Судово-медичне визначення статі при спірному статевому стані.

У практиці цивільних і кримінальних справ може вини­кати потреба встановлення справжньої статі особи. Питан­ня про статеву приналежність є не тільки біологічним. Воно включає такі основні компоненти, як генетична, гормональна, соматична, цивільна стать, психічна або пси­хосексуальна орієнтація, соціальна стать.

Сумніви щодо приналежності особи до певної статі виникають в разі особливого стану організму, який дістав назву гермафродитизму. Під гермафродитизмом розумі­ють уроджену патологію статевого розвитку, при якій у одного і того самого індивідуума виявляються ознаки обох статей. У випадках гермафродитизму лікар повинен встановити статеву принадлежність особи з урахуванням усіх складових цього поняття для наступного вірного вирі­шення необхідних юридичних питань, які виникають під час розгляду цивільних і кримінальних справ.

Гермафродитизм — уроджена патологія, яка в більшості випадків генетично зумовлена. Розрізняють справжній і несправжній гермафродитизм. Справжній гермафродитизм характеризується наявністю у суб'єкта чо­ловічих і жіночих статевих залоз, спостерігається дуже рідко. Частіше має місце несправжній гермафродитизм, при якому в індивідуумів є статеві залози чоловічої або жіночої статі, проте будова зовнішніх статевих органів має ознаки протилежної статі. В зв'язку з цим розрізняють чоловічий і жіночий несправжній гермафродитизм.

При несправжньому чоловічому гермафродитизмі ста­теві залози в індивідуума жіночого типу, проте зовнішні статеві органи частково розвинені за чоловічим типом. При несправжньому жіночому гермафродитизмі статеві чалози чоловічого типу, а зовнішні статеві органи частко­во розвинені за жіночим типом.

Експертиза встановлення статі проводиться комісією фахівців із залученням ендокринолога, акушера-гінеколо­га, уролога, психіатра. Під час проведення експертизи з'ясовуються особливості загального розвитку суб'єкта:статура, будова скелету, форма і розміри таза, розвиток і особливості зовнішніх і внутрішніх статевих органів, роз­виток і ступінь прояву вторинних статевих ознак (характер і особливості росту волосся на голові, тілі, обличчі, стате­вих органах, розвиток гортані, тембр голосу), наявність і характер статевого потягу, психічний розвиток, наявність і характер виділень зі статевих органів (сперма, менстру­альні виділення). Як правило, таку експертизу проводять в умовах спе­ціалізованих (ендокринологічних) лікувальних установ.

 

Судово-медичне встановлення статевої зрілості у осіб жіночого та чоловічого роду.

Кримінальний кодекс України (ст. 155) передбачає відпо­відальність за статеві зносини з особами жіночої і чоловічої статі, які не досягли статевої зрілості. Осіб чоловічої і жіночої статі до 14 років вважають статево незрілими. Тому згідно з існуючими правилами статеву зрілість виз­начають у осіб жіночої статі в період 14-17 років, а чолові­чої —14-18 років, що зумовлене офіційно встановленим на Україні шлюбним віком чоловіків і жінок.

Статева зрілість — це фізіологічний стан розвитку організму, який характеризується здатністю до повного виконання статевих функцій без шкоди для здоров 'я. Під станом статевої зрілості жіночого організму слід розу­міти закінчення його формування, коли статевий акт, запліднення, вагітність, пологи і годування дитини є нор­мальною функцією і не призводять до розладу здоров 'я.

При встановленні статевої зрілості обов'язково врахо­вується сукупність ознак розвитку організму обстежуваної особи: 1) загальний фізичний розвиток; 2) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів; 3) здатність до статевих зносин; 4) здатність до запліднення; 5) здатність до виношування плода; 6) здатність до пологів; 7) здатність до вигодовування дитини.

Щоб оцінити загальний фізичний розвиток організму, проводять антропометрію обстежуваної, визначають кількість зубів і наявність зубів мудрості.

