Основні педагогічні категорії. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.



Розділ 1. Загальні основи педагогіки.

Виникнення і розвиток професії вчителя. Основні функції та професіограма вчителя.

Професію вчителя називають вічною. З моменту свого існування людина завжди відчувала потребу вчити – передавати досвід молодшому поколінню і вчитися – оволодівати свідомо, цілеспрямовано досвідом життя.

  Наставниками молоді, як правило, ставали найбільш знаючі і поважані люди. Важливість справи, яку вони виконувати, та авторитет кращих учителів визначили відповідний соціальний статус учительської професії.

  Інститут учительства почав формуватися в той час, коли виховання і навчання виділились в окрему соціальну функцію.

Учитель – спеціаліст, який проводить навчальну і виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.

 Педагог – фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно проводить навчально-виховну роботу в різних освітніх системах.

    

 

Древній Вавилон, Єгипет  ó вчителі-жреці

Древня Греція                 ó вільні громадяни

Римська імперія              ó вперше в історії вчитель стає державним службовцем, офіційно отримує зарплатню від держави (Марк Фабій Квінтіліан)

Середні віки                    ó духовні особи

Київська Русь                  ó майстри           

 

Закон України «Про освіту» стверджує, що педагогічною діяльністю в Україні можуть займатися особи :

1) з високими моральними якостями;

2) які мають відповідну педагогічну освіту;

3) належний рівень професійної підготовки;

4) здійснюють педагогічну діяльність, забезпечують результативність та якість роботи;

5) фізичний та психічний стан яких дозволяє виконувати професійні обов’язки.

 

Педагогічні працівники зобов’язані :

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі : правди, справедливості і відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

- виховувати повагу до батьків, жінки, культурно – національних, духовно – історичних цінностей України, країни походження, державного та соціального устрою, цивілізацій, дбайливе ставлення до навколишнього середовища ;

- готувати до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами та групами ;

- захищати молодь, дітей від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам;

- постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну та політичну культуру.

 

Прелік вимог, які ставлять до людини тієї чи іншої професії називається професіограма (кваліфікаційна характеристика)

Професіограма вчителя включає 3 групи вимог:

1.Психолого-педагогічні:

-знання методологічних основ і категорій навчання і виховання;

-знання закономірностей Н і В, закономірностей розвитку дітей;

-розуміння суті, мети, завдань В і розвитку дітей;

-вміння організовувати Н-В процес;

-підбирати методи і форми роботи, конструювати, прогнозувати результати;

-впроваджувати різні технології організації Н-В процесу;

-сформованість здібностей комунікативних, перцептивних, динамізм особистості, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування, креативність.

2.Фахово-методичні:

-володіння глибокими і міцними теоретичними і практичними знаннями свого предмету;

-знання методики викладання предмету;

-вміння навчати дітей на основі знань з методики.

3. Світоглядно-культурологічні:

-наявність сформованого наукового світогляду та соціальних потреб передової людини;

-усвідомлення громадського обов”язку;

-обізнаність з подіями світового і місцевого життя, культури, мистецтва;

-інтерес до життя;

-любов до дітей;

-громадська активність.

 

Педагогіка як наука, основні етапи її становлення.

Педагогіка – наука про виховання людини.(І.П.Підласий).

Педагогіка –це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процес виховання, навчання і розвиток особистості дитини (М.М.Фіцула).

Педагогіка – «пайдос» - дитя, «аго» - вести – дітоводження, мистецтво вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту.

Сучасна педагогіка – це наука про навчання, виховання, розвиток, формування і самовдосконалення особистості (андрогогіка, антропогогіка ).

Предметом педагогіки є дослідження сутності розвитку та формування особистості людини і визначення на цій основі теорії та методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Виховання:

- у широкому соціальному значенні, коли йдеться про виховні впливи на людину всього суспільства і всієї діяльності ;

- у широкому педагогічному значенні, коли мається на увазі виховання у навчальних закладах;

- у вузькому педагогічному змісті, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю, щоб досягти певної мети в колективі учнів, чи вирішуються конкретні завдання виховання чи перевиховання.

Завдання педагогіки :

Загальним завданням педагогіки є виявлення, вивчення та обґрунтування законів і закономірностей формування та розвитку людської особистості, розробка на цій основі теоретико – методологічних і методичних основ виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Конкретними завданнями педагогіки є :

- обґрунтування парадигми педагогічної теорії та практики, яка на сучасному етапі має бути гуманістичною і забезпечувати особистісний розвиток вихованця;

- обґрунтування законів і закономірностей педагогічного процесу ;

- вивчення і осмислення процесу розвитку особистості, а також залежностей між її формуванням, розвитком, вихованням ;

- визначення мети, завдань, змісту і результатів навчання і виховання ;

- обґрунтування сучасної ефективної та водночас гуманістичної педагогічної технології

- вивчення та узагальнення практики та передового досвіду педагогічної діяльності ;

- впровадження результатів і рекомендацій педагогічних досліджень у практику ;

- прогнозування розвитку педагогічної теорії та практики.

