Відміна                     Форма Genetivus Singularis    Основа



Міністерство охорони здоров’я України

Харківський державний медичний університет

 

Латинська мова і основи медичної термінології

Методичні вказівки для студентів першого курсу

Медичних навчальних закладів

 

 

Затверджено

вченою радою ХДМУ

Протокол №  від   . . 07.

 

Харків ХДМУ 2007

Латинська мова і основи медичної термінології. Метод. вказ. для студ. 1 курсу мед. навч. закл. / Складачі:         І.Р. Іоненко., Є.С. Чекарева – Харків: ХДМУ, 2007. – 100 с.

 

Складачі: І.Р. Іоненко, Є.С. Чекарева


Латинська мова – одна з базових навчальних дисциплін, що викладаються в медичних навчальних закладах. Пояснюється це тим, що професійна мова медиків складається з багатьох спеціальних термінів, які є словами греко-латинського походження. Тому вивчення основ латинської граматики, певного обсягу медичної лексики та греко-латинських словотворчих елементів, принципів побудови медичного терміну – необхідна умова для свідомого сприйняття студентами спеціальних медичних дисциплін, для роботи з навчальною та науковою літературою, нарешті, для професійної діяльності майбутнього лікаря.

           Вивчення латинської мови в медичних навчальних закладах та на медичних факультетах університетів пов’язано з тим, що латинська мова протягом століть була мовою навчання, науки, культури в країнах Західної Європи. Геній римського народу об’єднав у своїй мові як багатства народної латини, так і духовні досягнення підкорених Римом народів, особливо стародавніх греків.

           Наука і культура, створені стародавніми греками та римлянами, не втратили свого значення і сьогодні, вони стали фундаментом як для європейської, так і для вітчизняної науки і культури. Як в європейських університетах, так і в багатьох перших вищих навчальних закладах України латинська мова була мовою викладання. Латинською мовою написані наукові праці численних вчених як Західної Європи, так і Росії та України. Серед них, зокрема, праці Корнелія Цельса „De medicina”, „батька медицини” Клавдія Галлена, „Systema naturae” Карла Ліннея, твори Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди, Михайла Ломоносова.

           Широке використання латинської мови в системі навчання різних країн сприяло створенню спільних наукових номенклатур у різних галузях знань, що значно полегшило взаємопорозуміння між наковцями в усьому світі. Тому знання спеціальної латинської термінології та номенклатури для майбутнього фахівця-медика є вкрай необхідним.

Методичні вказівки призначені для допомоги студентам в оволодінні основними розділами курсу латинської мови та медичної термінології, у формуванні навичок утворення, перекладу та свідомого використання медичних термінів. Матеріал вказівок розрахований як для аудиторної, так і для самостійної роботи студентів.

Методичні вказівки складаються з двох модулів: „Анатомо-гістологічна термінологія” та „Клінічна та фармацевтична термінологія”. Кожен з цих модулів вміщує теоретичний матеріал, обов’язковий лексичний мінімум та практичні вправи. Теоретичний матеріал викладено коротко, в обсязі, необхідному для формування зазначених навичок.

3
Методична розробка відповідає робочій програмі, розробленій для викладання курсу за кредитно-модульною системою.

3
4
Модуль І. Анатомо-гістологічна термінологія

Змістовий модуль 1. Фонетика. Структура анатомо-гістологічних термінів

Заняття 1. Фонетика

Алфавіт

               

           A, a [a]                     J, j [й]            S, s [с],[з]

           B, b [б]                          K, k [к]            T, t [т]                             

           C, c [к], [ц]                   L, l [ль]          U, u [у], [в]      

           D, d [д]                          M, m [м]          V, v    [в]              

E, e [e]                           N, n [н]           X, x [кс]           

F, f [ф]                     O, o [o]           Y, y [і]              

G, g [ґ]                           P, p [п]           Z, z [з]

           H, h [г]                          Q, q [к]                                              

           I, i [i], [й]                       R, r [р]              

Система голосних

Монофтонги

               

Монофтонгами називають голосні, яким відповідає один звук, що вимовляється в один склад. До монофтонгів належать:

