Класи (у широкому сенсі) — соціальні страти в сучасному суспільстві.
Соціальна стратифікація
План.
1. Соціальна диференціація і соціальна нерівність.
2. Соціальна мобільність та її види.
3. Міграція.
4. Тенденції розвитку соціальної структури в сучасній Україні.
Соціальна диференціація і соціальна нерівність
Нерівність властива для всіх типів людського суспільства.
Навіть у примітивних суспільствах, де не існує майнової різниці, є нерівність між різними індивідами, між чоловіками і жінками, між молодими і старими тощо.
Нерівності призводять до суспільних розшарувань, поділів. Ті, хто перебувають у привілейованому становищі, намагаються зберегти свої переваги, а ті, хто займає нижче становище, хочуть змінити його на краще.
Нерівності породжують суспільне напруження, призводять до масових суспільних збурень, зіткнень, революцій. Разом з тим, нерівність є стимулом для того, щоб прагнути зайняти краще місце в суспільстві, працювати над собою, щоб отримати доступ до більшої кількості матеріальних та інших благ.
Теорії соціальної нерівності поділяють на двапринципових напрямки:
Функціоналістський і
2. конфліктологічний (марксистський).
Функціоналісти, у традиціях Еміля Дюркгейма, виводять соціальну нерівність із розподілу праці: механічного (природного, статево-вікового) й органічного (який виникає внаслідок навчання і професійної спеціалізації).
Конфліктологи підкреслюють домінуючу роль у системі соціального відтворення диференційних (таких, які розподіляють суспільство на прошарки) відносин власності і влади. Від того, хто отримує контроль над значимими суспільними ресурсами, а також на яких умовах — залежить характер формування еліт і характер розподілу соціального капіталу.
|
|
|
Послідовники Карла Маркса, головним джерелом соціальної нерівності вважають приватну власність на засоби виробництва, яка породжує соціальне розшарування суспільства, його поділ на антагоністичні класи.
З давніх-давен багато мислителів намагалися з'ясувати: чи може існувати суспільство без соціальної нерівності.
У всіх народів можна знайти легенди про те, що у давнину існував "золотий вік" — час, коли всі люди були рівними і жили у достатку і злагоді.
Однак ідеї соціальної рівності жодному суспільству не вдалося втілити на практиці.
Це пояснюється тим, що соціальна нерівність не зумовлена якимось одним фактором, а є багатовимірною і виявляється у найрізноманітніших ланках суспільства та сферах суспільного життя:
- нерівність батьків і дітей,
- керівників і підлеглих,
- лідерів і послідовників — усе це способи організації суспільства, моделі впорядкування суспільних стосунків.
|
|
|
Відомі чотири основні історичні типи організації соціальної нерівності — рабство, касти, стани і класи.
Рабство — форма, при якій одна людина виступає власністю іншої; раби становлять найнижчий прошарок суспільства, який позбавлений усіх прав і свобод.
Каста — соціальна страта, членством у якій людина зобов'язана винятково своїм народженням. Між кастами існують практично нездоланні бар'єри: людина не може змінити касту у якій вона народилася, не дозволяються і шлюби між представниками різних каст.
Класичним прикладомкастової організації суспільства є Індія. Хоча з 1949 р. в Індії проголошено політичну боротьбу з кастовістю, у цій країні ще й сьогодні існує 4 основні касти і 5000 неосновних; особливо стійким кастовий лад є на півдні, у бідніших регіонах, а також у селах. Пережитки кастового ладу існують також в Індонезії, Японії, інших країнах.
Своєрідною кастовістю відзначався режим апартеїду в Південно-Африканській Республіці: у цій країні білі, чорні і "кольорові" (азіати) не мали права разом жити, вчитися, працювати, відпочивати. Місце у суспільстві визначалося приналежністю до певної расової групи. У 1994 р. апартеїд було ліквідовано, але пережитки його будуть існувати ще не одне покоління.
|
|
|
Стан — соціальна група, яка володіє певними правами й обов'язками, закріпленими звичаєм або законом, що передаються в спадок.
За часів феодалізму у Європі існували, наприклад, такі привілейовані стани - дворянство та духовенство; непривілейований —так званий третій стан, який складався із ремісників та купців, а також залежні селяни. Перехід із одного стану до іншого був дуже складний, практично неможливий, хоча окремі винятки траплялися вкрай рідко.
Скажімо, простий козак Олексій Розум, волею долі будучи фаворитом російської імператриці Єлизавети, став російським вельможею, графом, а його брат Кирило — гетьманом України.
Класи (у широкому сенсі) — соціальні страти в сучасному суспільстві.
Це відкрита система, оскільки, на відміну від попередніх історичних типів соціального розшарування, Вирішальну роль тут відіграють особисті зусилля індивіда, а не його соціальне походження. Хоча для того, щоб перейти з однієї страти в іншу також доводитися долати певні соціальні бар'єри.