 

Етапи розвитку педагогіки як науки :

· 1 етап – педагогічні знання донаукового періоду (первіснообщинний лад ; рабовласницький лад : виникнення перших шкіл ; афінська та спартанська системи виховання; древній Рим ; феодальне суспільство : лицарська система виховання ; міські школи ; монастирська система виховання ; перші університети ).

· 2 етап – період виникнення теоретичних концепцій виховання і освіти для побудови цілісної системи світського виховання (класична педагогіка ): Епоха Відродження – Вітторино да Фельтре, Еразм Роттердамський, Франсуа Рабе, Томас Мор, Томаззо Кампанелла ; Епоха капіталізму - Ян Амос Коменський, Джон Локк, Жан Жак Руссо, Йоган Генріх Песталоцці, Фрідріх Адольф Вільгельм Дістервег.

· 3 етап – становлення педагогіки як наукової системи, методологічною основою якої став діалектичний підхід до теорії розвитку особистості, суспільства і людства, цілісний всебічний підхід до формування особистості людини.

Вітчизняна педагогіка пройшла такі стадії розвитку :

- народна педагогіка – галузь педагогічних знань і педагогічного досвіду народу, що проявляється в домінуючих поглядах на мету, завдання, засоби, методи і результати виховання і навчання ;

- козацька педагогіка – частина народної педагогіки – теорія і практика виховання і навчання підростаючих поколінь у Запорізькій Січі ;

- духовна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості засобами релігії ;

- світська педагогіка –це :

1) наука, яка має свої закономірності ; 2) практика, яка вказує застосування теоретичних положень ; 3) мистецтво, яке вимагає творчого натхнення вчителя.

                  Структура педагогіки як навчального предмету:

- загальні основи педагогіки ;

- теорія навчання ( дидактика ) ;

- теорія і методика виховання ;

- школознавство ;

- історія педагогіки.  

______________________________________________________________________________

Основні педагогічні категорії. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.

Категорії – це найбільш загальні поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості, зв’язки явищ об’єктивного світу.

Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини.

Педагогічний процес – це динамічна система, яка об’єднує процеси виховання навчання, розвитку і самовдосконалення особистості вихованця.

Навчання – це цілеспрямований двохсторонній процес взаємодії вчителя та учнів з метою розвитку, освіти і виховання учнів.

Виховання – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, багатьох об’єктивних та суб’єктивних факторів.

Освіта – процес і результат взаємодії між вчителем та учнями, за якої останні оволодівають системою наукових знань, пізнавальних умінь та навичок, виховуються і розвиваються.

Самовиховання – свідома і цілеспрямована робота людини над формуванням у себе бажаних рис, якостей і форм поведінки.

Самоосвіта – це освіта, яка набувається в процесі самостійної роботи вихованця.

Перевиховання – це індивідуальна цілеспрямована робота над усуненням недоліків, негативних якостей та формування позитивних.

 

Система педагогічних наук.

       Структура сучасної педагогіки відображає зв’язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Нині педагогічна наука об’єднує до двадцяти педагогічних галузей. Їх кількість зростає залежно від суспільних потреб (йдеться про самостійні науки із своїм предметом, методами дослідження, понятійно-категорійним апаратом). Певною мірою вони спираються на структуру та принципи загальної педагогіки, будучи її „дочірніми” і водночас самостійними науками.

       Загальна педагогіка. Вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів. Складається з чотирьох розділів:

- основи педагогіки (її філософські засади, характеристика систем освіти);

- теорія навчання та освіти (дидактика – сутність процесу навчання і змісту освіти);

- теорія виховання (сутність процесу виховання, організації виховного процесу);

- теорія управління навчально-виховним процесом (школознавство – система управління школою і діяльність органів освіти).

Вікова педагогіка. Вивчає закономірності виховання й навчання, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. Її поділяють на такі напрями:

- дошкільна педагогіка (закономірності виховання дітей дошкільного віку у сім’ї, в дошкільних виховних закладах);

- педагогіка загальноосвітньої школи (зміст, форми й методи навчання і виховання школярів).

       Професійна педагогіка. Досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:

- педагогіка професійно-технічної освіти (підготовка кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей народного господарства);

- педагогіка вищої школи (навчально-виховний процес у вищих закладах освіти, проблеми здобуття вищої освіти).

Спеціальна педагогіка (дефектологія). Вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями:

- сурдопедагогіка (навчання й виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей);

- логопедія (навчання й виховання дітей з порушеннями мовлення);

- тифлопедагогіка (навчання й виховання сліпих та слабозорих дітей);

- олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із уповільненим розумовим розвитком).

Історія педагогіки. Висвітлює процес розвитку теорії та практики навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.

       Методики викладання окремих предметів. Вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.

       Шкільна гігієна. Вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров’я.

       Порівняльна педагогіка. Порівнює системи народної освіти різних країн.

       Галузеві педагогіки. До них належать спортивна, авіаційна, військова, інженерна, медична, культурно-освітня; педагогіка виправно-трудової системи, педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів.

       Соціальна педагогіка. Вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

       Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:

- агогіка (проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків);

- герогіка (соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку);

- андрагогіка (освіта й виховання людини протягом усього її життя);

- віктимологія (проблеми категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства).


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 833; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!