Тема 3. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ



 

1. Необхідність і сутність економічної оцінки природних ресурсів, її об’єкти і критерії.

2. Методичні підходи до економічного оцінювання природних ресурсів.

3. Економічна оцінка земельних ресурсів.

Література: [2, 4-9, 11-13, 15-17].

1. Оцінка природних ресурсів обумовлюється необхідністю:

- точного врахування реальних затрат та вигод за проектами, що вибрані для реалізації. Важливістю врахування всіх екологічних наслідків кожного проекту, з метою розробки заходів щодо забезпечення сталого розвитку суспільства;

- корекції національних рахунків держави з метою включення до них  «амортизаційного природного капіталу»;

- здійснювати адекватне цінове регулювання природокористування, спрямоване на стимулювання раціонального використання природних ресурсів, шляхом встановлення ставок оподаткування, що відображають їх реальну вартість.

Економічна оцінка є результатом економічних розрахунків, які відображають у вартісних одиницях національну цінність природних благ, котра визначається шляхом вимірювання ефективності їх відтворення, або це грошовий вираз максимального ефекту, який зумовлюють дані природні ресурси при багатоцільовому їх раціональному використанню.

Об’єктом оцінки можуть виступати окремі природні ресурси, так і еколого-економічні системи різного рівня. Суть економічної оцінки природних ресурсів виражається через критерій, який обумовлений виробничими відносинами і дією економічного закону у природокористуванні – максимальний ефект при мінімальних втратах і витратах природних ресурсів. Економічна оцінка природних ресурсів виконує дві основні функції: облікову і стимулюючу. Облікова полягає в тому, що природний ресурс розглядається якнаціональне багатство. Стимулююча плата за експлуатацію ресурсів різної якості та їх наявність, плата за вилучення, природних ресурси з господарського обороту країни, компенсація збитків за нераціональне природокористування. Дані функції тісно взаємозв’язані та орієнтують господарський механізм на раціональне природокористування.

2. Розрізняють дві основні концепції економічної оцінки природних ресурсів:

1) витратна, в основі якої лежать витрати на освоєння природного ресурсу;

2) рентна, яка базується на обчисленні національного ефекту освоєння природного ресурсу.

У витратній базою оцінки служать вкладення праці та засобів у відтворення ресурсів. Якість природних благ за таким підходом виступає, як додатковий фактор міри цінності. Так, економічна оцінка 1 га землі за витратною концепцією оцінюється за формулою

 

О = ,

де К – середня по країні вартість освоєння 1га землі в сучасних умовах, грн.;

У/Т і У*/Т* – відношення урожайності до затрат на виробництво продукту, відповідно на оцінюваній ділянці та по країні.

Рентна концепція базується на обчисленні диференційної ренти. Найбільш розповсюдженою і загальноприйнятою є методика, згідно з якою диференційна рента визначається як різниця між цінністю продукції, що отримана при експлуатації природного ресурсу, і нормативним рівнем індивідуальних приведених затрат на її виробництво. Цінність продукції визначається за допомогою спеціально вирахуваних замикаючих затрат – суспільно-виправданих меж затрат на приріст виробництва відповідної продукції. Економічна оцінка природних ресурсів на основі рентної концепції розраховується за формулою

 

R = Z – S (1 + р)-t,     або    R = max (k х g (Z-S)),

 

де р1 – норма прибутку;

k – коефіцієнт, який враховує динаміку у часі показників g, S і Z, а також ефекти знецінення майбутніх затрат і результатів (фактор часу);

g – коефіцієнт продуктивності природних ресурсів (визначається урожайністю с/г культур і розподілом землі між ними, коефіцієнтом утилізації запасів корисних копалин тощо);

Z – замикаючі (суспільно-виправдані межі затрат на приріст виробництва відповідної продукції) затрати на продукцію, яку виробляють при експлуатації природного ресурсу, грн.;

S – індивідуальні затрати на продукцію, яку отримали при експлуатації природних ресурсів, грн.  

Крім того, в економічній літературі виділяють три основні економічні підходи вартісної оцінки природних ресурсів:

Ø затратний – полягає в тому, що основною детермінантою визначення вартості природного ресурсу виступають затрати на його розвідку, освоєння, видобуток і транспортування;

Ø результативний – базується на тому, яка роль природного ресурсу в створенні додаткової вартості, а визначальним моментом є його пропозиція, попит на нього, а також його рідкість та доступність;

Ø відтворювальний – полягає у необхідності визначення величини витрат на відтворення запасів природних ресурсів, які залучені у господарський оборот.

 3. Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському та лісовому господарствах і як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових цінах або у грошовому виразі. Кадастрові ціни – єдині для всієї країни, що забезпечує порівнянність якості земель у межах сільськогосподарського підприємства, між підприємствами у межах району, між районами, областями, регіонами країни. Виділяють загальну і часткову економічну оцінку земель (табл. 1).

Урожайність – показник, який відображає якість землі при вирощуванні сільськогосподарських культур тільки при рівновеликих затратах на одержання урожаю.

Вартість валової продукції (ВП) визначається за всіма культурами, з урахуванням площі посіву, врожайності і кадастрової ціни за формулою

ВП = Р i · У i · С і ,

де Р i – площа посіву окремих культур, га;

У i – урожайність культур, ц/га;

 С i – кадастрова ціна, грн./ц.

 

Таблиця  1

Порівняльна характеристика загальної та часткової

економічної оцінки земель

 

Економічна оцінка земель:

Види оцінок загальна часткова
Характерис-тика - передбачає визначення об’єктивних показників родючості та показників, які характеризують ефективність використання землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства - передбачає визначення ступеня ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах
Об’єкт оцінки - рілля, багаторічні насадження, пасовища і сіножатті - сільськогосподарські культури (зернові, льон, зернобобові тощо)
Показники - вартість валової продукції, окупність затрат, диференціальний дохід - урожайність, окупність затрат, диференціальний дохід

 

Відносним показником економічної оцінки рівня родючості ґрунту за однакових економічних умов господарювання є окупність затрат, яка визначається як співвідношення показників валової продукції і затрат на конкретних групах ґрунтів за формулою

 

,

 

де З – затрати минулої уречевленої і живої праці у грошовому вираженні, грн.

Інтегральним узагальнюючим показником оцінки земель, який характеризує відмінності у виході продукції на різноякісних землях є диференціальний дохід (ДД) – додаткова частина чистого доходу, яка створюється більш продуктивною працею на землях кращої якості при гірших умовах виробництва і розраховується за формулою

 

ДД = ВП – З + ЧДн,

 

де ЧДн – необхідний додатковий продукт (нормальний чистий дохід), грн., яка дорівнює 0,15 вартості сукупних основних (Фосн) і оборотних (Фоб) виробничих фондів.

Економічна оцінка земель дозволяє оцінити ефективність використання земельних угідь; визначити розмір втрат, що завдаються природним ресурсам внаслідок споживання і використання; обґрунтувати ефективність природоохоронних заходів, для відображення цінності даних ресурсів у складі національного багатства країни.


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 59; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