1) A, a вимовляється як українське [a]:

scapŭla [скáпуля] – лопатка

2) E, e вимовляється як українське [e]:

vertebra [вéртебра] – хребець

3) I, i вимовляється як українське [i]:

inferior [інфéріор] – нижній

 але на початку складу вимовляється [й] і в таких випадках на письмі може замінюватися літерою J,j – „йот”:

maior (major) [мáйор] – великий

4) O, o вимовляється як українське [o]:

colon [кóльон] – ободова кишка

5) U, u вимовляється як українське [u]:

pulsus [пýльсус] – пульс

6) Y, y – „іпсилон” – вживається у словах грецького походження і вимовляється як [i]:

4
myōma [міóма] – м’язова пухлина.                                        

Дифтонги

 

Дифтонгами називають поєднання двох голосних, що вимовляються в один склад. У латинській мові до дифтонгів належать такі поєднання голосних:

1) ae [e]: venae [вéне] – віни

2) oe [e]: oedēma [eдéма] – набряк

3) au [aу], [aв]: auris [áвріс] – вухо

4) eu[eу], [eв]: neutrum [нéвтрум] – середній

У дифтонгахae, oe літери можуть читатися окремо, якщо над другим компонентом дифтонгів стоїть надрядковий знак:

aër (aēr) [áер] – повітря; apnoë [aпнóе] – апное (відсутність дихання)

 

Система приголосних

C, cперед e, i, y, ae, oe вимовляється як українське [ц]:

cerebrum [цéребрум] – головний мозок

caecum [цéкум] – сліпа кишка

В інших випадках літера c вимовляється як [k]:

           caput [кáпут] – голова

           cranium [крáніум] – череп

G, g вимовляється як українське [ґ]:

           genu [ґéну] – коліно

H, h вимовляється як українське [г]:

           hepar [гéпар] – печінка

L, l завжди вимовляється м’яко [ль]:

           glandŭla [гландуля] – залоза

S, s вимовляється як українське [с], але між голосними, а також між голосним та приголосними m, n вимовляється як [з]:

           muscŭlus [мýскулюс] – м’яз

           vesīca [везíка] – міхур

           plasma [плязма] – плазма

X, x вимовляється як українське [кс]:

           plexus [плєксус] – сплетіння

           У словах грецького походження зустрічаються такі сполучення приголосних:

Ch [х]: chole [хóлє] – жовч

Ph [ф]: pharynx [фáрінкс] – глотка

Th [т]: thorax [тóракс] – грудна клітка

Rh [р]: rhaphe [рáфе] – шов

 
5


Вимова інших буквосполучень

Qu перед голосним вимовляється як [кв]:

           aqua [áква] – вода

Nguперед голосним вимовляється як [нґв]:

           lingua [лíнґва] – язик

Tiперед голосним вимовляється як [ці], але після приголосних s, t, x – [тi]:

           articulatio [артікуляціо] – суглоб

5
           ostium [óстіум] – отвір

Наголос

           У латинській мові наголос ставиться на другому складі з кінця слова, якщо голосний в цьому складі довгий. Якщо він короткий, наголос переноситься на третій склад з кінця слова.

           Довгота чи короткість передостаннього складу визначається природою або позицією голосного. Оскільки природу латинських голосних ми не можемо відтворити засобами рідної мови, то вона за традицією визначається надрядковими знаками: ¯ знак довготи, ˘ знак короткості. Наприклад, natūra [натýра], corpǒra [кóрпора].

           На довготу чи короткість голосного передостаннього складу впливає і його позиція. Якщо голосний стоїть перед голосним, то він короткий, а якщо перед двома приголосними, то він довгий. Наприклад, fragmentum [фраґмéнтум], historia [гістóріа].

           Отже,

Довгі голосні

1) за природою:

а) позначені знаком довготи (¯):

           canālis [канáліс] – канал

б) дифтонги ae, oe:

           pharmacopoea [фармакопéa] – фармакопея;

2) за позицією:

розташовані перед двома і більше приголосними або перед приголосними x, z:

           senectus [сенéктус] – старість

           complexus [комплексус] – поєднання

 

           Короткі голосні

За природою

позначені знаком короткості (˘):

6
humĕrus [гýмерус] – плечова кістка;

За позицією

голосний перед іншим голосним:

           fovea [фóвеа] – ямка

 

Тренувальні вправи

 

Вправа І

Прочитати:

6
palatínus, májor, jejúnum, artéria, juguláris, vénae, aegrótus, oedéma, áër, eupnóë, áuctor, cíto, cósta, caécum, cérebrum, clavícula, coccýgeus, língua, língula, ángulus, squáma, áqua, oblíquus, sánguis, thórax, ophthálmicus, encéphalon, rhinítis, brónchus, haemorrhagía, zygóma, hypoglóssus, lympháticus, psychológia, phárynx, xerostomía, áxis, sýstole, ischiádicus, thyreoídeus, sánitas, násus, vása, procéssus, dósis, dysentería, plásma, platýsma, ósseus, Latína, Látium, solútio, cartilágo, injéctio, articulátio, tíbia, míxtio, combústio.

