Тема 6. Базування та перебазування військових частин (підрозділів)



Авіації ПС.

 

Заняття 1.     Базування військових частин (підрозділів) авіації ПС.

 

  1. Основні поняття про аеродроми. Класифікація аеродромів.

Аеродром - визначена ділянка місцевості зо всіма будівлями, спорудами і обладнанням, забезпечуючіх зліт, посадку, рух, розміщення і обслуговування літальних апаратів.

   Аеродроми бувають:

Цивільні:        

- трасові - для виконання авіаційних рейсів;

- навчальні  -  для навчання і тренування курсантів льотних училищ;    

- заводські  -  для випробування повітряних суден після ремонту на

                     авіаремонтних заводах;

- для виконання авіаційних робіт.

 

Експериментальні -   для випробування АТ на авіаційних заводах і полігонах.

 

Державні:

-  військові - для вирішення завдань оборонного характеру, несення бойового

                    чергування, перекидання військ тощо;

- навчальні - для навчання льотного, штурманського і технічного складу

               військової авіації;

 

- спортивні - для навчально-тренувальних і показових польотів на літаках,

                     вертольотах, дельтапланах, планерах, пара планах, виконання

                     виконання парашутних стрибків;

- приватні  аеродроми і льотні поля.

 

                       За обладнанням, поділяються на:

- постійні;

- польові (тимчасові).

 

                      За технічними характеристиками льотних смуг:

- 1 класу:   довжина льотної смугі - 2500 м, ширина льотної смугі - 80 м;

- 2 класу: довжина льотної смугі - 2000 м, ширина льотної смугі - 60 м;

- 3 класу: довжина льотної смугі - 1200 м, ширина льотної смугі - 50 – 60 м;

- посадкові майданчики: довжина - 300 – 800 м, ширина - 50 м.

 

             2. Вимоги до базування військових частин (підрозділів) авіації ПС на аеродромах.

 

        Базування авіації – це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

Базування бригади (ескадрильї) на цих аеродромах має забезпечити:

-  швидке приведення їх в бойову готовність;

- розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке

 вирулювання їх для зльоту (підльоту);

- можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

- укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління,

 запасів пального та боєприпасів;

- зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

- гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

      Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого – забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

Авіаційна бригада в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За авбр закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час авіаційній бригаді виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для транспортної та армійської авіації також навантаження(розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів. Після виділення бригади аеродромів розосередження з авіаційними частинами, дислокованими на них, складається план спільного використання аеродрому.

За правильну експлуатацію аеродрому відповідають командир авіаційної частини, яка базується на ньому. За підтримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності для забезпечення польотів авіаційною бригадою в мирний час та проведенні бойових дій, забезпечення підготовки ЛА для польотів відповідає командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертолітній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертолітній ескадрильї площадку базування.

Вертолітні бригади в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.

Крім того в смугах бойових дій мотопіхотних і танкових дивізій першого ешелону військ противника створюються майданчики підскоку і організовуються засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко в тилу, а у ході наступальних дій СВ аеродромі базування авіації можуть призначатися на 20-50км ближче від лінії бойового зіткнення ніж в обороні. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації не ближче 50км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків не ближче 100-150 км.; розвідникам не ближче 150 км.; бомбардувальникам - не ближче 200 км. від лінії бойового зіткнення.

Частини військово-транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії бойового здійснення(300-500км) з противником. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і удавані аеродроми, зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній бригаді може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.

 

             3. Основні елементи аеродрому.

 

      На кожному аеродромі мають бути наступні елементи:

1. Льотне поле;

2. Службово - технічна забудова;

3. Казармове та житлове містечко;

4. Під’їзні шляхи.

 

Льотним полем називається частина площі аеродрому, на якому розміщуються:

1. Злітно-посадкові смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки;

2. Рульові доріжки, які розподіляються на магістральні, з’єднувальні, допоміжні та вивідні:

     -  магістральні РД   (МРД) з’єднують кінці ЗПС;

- з’єднувальні РД зв’язують МРД з ЗПС в місцях передбаченого закінчення пробігу літаків;

- допоміжні РД з’єднують окремі групи місць стоянки літаків (МС) та спорудження службово-технічної забудови, спеціальні майданчики з МРД або з ЗПС;

- вивідні РД з’єднують індивідуальні МС з допоміжними або МРД.

3. Місця стоянки літаків (вертольотів), які являють собою ділянки (майданчики) для розміщення та обслуговування літаків (вертольотів). Вони можуть бути індивідуальними (на один літак або вертоліт) та групові (на декілька літаків або вертольотів).

4. Майданчики для посадки вертольотів (літаків) вертикального зльоту та посадки.

5. Технічні позиції та майданчики для підготовки літаків (вертольотів) до вильоту:

- технічна позиція № 1 для огляду та розрядки зброї;

- технічна позиція № 2 для підготовки до повторного вильоту (ЦЗ);

  - технічна позиція № 3 для технічного огляду літаків (вертольотів) перед вирулюванням на ЗПС;

  - майданчики для розміщення наземних засобів забезпечення польотів;

  - майданчики для стоянки чергових та літаків, які перелітають, і вертольотів.

6. Майданчики для розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів, які знаходяться в межах льотного поля (РСП, курсових та глісадних радіомаяків).

Службово - технічною забудовою (СТЗ) називається комплекс споруджень та обладнання, які призначені для забезпечення:

1. Управління польотами, розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів.

2. Передпольотної підготовки та відпочинку особового складу.

3. Технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки.

4. Стоянки, технічного обслуговування та ремонту наземної техніки.

5. Зберігання авіаційного та іншого палива, мастил, озброєння, боєприпасів, авіаційно-технічного майна та ін.

