Мета, фактори створеня та основні риси ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку в Україні.
Створення ВЕЗ є одним з елементів перенесення центру ваги управління соціально-економічними процесами на регіональний рівень. Це одна з форм ефективної організації регіонального розвитку економіки, що цілком збігається із загальнодержавним підходом її реструктуризації та розширення самостійності регіонів.
Вільна економічна зона(ВЕЗ) - це специфічне регіональне утворення, територія, на якій встановлюють особливий режим господарської діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями, а також вітчизняних громадян і підприємств з метою пожвавлення господарської діяльності.
Територія пріоритетного розвитку - територія держави, на якій склалися соц.-ек та екологічні умови, незадовільна зайнятість, низький рівень доходів населення і на якій вводиться спеціао=льний режим інвестиційної діяльності для створення робочих місць.
Основні риси ВЕЗ:
1) відсутність мита, його мінімальний рівень, спрощення процедури оформлення експортно-імпортних операцій;
2) пільговий режим оподаткування;
3) сприятливий кредитний режим;
4) спеціальний режим інвестиційної діяльності.
Метою створення вільних економічних зон є залучення інвестицій та сприяння їхньому ефективному використанню , активізація підприємницької діяльності та нарощування експорту товарів та послуг , поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, поява нових робочих місць, структурне оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності виробництва.
|
|
|
Фактори створення: вигідне ек-географічне положення, розміщення поблизу транспортних вузлів, близькість до держ кордону, забезпеченість інфраструктурними закладами, відсутність екологічних обмежень.
45.Класифікація ВЕЗ за організаційно-функціональною ознакою:
1. Торгівельно-складські знони – товари іноземного походження можуть продаватися без держ мита.
- Зона вільної торгівлі (обмежені або скасовані мита, спрощена процедура експортно-імпортного контролю за товарами);
- Вільні порти (+ вантажно-розвантажувалні роботи);
- Митні склади (перехрестя транспортних шляхів);
- Зони дьютіфрі (безмитний дрібний розпродаж товарів)
2.Промислово-виробничі зони (займаються не лише торгівлею, а й виробничою діяльність)
- Експортно-виробничі зони
- Імпортно-виробничі зони
3.Науково-технічні зони (частина території з високою концентрацією високотехнологічних виробництв, які розташовані поблизу великих наукових центрів)
|
|
|
- Інноваційні праки
- Технопарки
- Технополіси
4.Сервісні зони (території з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм та організацій , які надають страховки)
- Офшорні зони – зареєстровані підприємства не мають права здійснювати жодної ек діяльності
- Банківські зони – пільгові, банківські підприємства
5.Туристично-рекркаційні ств в регіонах і мають природний, історично-культурний потенціал з метою збереження для активізації гос діяльності.
46.Досвід створення ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку в Україні.Закон Укр «Про загальні засади створення і розвиток ВЕЗ» (1992)
1999 – державна програма щодо розвитку ВЕЗ
1995 – перша ВЕЗ
2003 – мараторій на створення ВЕЗ та їх розвитку
2004 – зміни до закону «Про держ бюджет», скасування мараторію.
2007 – проект змін до закону Укр «Про загальні засади створення і розвитку ВЕЗ», поява пільг.
ВЕЗ: Сиваш, Трускавець (Львів), Яворів, Закарпаття, Миколаїв, Інтерпорт «Ковель», Славутич (Київ), Донецьк, Азов (Донецька обл., Маріуполь), Портофранко (Одеська), Рені (Одеська), Порт «Крим»
Закарпаття: має прикордонне положення, багаті рекреаційні ресурси. У життя впроваджені проекти «Єврокар», автопорт «Чоп», ВАТ «Закарпатінтерпорт»
|
|
|
Яворів: Виробниче об*єднання «Сірка» не дає нормально розвиватися рекреаційним ресурсам. Проблеми: дренажування підземних вод, затиснення грунтів, транскордонне окиснення.
