Мета та завдання фізичного виховання студентів, які віднесені до спеціальної медичної групи
У відповідності з особливостями контингенту студентів, що складають СМГ, певних особливостей набувають мета і завдання фізичного виховання цих студентів [1-3].
Метою фізичного виховання студентів, які за станом здоров’я віднесені до СМГ, є прискорення ліквідації патологічних процесів, відновлення і зміцнення здоров’я, досягнення максимально-можливого для даного індивіда рівня фізичного розвитку, психологічної і рухової підготовленості. Кінцева мета − виховання навичок здорового способу життя, та потреб до самостійних систематичних занять фізичною культурою (Апанасенко Г. Л. [2], Вржесневський І. [13], Іващенко О. В. [18] та ін.).
У відповідності з метою, основними завданнями фізичного виховання студентів, віднесених до СМГ є:
1. Підвищення функціональної активності органів і систем організму дітей, ослаблених хворобою;
2. Загартування організму. Ця обставина набуває вирішального значення за наявності в групі підлітків із серцево-судинними захворюваннями, хронічною пневмонією, бронхіальною астмою та ін. Водночас при проведенні уроків на відкритому повітрі, діти нерідко переохолоджуються, що призводить до рецидивів захворювань. З огляду на це, в прохолодну погоду перед виходом із приміщення необхідно повідомити завдання уроків; не допускати тривалих простоїв; нагадати про особливості дихання в прохолодну погоду; урок можна скорочувати до 15-20 хв.; вибирати затишні місця, тощо.
|
|
|
3. Розвинути фізичні здібності і оволодіти руховими навичками, які компенсують існуючі недоліки організму; гнучкість - порушення постави, координація - парези і паралічі, сила - серцево-судинна, дихальна.
4. Вироблення активного ставлення студентів до переборення своєї фізичної не повносправності; (через виховання мотивації, пояснення впливу фізичного виховання на організм; перші зрушення активної стимуляції).
5. Забезпечити студентів необхідними методичними знаннями про причини хвороби і відставання в розвитку, про оздоровчі засоби і методи, які компенсують недоліки організму; навчити їх методиці самоконтролю;
6. Сформувати стійку систему звичок до систематичних занять оздоровчо-лікувальною фізкультурою;
7. Прищеплення навичок та виховання звичок особистої та громадської гігієни, необхідних у побуті та навчанні. Поруч із зазначеними завданнями не втрачають своєї актуальності і загальні завдання, що стосуються всіх школярів, наприклад: засвоєння життєво важливих рухових умінь та навичок; підвищення фізичної і розумової працездатності; формування постави та профілактика і корекція плоскостопості; виховання культури рухів, тощо [5, 11, 14, 22].
|
|
|
Загальні вимоги до проведення оздоровчо-тренувальних занять
У спеціальних медичних групах
Проведення оздоровчо-тренувальних занять у спеціальних медичних групах базується на врахуванні індивідуальних психічних особливостей, фізичних можливостей кожного учня та студента, реакції його організму на фізичне навантаження. Головною особливістю занять є цілеспрямоване використання фізичних вправ із метою поліпшення фізичного, психічного здоров'я, удосконалення функціональних можливостей організму за допомогою засобів лікувальної фізичної культури [8, 10, 19, 29].
На перших заняттях особи, які віднесені до спеціальних медичних груп, повинні опанувати прийоми самоконтролю і визначення ступеня втоми, вчаться оцінювати частоту серцевого скорочення (ЧСС) після фізичного навантаження. Особливу увагу на заняттях із лікувальної фізичної культури потрібно приділяти дотриманню правильної техніки дихання під час виконання вправ і формуванню правильної постави [22].
Основними завданнями занять з фізичного виховання у спеціальних медичних групах є:
1. Зміцнення здоров'я, сприяння гармонійному фізичному розвитку та загартуванню організму. Для кожної особи з медичної групи необхідно правильно визначити та активно використовувати увесь арсенал засобів лікувальної фізичної культури.
|
|
|
2. Ліквідація залишкових явищ після перенесеного захворювання та підвищення фізичної і розумової працездатності.Правильно організовані заняття суттєво підвищують психічну та фізичну працездатність.
