Міжнародне регулювання міграційних процесів



Розрізняють міжнародне адміністративно-правове регулювання та міжнародне економічне регулювання міграційних процесів.
Адміністративно-правове регулювання передбачає:
- встановлення правових норм, які згладжують спірні моменти даного процесу

- встановлення міграційних квот

- встановлення рамок можливого мігрування кримінальні норми.
Економічне регулювання полягає в:
- встановлення митних внесків чи бар’єрів

- встановлення відповідних візових ставок

- регулювання заробітної плати мігрантів

- запровадження різного роду штрафних ставок.
Розглядають одно-, дво- і багатостороннє міжнародне регулювання.
Одностороннє – це державне регулювання міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без обов’язкового узгодження з іншими державами.
Двостороннє – це регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод. Це одна з найефективніших форм регулювання.
Багатостороннє – це регулювання, що базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також на домовленостях, які приймаються в межах окремих інтеграційних угрупувань. В рамках багатостороннього регулювання провідну роль грають міжнародні організації:
1 основні правові норми регулювання міжнародних трудових міграційних процесів визначаються й контролюються Міжнародною організацією праці

2 підготовкою кадрів для світової економіки, зростанням кваліфікаційного рівня трудових ресурсів світу відає ЮНЕСКО

3 питання, пов’язані зі здоров’ям мігрантів, знаходяться у віданні Всесвітн. організації охорони здоров’я

4 Світова організація інтелектуальної власності регламентує забезпечення прав мігрантів-спеціалістів на свою інтелектуальну власність

5 Міжнародна організація з міграції намагається охопити всі основні проблеми регулювання міжнародних міграційних процесів.

 

Системи регулювання заробітної плати країн з ринковою економікою

В більшості країн з розвинутою ринковою економікою історично склались 2 системи регулювання заробітної плати: державна централізована система і децентралізована система, яка здійснюється приватними або колективними власниками підприємств і профспілками, акціонерними товариствами, кооперативами.
Державна система регулювання заробітної плати є всезагальною та обов’язковою для підприємств і організацій всіх форм власності в кожній країні. Не обмежуючи прав власників засобів виробництва, ця система впливає на формування, планування і регулювання фондів оплати праці не директивно, а непрямими методами в трьох основних напрямках:
1. Встановлення державного мінімуму заробітної плати.
2. Обмеження росту середньої заробітної плати законодавчим шляхом для всіх категорій працівників.
3. Введення прогресивного податку на приріст середньої зарплати.
Всі 3 напрямки державного регулювання дозволяє певною мірою захистити інтереси працівників, обмежити небажані кризові явища, такі як інфляція, зниження реальної зарплати, збіднення частини населення.
Децентралізована система регулювання і фонду ЗП, і середньої ЗП реалізується безпосередньо підприємствами та організаціями незалежно від форм власності. Кожен власник самостійно визначає і фонд ОП, і середню ЗП не нижче державного рівня, і темпи росту середньої зарплати в залежності перш за все від:
• економічного стану і фінансових можливостей підприємства

• потреб виробництва в залученні робітників різних категорій

• загальної економічної кон’юнктури в країні та регіоні.
Основним інструментом децентралізованого регулювання ЗП є система колективних договорів. В них узгодження рівня і умов праці відбувається не на низькому рівні робітник-підприємець і навіть не на середньому колектив підприємства – адміністрація підприємства, а на більш високому рівні – загальнонаціональному: між урядом і вищими профспілковими органами. Другим після вищого рівня є рівень керівництва галузями та галузевими профспілками. Тут в колективних договорах враховується специфіка кожної галузі, традиційно встановлені рівні, форми та системи оплати праці, умов праці та ін. На третьому рівні виступають підприємства в особі його власників та місцевий комітет профспілки.
На загальнодержавному рівні визначаються такі показники, як мінімальна ЗП для всіх галузей господарства, темпи її приросту, загальні соціальні гарантії та пільги тощо.


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 74; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!