Значення історії філософії для богословія

Цей конспект лекцій не являє собою закінчену літературну працю. Свого часу (в 1928-9 роках) я готував до опублікування курс історії філософії, з якого було відлітографовапо (видавництвом "Сіяч" у Празі) лише частину вступу. Рукописів тієї праці, та й початку видання, я зараз не маю в руках. В 1946 р. Українська Студентська Громада в Авгсбурзі відлітографувала частину мого курсу з історії філософії, а саме старовинну філософію. Лекції, що я їх викладав в Філії Вільного Українського Університету в Авгсбурзі, покладені в основу цього теперішнього видання. Курс, що я його викладав в Богословській Академії, розуміється, не міг бути простим повторенням університетських викладів. Де в чому вони поширені та перероблені (виправлено усі друкарські помилки), зокрема більшу увагу звернено на ті питання, що мають більше значення для богословів, в першу чергу це питання про відношення античної філософії для релігійного розвитку європейського культурного світу. Маю надію, що цей курс, не зважаючи на його конспектичний характер, може придатись не лише для моїх слухачів, але також і для тих українських читачів, що цікавляться філософічними проблемами. На жаль, ані моя книга для читання з історії філософії до Платона (Прага, 1926, видавництво "Сіяч") не може зараз побачити світу, ані можливості видрукувати почасти вже підготовану книгу для читання з історії філософії в ширшому обсязі тепер не маю. Отже, при дальшому інтересі до теми повинен радити читачам звертатись до літератури чужими мовами.

Буду дуже вдячний за всякі критичні зауваження, побажання та запитання, що виникнуть при читанні цього конспекту лекцій. Як вже сказано, це не закінчена літературна праця, а лише перша спроба.

Дмитро ЧИЖЕВСЬКИЙ.

Марбург над Ланом.
1 серпня 1947 р.
Пам'яті братів Маковеїв.

А. ВСТУП

Поняття філософії.

Слово та поняття "філософія" повстало та розвинулось історично. Це грецьке слово, що означає "любов до мудрости". Первісно воно означало науку взагалі. Помалу з філософії відокремлювались окремі конкретні науки (математика, астрономія, медицина і т. д.). Тоді для філософії залишились галузі знання, що не належали до окремих конкретних наук. Здебільшого вживають цього слова, щоб визначити знання, яке є "ширше", "вище" чи "глибше" за окремі науки, що вивчають лише окремі відтинки, урізки світу. Філософія або "ширше" наук, бо досліджує світ в цілому, або упорядковує результати, добуті окремими науками, що вона їх критично переглядає, освітлює, приводить в певну систему, для філософічної науки того типу, іноді зживають назви "енциклопедія", або філософія "вище" конкретних наук, контролюючи їх шляхом вияснення їх передпосилок (засновків) і засади, на яких науки ці побудовано; це нпр. "аксіоматика" наук, що займається дослідженням тих основних тверджень, на яких побудована та або інша наука або система наук, розглядаючи та обґрунтовуючи методи, якими науки працюють ("методологія"), або шляхи думання взагалі ("логіка", раніше вживано також слова "діалектика"); або нарешті філософія "глибше" окремих наук, глибше заходячи в послідження буття, відкриваючи за світом сприйнять та вражінь "дійсне", "правдиве" буття ("метафізика") та досліджуючи те, що окремі науки залишають без уваги, зокрема закони всякого буття взагалі (одна з форм такого дослідження — "онтологія", або основні питання людського життя та діяльности, і ті сфери дійсности, що їх не досліджують окремі науки (етика, естетика, філософія культури, філософія мистецтва тощо). Зрештою дані кожної науки можна освітлити філософічне, себто "з вищого пункту погляду"...

В останні десятиліття іноді вживають вираз "світогляд" замість "філософія", або в сенсі, близькім до цього слова. Слово "світогляд" має значення певного погляду на світ, але цей "світогляд" не повинен бути якось обгрунтований. Натомість філософія є наука, себто система тверджень, обгрунтованих на певних підвалинах, які "доведено" при допомозі певних "доказів", аргументів науково та методично. Філософія є "мислення в поняттях", в той час, як "світогляд" може бути збіркою неясних думок, уявлень, фантазій і здогадів.

Розуміється, філософія змінюється з часом, як і кожна інша наука, а, мабуть, ще значніше, ніж інші науки. Зокрема, змінюються ті вимоги, що їх ставлять філософії, себто уявлення про предмет, методу дослідження та мету філософії. Тому простежуючи історичний розвиток філософії, мусимо звертати увагу на те, як в кожну історичну епоху розуміли, що таке філософія, чого від неї чекали та вимагали.

Історія філософії

Історія філософії досліджує історичний розвиток філософічного думання. Можливо обмежитись тим, щоб подати просто збірку викладів тих філософічних поглядів та теорій, які були репрезентовані в минулому, подати їх у хронологічному чи якомусь іншому порядку.

Але щоб бути дійсною історією, а не тільки збіркою матеріялу, історія філософії повинна подати картину розвитку філософічних теорій у їх взаємному зв'язку та в їх зв'язку з характером та стилем кожної історичної епохи (як то кажуть, з "духом часу"). Бували і спроби однобічного пояснення розвитку філософічної думки, пояснення лише з одної якоїсь сфери історичного буття (нпр. з господарства — т. зв. "історичний матеріялізм"). Маємо й спроби, залишаючи на боці всі "зовнішні обставини" розвитку філософічної думки, подати виклад розвитку філософії як суто логічного процесу, в якім кожна теорія випливає з попередньої, — і такі виклади однобічні. Розуміється, думки, гіпотези, теорії філософії, як і в інших науках, повстають у певній черзі, одна за однією, і кожна нова думка природно зв'язана з попередніми (найчастіше з тими, що безпосередньо перед нею повстали або були розповсюджені). Але й "зовнішні умовини" — і то не лише якісь певні, обмежені сфери історичного буття, а вся культура в цілому — "дух часу" відповідної епохи, стан науки, мистецтва, суспільного життя та форм суспільної організації — зумовлює стан філософії в кожну історичну епоху.