Тобто синові мільйонера завжди легше досягнути вершин суспільної ієрархії. Скажімо, серед 700 найбагатших людей світу, за підрахунками журналу "Форбс", — 12 Рокфеллерів і 9 Меллоунів,хоча найбагатша на сьогодні людина у світі — Білл Гейтс — аж ніяк не був сином мільйонера, він навіть університету не закінчив.
|
|
|
Такі суспільства, у яких перехід із однієї страти до іншої є складним, називаються закритими суспільствами.
Відповідно, суспільства для яких властиві вільні переходи людей вгору і вниз соціальною "драбиною", називають відкритим суспільством.
Потрібно розрізняти поняття "закрите суспільство" і "відкрите суспільство" в соціологічному і в політологічному контексті.
У політологічному сенсі закрите суспільство — це таке суспільство, де ускладнене переміщення людей та інформації з однієї країни до іншої, а в соціологічному сенсі закрите суспільство — це таке суспільство, де ускладнене переміщення людей з однієї страти до іншої.
Наприклад, СРСР в політологічному сенсі слова був закритим суспільством, а в соціологічному — до певної міри відкритим.
Щоб описати соціальну нерівність, соціологи застосовують термін "соціальна стратифікація".
Соціальна стратифікація — це сукупність розміщених у вертикальному порядку соціальних прошарків(з лат.stratum - прошарок і fаtіо — роблю).
Автором терміну є американський вчений, колишній мешканець Росії, Пітірім Сорокін. Поняття "стратифікація" він запозичив з геології. У цій науці цим терміном позначають горизонтальне залягання різних шарів геологічних порід.
Пітірім Олександрович Сорокін (1889—1968) народився на Вологодщині, у сім'ї росіянина, ювеліра і селянки комі. Закінчив Петербурзький університет, магістр права. Був активіст - компартїї правих есерів. У1919р. заснував соціологічний факультет і став його першим деканом. У1922 р. разом з групою учених і політичних діячів був висланий Леніним із Росії. З 1923р. працює у США в університеті Міннесоти, а в 1930 р. засновує соціологічний факультет у Гарвардському університеті, запрошує на роботу Роберта Мертона і Толкотта Парсонса. Саме в ЗО—50-х рр. — пік наукової творчості вченого. Всесвітню славу йому приносить чотиритомна монографія "Соціальна і культурна динаміка" (1937—1941).
Вимірювання стратифікації.Усі соціологи погоджуються, що в основі стратифікаційної будови суспільства закладено соціальну нерівність.
Але якими є базові критерії соціальної стратифікації? Стосовно цього існують різні точки зору, адже подібно до сузір'їв, планет чи невідомих островів, які починають існувати для нас лише тоді, коли вони є відкритими і позначеними накартах, соціальні групи стають реальними як для тих, хто до них входить, так і для усіх інших людей, тільки тоді, коли їх, керуючись тими чи іншими принципами, сприймають і визнають дійсними.
Карл Марксвважав, що стратифікація у суспільстві відбувається за такою головною ознакою, як володіння власністю. Тому його стратифікаційна структура зводилася до двох рівнів:
- клас власників,
- клас позбавлених власності на засоби виробництва (рабовласники — раби; феодали — залежні селяни; капіталісти — пролетарі).
Найпопулярнішим є підхід, запропонований Пітірімом Сорокіном, який виділяє 4 базових критерії соціальної нерівності:
- дохід,
- влада,
- освіта,
- престиж.
Дохід — вимірюється в грошових одиницях, які отримує індивід чи сім'я за одиницю часу.
Освіта — вимірюється кількістю років навчання і його якістю.
Відтоді як основою підготовки людини до ефективної діяльності в сучасному суспільстві став процес оволодіння знаннями, спостерігається чітка тенденція до замикання нової вищої соціальної страти в собі самій. З 1970 по 1990 рр. середня вартість навчання у приватних університетах у США зросла на 474 % при тому, що середній ріст цін на споживчі товари не перевищив 248 %. У зв'язку зі зростанням цінності освіти, вища страта замикається сьогодні так само, як колись страта підприємців. Подібно до того, як на початку XX ст. дві третини вищих керівників компаній були вихідцями із заможних сімей, у 1991 р. близько половини студентів провідних унііверситетів США були дітьми батьків, чий дохід перевищував 100 тис. дол. (Иноземцев В. "Источники социальной напряженности в современньїх обществах").
Влада — вимірюється кількістю людей, на яких поширюється рішення певної особи.
Термін "влада" не варто плутати з терміном "управління". Таким чином, влада — це можливість диктувати свою волю іншим людям, незалежно від їхнього бажання.
Отже, зазначені три критерії стратифікації мають цілком об'єктивні одиниці виміру — гроші, роки, люди.
Інша ситуація з престижем.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 255; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!