Міжнародне регулювання міграційних процесів
Розрізняють міжнародне адміністративно-правове регулювання та міжнародне економічне регулювання міграційних процесів.
Адміністративно-правове регулювання передбачає:
- встановлення правових норм, які згладжують спірні моменти даного процесу
- встановлення міграційних квот
- встановлення рамок можливого мігрування кримінальні норми.
Економічне регулювання полягає в:
- встановлення митних внесків чи бар’єрів
- встановлення відповідних візових ставок
- регулювання заробітної плати мігрантів
- запровадження різного роду штрафних ставок.
Розглядають одно-, дво- і багатостороннє міжнародне регулювання.
Одностороннє – це державне регулювання міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без обов’язкового узгодження з іншими державами.
Двостороннє – це регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод. Це одна з найефективніших форм регулювання.
Багатостороннє – це регулювання, що базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також на домовленостях, які приймаються в межах окремих інтеграційних угрупувань. В рамках багатостороннього регулювання провідну роль грають міжнародні організації:
1 основні правові норми регулювання міжнародних трудових міграційних процесів визначаються й контролюються Міжнародною організацією праці
2 підготовкою кадрів для світової економіки, зростанням кваліфікаційного рівня трудових ресурсів світу відає ЮНЕСКО
|
|
3 питання, пов’язані зі здоров’ям мігрантів, знаходяться у віданні Всесвітн. організації охорони здоров’я
4 Світова організація інтелектуальної власності регламентує забезпечення прав мігрантів-спеціалістів на свою інтелектуальну власність
5 Міжнародна організація з міграції намагається охопити всі основні проблеми регулювання міжнародних міграційних процесів.
Системи регулювання заробітної плати країн з ринковою економікою
В більшості країн з розвинутою ринковою економікою історично склались 2 системи регулювання заробітної плати: державна централізована система і децентралізована система, яка здійснюється приватними або колективними власниками підприємств і профспілками, акціонерними товариствами, кооперативами.
Державна система регулювання заробітної плати є всезагальною та обов’язковою для підприємств і організацій всіх форм власності в кожній країні. Не обмежуючи прав власників засобів виробництва, ця система впливає на формування, планування і регулювання фондів оплати праці не директивно, а непрямими методами в трьох основних напрямках:
1. Встановлення державного мінімуму заробітної плати.
2. Обмеження росту середньої заробітної плати законодавчим шляхом для всіх категорій працівників.
3. Введення прогресивного податку на приріст середньої зарплати.
Всі 3 напрямки державного регулювання дозволяє певною мірою захистити інтереси працівників, обмежити небажані кризові явища, такі як інфляція, зниження реальної зарплати, збіднення частини населення.
Децентралізована система регулювання і фонду ЗП, і середньої ЗП реалізується безпосередньо підприємствами та організаціями незалежно від форм власності. Кожен власник самостійно визначає і фонд ОП, і середню ЗП не нижче державного рівня, і темпи росту середньої зарплати в залежності перш за все від:
• економічного стану і фінансових можливостей підприємства
|
|
• потреб виробництва в залученні робітників різних категорій
• загальної економічної кон’юнктури в країні та регіоні.
Основним інструментом децентралізованого регулювання ЗП є система колективних договорів. В них узгодження рівня і умов праці відбувається не на низькому рівні робітник-підприємець і навіть не на середньому колектив підприємства – адміністрація підприємства, а на більш високому рівні – загальнонаціональному: між урядом і вищими профспілковими органами. Другим після вищого рівня є рівень керівництва галузями та галузевими профспілками. Тут в колективних договорах враховується специфіка кожної галузі, традиційно встановлені рівні, форми та системи оплати праці, умов праці та ін. На третьому рівні виступають підприємства в особі його власників та місцевий комітет профспілки.
На загальнодержавному рівні визначаються такі показники, як мінімальна ЗП для всіх галузей господарства, темпи її приросту, загальні соціальні гарантії та пільги тощо.
|
|
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 74; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!