В нашому конспекті, на жаль, можемо лише коротенько подати характеристику епох та всіх умов розвитку філософії... Але це є лише хиба, зумовлена вузькими рамками нашого конспекту лекцій.

Межі історії філософії

До історії філософії мусів би власне належати і виклад історії філософічного думання народів Сходу, зокрема індійців, в яких філософія в кожнім разі була систематичним думанням "у поняттях". Але знову є лише виявом недостатнього ще оброблення матеріялу, що історія філософії обмежується звичайно лише викладом розвитку філософії в Західній Європі. Розуміється, ця культурна сфера більше зв'язана з нами, а тому має для нас більше значення, бо допомагає нам зрозуміти нашу власну духовну історію. Наш виклад обіймає за цією традицією історію філософії, починаючи з старої Греції до сучасности народів європейського світу.

Значення історії філософії для богословія

Філософія завше зокрема цікавилась питаннями про основи всякого буття, про "найвище буття", про "абсолютне буття". Це "абсолютне буття" є Бог. Інтерес до цієї проблеми, як до одної з основних проблем філософії, мусів привести філософію в її історичному розвитку до постійного контакту з богословським мисленням. І дійсно, філософічні течії дуже часто черпали свої питання та відповіді на них зі сфери релігії. Зокрема початки філософування європейського культурного світу виросли з релігійних уявлень: грецька філософія вийшла, виросла з коріння грецької релігійности. І пізніше вона живилась з того самого джерела. Та ще більше, — в той час, як греки не утворили ще богословія як науки, бо цьому не сприяв і "адогматичний", позбавлений певних релігійних догм характер грецької релігії, грецька філософія була тим грунтом, на якому виросли та розквітли найвищі досягнення грецької побожности та грецької релігійної думки: ми мусимо просто дивуватися, як в часи поганського політеїзму саме філософи дійшли до найвищих релігійних ідей, до ідеї монотеїзму, до відкинення релігійного антропоморфізму, до ідеї утворення світу, до ідеї божеського проводу. Мало того — грецькі філософи, щоправда, використовуючи почасти релігійні вчення грецьких таємних, містичних культів (т. зв. "містерій") поставили перед людиною античного світу ті питання, на які саме християнство дало відповідь, зокрема питання про "викуплення" людства...

Філософія, з другого боку, виробила той апарат понять, який зробився необхідною передумовою всіх наук, в тому числі і богословської науки. Тому богословські ідеї усіх часів знаходились в тісному зв'язку з сучасною їм філософією. Основи цілої системи понять європейської філософії були вироблені грецькою філософією. Тому вона, зокрема думки її видатніших представників в чималій мірі спричинились до розвитку богословської науки усіх часів; великі грецькі філософи (Платон та Аристотель зокрема) мають в богословській науці навіть ще більше значення аніж в філософії нашої сучасности.

Отці та вчителі церкви, також як і видатні богослови пізніших часів, не раз засвідчили це значення філософії для богословської науки. Досить згадати тільки те, що ми про значення античної філософії знайдемо в творах нпр. Климента Олександрівського або Августина, або у пізніших християнських богословів та філософів, усіх християнських визнань нпр. у Томи Аквінського або в українського філософа Сковороди. З певним правом називали декого з грецьких філософів "попередниками християнства".

Б. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Грецький духовий світ значно відрізняється від того Сходу, серед якого він прийшов до духової дозрілости. Суто практичні стремління східніх народів, релігійна закраска цілого думання, що часто підлягає авторитетові і, шукаючи "доказів" та обгрунтування, задоволення "приблизними" результатами — все це не відповідало прагненням греків, як ми їх пізнаємо в межі 7/6 віків до Р. X. Замість практичних потреб їх Стремлінням до пізнання керував суто теоретичний інтерес; замість підлягання авторитетові (релігійному або традиції) вони бажали будувати усе знання на логічних аргументах (або й на досліді) — все доходити і, не задовольняючись приблизними результатами, хотіли досягнути знаття, теоретично досконалого до останнього ступня (пор. грецьку геометрію або астрономію зі східною). Навіть у псевдонауковій сфері нпр. (астрологія!) греки перероблювали східні традиції в тому самому суворо науковому стилі. Подиву гідна також здібність греків перетворювати, перетоплювати елементи чужих культур у форми, властиві грецькому культурному стилеві: тому дуже важко, майже неможливо з'ясувати, що в печатках грецької культури є оригінальне, а що перейняте, запозичене з інших культурних сфер. Є лише непевні здогади про те, що греки в філософії запозичили від інших східних народів.

Наш виклад ми починаємо з того моменту історії грецької філософії, (коли) зустрічаємо замість авторитетом традиції підпертого міту вже твердження теоретичного характеру, оперті не на авторитеті, а на власній думці "філософів".

Самі греки приписували різні дотепні або й дійсні глибокі "сентенції", вислови, прислів'я різним "мудрецям" ("сім мудреців"). І цей історичний цікавий матеріял залишаємо тут на боці, — не практична життьова "мудрість", а теоретичне думання є те, що нас цікавить.

Мы поможем в написании ваших работ!