ІУ. Міждисциплінарна інтеграція
| Дисципліни | Знати | Вміти | ||||||
| 1. Попередні забезпечуючи дисципліни: Ö Гістологія, цитологія та ембріологія Ö Анатомія людини Ö Фізіологія та патологічна фізіологія Ö Мікробіологія, вірусологія та імунологія Ö Основи внутрішньої медицини Ö Педіатрія ÖІнфекційні хвороби Ö Фармакологія | Знати основи загальної імунології, структуру і функції імунної системи. Морфофункціональні особливості людини. Етіологію, клініку, лабораторні та інструментальні методи (обстеження органів імунної системи), диференціальну діагностику, лікування та методи профілактики основних захворювань людини. | Вміти використовувати отримані знання для розуміння механізмів підтримання гомеостазу, розвитку адекватної імунної відповіді на збудники, механізми формування толерантності та ін.
| ||||||
| 1. 2. Наступні дисципліни, що забезпечуються: 2. Ö внутрішні хвороби 3. Ö загальна хірургія 4. Ö акушерство та гінекологія 5. Ö ендокринологія 6. Öгематологія
| Винаходити при здійсненні клінічного та допоміжних методів обстеження прояви імунологічних порушень, оцінювати їх вагомість; Оцінювати дані сучасних імунолабораторних обсте-жень, враховуючи клінічну стадію процесу. Винаходити взаємозв¢язок нервової, імунної та ендокринної систем в підтримці гомеостазу | Вміти використовувати отримані знання для розуміння причин розвитку затяжних та часто рецидивуючих інфекційних захворювань з швидким формуванням хронічних вогнищ запалення, що значно ускладнює перебіг соматичних хвороб:
аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз: клінічні та лабораторні ознаки; проблеми неплідності з імунними механізмами та ін. | ||||||
| 3. Внутрішньопредметна інтеграція Ö поняття вторинного імунодефіциту Ö імунологія репродукції Ö алергічні захворювання Ö онкоімунологія Ö автоімунні захворювання
|
| 1. Інтерпретувати дані лейкограми та імунограми з урахуванням клінічних даних, періоду хвороби, імунологічного анамнезу. 2. Формулювати з наявних симптомів та синдромів діагноз конкретної патологію імунної системи, проводячи диференціальну діагностику; 3.Призначити імунотропну терапію у комплексному лікуванні імунозалежних захворювань. | ||||||
У. Зміст заняття
Імунотропна терапія як спосіб впливу на імунну систему, у залежності від чинного ефекту принципово підрозділяється на: 1) імуностимулюючу; 2) імуносупресивну; 3) імуномодулюючу.
Імуностимуляцію визначають як спосіб активації імунітету. Розрізняють специфічні і неспецифічні види імуностимуляції, що відповідають або активації певного клону імунокомпетентних клітин, або загальному посиленню імунного захисту. Використання імуностимулюючих засобів у практичній медицині признається доцільним при первинних і вторинних імунодефіцитах, що супроводжуються рецидивуючими бактеріальними і вірусними інфекціями, що уражають дихальні шляхи, харчовий канал, урогенітальний тракт, шкіру й ін., у комплексному лікуванні хворих з онкопатологією.
|
|
|
Імуносупресія — це вплив на імунну систему, спрямований на пригнічення або видалення антитіл і/або лімфоцитів, що специфічно реагують на ало- або аутоантигени. Застосовується в клініці при лікуванні аутоімунних і лімфопроліферативних захворювань, при трансплантації органів і тканин.
Імуномодуляція — це система заходів для повернення імунного статусу до вихідного, збалансованого стана. Така терапія показана здоровим особам, які перенесли психоемоційну напругу або максимальні фізичні навантаження. Імуномодуляції підлягають особи із синдромом підвищеної стомлюваності, що знаходяться в зоні ризику розвитку імунодефіцитного або аутоімунного стану. Сюди ж можна віднести комплекс заходів щодо оптимізації імунних реакцій організму при зміні геокліматичних, екологічних, світлових умов проживання людини.
|
|
|
В останні роки активно розвивається новий напрямок у клінічній імунології — імунореабілітація, що по праву пов'язують з ім'ям акад. Р.І.Сепіашвілі.
Імунореабілітація — комплекс лікувально-оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій імунної системи. Ефект імунореабілітації може бути отриманий без безпосереднього впливу на імунну систему, за рахунок лікування патологічних станів, що безпосередньо сприяють розвитку імунного дисбалансу.
Основні принципи призначення імунотропних препаратів:
1) призначення їх тільки при імунодефіцитних захворюваннях;
2) попереднє застосування дезінтоксикаційної терапії для покращення функції елімінаційних органів (ферменти, сорбенти, інфузійна терапія);
3) коректний вибір препарату залежно від ступеня порушення функції тієї чи іншої ланки імунітету і стадії патологічного процесу;
4) розрахунок оптимальної дози препарату;
5) визначення індивідуальної схеми введення;
6) контроль показників імунного статусу протягом лікування;
7) у дітей і людей похилого віку необхідне дотримання принципу повільного поступового збільшення дози імунотропного препарату.
|
|
|
Існує декілька класифікацій імунотропних препаратів. Найбільш часто використовується в клінічній практиці наступна класифікація:
І. Продукти фізіологічного (біологічного) походження: тактивін, тімостимулін, тімалін, тим-увокал, тімомодулін, тімактид, тімоптин, вілозен, мієлопід, спленін, лаферон, реаферон, роферон- А, інтрон-А, фрон, берофор, імукін, лейкінферон, лейкомакс, граноцит, пролейкін, імуноглобуліни, алкімер, полібіолін і ін.
II. Продукти мікробного походження:
1. Живі бактерії — БЦЖ;
2. Екстракти — біостім, піцібаніл, уроваксом;
3. Лізати — бронхомунал, ІRS-19, поспат, імудон, бронховаксом, дірибіотин, ріновак, респівакс, уростім;
4. Ліпополісахариди — пірогенал, продігіозан;
5. Дріжджові полісахариди — зимозан, нуклеінат натрію;
6. Грибкові полісахариди — кестін, бестатин, лентинан, глюкан;
7. Рібосоми + протеоглікан — рібомуніл;
8. Пробіотики — бластен, біоспорин, лінекс.
III. Синтетичні препарати: тімоген, лікопід, діуцифон, левамізол (декаріс), кемантан, леакадин, поліоксидоній, гроприносін, ізопринозін, неовір, циклоферон, кополімері (копаксон).
IV. Вітаміни й антиоксидантні комплекси.
V. Рослинні препарати: імунофлам, діфур, бластофаг, манакс, імунал.
VI. Ентеросорбенти: білосорб, енсорал, мікотон, сіллард, антрален.
VII. Імуносупресори: глікокортикоїди, азатіоприн (імуран), сандімун, програф, селсепт, рапаміцин, мізорібін, бреквінар, деоксиспергуалін лефлюномід, тімоглобін, лімфоглобін, ОКТЗ, тимоглобулін, симулект.
VIII. Комплексні ферментні препарати: вобензим, флогензим, вобемугос.
Приведемо коротку характеристику деяких препаратів.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 364; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!