Утворення Української козацької держави.



Офіційна назва Української козацької держави в цей час — Військо Запорозьке.

Чигирин — резиденція гетьмана (виконувала функції столиці держави)

 

Основні повноваження вищих органів державної влади Війська Запорозького

1. Загальна (Генеральна) військова рада –Вищий законодавчо-розпорядчий орган, що вирішував найважливіші питання.У ній брало участь все козацтво, а іноді й представники міщан та духовенства.

2. Гетьман –Глава держави, якому належала вища військова, адміністративна і судова влада, що поширювалася на всі стани. Обирався безстроково. Скликав Загальну військову та Старшинську ради, реалізовував прийняті ними рішення. Очолював Генеральний уряд. За його підписом («рукою власною») виходили універсали, розпорядження і накази. Брав участь у судочинстві, розглядав скарги на рішення полкових і сотенних судів. Відав фінансами, за рішенням Ради розпочинав війну чи укладав мир, підтримував дипломатичні зносини з іншими державами. Головнокомандувач збройними силами

3. Старшинська рада –Складалася із генеральної (головної) старшини і полковників, іноді брали участьсотники, отамани і духовенство. Вирішувала військові, правові, адміністративні,господарчі та зовнішньополітичні справи. Рішення ради були обов’язковими длягетьмана. Поступово вона стала не обиратися, а призначатися гетьманом

4. Рада при гетьмані –Дорадчий орган при гетьмані. Складалася з довірених осіб гетьмана, переважнозі складу генеральної старшини, з якими він обговорював найважливіші питаннядержавного життя

5. Генеральна військова канцелярія (уряд) –Вирішував усі поточні справи внутрішнього управління та закордонних зносинВійська Запорозького. Складався з генеральної старшини, що виконувала функціївищої державної адміністрації:

· генеральний писар — вів усі справи Генерального уряду, керував Генеральною військовою канцелярією. Займався закордонною політикою і здійснював функції внутрішнього управління.

· генеральний суддя (один або два) — очолював вищий суд при Генеральному уряді, що розглядав апеляції, а також виняткові справи, з якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана

· генеральний обозний — керував матеріальним забезпеченням армії та артилерією;

· генеральний підскарбій — завідував державним скарбом і фінансами.

· керівник розвідки — займався розкриттям змов проти гетьмана, керував боротьбою проти таємної польської агентури, виконував дипломатичні доручення.

· генеральна старшина з особливих доручень (осавули (двоє) — військові ад’ютанти гетьмана; хорунжий — охоронець військової корогви й ад’ютант гетьмана; бунчужний — охоронець гетьманського бунчука та ад’ютант гетьмана; наказний гетьман — тимчасовий керівник збройних сил для проведення воєнних операцій)

Воєнні дії у 1650—1653 рр.: основні події

1—10 березня 1651 р. Облога поляками Вінниці. Результат: зняття облоги і відступ польської армії

18 (28) червня — 1 (10) липня 1651 р. Битва під Берестечком

У 1651 році Польща після Зборівського миру відновила воєнні дії проти козацької України. Однак через позицію хана Іслам-Гірея, котрий не хотів допустити розгрому Речі Посполитої, Богдан Хмельницький змушений був відмовитися від активних наступальних дій (понад місяць 100—110-тисячна українська армія маневрувала в районі Тернополя — Озерної — Колодного), що дозволило королю Яну Казимиру провести військо (близько 90—100 тисяч жовнірів, шляхтичів і 100 тисяч озброєних слуг) до Берестечка й до 25 червня переправити його через річку Стир. Лише діждавшись у середині червня прибуття хана з 30—40 тисяч татар, гетьман негайно вирушив у похід.

20 (30) червня Вишневецький атакував український табір. Під прикриттям артилерії польська кіннота зімяла козацькі лави й дійшла аж до таборових возів. Хмельницький вдався до відступу, а потім контратакував. Проте, контратаку козаків зупинили полки німецької піхоти. Козаки знову відійшли у табір, і тоді поляки почали масований артилерійський обстріл татарських позицій, які розташувалися на пагорбі. Незабаром одне з ядер розірвалося біля ніг хана, вбило султана Амурата, який командував облогою Збаража. Це, ймовірно, справило на Іслам-Гірея сильне враження, і зненацька для усіх, він віддав наказ татарам покинути бойовище. Лівий фланг козацько-селянського війська залишився оголеним. За однією із версій, щоб заспокоїти татар, Хмельницький із писарем Виговським подалися до ханського табору і наздогнали хана аж поблизу містечка Ямпіль, до якого від поля битви майже 90 км. При цьому хан затримує і забирає Хмельницького із собою. Козаки залишилися в таборі без проводу. До теперішнього часу достеменно невідома причина втечі татар. Козаки, які залишилися без гетьмана, застосовують традиційну військову тактику — пересувають уночі табір ближче до болота, огороджують його возами, насипають земляний вал і навіть намагаються атакувати.

1 (10) липня вінницький полковник Іван Богун, обраний новим гетьманом, приймає рішення відігнати гетьмана Лянцкоронського з правого берега ріки. Вночі, навівши з підручних засобів мости через ріку Пляшеву, дві тисячі запорожців виходять із табору. Козаки побудували мости на річках, — не шкодуючи ні возів ні усіляких воєнних знарядь, щоб загатити болота. Більшість козаків намагаються врятуватися вплав через ріку й болото, кинувши перед цим у воду золото й срібло, щоб воно не дісталося ворогу. Зберігся переказ про те, що наприкінці битви, в одному місці серед болота скупчилось 300 козаків під керівництвом сотника Нечитайла. Вони, хоробро оборонявшись, дорого віддали свої життя. Нечитайло по-груди в болоті бився три години. Він був весь порубаний, його тіло пробили 14 куль, в руках в нього була лише одна коса. Ян Казимир запропонував сміливцю життя, але той відмовився. Зрештою два німецькі найманці, прокололи сотника списами.