 

Вправа ІІ

Прочитати, пояснити постановку наголосу:

ligamentum, vertebrālis, glandŭla, muscŭlus, labyrinthus, periosteum, processus, cranium, incisūra, otorrhoea, forāmen, radius, tubercŭlum, medicīna, medĭcus, patella, transversus, scapǔla, vertebra, rhytmĭcus, linea, hygiēna, curatio, poēma, assistens, medulla, mesenterium, diaeta, pharmacopoea, vesīca fellea, ductus hepatĭcus, glandŭla thyreoidea, nervus faciālis, muscŭlus lumbālis, tunĭca mucōsa, extremĭtas dexter, canālis optĭcus, os hyoideum, vena cardiaca.

 

Заняття 2. Іменник

           Латинський іменник має такі граматичні категорії:

1) рід:            masculīnum – чоловічий (m)

                                     feminīnum – жіночий (f)

                                          neutrum  –  середній (n)

2) число:        singulāris (sing.) – однина

                                     plurālis (plur.) – множина

3) відмінок:     Nominatīvus (Nom.) – називний

                                          Genetīvus     (Gen.)  – родовий                                     

                                     Datīvus         (Dat.)  – давальний                                  

Accusatīvus  (Acc.) – знахідний

Ablatīvus      (Abl.) – орудний

Vocatīvus (Voc.) – кличний

7
           У медичній термінології використовуються головним чином два відмінки: Nominatīvusта Genetīvus. У спеціальних висловах часто вживаються Accusatīvus та Ablatīvus.

           Латинський іменник має п’ять відмін. Відміна іменника визначається за закінченням Genetīvus Singulāris (родового відмінка однини), яке подається в словнику і є частиною словникової форми іменника.

           Словникова форма іменника складається з форми Nominativus Singularis, закінчення Genetīvus Singulāris та індексів „m, f, n”, що вказують на рід іменника:

vertebra, ae f        – хребець

muscǔlus, i m – м’яз

articulatio, ōnis f           – суглоб

processus, ūs m – відросток

facies, ēi f                       – обличчя, поверхня

Кожна відміна іменника позначається характерним закінченням Genetivus Singularis:

Відміна                                                         Закінчення Genetīvus Singulāris

I                                                                        -ae

II                                                                      -i

III                                                                    -is

IV                                                                     -ūs

V                                                                      -ēi

 

За формою Genetīvus Singulāris визначається також основа іменника. Для цього треба відкинути відмінкове закінчення форми Genetīvus Singulāris. У вищенаведених іменниках основа визначається таким чином:

Відміна                     Форма Genetivus Singularis    Основа

I                                        vertebrae                         vertebr- 

II                                       muscŭli                            muscul-

III                                     articulatiōnis                   articulation-    IV                                     processus                    process-            V                                       faciēi                          faci-

Визначення основи є необхідним для відмінювання іменників. Для цього до основи іменника додаються відмінкові закінчення.

 
8


Таблиця відмінкових закінчень

V

Singulāris

f -es -ei -ei -em -e

Plurālis

-es -ērum -ēbus -es -ēbus
IV m   n -us -u -us -ui -u -um -u -u -us -ua -uum -ĭbus -us -ua -ĭbus
III міш. m f   -is -i -em -e -es -ium -ĭbus -es -ĭbus
III гол. n -e, -al, -ar -is -i = Nom. -i -ia -ium -ĭbus -ia -ĭbus
III пригол. m ,f       n   -is -i -em = Nom. -e -es        -a -um -ĭbus -es            -a -ĭbus
II m        n -us -um -i -o -um -o -i   -a -ōrum -is -os -a -is
I f -a -ae -ae -am -a -ae - ārum -is -as -is
Відміна Рід/ Відмінок Nom. Gen. Dat. Acc. Abl. Nom. Gen. Dat. Acc. Abl.

 
9


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 135; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