3. Підвищення компенсаційних можливостей організму.В основі оздоровчого впливу занять лікувальною фізичною культурою лежить розвиток таких змін в організмі, які сприяють підвищенню компенсаційних можливостей організму і розгортанню механізмів загальної адаптації та ефективності виконання визначених завдань [7, 13, 15].
Важливе значення для механізмів загальної адаптації мають такі результати оздоровчого фізичного тренування:
1) удосконалення функції центральної нервової системи;
2) підвищення функціональних здібностей і стійкості ендокринних систем;
3) збільшення енергетичного потенціалу організму;
4) розширення можливостей транспорту кисню;
5) оптимізація окисних процесів і економізація обміну речовин;
6) підвищення стабільності роботи іонних насосів, які підтримують постійний іонний склад у клітинах.
|
|
|
4. Формування та удосконалення основних рухових умінь і навичок.
5. Формування навичок і виховання звичок особистої та суспільної гігієни, здорового способу життя.
6. Оволодіння методами самоконтролю за функціональною діяльністю організму під час занять.Метою самоконтролю є визначення адекватності оздоровчо-тренувальних навантажень їх оздоровчій ефективності. Поточний самоконтроль передбачає самостійні спостереження за станом свого здоров'я, фізичною та розумовою працездатністю, функціональним станом серцево-судинної, дихальної та м'язової систем. До суб'єктивних показниківналежать: самопочуття, апетит, сон, бажання виконувати фізичні вправи, працездатність, біль у м'язах тощо. До об'єктивних показників відносять: частоту серцевих скорочень (ЧСС), частоту дихання (ЧД), спірометрію (ЖЄЛ), артеріальний тиск (AT), динамометрію тощо [1, 24].
Для поточного самоконтролю можна використовувати аналіз зміни маси тіла, яка є об'єктивним показником фізичного розвитку, стану здоров'я і правильного оздоровчого тренувального режиму. Як правило, з перших регулярних занять (2-3 тижні) маса тіла, особливо в осіб із її перевищенням, дещо знижується (на 1,5-2,0 кг) внаслідок втрати води і зменшення жирового прошарку. У подальшому за умови правильного вибору режиму оздоровчого тренування вона стабілізується [6, 18, 20, 25].
Під час регулярних і правильно дозованих фізичних навантажень оздоровчо-тренувальний ефект відчувається уже через 5-7 занять. Він проявляється переважно в економізації фізіологічних реакцій серцево-судинної системи на обсяг фізичного навантаження. У зв'язку з цим рекомендується через кожні 5-6 занять здійснювати контрольне тестування із стандартним навантаженням на серцево-судинну систему (проба із 20 глибоких присідань за 30 сек, тест Руф'є, ортостатична проба). З урахуванням отриманих даних коригують оздоровчо-тренувальну програму, збільшуючи або зменшуючи обсяг та інтенсивність фізичного навантаження. Повніше оздоровчо-тренувальну програму потрібно коригувати через кожні 8-10 тижнів занять після чергового тестування рівня фізичного стану і підготовленості за допомогою визначених тестів [6, 7].
Під час кожного окремого заняття потрібно здійснювати оперативний контроль. Його завданням є визначення відповідності обсягу та інтенсивності оздоровчо-тренувального навантаження функціональним можливостям кожного учня або студента. Найбільш доступним засобом оперативного контролю є аналіз ЧСС. Максимальна ЧСС під час оздоровчо-тренувальних занять не повинна перевищувати значення, яке визначається як різниця показників 180 та віку особи, яка займається [4, 22, 26].
Висновки до першого розділу
За даними аналізу та узагальнення наукової літератури з’ясовано, що кінцевою метою фізичного виховання у спеціальних медичних групах є виховання навичок здорового способу життя, та потреб до самостійних систематичних занять фізичною культурою.
Основною особливістю занять з фізичного виховання у спеціальних медичних групах визначено цілеспрямоване використання фізичних вправ із метою поліпшення фізичного, психічного здоров'я, удосконалення функціональних можливостей організму за допомогою засобів лікувальної фізичної культури.
Метою самоконтролю у процесі занять з фізичного виховання є визначення адекватності оздоровчо-тренувальних навантажень їх оздоровчій ефективності. Поточний самоконтроль передбачає самостійні спостереження за станом свого здоров'я, фізичною та розумовою працездатністю, функціональним станом серцево-судинної, дихальної та м'язової систем.
РОЗДІЛ 2
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 325; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!