Основні ідеї педагогіки співробітництва
Основні ідеї педагогіки співробітництва такі:
1) вимогливі і поважні відносини з учнями;
2) виключення примусу в навчанні і вихованні, за рахунок диференціації навчального матеріалу та забезпечення вільного вибору учнями рівня складності завдань;
3) конкретна цілеспрямованість навчання;
4) розвиток пам'яті учнів за допомогою опорних конспектів і сигналів, спеціальних вправ;
5) вивчення навчального матеріалу великими блоками з використанням активних форм і методів;
6) випередження у навчанні, за рахунок використання завдань на розвиток взаємозв'язків;
7) комплексна оцінка навчальної діяльності, можливість змінити будь-яку оцінку;
8) навчання дітей самоаналізу і самооцінці своєї діяльності;
9) систематичне розвиток інтелекту учнів за допомогою сучасних методів інтелектуальної діяльності;
10) організація діяльності учнів на уроці повинна здійснюватися у формі, що відповідає змісту. Пріоритет активних форм навчання;
11) колективне творче виховання;
12) творче самоврядування;
13) співробітництво вчителів і батьків;
14) особистісний підхід;
15) творчий продуктивну працю [4].
Співробітництво між дітьми в сім'ї (з теорії Нікітіна)
Згідно постулатам, виробленим Нікітіним, можна сформулювати такі правила для батьків.
Правило 1. Визнання особистості дитини та її недоторканності. Відсутність сваволі в діях батька і матері.
|
|
|
Правило 2. Формування адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежить від чужої думки, вважає себе недостатнім.
Формування самооцінки дитини залежить від оцінки його батьками тому в ранньому віці дитина ще не вміє оцінювати себе сам.
Правило 3. Залучати до реальних справах сім'ї. Можна проводити мінісовещаніе за участю всіх членів сім'ї, спільно планувати сімейні справи.
Правило 4. Розвивати силу волі дитини. Навчити проявити витривалість, сміливість, мужність, терпіння. Вчити докладати зусилля для досягнення мети.
Правило 5. Вчити планувати. Складати план дій. Велике і складна справа розбивати на ряд конкретних дій.
Правило 6. З малих років долучати до праці. Вимагати виконання домашніх обов'язків, доручень. Можна налагодити домашнє виробництво - навчання ремеслу, підвищення самооцінки, зближення членів сім'ї.
Правило 7. Навчити спілкуватися з іншими дітьми, людьми. Модель батьківської поведінки.
Правило 8. Формувати моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомога, відповідальність [11].
Замість того, щоб намагатися не помічати негативні почуття дитини по відношення до брата чи сестри, усвідомте їх самі і допоможіть усвідомити дитині. Назвіть передбачуване вами почуття дитини, покажіть, що ви його розумієте. Осознованіе почуттів, називання їх гойно для дітей, і для батьків. Можна зробити і більше. Якщо ви назвете вголос не здійснювані бажання дитини (через що і виникає нелюбов до "суперника" - заваді для бажань), та ще й висловите своє співчуття, це принесе емоційне полегшення. Це може допомогти дитині зрозуміти, що саме його турбує і засмучує: не поява нового братика чи сестри, а страх втратити те відчуття захищеності, яке давало впевненість у вашій виняткової, абсолютної любові до нього.
|
|
|
Коли від дітей вимагає хороших почуттів по відношенню один до одного, у них лише посилюється негативні почуття. Коли ви дозволяєте дитині відчувати негативні почуття - вислухуєте його спокійно, показуєте, що розумієте його почуття, це призведе до появи позитивних почуттів [12].
Постарайтеся допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для їх негативних почуттів: привчайте їх висловлювати свої почуття у символічній формі (малюнок, ліплення, лист, вірші тощо). А не в лайці або бійках. Цьому саме і треба навчити дитину: усвідомлювати своє почуття [13] і вміти його конструктивно і безпечно висловити, а не забороняти собі це почуття відчувати.
|
|
|
Коли дитині потрібно висловити почуття, поставте його перед вибором шляху вираження і допоможіть знайти найбільш конструктивний для даної ситуації. Цей навик - не миттєва реакція крику або бійки, а пошук конструктивного способу впорається з проблемою - допоможе йому і в майбутньому.
Втручаючись в бійки, припиняйте їх негайно, але при цьому намагайтеся не займатися з'ясуванням того, хто кривдник, хто жертва. Приділіть увагу постраждалій дитині, висловіть віру у здатність дітей самостійно вирішувати свої суперечки без бійки. Не привчайте дітей до того, що їхня суперечка вирішує батьки, заохочуйте їх самостійне рішення.
Треба постаратися не тільки перервати і заборонити бійку, але і підказати, як можна спокійніше і розсудливо вирішити конфлікт, або переключити увагу дітей на влаштовує обох спільну справу або допомога вам.
Правило 4. Намагаючись не вимагати від дітей любові для її прояву і розвитку. Ваша постійна модель поведінки перед очима дитини.
Поставтеся до негативних відчуттів дитини як до природних почуттів, а не як зловісним ознаками того, що дитина зла, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винен у своєму неприйнятті, ревнощі, у своїх почуттях.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 184; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!