6. Експлуатаційного утримування та ремонту льотного поля та аеродромних споруджень.

7. Захисту особового складу  та техніки.

8. Охорони та оборони аеродрому.

Для рішення цих завдань основними спорудженнями та і обладнанням СТЗ є:

1. Командний пункт бригади (КП авбр), який має бути розміщений в місці, що забезпечує необхідні умови маскування та захисту від різних засобів ураження, на відстані 3-5 км  від центру ЗПС, як правило, поза зон розосередження.

Біля КП авбр розміщуються :

  - метеостанція;

  - засоби зв’язку;

  - пост радіаційного та хімічного спостереження;

  - КП підрозділів забезпечення (бато, бзРТЗ).

2. Командно-диспетчерський пункт  (КДП) (стартовий командний пункт (СКП))

Розміщується на аеродромі, як правило, по центру відносно до ЗПС на відстані 250 - 300 м  від кордонів льотно поля та 100-150 м. від МРД і групової МС з урахуванням забезпечення гарного огляду льотного поля та ЗПС.

3. Споруди засобів зв’язку, РТЗ і метеозабезпечення.

4. Будівлі висотного спорядження, які мають розташовуватися в районі КДП та технічної позиції підготовки літаків.

5. Службово споруда з навчальними класами та споруда тренажерів.

6. Споруди ТЕЧ авбр - розміщується поблизу РД в районі однієї із зон розосередження.

7. Спорудження технічної позиції підготовки ракет знаходяться в районі однієї із зон розосередження ескадрильї та складу авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів.

8. Авіаційний тир для пристрілки озброєння ЛА.

9. ПУ ІАЗ і бато розміщуються в районі технічної позиції підготовки літаків.

10.  Споруди автопарків батз, бз РТЗ.

11.  Споруди охорони та оборони аеродрому (збірні кулеметні споруди (ЗКС), окопи, ходи сполучення, вишки для чатових та інше).

12.  Склади (АТМ, авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів, авіаційного та автомобільного пального).

13.  Споруди в зонах розосередження літаків, метою яких є розосередження АТ та запасів матеріальних засобів на військових аеродромах.

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово-технічної забудови.

   За сучасними вимогами зони розосередження мають розташовуватися на відстані не менше 1,5 - 2 км  від кінців ЗПС. Така відстань виключає істотне знищення літаків при вибуху ядерного боєприпасу в районі центру ЗПС.

   В районах розосередження літаки розташовуються в простих сховищах або в спеціальних (залізобетонних укриттях).

Крім сховищ в зоні розосередження літаків мають бути наступні основні будівлі і спорудження:

1. Ескадрильно-технічна будівля (ЕТБ).

2. Захищений склад авіапалива.

3. Захищене сховище 1-БК з майданчиком для підготовки АЗУ.

4. Сховище для з’ємного обладнання літаків.

5. Сховище для особового складу.

6. Сховище для наземної техніки.

7. КП ае, який має знаходитися на віддаленні 150 - 200 м від МС, або в одному    з ЗБУ.

8. Майданчики для випробування двигунів (на відстані від МС літаків не менше 100 м).

9. Майданчик для спецобробки АТ.

10. Місткість для збору відстою палива та відпрацьованого мастила.

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування особового складу.

          Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

-  казармені;

-  житлові;

-  казармено-житлові (комплексні).

Казармені містечка розташовуються на відстані 2 - 3 км від центру льотного поля. В них розміщуються :

-  штаби;

-  службові та навчальні споруди;

-  казарми;

-  їдальні;

-  клуб;

-  медичний пункт з лазаретом;

-  вартове приміщення;

-  об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня        побутового обслуговування, баня, пральня та інше);

-  спортивні майданчики;

-  склади (продовольчого, речового та інших видів майна);

-  пожежне депо.

Житлові містечка розташовуються відокремлено на відстані до 6 км  від льотного поля або в найближчих населених пунктах. В житловому містечку розташовані житлові будинки, гуртожитки, готелі, школи, дошкільні дитячі заклади, мед. заклади, офіцерський клуб (будинок офіцерів), підприємства торгівлі та громадського харчування, спортивні споруди.

  Об’єкти, які знаходяться на льотному полі, службово-технічній забудові та в казарменому і житловому містечках сполучаються між собою автомобільними дорогами. Крім того, автомобільні дороги з’єднують аеродром з державною або місцевою сіткою автомобільних доріг. При незначному віддаленні аеродрому від державних з.д., постійні аеродроми зв’язуються під’їзними залізничними шляхами з їх сіткою.

   Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

 

У цей повітряний простір входять наступні зони:

- пілотажу (повітряного бою);

- польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);

- польотів на дозвуковій швидкості;

- для набору стелі;

- очікування;

- польотів по приладам під шторкою та в хмарах;

- групових польотів;

- вимушеного покидання літака;

- скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

 

    Район аеродрому, кількість аеродромних зон, їх розміри, розташування і призначення визначають в залежності від завдань, які вирішує розташована на аеродромі авіачастина.

    Польоту в районі аеродрому виконуються відповідно до Інструкції по виконанню польотів в районі аеродрому, яка розробляється під керівництвом командира авіаційної частини з залученням фахівців авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

    Для кожного аеродрому і аеродромного вузла розроблюється інструкція по проведенню польотів в районі аеродрому і аеродромного вузла.

    Військовий аеродром має знаходитися в постійній готовності до експлуатації, що є основним завданням тилу авіаційної бригади та батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

    Таким чином, розташування авіаційних частин на аеродромі, з одного боку, має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другої  –  забезпеченню життєздатності об’єктів в умовах нанесення противником ударів по аеродрому.

 


Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 505;