Тема 2: Міжнародні торгові відносини та їх регулювання.
Роль СОТ у регулювання світової торгівлі
Методи та рівні регулювання міжнародних торгових відносин
Ускладнення міжнародного економічного життя та розвиток його суперечностей закономірно зумовлюють об'єктивну необхідність регулювання світових господарських зв'язків. Основним суб'єктом регулювання їх є держава. Напрацьовується система міжнародного економічного регулювання на регіональному та глобальному рівнях. До першого належать такі структури регіональних економічних об'єднань, як ЄС, Зона вільної торгівлі в Північній Америці, АСЕАН та багато інших. Другий рівень становлять передусім численні економічні організації та установи ООН.
МЕВ втілюються в життя насамперед за допомогою відповідної зовнішньоекономічної політики держави, що є не тільки основним суб'єктом, а й базовим рівнем регулювання світових господарських зв'язків.
Історично з розвитком ринкової системи склалися два основних різновиди зовнішньоекономічної політики держави:
Фрітредерство та
Протекціонізм.
У сучасному світі широко застосовується поєднання обох цих напрямів зовнішньоекономічної політики.
Фрітредерствополягає в проведенні лібералізації зовнішньої торгівлі та інших зовнішньоекономічних зв'язків країни при мінімальному втручанні держави в приватнопідприємницьку діяльність. Політика фрітредерства зародилася в Англії в останній третині XVIII ст. і розгорнулася в першій половині XIX ст. Вона була пов'язана з промисловим переворотом, завдяки якому Англія стала "майстернею світу". Країна за таких умов була зацікавлена у знятті перепон, насамперед у вигляді високих мит, на шляху ввезення англійських товарів в інші країни, знижуючи, в свою чергу, бар'єри на шляху ввезення зерна та певних видів сировини на свій ринок (відомі "хлібні закони"). Дешевий хліб ще більше підвищував конкурентоспроможність англійських промислових товарів на зовнішніх ринках, оскільки вів до зниження вартості робочої сили в країні.
|
|
|
Елементи фрітредерства запроваджувались в окремі періоди у Франції, Росії та інших країнах. Однак тривалий час ця політика не мала широкого застосування, оскільки країни були розгороджені економіко-політичними бар'єрами. Тільки після другої світової війни вона поступово набирає сили в країнах ринкової системи світової економіки.
Сьогодні принципи фрітредерства здійснюються в рамках регіональних економічних інтеграційних об'єднань (ЄС, НАФТА, АСЕАН тощо) та у світовому господарстві в цілому через ГАТТ-СОТ. Розвинені країни через ГАТТ-СОТ намагаються використати свої переваги в конкурентній боротьбі, відкрити для себе ринки інших країн та забезпечити більш низькі ціни на своїх ринках на сировину і напівфабрикати.
|
|
|
Протекціонізм - зовнішньоекономічна політика держави, що спрямована на підтримку розвитку національної економіки і здійснюється за допомогою економіко-політичних бар'єрів, які захищають внутрішній ринок від певних іноземних товарів (відповідні аналоги національного виробництва, неконтрольований ввіз іноземних капіталів тощо). При цьому інструментарієм зовнішньоекономічної політики держави є:
мито,
кількісні обмеження і заборона імпорту певних товарів,
підтримка через стимулювання національного експорту,
валютне регулювання тощо.
Для протекціонізму характерне фінансове заохочення національної економіки для розвитку конкурентоспроможного виробництва і економічного зростання. Це забезпечує розвиток національних виробництв, які ще не досить конкурентоспроможні, але конче необхідні для розширеного відтворення і макроекономічного зростання, що приводить до збільшення доходів населення, інвестування в національну економіку, суспільного багатства і добробуту.
Історично протекціонізм свого часу широко використовувався Францією, Росією, Німеччиною, США та багатьма іншими країнами для охорони внутрішнього ринку від більш розвиненої промисловості Англії. Перед другою світовою війною Німеччина використовувала політику протекціонізму для нарощування національного економічного потенціалу. Після війни США, спираючись на свою могутність, застосовували політику протекціонізму щодо внутрішнього ринку при проведенні політики фрітредерства щодо зовнішніх ринків. В сучасних умовах протекціонізм застосовується періодично у відносинах між провідними центрами світової економіки (США, ЄС, Японія), а також країнами, що розвиваються,
|
|
|
Найбільш оптимальною зовнішньоекономічною політикою для України нині є поєднання фрітредерства з протекціонізмом. Фрітредерство доцільне в галузях, щодо яких країна зацікавлена в широкому доступі на внутрішній ринок новітніх технологій, енергоносіїв тощо. Протекціонізм економічно ефективний для захисту пріоритетних національних виробництв (зерно, цукор, кондитерські вироби, метал, вугілля, певні види судно- та літакобудування, окремі види новітньої техніки і технології, космічна промисловість тощо).
Міжнародними формами регулювання економічної політики щодо світових господарських зв'язків є:
|
|
|
щорічні зустрічі керівників провідних держав розвиненої ринкової економіки з усе більшим залученням останнім часом керівників інших країн; заходи міжнародних економічних організацій; робота "Троїстої комісії";
щорічні ділові зустрічі керівників багатьох держав та провідних фінансистів світу в Давосі;
використання структур ТНК та ін.
Міжнародне регулювання економічних процесів тією чи іншою мірою охоплює всі сфери процесу відтворення.
Однак якщо сфера виробництва регулюється переважно в рамках ТНК, то особливого розвитку в сфері обігу набуває міжнародне регулювання саме на регіональному рівні як результат тривалого досвіду розробки умов торгівлі на регіональному, а потім і на світовому ринках (ГАТТ-СОТ).
Метою міжнародного регулювання є підвищення ефективності економіки вільного підприємництва, досягнення високих темпів економічного зростання у світовому господарстві. Про втручання у господарську діяльність фірм мова не йде. Економічні інтереси суб'єктів ринку були і залишаються обмежувачем зовнішнього впливу на ринкові механізми. Якщо міжнародне регулювання не збігається з економічними інтересами суб'єктів ринкових відносин, то вони (суб'єкти) навряд чи будуть виконувати узгоджені правила гри і мета регулювання стане недосяжною. В рамках міждержавних регіональних економічних об'єднань не абсолютизується й сама ідея координації дій, оскільки будь-яка країна не поривається до неї, якщо конкурентоспроможність товарів визначається незалежно поведінкою суб'єктів ринку. Власне тому на практиці узгодження позицій досягається на основі поєднання загальних і особливих інтересів і цілей учасників, як правило, методом наполегливого переконання, що спирається на економічні доводи.
Взаємозв'язок соціально-економічної та організаційно-економічної структур сучасного світового господарства об'єктивно зумовлює потребу в розширенні масштабів і функцій міжнародного регулювання, обміну досвідом.Основними напрямами цього регулювання є подальша лібералізація торгівлі, координація дій щодо ТНК, вироблення загальних умов торгівлі сировиною та готовими виробами, розв'язання питань зайнятості, інфляції, валютних курсів і, врешті-решт, гармонізація національних економічних політик, а в перспективі - вирівнювання техніко-економічних показників розвитку динамічних економічних систем і підтягування до них інертних систем.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 423; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!