ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕКОСИСТЕМ
Основними характеристиками екосистем є: розмір, ємність, стійкість, надійність, самовідновлення, саморегуляція і самоочищення.
Розмір екосистеми – це простір, у якому можливе здійснення процесів саморегуляції і самовідновлення всіх складових компонентів і елементів екосистеми. Розрізняють мікроекосистеми (напр., калюжа з її мешканцями, мурашник), мезоекосістеми (ліс, річка, ставок) і макроекосистеми (тундра, пустеля, океан).
Ємність екосистеми – це максимальна чисельність популяції одного виду, яку дана екосистема здатна підтримувати в певних екологічних умовах протягом тривалого часу. Наприклад, ємність угіддя – це кількість будь-яких диких або домашніх тварин, здатних жити і розмножуватися на одиниці площі угіддя невизначено довгий час.
Стійкість екосистеми – це здатність екосистеми зберігати свою структуру і функціональні особливості при впливі зовнішніх і внутрішніх факторів, тобто її здатність до реакції, пропорційній за величиною силі впливу.
Природні екосистеми здатні протистояти різним пошкоджуючим впливам і при відновленні нормальних умов повертатися в стан близький до первісного. Щільність того чи іншого виду за несприятливих умов знижується, але в оптимальних умовах зростають плодючість, швидкість росту та розвитку і щільність виду відновлюється. За міру стабільності екосистем часто приймають їх видове різноманіття. Найбільш стійкі складні екосистеми, в них формуються складні трофічні зв'язки. Екосистеми зі спрощеною структурою вкрай нестійкі, у них відбуваються різкі коливання чисельності окремих популяцій. Наприклад, складні екосистеми тропічних лісів виключно стабільні, у той час як в Арктиці недолік видів, здатних замінити в якості їжі основний вид, призводить до різкого коливання чисельності популяцій.
|
|
|
Надійність екосистеми – це здатність екосистеми відносно повно самовідновлюватися і саморегулюватися (протягом сукцессіонного або еволюційного періоду свого існування), тобто, утримувати свої основні параметри в часі і просторі. Важливою характеристикою надійності служить збереження структури, функцій та напрямки розвитку екосистеми, без яких дана екосистема змінюється іншою, з іншими структурою, функціями, а інколи і напрямком розвитку. Найпростішим механізмом підтримки екологічної надійності екосистеми є заміна вибулого з якихось причин виду іншим, екологічно близьким. Якщо такого виду в екосистемі немає, то його змінює більш віддалений.
Самовідновлення природних екосистем – це самостійне повернення екосистем до стану динамічної рівноваги, з якого вони були виведені впливом яких-небудь природних і антропогенних факторів.
|
|
|
Саморегуляція природних екосистем – це здатність природних екосистем до самостійного відновленню балансу внутрішніх властивостей після якогось природного або антропогенного впливу за допомогою принципу зворотного зв'язку між її компонентами, тобто екосистема здатна зберігати свою структуру і функціонування в певному діапазоні зовнішніх умов. Саморегуляція проявляється, наприклад, в тому, що чисельність особин кожного виду, що входить в екосистему, підтримується на певному, відносно постійному рівні. Самовідновлення і саморегуляція природних екосистем засновані, зокрема, на здатності екосистем до самоочищення.
Самоочищення екосистем – це природне руйнування забруднювача в середовищі в результаті природних фізичних, хімічних і біологічних процесів, що відбуваються в ньому.
1. Фізичні фактори самоочищення водойм – це розчинення, перемішування і осідання на дно вступників забруднень, а також вплив ультрафіолетового випромінювання Сонця на бактерії і віруси. Під дією фізичних факторів в зонах з помірним кліматом ріка самоочищається вже через 200-З00 км від місця забруднення, а на Крайній Півночі – через 2000 км.
|
|
|
2. Хімічні чинники самоочищення – це окислення органічних і неорганічних речовин. Для оцінки хімічного самоочищення водойми використовують такі показники, як:
а) біологічне споживання кисню (БСК) – це кількість кисню, яка необхідна для окислення бактеріями і найпростішими всієї органіки в 1 л забрудненої води;
б) хімічне споживання кисню (ХСК) – кількість кисню, необхідна для повного окислення забруднюючих речовин за допомогою хімічних реагентів (зазвичай біхроматом калію).
3. Біологічні фактори самоочищення – це очищення водойм за допомогою водоростей, цвілевих і дріжджових грибків, устриць, амеб та інших живих організмів. Наприклад, кожен молюск профільтровує на добу більше 30 л води, очищаючи її від усіляких домішок.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 399; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!