Престиж — це повага до статусу, яка склалася в суспільстві.
Вчені складають спеціальні рейтинги соціального престижу різних статусів на підставі опитувань (наприклад, колись дуже престижними вважалися професії вчителя, лікаря та ін.).
Престиж є дуже важливим критерієм соціальної стратифікації і люди докладають чимало зусиль, щоб підвищити його в очах інших. Феномен так званого демонстративного споживання описав американський соціолог Торстейн Веблен(1857— 1929). "Було би повною наївністю вважати, — казав він — нібито люди їдять чорну ікру, щоби вгамувати голод, або купують розкішний "кадиллак", бо хочуть придбати добрий автомобіль. Очевидно, що подібні речі купують не заради задоволення основних потреб: виробництво предметів споживання виконує ще й приховану функцію — воно задовільняє прагнення людей до підвищення власного престижу".
Є ще також багато небазових критеріїв соціальної стратифікації, наприклад, культурно-мовний, віковий та ін.
Культурно-мовна стратифікація.У різних соц.. верств і груп (робітники, селяни, вчителі, політики, міліціонери) мова відрізняється, бо різним є їхній освітній і культурний рівень, середовище спілкування. Російський вчений В. Бондалєтов виділяє такі основні форми мови:
Культурно-мовна стратифікація. У різних соціальних верств і груп (робітники, селяни, міліціонери, вчит
1. Літературна мова— головна форма існування національної мови, яка втілила в собі всі духовні досягнення народу і переважає над усіма іншими мовними формами за багатством,строгістю і чіткістю. Нею володіє високоосвічена частина суспільства.
|
|
|
2. Народно розмовна мова— стилістично нейтральна, менш нормована мовна форма. У неї найширше коло споживачів, вона доступна індивідам з будь-яким рівнем, освіти.
3. Просторіччя— не літературна форма мови. Це мова неосвічених або малоосвічених верств населення, переважно людей старшого віку.
4. Територіальні діалекти— не писемна форма мови, обмежена побутовою сферою спілкування в певній місцевості.
5. Соціодіалекти— умовні мови і жаргон. Жаргон розрізняють:
- становий,
- професійний,
- віковий та ін.
Умовні мови
("арго") — це лексичні системи, які виконують функції окремої мови, незрозумілої для, невтаємничених, наприклад "фєня"—мова злочинного світу ("бабки" — гроші, "бан" — вокзал, "кут" — валіза, "кліфт" — піджак).
Відповідно до обраних вченим критеріїв соціальної стратифікації, виділяють також інші теорії соціальної стратифікації.
Наприклад, німецький соціолог Ральф Дарендорф поділяє все сучасне суспільство на дві підгрупи: ті, хто править, і ті, ким правлять. У свою чергу тих, хто править, він поділяє на управлінців-власників і управлінців-менеджерів. У групі тих, ким правлять, також можна виділити дві підгрупи:
|
|
|
вищу — "робітничу аристократію" і нижчу — низькокваліфікованих працівників. Між цими двома соціальними групами знаходиться проміжний "новий середній клас" — продукт асиміляції робітничої аристократії і бюрократів-менеджерів.
Американський соціолог Лойд Уорнер досліджуючи самооцінку американців за чотирма параметрами: дохід, професійний престиж, освіта, етнічна приналежність,— виділив у суспільстві такі страти: вищу, середньо-вищу, проміжну, середньо-проміжну, середню, нижчу середню верхньо-нижчу, середньо-нижчу, нижчу-нижчу. Варіантів може бути ще більше, але в основу такої класифікації покладено усвідомлення того, що основних є всього три класи: багаті, заможні та бідні; а неосновні класи виникають за рахунок додавання страт і прошарків у межах кожного з основних класів.
Американський соціолог Бруно Барбер провів стратифікацію за шістьома показниками: 1) престиж, професія і влада; 2) дохід; 3) освіта; 4) релігійна приналежність; 5) становище родичів; 6) етнічна приналежність.
У сучасному суспільстві приналежність індивіда до тієї або іншої страти, зазвичай, не визначається якимось одним параметром.
|
|
|
Багата людина звичайно прагне отримати високу освіту, аби гідно виглядати серед представників вищих страт суспільства.
Добрий професіонал отримує високу заробітну платню. Політична кар'єра дозволяє розраховувати на збільшення заробітної платні.
В результаті, кожна страта у сучасному суспільстві включає у себе людей, які мають приблизно рівні доходи, належать до приблизно однакових за престижністю статусних груп і мають подібний стиль життя.
Середній клас.
Розміри середнього класу залежать від двох чинників:
1) рівня економічного розвитку країни. Частка середнього класу в суспільстві зростає в міру переходу суспільства від аграрного до індустріального, а згодом до постіндустріального;
2) способу вимірювання класової позиції. Різні методи приводять до різних результатів. Скажімо, суб'єктивний метод (опитування респондентів, до якого класу вони себе зараховують) зазвичай показує вищі результати, ніж об'єктивний (вимірювання приналежності до середнього класу за доходом на душу населення).
Серед головних ознак, які визначають приналежність людини до середнього класу, називають рівень його доходів, освіти, професіоналізм (досвід роботи) і престижність професії.
|
|
|
Тому до середнього класу сьогодні належать як традиційні прошарки приватних власників — представників середнього і малого бізнесу, так і добре оплачуваних найманих працівників — менеджерів приватних компаній, державних службовців, вчених, лікарів, інженерів, адвокатів та ін.
Середній клас неоднорідний. Але усім його представникам притаманні такі спільні риси:
— висока матеріальна забезпеченість, стабільний рівень доходів, достатній для задоволення матеріальних і культурних потреб сім'ї;
— висока освіченість і/або кваліфікація, яка дозволяє займатися престижними і добре винагороджуваними видами діяльності, мати певний культурний світогляд;
— політичний консерватизм, що ґрунтується на задоволенні своїм соціальним становищем і бажанні зберегти існуючий у суспільстві ціннісно-нормативний порядок.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 176; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!