Тема 3. Філософське осмислення буття.
Онтологія. Концептуалізація буття. Буття як найпростіший, найбільш загальний та найскладніший концепт у історії філософії. «Метафізика присутності»: чому є дещо, а не ніщо. Буття та суще. Есенція й екзистенція. Незмінність буття та/або рух (Парменід, апорії Зенона – Геракліт і Демокрит); вічність та/або тимчасовість (Августин Аврелій – М. Гайдеггер); чуттєвість та/або надчуттєвість (Платон – Аристотель – Ф. Бекон); єдине та/або множинне (Парменід – Платон – Епікур – Ж. Дельоз); раціональне та/або ірраціональне (Г.В.Ф. Гегель – А. Шопенгауер). Буття та мислення (Парменід – Р. Декарт). Критика «метафізики присутності»: від Ф. Ніцше до М. Гайдеггера. Буття та ніщо. Dasein. Буття та подія (Ж.-Л. Нансі, А. Бад’ю).
Тема 4. Філософія свідомості.
Співвідношення буття та свідомості – основне питання філософії? Ленінська полеміка з емпіріокритицистами. Суб’єктивне cogito та/або теорія відображення. С. Жижек про повернення матеріалізму. Чи існує об’єктивний світ? Що таке свідомість? Свідомість «між» нами (М. Мамардашвілі). Проблема інтенціональності свідомості. «Чистий суб’єкт» (Е. Гуссерль).
Свідомість та несвідоме. Колективне та індивідуальне несвідоме. З. Фройд, Г. Юнг про специфіку та роль несвідомого в психічному світі людини. Свідомість та ідеологія. Ілюзорні уявлення людей про самих себе та світ (К. Маркс). Усвідомлення та самосвідомість як шлях до свободи. Змінення чи трансформації свідомості як трансцендування та звільнення свідомості.
|
|
|
Тема 5. Гносеологія. Актуальні проблеми теорії пізнання.
Гносеологія. Проблема пізнаваності світу та істина. Теза Горгія. Агностицизм і скептицизм. Чи існує дещо? Чи можливо дещо пізнати? Проблема репрезентації світу. «Мозок у бочці» (Х. Патнем). Методологічна дилема. Полеміка Р. Декарта та Ф. Бекона: дедукція та індукція. Позитивістське та неокантіанське вирішення питання про методи пізнання (О. Конт – Дж.С. Міль – Г. Ріккерт). Чи можливий єдиний метод пізнання? Розрізнення наук за методом пізнання. Номотетичні та ідеографічні науки. Критика моністичної наукової методології та методологічний анархізм (П. Фейєрабенд). Пізнання та мовні ігри. «Кордони мого світу – кордони моєї мови» (Л. Вітгенштейн). Постмодерністська множинність репрезентацій світу.
Розділ 2. Філософська антропологія. Соціальна філософія.
Тема 6. Філософська антропологія. Багатомірність людського існування.
Фейєрбах і антропологічний поворот в філософії: людина як єдина проблема філософії. Абстрактна людина та її сутність: від раціонального духу до чуттєвої любові. «Привид Людини» та його критика М. Штірнером. Критика абстрактної людини, історичність людини та труд (К. Маркс). Есенціалізм і гуманізм. Критика гуманізму; різні версії есенціалістичного гуманізму (М. Гайдеггер). Есенція та/або екзистенція людини. Сенс та/або абсурдність життя (С. Кіркегор, А. Камю). Закинутість у буття та буття-до-смерті. Доместикація чи селекція людини. «Правила для людського зоопарку» (П. Слотердайк). Полеміка Ю. Габермаса з П. Слотердайком щодо майбутнього людини та долі філософії. Соціальне та біологічне в людині. Проблема антропосоціогенезу. Сенс та сенси людського існування. Людство як вид та різноманіття образів людини. «Теза про людську винятковість».
|
|
|
Тема 7. Філософія техніки. Сутність техніки та сутність людини.
Людина й техніка. Техніка і природа. Науково-технічний прогрес. Антропоморфність техніки. Раціональність і наука. Проблема сутності техніки.
Тема 8. Соціальна філософія та філософія історії. Історичність людського буття.
Що таке соціальне? Основні характеристики соціуму. Різні форми суспільного життя. Комунікація (К. Ясперс, Ю. Габермас). Екзистенційна комунікація та трансценденція. Можливості комунікативної дії в сучасному суспільстві.
Специфіка суспільства символічного обміну. Дар. Суспільні відносини в умовах еквівалентного обміну. Суспільство споживання. Історичні форми та розвиток суспільств. Основні концепції історичного розвитку. Свобода та самопізнання Духу (Г.В.Ф. Гегель). Формаційний підхід і хвильова теорія (К. Маркс – Е. Тоффлер). Проблема кінця історії, постісторії та оновлення історії. Кінець Історії та множинність історій (М. Фуко). «Прозоре суспільство» (Дж. Ваттімо). Від «кінця історії» до «поновлення історії» (Д.Белл, Ф. Фукуяма).
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 373; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!