Оформлення результатів і оцінка висновку судово-психіатричної експертизи слідчим і судом.
У практиці судово-психіатричний висновок експертів оформляється у вигляді документа, під назвою “Акт судово-психіатричної експертизи”, а результати – у заключній частині акта – “висновки”. Висновки експерта є доказом у кримінальній і цивільній справах (ст. 65 КПКУ та ст. 57 ЦПКУ).
Важливо розглянути форму та вимоги до оформлення “Акта судово-психіатричної експертизи”, принципи оцінки його висновку слідчим і судом. Він складається зі вступної, досліджувальної (описової) та мотивувальної частин і висновку (заключної частини), яка містить обґрунтовані висновки.
У вступній частині вказується: дата складання акту; склад комісії; дані про установу, в приміщенні якої проводиться експертиза; вид експертизи; анкетні дані підекспертного; його процесуальне становище (наприклад, суть обвинувачення); орган, яким призначено експертизу; коротка характеристика обставин справи; питання, що необхідно вирішити; дані про попередні судово-психіатричні експертні дослідження та їхні висновки, якщо вони були.
У досліджувальній (описовій) частині наводяться відомості про минуле (анамнез життя і хвороби), наявність патологічної спадковості, психічний і фізичний розвиток, хід навчання з дитячого віку, особливості характеру, дані про інвалідність, якщо вона була встановлена раніше компетентними органами, описуються необхідні особливості поведінки і трудового життя.
|
|
|
Послідовно висвітлюється розвиток психічного захворювання, вказується час перебування на лікуванні в психіатричних закладах, наводяться встановлені там діагнози. Обов’язково вказується, звідки взяті ці відомості (зі слів підекспертного, його родичів або матеріалів справи).
Після анамнестичної частини подаються короткі дані про фізичний, соматичний та неврологічний статус особи, результати лабораторних та інших досліджень.
Особлива увага приділяється описові психічного статусу підекспертного, яке має бути детальним, з відображенням усіх змін, які відбулися з ним за час експертного спостереження в стаціонарі. Дуже переконливо потрібно описувати факти симуляції або агравації, якщо такі спостерігалися. Опис психічного статусу та його динамічних змін має бути поданий у зрозумілій для суду формі.
У мотивувальній частині акта подається аналіз клінічних фактів, досліджень та інших з’ясованих відомостей, чим обґрунтовується діагноз хвороби, характер і глибина психічних порушень і, відповідно, висновок про осудність-неосудність або дієздатність-недієздатність підекспертного, основні питання, які ставляться експертам. У випадку, коли експерти вважають особу осудною, в мотивувальній частині акта наводиться обґрунтування того, що виявлені психічні відхилення не виключають осудності підекспертного.
|
|
|
Висновок (заключна частина) містить обґрунтовані висновки судово-психіатричного експертного дослідження, в ньому подається розгорнутий медичний діагноз і судово-психіатрична оцінка. Наводяться відповіді на основне питання про осудність (у цивільному процесі – про дієздатність) і на всі інші запитання, поставлені експертам. Якщо підекспертний вчинив кілька правопорушень, то робляться висновки про психічний стан особи у кожному епізоді. При наявності психічного захворювання та висновку про неосудність оцінюється ступінь суспільної небезпеки досліджуваного і даються рекомендації про застосування заходів медичного характеру.
Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
Зміст документа повинен бути зрозумілим усім учасникам процесу, а не лише спеціалістам-психіатрам. Висновок судово-психіатричної експертизи оцінюється органами слідства і суду на його вірогідність та інформативність. Висновок судових психіатрів, як і всіх експертів взагалі, не є обов’язковим для слідства та суду, що призначили експертизу, однак, незгода з експертним висновком повинна бути мотивованою. Оцінка судово-психіатричних висновків є дуже складною і вимагає нетільки юридичних, а й судово-психіатричних знань, хоч якою би зрозумілою мовою це дослідження було викладене. У разі непогодження із заключними висновками експертів, сумнівів щодо їх правильності й обґрунтованості слідчий, прокурор чи суд, керуючись ст. 75 КПКУ та ст. 150 ЦПКУ, мають право призначити повторну експертизу, проведення якої доручається іншому складові експертної комісії. Якщо експертні висновки визнаються лише неповними або незрозумілими в окремих своїх положеннях, то може бути призначено додаткову експертизу для уточнення та роз’яснення цих положень. У проведенні додаткової експертизи можуть приймати участь ті, хто проводив експертизу, визнану неповною. При недостатній зрозумілості окремих положень експертизи або за наявності сумнівів щодо повноти дослідження повторна експертиза може не призначатись, а недоліки можуть бути усунені шляхом допиту експертів із матеріалів експертизи та її висновків, при цьому допит експерта повинен обмежуватися лише предметом експертного дослідження. При встановленні додаткових обставин справи може бути призначено додаткову експертизу. Оскільки остаточна оцінка висновків судово-психіатричної експертизи є прерогативою органів, які її призначили, при повторній експертизі постановка питання про правильність попередньої перед експертами нового складу є некоректною.
|
|
|
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!