ДЕЯКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ПРИНЦИПАХ ЗАСТОСУВАННЯ ІМУНОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ (власний досвід і літературні дані)
1. Обов'язково варто попередньо оцінювати характер імунних порушень і ступеню їхньої виразності.
2. Необхідно враховувати, на яку популяцію клітин впливає даний препарат, ступінь і селективність його впливу, його спрямованість (активація, супресія, модуляція).
3. Для досягнення максимального ефекту від призначеного препарату необхідно визначити оптимальну дозу, частоту прийому, шляху введення в організм, час початку лікування в залежності від стадії хвороби.
4. При оцінці імунограми і виборі препарату варто брати до уваги вік хворого, стать, біоритми, нейроендокринні фактори, генетичне тло й ін.
5. Як правило імунотропні препарати не застосовуються самостійно, а доповнюють традиційну терапію. При цьому важливо враховувати ефект традиційних лікарських засобів на імунну систему.
6. Вважають, що імунотропні препарати стимулюючої дії, як правило, не впливають на незмінні імунологічні показники.
7. Профільність дії імунотропних препаратів зберігається при різних захворюваннях, але тільки при наявності однотипних імунних розладів.
8. Необхідно враховувати побічні ефекти імунотропних препаратів (наприклад, розвиток агранулоцитозу при застосуванні декаріса; розвиток стану, подібного синдрому хронічної втоми, при тривалому лікузанні великими дозами інтерферонів).
9. Можливо одночасне використання декількох препаратів, що впливають на різні ланки імунної системи.
|
|
|
10. Необхідно одночасно з імунотропними призначати і препарати, що містять вітаміни і мікроелементи, антиоксиданти.
11. Важливим, якщо не обов'язковим, доповненням імунотропної терапії є зниження ступеня ендогенної інтоксікації за допомогою сорбційної терапії.
12. Важливим є визначення відповідаємості in vitro імуноцитів хворих на той або інший імунотропний препарат із метою прогнозування ефективності його застосування, а також етапний контроль імунограми.
13. При неможливості провести відповідне імунологічне обстеження Імунотропні препарати у вигляді виключення можуть бути призначені на підставі клінічних ознак, що свідчать про наявність того або іншого дефекту в "роботі" імунної системи.
14. Варто пам'ятати, що виражений клінічний ефект від застосування імуностимулюючих препаратів може бути отриманий у тих випадках, коли клініко-імунологічний стан хворих найбільш важкий.
15. 3 метою проведення імунореабілітаціних заходів, зменшення числа рецидивів і хронізації захворювань, перед випискою з клініки хворому необхідно провести імунологічне обстеження. У випадку виявлення значних відхилень від установлених норм, а також з обліком анамнезу, такому хворому необхідно призначити імунотропне лікування з повторним обстеженням і консультацією в клінічного імунолога через 3 і 6 місяців.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 347; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!