ОСНОВНІ ЗАКОНИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІОСФЕРИ
Біосфера Землі – частина космічної системи, якій притаманні певні функції, властивості, що обумовлюються законами Всесвіту – законами хімії, фізики, механіки. Вони зумовлюють самоорганізацію Всесвіту, його частин – галактик, зоряних систем. Будь-де з елементарних часток утворюються атоми, з них – молекули, які, ускладнюючись, утворюють основу життя – клітини, з яких самоорганізуються організми.
В.І. Вернадський писав, що життя – основа Всесвіту – вічне, як сама матерія та енергія. Він стверджував, що «Космос без матерії, без енергії не може існувати». І далі: «Для нас стає зрозумілим, що життя – явище космічне, а не сугубо земне». Існує принцип Ф. Реді (1626-1698): «Все живе – лише від живого». Підтвердженням цьому служать праці відомого вченого Чижевського, який довів в 20-х рр. XX ст., що ритми сонячної активності впливають на земні процеси – із ними збігаються сплески стихій – землетрусів, виверження вулканів, епідемій, війн, революцій, народження геніальних, талановитих людей. Біоекологія формує не тільки теоретичні основи пізнання структури, властивостей біосфери, а й вивчає насамперед реальні взаємозв'язки, що виникають в рослинному і тваринному світах. Від властивостей оточуючого їх середовища залежать їх будова, біохімічні, фізіологічні функції, які зумовлюють основні властивості біосфери:
Газова – більшість газів атмосфери – кисень, водень, метан, вуглекислий газ – результат біогеохімічної функції біосфери, діяльності в основному рослин.
|
|
|
Концентраційна – за рахунок життєдіяльності організмів накопичилися органічні види палива – кам'яне вугілля, нафта, торф, утворилися родовища корисних копалин – карбонати (крейда, мармур, вапняк, черепашник), залізні руди, в атмосфері накопичився кисень за рахунок фотосинтезу рослин.
Окиснювально-відновна – забезпечує єдність всіх хімічних процесів, що відбуваються в біосфері та зумовлюють їх здійснення в речовинах органічного або неорганічного походження.
Біохімічна або біогеохімічна – за рахунок діяльності людини, всіх інших організмів, які визначають структуру та властивості біосфери.
Вперше на ці функції звернув увагу В.І. Вернадський. Вони визначають обмін речовин, їхні кругообіги, що відбуваються навіть у найменшій сукупності організмів, які взаємодіють з середовищем. Існують великий – біосферний і різного рівня малі кругообіги – в краплі води, озері, в будь-якій ділянці біосфери. Під терміном «кругообіг» розуміють такий розвиток об'єкта, коли він повертається у вихідне положення, але не стан. Кругообіги, зміни у біосфері характеризуються певними залежностями, законами, які поступово встановлюють вчені.
|
|
|
ІНФОРМАЦІЙНІ ВЗАЄМОДІЇ В БІОСФЕРІ
У природі існує два фундаментальних види взаємодії: обмін речовиною та обмін енергією. Фундаментальність цих видів полягає в тому, що всі інші взаємодії відбуваються лише через їхнє посередництво. Ці види взаємодії підпорядковуються закону збереження: скільки речовини та енергії один об’єкт передав іншому, стільки той одержав, і навпаки. Такі типи взаємодії називаються симетричними.
Водночас між об’єктами може відбуватися взаємодія більш високого порядку, під час якої від одного об’єкта до іншого переходить певна субстанція, і при цьому втрати одного не збігаються з придбанням іншого. Така взаємодія є несиметричною. У граничному випадку несиметричної взаємодії при передачі субстанції між об’єктами один із них здобуває, а інший взагалі не втрачає.
Будь-яка взаємодія між об’єктами, у процесі якої оди здобуває певну субстанцію, а інший її не втрачає, називається інформаційною взаємодією. При цьому субстанція, яка передається, називається інформацією.
Весь спектр інформаційних взаємодій у природі можна умовно поділити на два типи:
1. інформаційні взаємодії у неживій природі;
|
|
|
2. інформаційні взаємодії у живій природі, які, за особливостями інформаційних взаємодій, можна поділити на інформаційні взаємодії у простих формах життя та складних формах життя.
Основні принципи інформаційної взаємодії у живій та неживій природі:
Перший. Інформаційна взаємодія має у своїй основі комплекс симетричних взаємодій, тобто інформація між об’єктами переноситься за допомогою обміну речовиною або енергією. Форми речовини або енергії, за допомогою яких переноситься інформація, називаються інформаційними кодами, або коротко – кодами.
Другий. Інформаційна взаємодія може відбуватися лише за умови відповідності властивостей об’єктів, тобто сприйняття інформації на основі одержуваних кодів визначається через можливість її реалізації у відповідності з властивостями приймаючого об’єкта. Комплекс властивостей об’єкта, які дозволяють йому сприймати одержувані коди як певну інформацію, називається апаратом інтерпретації інформаційних кодів, або коротко – апаратом інтерпретації.
Третій. Інформація реалізується в приймаючому об’єкті через пов’язану з нею зміну його стану (внутрішніх або зовнішніх властивостей). Іншими словами, інформація сприяє переходу приймаючого об’єкта в один з потенційно важливих йому станів, тобто вона є відповідною його властивостям. У широкому розумінні можна сказати, що інформація, яка приймається об’єктом, є для нього доцільною.
|
|
|
Четвертий. У живій природі, на відміну від неживої, інформаційна взаємодія має направлений характер, тобто передача інформації здійснюється цілеспрямовано. Принцип цілеспрямованості інформаційної взаємодії полягає в тому, що ця взаємодія є значимою для існування конкретного об’єкта, що передає інформацію, або для існування його виду.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 481; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!