Тема 5. ЗМІСТ І МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА



1. Забруднення як прояв еколого-економічного збитку.

2. Збиток як економічна категорія.

3. Розрахунок збитків від забруднення довкілля.

Література: [2, 4-6, 8-13, 15-17].

 

1. Вид порушень, що одночасно є наслідком діяльності підприємств та однією з причин втрати прибутку, називається забрудненням. Забруднення – занесення в середовище чи виникнення в ньому сторонніх речовин, не властивих йому або перевищення в період аналізу природного середньорічного рівня концентрації речовин, енергії чи будь-яких інших агентів понад норму. Основними забруднювачами довкілля є рухомі та стаціонарні джерелами.

Серед основних причин порушень навколишнього середовища є:

- безгосподарське використання природних ресурсів;

- безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;

- надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території;

- теплове і радіоактивне забруднення територій.

Залежно від природи виникнення забруднення класифікують на: біологічне, фізичне, хімічне.

За об’єктами забруднення класифікують на: забруднення води, атмосфери, ґрунту тощо.

За тривалістю дії забруднення класифікують на: тимчасове, постійне.

За масштабом забруднення класифікують на: глобальні, регіональні, локальні.

Наслідками забруднення є:

- нанесення збитку для майна;

- зниження естетичної цінності ландшафту,

- нанесення збитку для рослинного і тваринного світу;

- шкода для здоров’я людини,

- порушення систем життєзабезпечення на різних рівнях.

Забруднення є натуральним проявом еколого-економічного збитку, наслідком антропогенної діяльності та однією з причин порушення стану навколишнього середовища.

2. Еколого-економічний збиток – це виражені у вартісній формі фактичні та можливі витрати, заподіяні економічним суб’єктам внаслідок екодеструктивного впливу, тобто шкода, додаткові витрати на її компенсацію, упущена вигода тощо. Як економічна категорія, еколого-економічний збиток – це різниця між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний в результаті раціонального використання довкілля, і сукупним суспільним продуктом одержаним при нераціональному його використанні. Сукупний суспільний продукт – це сума матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний час.

Категорія економічний збиток від забруднення довкілля з економічної точки зору розглядається як два види витрат:

1) витрати на попередження (запобігання) впливу забрудненого середовища на реципієнтів:

а) витрати на зменшення викидів,

б) витрати на нейтралізацію викидів, ізоляцію від них реципієнтів;

2) витрати на ліквідацію негативних наслідків, які спричинені впливом забрудненого середовища (власне збитком).

Отже, величина збитку визначається втратами від забруднення навколишнього середовища і витратами на компенсацію негативного впливу дії забруднень. Втрати від забруднення навколишнього середовища поділяються на такі групи:

Ø економічні втрати;

Ø соціальні втрати;

Ø втрата можливостей.

Збитки, які завдаються довкіллю можуть покриватися:

Ø за рахунок підприємств, які забруднюють навколишнє середовище (екологічні податки та штрафи);

Ø за рахунок централізованих доходів країни, або, іншими словами, вони розподіляються на все суспільство.

Економічна оцінка наслідків порушення навколишнього середовища полягає у визначенні загальнодержавних збитків від погіршення його стану і визначенні величини витрат, які необхідні для запобігання даним збиткам. Аналіз еколого-економічного збитку здійснюється в такій послідовності:

1) визначення виду забруднення;

2) визначення вмісту забруднюючих компонентів та тяжкості їхнього впливу на навколишнє середовище, зони поширення забруднення та тривалості впливу;

3) проведення розрахунку величини еколого-економічного збитку, керуючись нормативними методиками.

Тяжкість впливу забруднюючих речовин визначають такі характеристики даних речовин:

- хімічна природа, тобто наскільки вони активні та шкідливі для певного виду живих організмів;

- концентрація – вміст на одиницю об’єму повітря, води, ґрунту;

- стійкість – тривалість існування у повітрі, воді, ґрунті.

3. Економічному збитку властиві певні особливості, які призводять до методичної складності та трудомісткості його розрахунків, а саме економічна знеособленість і багатоадресність.

Еколого-економічний збиток складається з трьох елементів:втрачений продукт; недовиробле­ний продукт; компенсаційні витрати. Відповідно в загальному вигляді економічний збиток від порушення довкілля виражається формулою

 

У = УМ + УН + УК,

 

де УМ – вартість частини сукупного готового продукту (минулої праці), що втрачається через його пряме руйнування;

УН– втрата недовиробленоїпродукції через забруднення навколишнього середовища;

УК – додаткові витрати на ліквідацію наслідків забруднення навколишнього середовища.

Фактори, які формують величину економічного збитку, об’єднують в такі три основні групи: - впливу, що характеризують рівень деструктивного впливу на середовище; - сприйняття, що визначають кількість об’єктів, які сприймають негативний вплив екодеструктивних процесів; - стану, які пов’язані з характеристиками економічної системи і дозволяють здійснювати вартісні оцінки натуральних негативних змін у довкіллі.

Існує декілька підходів до визначення збитків, в яких із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану.

Відповідно визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямками:

- прямих розрахунків втрат – базується на співставленні та аналізові показників впливу ризику природокористування на довкілля в забрудненому та контрольному районі;

- аналітичному (статистичному) методі – поєднанні кореляційного і регресивного методів аналізу впливу різних факторів забрудненого середовища на досліджуваний показник (здоров’я населення, стан рослинності, тощо) або досліджувані показники;

- непрямої емпіричної оцінки збитків від забруднення атмосферного повітря (1) та водних ресурсів (2) здійснюється за формулами

 

, (1) , (2)

де γ – константа, що показує розмір шкоди, завданої при надходженні в довкілля 1т умовно забрудненої речовини, грн./ум. т;

σ – коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій (житлової забудови, промисловості, с/г, угіддя, рекреаційних, лісових тощо), визначається як середньозважена за всією площею забруднення і залежить від різновидів територій, які потрапляють до забрудненої території;

ƒ – коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання частинок;

σ – (басейновий коефіцієнт) залежить від господарського значення водного джерела, що піддається впливу забруднення;

М – порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять в навколишнє середовище від джерела забруднення, ум.т.

Нині в Україні дієвими є такі затверджені поресурсні методики розрахунку розмірів відшкодування збитків від забруднення:

- водних ресурсів (методика затверджена наказом Мінприроди № 767/16783 від 14.08.2009);

- атмосферного повітря (методика затверджена наказом Мінприроди № 48/16064 від 21.01.2009);

- земельних ресурсів (методика затверджена наказом Мінекології №171 від 27.10.1997.

 


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 75;