Тема 8. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ



 

1. Економічний механізм природокористування: складові, показники.

2. Економічний інструментарій: роль у системі товарно-грошових відносин.

3. Різновиди еколого-економічних інструментів.

Література: [2, 4-6, 8, 9, 11-13, 15-17].

 

1. Економічний механізм природокористування – інститутів, методів і форм господарювання, які забезпечують екологічну безпеку і стимулюють людину, суспільство до дотримання екологічного законодавства в процесі природокористування. Даний механізм є основою регулювання товарно-грошових грошових відносин в країні, в тому числі в природоохоронній сфері та включає такі основні компоненти:

Ø правові основи здійснення економічної діяльності (права, обов’язки, ліцензії, обмеження, процедури та ін.);

Ø систему відносин власності на основні засоби виробництва;

Ø організаційну структуру економіки,тобто систему зв’язків, що формує економічні відносини між суб’єктами господарювання по вертикалі та горизонталі;

Ø систему суспільних інструментів(традиції, моральні засади, порядки, звичаї, духовні цінності), що формують соціально-інформаційне поле економічної активності;

Ø економічні інструменти–засоби (методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб’єктів. За допомогою економічних інструментів можна, впливаючи на спонукальні мотиви діяльності суб’єктів господарювання, регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємства, території, національної економіки і навіть транснаціональних систем. В сфері природокористування дані інструменти набувають екологічного характеру та регулюють систему товарно-грошових відносин в ній. Формуються вони на основі еколого-економічних ставок –це питомі економічні показники (тарифи, частки, процентні нормативи), що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів (системи цін і платежів, умов одержання прибутку тощо).

Еколого-економічні ставки разом з еколого-економічними оцінками формують еколого-економічні показники – показники, що характеризують різні сторони використання природних ресурсів.

Еколого-економічні оцінки– це види економічних показників, що характеризують зміну параметрів господарської діяльності економічних суб’єктів (витрати, доходи), у відповідь на процеси використання природних благ або впливу на компоненти середовища. Завдання даних оцінок – з максимальним ступенем вірогідності охарактеризувати, яким чином пов’язані з використанням природних ресурсів процеси, що відбуваються в еколого-економічних системах, як вони впливають на вартісні показники діяльності економічних суб’єктів. Оцінки використовуються для обґрунтування варіантів соціально-економічного розвитку продуктивних сил чи базових технологій.

2. Методами, важелями впливу на економічний стан суб’єктів природокористування є еколого-економічні інструменти, які застосовуються з метою орієнтації діяльності суб’єктів природокористування в екологічно сприятливому напрямку. У системі товарно-грошових відносин за допомогою еколого-економічних інструментів здійснюється вплив на головні спонукальні мотиви діяльності господарських об’єктів – їх економічні інтереси. Економічні інструменти спонукають людину до раціонального природокористування через:

Ø ціни за ресурси – верхня межа якої відображає ту вигоду, що сподівається отримати з даного товару споживач (при достатній платоспроможності), нижньою межею – витрати виробництва і продажу даного ресурсу (ціни за сировину, матеріали, енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та іншими природними ресурсами; збори за забруднення тощо). Відповідно, основна екологічна функція ціни за ресурс – обмежувальна – обмежує можливу кількість ресурсів для споживання та величину шкідливих (екодеструктивних) впливів на навколишнє середовище;

Ø економічні вигоди від використання природних ресурсів отримуються через додатковий доход чи одержання певних переваг, які можна буде втілити в додатковий доход. Формуються дані вигоди під впливом трьох груп факторів:

§ внутрішньої здатності економічного суб’єкта отримати максимум вигоди від використання природного ресурсу;

§ природними властивостями даного ресурсу;

§ умовами ринкового середовища для економічного суб’єкта (ціни на первинні ресурси, можливість встановлювати ціни на свою продукцією, перерозподільна система (податки, платежі, пільги).Основна функція економічної вигоди – мотиваційна;

Ø перерозподільні платежі / виплати, тобто система вилучення частини коштів у одних економічних суб’єктів з метою передачі їх іншим економічним суб’єктам. Дані інструменти виконують функції еколого-економічної і еколого-соціальної корекції.

Економічний інструментарій вважається єдиним засобом, який дозволяє забезпечити надходження фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для ліквідації наслідків забруднення навколишнього середовища та забезпечити відтворення природних ресурсів.

3. На жаль класифікація еколого-економічних інструментів в стадії розробки. Сьогодні в залежності від особливостей і характеру застосування еколого-економічні інструменти розрізняються за такими найсуттєвішими ознаками:

1) механізмом реалізації:

- адміністративний перерозподіл коштів (штрафи і субсидії, дотації),

- фінансові трансфери (податки, платежі, кредити, виплати),

- вільні ринкові механізми перерозподілу коштів,

- сприяння на ринку – через застосування не грошових форм підтримки економічних суб’єктів (нагородження спеціальними знаками, безплатна реклама);

2) природою впливу на економічні інтереси суб’єкта:

- інструменти, спрямовані на вилучення доходів (штрафи, збори),

- інструменти, спрямовані на збільшення доходу (субсидії, податкові та кредитні пільги);

3) критеріальною базою розрахунку ставок:

- економічні показники, які характеризують економічний стан суб’єкта господарювання та їх можливу поведінку у відповідь на зміну будь-якого параметру системи (ціни, ставки податків, платежі);

- еколого-економічні оцінки, що характеризують ті економічні показники, які пов’язані з використанням природних факторів чи зі зміною стану природного середовища.

4) вихідним принципом впливу на ключові групи економічних суб’єктів:

- принцип „забруднювач сплачує” (застосовується коли існують технічні можливості виробництва продукції без шкідливого впливу на довкілля, або існує можливість суттєвого її зниження);

- принцип „споживач сплачує” (застосовується коли не існує можливості виробництва продукції без екодеструктивних процесів);

- принцип „усе суспільство сплачує” (витрати на екологічні цілі здійснюються на солідарній основі, за рахунок коштів платників податків).

5) формою інструмента: податки, податкові пільги, акциз, мито, плата, платежі, збори, штраф, субсидія, дотація, грант, виплати, кредити, прискорена амортизація, цінові інструменти, страхування.

Загалом еколого-економічні інструменти умовно об’єднують у такі дві групи:

1) фінансово-кредитні інструменти (фонди охорони навколишнього середовища і фонди відтворення природних ресурсів, пільгове кредитування природоохоронних заходів, екологічний фонд, позики, субсидії, субвенції, екологічні податки і податкові пільги, екологічне страхування, премія, винагорода);

2) ринкові інструменти (ринкові ціни на природні ресурси, механізм купівлі-продажу квот на забруднення і на добування природних ресурсів, лізинг, прямі ринкові переговори, добровільні ринкові угоди).

Еколого-економічні інструменти являються дієвими важелями впливу на діяльність суб’єктів природокористування.


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 62;