Медичний і юридичний критерій неосудності.
Потрібно виділяти окремо юридичний та медичний критерії неосудності.
Охарактеризуємо деякі моменти медичного критерію.
Кримінально-правове поняття, яке характеризує «неосудність» – «хронічне психічне захворювання» – передбачене в ч. 2 ст. 19 КК України. Воно охоплює всі процесуальні психічні захворювання ендогенного (внутрішнього) або екзогенного (зовнішнього) походження, які мають продовжуваний характер та практично невиліковні. До процесуальних захворювань ендогенного характеру відносять шизофренію, маніакально-депресивний психоз та інші розлади, у виникненні яких головне значення мають внутрішні фактори. До процесуальних захворювань екзогенного характеру відносять такі органічні захворювання, як мозкові травми, різні інтоксикації, у поход енні яких головну роль відіграють зовнішні фактори.
Поняття тимчасового (транзиторного) розладу психічної діяльності! включає в себе велику групу так званих виключних станів, які носять тимчасове явища. Виключні стани виникають у психічно здорових осіб та закінчуються виздоровленням. Такими станами можуть бути паталогічне сп'яніння, паталогічний афект, просоночні стани з паморочним порушенням свідомості, алкогольні психози і реактивні стани. «Недоумство» є психічним розладом, який проявляється перш за все в стійкому зниженні інтелектуальної діяльності. Недоумство може бути вродженим (олігофренія) чи набутим (деменція). За ступінню відображення розрізняють три види олігофренії: дебільність (легка), імбецильність (середня), ідіотія (глибока). Підставою для визнання особи неосудною є середня ступінь недоумства чи ускладнена дебільність. Випадки тяжкого недоумства в судовій практиці не зустрічаються, оскільки ідіоти зовсім немічні. Поняття «інший хворобливий стан психіки» включає захворювання, які не мають процесуальної основи та включають в себе так звані супутні психічні розлади чи прирівняні до психічних розладів аномалії психіки. Класичним прикладом таких аномалій є психопатії, які мають вроджені (ядерні) чи набуті (крайні) патології характеру. В психіатрії психопати розглядаються як особи, що мають відхилення в емоційно-вольовій сфері, від ненормальності страждають не тільки вони, але і суспільство. Міжнародна класифікація психічних хвороб 10-го перегляду визначає психопатії як особисті аномалії (розлади особи та поведінки), властиві особі протягом усього життя. Неосудними визнаються тільки глибоко психопатичні особи з маніакальними ідеями та утвореннями.
|
|
|
Охарактеризуємо юридичний критерій.
У літературі було зазначено, що юридичний критерій неосудності відіграє двояку роль: 1) визначає справжній зміст неосудності, тому що тільки він дозволяє визначити, чи усвідомлювала особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння свої дії (бездіяльність) і чи могла вона в цей момент керувати ними; 2) встановлює межі дії медичних критеріїв і, тим самим, визначає межу між осудністю і неосудністю.
|
|
|
Юридичний критерій неосудності полягає в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, — тобто критерію медичного. У частині 2 ст. 19 юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками: 1) інтелектуальною — особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність); 2) вольовою — особа не могла керувати своїми діями. Під «своїми діями» тут розуміється не будь-яка поведінка психічно хворого, а тільки ті його суспільно небезпечні дії (бездіяльність), що передбачені певною статтею КК.
Інтелектуальний критерій неосудності означає, насамперед, що особа не розуміє фактичної сторони, тобто не розуміє дійсний зміст своєї поведінки (не розуміє, що вчинює вбивство, підпалює будинок і т. д.), а тому не може розуміти і його суспільної небезпечності. Наприклад, душевнохвора мати під час купання своєї малолітньої дитини вводила їй в тіло звичайні швейні голки, думаючи, що таким засобом вона вилікує її від тяжкої недуги. У кінцевому підсумку це призвело до смерті дитини, а в її тілі було виявлено понад сорок голок. Інтелектуальна ознака також означає, що особа не здатна розуміти суспільно небезпечний характер своїх дій. У низці випадків це не виключає того, що особа при цьому розуміє фактичну сторону своєї поведінки. Зокрема, хворий, який страждає на олігофренію, підпалив у вечірній час сарай сусіда для того, щоб освітити вулицю, де веселилася молодь. Тут він розумів фактичну сторону своїх дій, однак внаслідок психічного захворювання не усвідомлював їх суспільної небезпечності.
|
|
|
Вольовий критерій неосудності свідчить про такий ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, що вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю). Відомо, що вольова сфера людини завжди органічно пов'язана зі сферою свідомості. Тому у всіх випадках, коли особа не усвідомлює свої дії (бездіяльність), вона не може і керувати ними. Однак можливі ситуації, коли особа усвідомлює фактичну сторону свого діяння, може усвідомлювати суспільну небезпечність своїх дій та їх наслідків, однак не може керувати своєю поведінкою. Визначені особливості інтелектуальної та вольової ознак і обумовили те, що в кримінальному законі (ч. 2 ст. 19) вони розділені між собою сполученням «або». Тим самим законодавець підкреслив не тільки їх відносну самостійність, але, головне, він закріпив їх рівне значення при визначенні поняття неосудності.
|
|
|
Таким чином, юридичний критерій містить у собі ознаки, що визначають тяжкість захворювання, глибину враження психіки, ступінь впливу психічного захворювання на здатність усвідомлювати характер вчинюваного діяння, його наслідки, і керувати своїми вчинками. У цьому виявляється нерозривний зв'язок медичного та юридичного критеріїв, що й обумовило необхідність у ч. 2 ст. 19 закріпити змішану формулу неосудності.
Отже, особа може бути визнана неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак юридичного критерію на підставі хоча б однієї з ознак медичного критерію.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 520; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!