна з основних складових роботи журналіста. Від якості зібраної інформації залежить і якість всієї кінцевої роботи. Будь-які факти, покладені в основу матеріалу повинні бути підтверджені як мінімум двома джерелами інформації. Це мінімум. Якщо врахувати, що за нормативами, наприклад, радянської розвідки інформація тільки тоді стає фактом, коли вона підтверджена п’ятьма джерелами. Джерела інформації можуть бути декількох видів: відкриті джерела, та конфіденціальні.
Відкриті джерела. До відкритих джерел відносяться різні види засоби масової інформації: телебачення, радіо, газета. Однак при такому виборі журналіст приречений бути в хвості існуючих подій. Джерелом інформації може стати і глобальна мережа Інтернет, де існують новинні сайти, що працюють в режимі реального часу, а також форуми і чати, де журналіст має можливість обговорювати і обмінюватися інформацією з колегами.
Крім ЗМІ необхідну інформацію журналіст у відкритому доступі може отримати з прес-релізів і інформаційних служб різних силових структур і правоохоронних органів: управління пожежної охорони, управління у справах цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, прокуратури, міських і районних адміністрацій, законодавчих органів, комерційних структур та ін. Але даний рід джерел не завжди надають достовірну інформацію, оскільки займаються не стільки наданням інформації ЗМІ, скільки формують позитивний образ своїх відомств. Звідси - однобокість інформації, що надходить до журналістів. Особливо це стосується новин, що викликають резонанс у суспільстві, так як прес-служби видають сухі прес-релізи, позбавлені важливих для журналістських матеріалів подробиць. Така інформація вимагає від журналіста додаткової перевірки, уточнення і деталізації. Таким чином, журналісту необхідно звертатися в конкретні підрозділи правоохоронних органів, де спілкування будується на особистих контактах.
Конфіденційні джерела. Журналісту-розслідувачу вкрай важливо використовувати в своєму матеріалі конфіденційні джерела інформації. Оприлюднення перш невідомої громадськості інформації – найважливіша особливість даного роду журналістики. Конфіденційними джерелами інформації є службові документи різного ступеня зашифрованості, перехоплення повідомлень, що надходять по мережах телефонного та електронного зв'язку, спеціальні бази даних. Але використання конфіденційної інформації може не тільки допомогти в створенні сенсаційного матеріалу, а й спричинити за собою відповідальність за видану секретну інформацію державного характеру. Компетентні органи можуть почати розслідування за фактом отримання журналістом секретної інформації, щоб розкрити місце витоку.
Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!