13—15 вересня 1651 р. Облога польсько-литовським військом козацького укріпленого табору під Білою Церквою. (Поляки не змогли захопити козацький табір)

Білоцерківський договір 1651 р. — угода,підписана з представниками польськогоуряду гетьманом Б. Хмельницьким18 вересня 1651 р. в містіБіла Церква після Берестецькоїбитви.

Основні умови

· Територія, підпорядкована владі гетьмана, обмежувалася Київським воєводством

· Кількість козацького реєстру скорочувалася до 20 тис. осіб

· Козаки, що залишилися поза реєстром, поверталися до своїх панів

· Гетьман позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами і повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Гетьман мав підпорядковуватися владі коронного гетьмана і короля

· Євреї отримали дозвіл повернутися на українські землі та відновили свої права на оренду

· Зберігалися права і привілеї, надані православній церкві

Під час ратифікації Білоцерківського договору сеймом Речі Посполитої один зі шляхтичів з Литви своїм «вето» заблокував рішення сейму. Це дало змогу Б. Хмельницькому ігнорувати умови договору.

22—23 травня 1652 р. Битва під Батогом.

Польський уряд, дізнавшись про плани Хмельницького зробити похід у Молдавію, наказав Мартину Калиновському розбити козаків. Поблизу Батога на березі Південного Бугу Мартин Калиновський влаштував на шляху Тимоша Хмельницького табір із 20-тисячним військом (12 тисяч кінноти, 8 тисяч жовнірів та близько 30 тисяч озброєних слуг), в якому було багато іноземних найманців. Перед табором була річка, на флангах ліси й болота, за табором — гора Батіг. Богдан Хмельницький дізнався про польські наміри. 22 травня (1 червня) козацькі війська і татарські загони переправилися через Буг і непомітно підійшли до польського табору в урочищі Батіг. За ніч козаки зуміли щільно оточити ворожий табір з усіх боків. Тим часом із заходу підійшли головні сили української армії і розпочався генеральний штурм польського табору вранці 23 травня (2 червня). Козацьке військо після кількагодинного запеклого бою зламало опір противника та увірвалося в його табір. Польська кіннота заметушилася й розпочала підготовку до втечі. Козацька й татарська кіннота переслідувала втікачів, нищила або забирала їх у полон. Тиміш, дав наказ підпалити копиці сіна, тим самим освітивши поле бою. Полякам вдалося ще трохи протриматися, але після прориву їхньої оборони козаками Івана Богуна, доля битви була вирішена. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам Калиновський загинув. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків. Врятуватися від погрому вдалося не більш як 1500 польської кінноти. Після закінчення битви Богдан Хмельницький викупив у нуреддин-султана за 50 тисяч талярів всіх полонених поляків і наказав їх замордувати, пояснюючи такий вчинок помстою за Берестечко. 3 і 4 червня козаки замордували від 3 до 5 тисяч полонених (жовнірів і челяді), незважаючи на протест татар і частини козацької старшини.

Молдавські походи— походипроти Молдавського князівства, союзникаРечі Посполитої, здійснені

під проводом Б. Хмельницького і Т. Хмельницького в 1650, 1652 і 1653 рр.

I похід (серпень—вересень 1650 р.) Україно-кримське оволоділо Яссами. Молдавський господар В. Лупу уклав договір, за яким вступав у союз із Хмельницьким і зобов’язувався не допомагати Речі Посполитій. Гарантією союзу мав стати шлюб його доньки і Тимоша Хмельницького

II похід (липень—серпень 1652 р.) Після поразки українського війська в битві під Берестечком В. Лупу розірвав угоду 1650 р. Згодом, після Ботозької битви, Тиміш Хмельницький із загоном вирушив до Ясс. Україно-молдавський союз було поновлено. 31 серпня відбулося весілля Тимоша і Розанди Лупу.

III похід (квітень—травень 1653 р.) Для відновлення влади В. Лупу, яку втратив внаслідок державного перевороту, Б. Хмельницький направив до Молдови 8‑тисячний загін козаків на чолі з Т.Хмельницьким. Повернувши владу, В. Лупу підштовхнув Тимоша до походу проти Валахії, який завершився поразкою і спричинив виникнення антиукраїнської коаліції Речі Посполитої, Валахії і Трансільванії

IV похід (серпень—вересень 1653 р.) У липні 1653 р. В. Лупу знову втратив владу. Йому на допомогу, за наказом гетьмана, рушив 6-тисячний загін козаків, очолюваний Тимошем. 11 серпня козаки потрапили в облогу під Сучавою. 2 вересня Тимош був смертельно поранений і через кілька днів помер. Було укладено почесні умови капітуляції, за якими козаки припинили опір і залишили Сучаву.

 

11 жовтня — 5 грудня 1653 р. Облога україно-кримським військом польського укріпленого табору під Жванцем

Велике 80-тисячне польське військо наступило на Поділля, але було оточене об'єднаними силами козаків і кримських татар під Жванцем. Та у вирішальний момент кримські татари знову погодилися з поляками, без згоди українського союзника, і Xмельницький мусив замиритися 5 грудня з поляками на основі Зборівського договору 1649. Ця нова татарська зрада примусила гетьмана до рішучої зміни політики.


Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 889; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!