Преміювання у системі стимулювання праці.



Преміювання – форма стимулювання працівників, спрямована на посилення зацікавленості у кількісних та якісних результатах праці.
Премія – це додаткова грошова винагорода працівника за досягнення у трудовій діяльності. Премія є одним з дієвих методів мобілізації працівників на розв’язання різних господарських задач, важливим засобом підвищення ЗП.
Будь-яка преміальна система ОП складається з 5 обов`язкових частин:
1) показники преміювання;
2) умови преміювання;
3) розміри та шкала преміювання;
4) коло працівників, які преміюються;
5) джерело преміювання.
1) Основою системи преміювання є показник преміювання, за виконання якого виплачується премія.
Показники преміювання виступають у формі конкретних виробничих показників, які характеризують роботу групи працівників. Вибір показників преміювання вимагає дотримання деяких умов, від яких залежить дієвість системи преміювання. Умови:
1) Показники преміювання повинні бути конкретними, чітко сформульовані, включати різні тлумачення та повністю зрозумілі працівнику.
2) Ступінь виконання показника повинно легко визначатись.
3) Преміальна система повинна мати не більш як 2-3 показника. У противному випадку увага працівника розосереджується на різних показниках. У кожному конкретному випадку необхідно вибирати найважливіші виробничі показники, які характеризують виконану роботу.
2) Умови преміювання – виконують контрольну функцію. Вони вводяться для того, щоб преміювання за вибраними показниками не було відірвано від інших істотних сторін виробничої діяльності працівника.
Додержання умов преміювання підтверджує право працівника отримати премію у відповідності з виконанням показників преміювання.
Недодержання умов преміювання, як правило, веде до того, що премія не буде виплачена, або буде виплачена у зменшеному розмірі.
3) Розміри та шкала преміювання визначають величину премії. Для цього встановлюється вихідна база преміювання. Вона є кількісною характеристикою виконання показника преміювання, з якої починається виплата премії. Шкала преміювання встановлює конкретну форму зв’язку між ступенем виконання показника преміювання та розміром премії.
4) Коло працівників, які преміюються, визначається показником преміювання. За його виконання або перевиконання преміюються лише ті, хто має до нього безпосереднє відношення.
5) Джерело преміювання повинно бути пов`язане з показником преміювання. При виконанні показників необхідно розрахувати, чи достатньо коштів, щоб виплатити премію в установленому розмірі. У противному випадку система преміювання буде неефективною. У сучасних умовах джерелом преміювання працівників є ФЗП і чистий прибуток.
У тому випадку, коли працівники преміюються за показники, які збільшують обсяг виробництва, доцільно виплачувати премії з ФЗП, який збільшується відповідно до перевиконання плану обсягу виробництва.
Якщо працівник отримує премії за показники, які збільшують прибуток і рентабельність, то в якості джерела преміювання більш економічно виправдано використовувати чистий прибуток.

 

Суть тарифно-договірного регулювання з.п

Договірне регулювання оплати праці найманих працівників в Україні здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються в результаті колективних переговорів. Існує декілька видів угод, що укладаються на таких рівнях:
Договірне регулювання оплати праці найманих працівників в Україні здійснюється на основі системи тарифних угод, які укладаються на всіх рівнях управління. Угоди укладаються на державному, міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), регіональному (регіональна тарифна угода), виробничому (тарифна угода).
На державному рівні переговори проводяться між Кабінетом Міністрів і Радою Федерації незалежних профспілок України. Результатом переговорів є укладання генеральної тарифної угоди, яка досягається з врахуванням консультацій з галузевими державними органами управління, Радами підприємств, Радами підприємців, а також профспілками.
На галузевому рівні переговори проводяться між представниками державних органів управління, представниками галузевої профспілки та представниками спілки підприємців. Результатом переговорів є укладання галузевої тарифної угоди.
Предметом генеральної та галузевої тарифної угоди є:
1) диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництв, робіт і діяльності, у виробничих галузях, залежно від важкості праці, але не нижче встановлення державного мінімуму зарплати;
2) єдині для всієї території України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу в шкідливих, несприятливих та небезпечних умовах праці;
3) єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними посадами та професіями;
4) взаємні зобов’язання сторін щодо виконання угоди.
На територіальному рівні учасниками переговорів є уповноважені представники спілки підприємців та представники профспілки. Результатом переговорів є укладання регіональної тарифної угоди.
Предметом регіональної тарифної угоди є:
1) єдині для підприємств відповідної галузі території тарифна сітка робітників, шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад, керівників, спеціалістів, службовців;
2) єдині для різних категорій працівників відповідної галузі території мінімальні розміри доплат і надбавок, що враховують специфіку умов праці окремих професійних груп;
3) взаємні зобов’язання сторін щодо виконання угоди.
На рівні підприємства укладається тарифна угода, яка є частиною колективного договору. Переговори проводяться між власником (уповноваженим представником адміністрації) та профспілкою.
Предметом тарифної угоди на виробничому рівні є:
1) форми і системи оплати праці, що застосовуються для різних працівників;
2) мінімальна тарифна ставка диференційована для різних працівників;
3) розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами і посадами працівників;
4) види і розміри доплат, надбавок і премій та інші заохочувальних виплат;
5) умови оплати праці за роботу у понаднормований час та за час простоїв не з вини робітника;
6) взаємні зобов’язання сторін щодо виконання угоди.
У колективному договорі представлені основні положення:
- зміни в організації виробництва та праці;
- забезпечення продуктивної зайнятості;
- нормування і оплата праці;
- встановлення компенсацій, гарантій і пільг;
- участь трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку;
- режим роботи та відпочинку;
- умови праці і охорона праці;
- забезпечені житлово-побутовою, культурною та медично-оздоровчою сферою працівників.


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 72; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!