Про досягнення статевої зрілості свідчать такі антропо­метричні дані: 1) маса тіла не менш як 48-50 кг; 2) зріст стоячи не менш як — 150 см і сидячи не менш як 80 см; 3) довжина тулуба (від VII шийного хребця до куп­рика) 55-58 см; 4) окружність грудної клітки у спокійному стані 78-80 см, на видиху 73-76 см; 5) окружність плеча на рівні середньої третини 3 0-31 см; 6) окружність правої гомілки у середній третині 40-41 см. Кількість зубів має становити не менш як 28. Антропо­метричні дані є відносними показниками статевої зрілості. Іноді нормальна здорова жінка народжує дитину, маючи деякі антропометричні показники менші від наведених.

Дослідження внутрішніх статевих органів повинно проводитись лікарем-гінекологом за направленням екс­перта. Оцінюючи результати цього дослідження, потрібно враховувати форму шийки матки (в нормі циліндрична) і співвідношення її довжини з тілом матки (в нормі тіло матки становить 2/3, а шийка матки —1/3 всієї її довжини).

Конічна форма шийки матки свідчить про її недорозвинен­ня (інфантильність).

Здатність до статевих зносин також визначається на основі стану розвитку зовнішніх і внутрішніх статевих органів. У деяких випадках вона настає ще до 14 років.

Здатність до запліднення встановлюється на підставі наявності менструацій, які відображають функціональний стан яєчників. При цьому для об'єктивізації рівня гормо­нальної стимуляції яєчників визначають також глікогено-вий індекс вагінальних клітин. Якщо у мазку кількість клітин, що містять глікоген, становить 50% і більше від загальної їх кількості, то це свідчить про рівень гормональ­ної активності статевозрілої жінки. Виношування плода до кінця нормального терміну вагітності можливе, насампе­ред, при нормальному розвиткові матки. Якщо матка недо­розвинена, настає мимовільне передчасне переривання вагітності — викидень.

Здатність до пологів крім загальнофізичного розвитку організму, залежить, насамперед, від мінімальних нор­мальних показників розвитку таза: між остями клубової кістки — 23 см, між гребінцями — 26 см, між вертлюгами — 29 см, зовнішня кон'югата— 18 см.

Здатність до вигодовування дитини встановлюється за станом розвитку грудних залоз. У випадках раннього статевого дозрівання обстежува­ної потрібний її огляд лікарем-ендокринологом із метою виключення хвороб ендокринних залоз.

Встановлення статевої зрілості в осіб чоловічої статі проводиться рідко. Статеве дозрівання хлопчиків почи­нається у 10-11 років і закінчується до 17-18 років. У цей період поряд з інтенсивним фізичним розвитком послідовно відбувається посилений ріст яєчок і статевого члена, їх пігментація, ріст гортані, поява волосся на лобку, нічних полюцій, грубішим стає голос.

Судово-медична експертиза статевої зрілості у чолові­ків проводиться спільно з лікарем-урологом. Про досяг­нення статевої зрілості свідчать виражені вторинні статеві ознаки і достатній розвиток зовнішніх і внутрішніх стате­вих органів: добре виражений ріст волосся на обличчі (губах, підборідді), оволосіння в пахвових ямках, яке зай­має всю їх поверхню, оволосіння в лобковій ділянці поши­рюється на мошонку і внутрішню поверхню верхньої тре­тини стегон, добре помітний при ковтальних рухах щито­видний хрящ, низький тембр голосу, правильний розвиток статевого члена, пігментація, зморшкуватість шкіри мо­шонки. При дослідженні мають виявлятися нормальні за розміром, еластичні яєчки з чітко відокремленими придат­ками, чітко обмежена еластична передміхурова залоза, яка має серединну борозенку і частки.

У випадках, коли постає питання про здатність обсте­жуваного до запліднення, проводиться дослідження спер­ми. Висновки про досягнення статевої зрілості роблять на підставі сукупності наведених ознак.

 

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 314; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!