Тема 4. Ризики природокористування



1. Поняття ризику в природокористуванні та його класифікація.

2. Аналіз і оцінка еколого-економічних ризиків.

3. Управління еколого-економічними ризиками.

Література: [4-6, 11-12].

 

1. Ризик природокористування поєднує в собі насамперед екологічний і економічний ризики. Екологічний ризик є кількісним та якісним показником рівня екологічної безпеки. Економічний ризик – ймовірність втрат внаслідок випадкового характеру результатів прийнятих господарських рішень або виконуваний дій. Екологічний та економічний ризики мають такі відмінності:

Ø в економіці людина ризикує власним капіталом або капіталом акціонерів, в екології ризикує не суб’єкт господарювання, який приймає рішення, а «треті особи», тобто населення, яке проживає в зоні ризику або в екологічно небезпечних зонах;

Ø економічний ризик переважно піддається математичному розрахунку і носить визначений характер, екологічний ризик завжди невизначений, оскільки, його наслідки багатогранні, мають ланцюгову реакцію, прослідкувати яку досить складно, а часто і неможливо;

Ø несприятливі наслідки економічного ризику проявляються зазвичай зразу або через нетривалий проміжок часу, наслідки екологічного ризику переважно віддалені та можуть проявитися несподіваним способом;

Ø економічний ризик має стандартний вартісний вираз, екологічний ризик лише прирівнюється до вартісного вираження, бо не всі наслідки піддаються оцінці.

Економіка природокористування досліджує ризики, в яких поєднується економічний і екологічний ризики, дані ризики носять переважно галузевий характер. Ймовірність настання ризику і ступінь його небезпеки для довкілля і суб’єкта господарювання оцінюється вже на стадії проектування. Впроваджуються не лише проекти, які несуть максимальний прибуток, а й проекти, які одночасно характеризуються мінімальним ризиком прояву негативної події для підприємця і довкілля. Ризик природокористування – ризик, який характеризується ступенем ймовірності настання певної негативної події природного або антропогенного походження в процесі використання і відтворення природних ресурсів з соціальними, екологічними та економічними наслідками і невизначеною величиною збитку.

Найбільш безпечним для людини є нульовий рівень ризику, який характеризується низькою ймовірністю настання і незначними наслідками впливу, які коливаються в межах фонових значень.

2. Визначити ймовірність настання ризиків та їхніх наслідків допомагає поєднання якісного і кількісного аналізів оцінки ризику. Якісний аналіз полягає у визначенні факторів ризику і сфери прояву ризику, одержані інформації про структуру, властивості об’єкта і наявні ризики. На основі якісного аналізу встановлюється об’єктивна картини ризику на певній території, а саме потенційні види ризиків і зони ризиків. Кількісний аналіз оцінює ступінь ризику і визначає припустимий рівень ризику та величину збитків: соціальних, економічних, екологічних.

У багатьох видах діяльності ризик порівнюють не з можливими збитками, а з показниками, що визначають конкретний вид діяльності (недоотримана врожайність певного виду сільськогосподарської продукції, рентабельність, очікуваний доход тощо), а показником оцінки виступає міра та ступінь ризику. Прояв негативного фактора в еколого-економічному ризику супроводжується: матеріальними втратами суб’єкта господарювання, погіршенням здоров’я населення і стану навколишнього середовища.

В ризикових ситуаціях, коли збитки отримані від несприятливих подій співставляються з певними вигодами, наприклад, додатковим прибутком отриманим від використання нової більш небезпечної технології, зекономленими коштами від природоохоронних заходів, виробленим продуктом для міста, регіону, тощо, розрахунок коефіцієнта ризику здійснюється за такою формулою

 

,

 

Розрізняють такі значення даного коефіцієнта ризику для різних видів ризику за ступенем ймовірності настання: для нульового ризику прийнятними є значення в межах від 0 до 0,2, для прийнятного ризику - від 0,2 до 0,5, для гранично допустимого або критичного ризику - від 0,5 до 1 і для надзвичайного або недопустимого ризику - понад 1.

Прийнятний ризик для об’єктів підвищеної небезпеки, повинен встановлюватися місцевими органами виконавчої влади. У випадках, коли місцевими радами не встановлений прийнятний ризик для об’єктів підвищеної небезпеки, то користуються рівнями небезпеки наведеними в Методиці визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки від 04.12.2002р. N 637.

Загалом оцінка ризику поєднує ряд методів і здійснюється в такій послідовності:

Ø ідентифікація ризику;

Ø оцінка характеру впливу забруднювачів на людину і навколишнє середовище;

Ø оцінка небезпечності наслідків для людського організму впливів забруднювачів;

Ø розрахунок загальної величини потенційного збитку.

3. Управління еколого-економічними ризиками розглядають як процес прийняття рішень і здійснення заходів, який спрямований на зниження рівня економічних, соціальних і екологічних втрат об’єктів різного народногосподарського рівня і суспільства загалом, обумовлених погіршенням стану навколишнього середовища. Дана діяльність передбачає визначення переліку можливих заходів і пов’язана з організаційними змінами, інвестиціями в нове обладнання, фінансовими рішеннями, які спрямовані на зменшення рівня ризику. Управління еколого-економічними ризиками за звичай є складовою системи управління ризиками суб’єктів господарювання. Управління ризиком поєднує ряд методів, засобів, інструментів та охоплює такі етапи:

1) передбачення (ідентифікація) еколого-економічних ризиків;

2) оцінка ймовірності настання несприятливих подій;

3) визначення можливого розміру збитку в наслідок настання несприятливих екологічних подій;

4) розробка і реалізація (стратегії) заходів щодо запобігання чи мінімізації пов’язаних з еколого-економічним ризиком втрат;

5) контроль і моніторинг за впровадженими заходами захисту від ризику;

6) оцінка результативності управління ризиком.

Метою управління еколого-економічними ризиками є встановлення і підтримання науково обґрунтованого приємливого рівня ризику природокористування при техногенних і природних впливах. Управлінську діяльність зі зниження ризику природокористування та умови її здійснення регулює система заходів, які за своїм складом поділяються на:

Ø нормативно-правові заходи;

Ø адміністративні заходи;

Ø економічні заходи;

Ø технічні заходи.

Формування оптимального набору заходів, спрямованих на зниження еколого-економічних ризиків, нерозривно пов’язане з їх результативністю щодо досягнення поставленої мети.


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 56;