47. Значення міжрегіон. та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Укр. Транскордонне співробітництво –зв*язки, які встановлюються між регіонами різних держав. Мета:вирішення спільних проблем.Транскордонне співробітництво характеризують території інтенсивного прикордонного співробітництва у всіх сферах життя. Такими є сукупні природні території двох або більше сусідніх держав з високим наявним або потенційним рівнем прикордонного співробітництва. З розширенням та поглибленням економічного співробітництва європейських країн прикордонні регіони все більш стають зонами контакту національних господарств. У системі транскордонного співробітництва підтримуються і розвиваються різноманітні зв`язки: торговельні, господарські, культурні, наукові, туристичні. Україна має великі потенційні можливості у налагодженні прикордонного співробітництва. Її безпосередні сусіди - Росія, Білорусь, Молдова, Словаччина, Болгарія, Туреччина - становлять різне, але в цілому сприятливе зовнішнє середовище для взаємовигідного співробітництва. В умовах неврегульованості міждержавних відносин України із рядом сусідніх держав об*єктивно зростає роль прикордонних регіонів у налагодженні міжнародного співробітництва. В Україні 2/3 областей є прикордонними. Ці регіони мають перевагу у вирішенні проблем раціонального використання природних і трудових ресурсів, прискореного освоєння прогресивних виробництв і технологій , поліпшення якості продукції, розширення можливостей оновлення основних фондів і асортименту продукції , що виробляється , у вирішенні екологічних питань. Транскордонне співробітництво реалізується як на регіональному , так і на локальному рівні. Однак на локальному рівні воно розвивається значно швидше й ефективніше. Для нього характерні особисті контакти з сусідами , викликані господарськими проблемами , а також співробітництво в галузі культури. Таке співробітництво підкріплюється правовими засадами. Поява такої форми як єврорегіони, а також прийняття Мадридської конференції (1980) створили надійний правовий фундамент для розвитку транскордонного співробітництва на регіональному і локальному рівнях. Українська сторона активно підтримує створення єврорегіонів. На Західному регіоні створено єврорегіони „Карпати і Буг” Головна мета у створенні єврорегіону полягає у координації діяльності у виробничій сфері, в галузі культури, освіти, наведення контактів між жителями і фірмами. Опрацьовано ряд проектів створення ряду локальних вільних еко-них зон в областях цього регіону. Під впливом активізації процесу спілкування між населенням суміжних територій сусідніх держав в останні роки транскордонні зв*язки набули свого подальшого розвитку. Вони стають все більш масштабнішими, змістовнішими. Все глибше охоплюючи господарську сферу діяльності. З формуванням транскордонних об*єднань відкриваються широкі можливості в галузі економіки, транспортних перевезень, охорони навколишнього середовища, енергетики , культури, розвитку, сприянню підприємництву , боротьбі зі стихійними лихами. Створюються можливості для більш оперативного реагування на потреби ринку , в тому числі в межах відповідного транскордонного об*єднання.
|
|
|
Єврорегіони: Карпатський (Закарпатська, львівська, І-Фр., Чернівецька, Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія), Верхній Прут (Чернівецька, І-Фр., Румунія, Молдова), Буг (Волинська, Львівська, Польща, Білорусь), Нижній Дунай (Румунія, Молдова), Дніпро (Чернігівська, Білорусь, Росія), Слобожанщина (Харківська, Росія), Ярославна (Сумська, Курська)
48.Міжнародний поділ праці та його значення у формування зовнішньоекономічних зв*язків.
Україна здійснює зовнішні економічні зв'язки майже з 190 країнами світу.
МПП – це спеціалізація країн на виро-ві певних видів товарів відповідно до їх природо-кліматичних, історичних, економічних умов.
Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією.
2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках;
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуал власності (патентів, ліцензій) в експорті
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Міжнародні економічні зв'язки — це система господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.
сприяють:
- зростанню національного доходу;
- прискореному розвитку науково-технічного прогресу;
- підвищенню рівня життя населення країни;
- впливають на загальну атмосферу довіри між країнами
МПП—це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.
Кожна країна світу концентрує на своїй території вир-во певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі соціально-економічні і природні передумови.
Для цього вона повинна мати:
- кваліфіковані кадри;
- розвинуту науково-дослідну базу;
- достатній природно-ресурсний потенціал;
- вигідне економіко-географічне положення;
- специфічні агрокліматичні умови;
- значний попит на продукцію галузей спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.
Міжнародний територіальний поділ праці – це процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншими країнами..
Розрізняють три типи міжнародного поділу праці:
1. Загальний ТПП – розподіл праці у сфері виробництва: добувна, обробна промисловість, с/г;
2. Частковий ТПП – це спеціалізація на рівні певних галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами;
3. Одиничний міжнародний ТПП – спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів та компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва.
49.Участь України у міжнародному поділа праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв*язків. Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією.
2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках;
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуал власності (патентів, ліцензій) в експорті
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічні зв*язки – си-ма гос зв*язків між нац. економіками країн у МПП
Міжнародна торгівля
– це товарообіг, який забезпечує рух товарних мас зі сфери вир-ва до сфери споживання.
Для міжнародної торгівлі притаманні 2 риси:
- перевага пропозиції товарів над існуючим попитом;
- жорстка конкурентна боротьба між його учасниками.
Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів.
Імпорт – ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону (Київ).
Експорт – вивезення товарів або капіталу за кордон (Донецьк, Луганськ).
Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту – зовнішньоторгівельне сальдо. Воно повинно бути позитивним, це дає можливість країні мати вільні кошти для розширення виробництва чи інвестування їх в своїй або чужій країні.. В 2004 р. експорт України становив приблизно18,1 млрд дол., імпорт – 15,3 млрд дол. Отже сальдо зовнішньої торгівлі становило 2,7 млрд дол.
Найбільше позитивне сальдо припадає на чорну металургію (залізна і марганцева руди, чавун, прокат). Найбільш негативне сальдо припадає на нафту й газ. (Треба врахувати, що нафтопереробні потужності України в 10 разів перевищують власне видобування нафти).
Кредитування та інвестування
Кредитування – надання кредиту. Кредит – позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів.
Інвестиції – капіталовкладення.
Іноземні інвестиції – довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у пром., сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки (найбільшими інвесторами у світі є Японія, США, країни Зах.Європи – Великобр., Франція, Бельгія, Саудівська Аравія).
Науково-технічна співпраця
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації відбувається у таких формах:
- Експорт продукції, що репрезентує досягнення науково-технічного прогресу;
- Кооперація країн у створені нової техніки і технології з подальшим її впровадж. та використ;
- Спорудження за кордоном заводів «під ключ» або експорт комплексного обладнання при виробництві нової техніки;
- Модернізація об’єктів за участю закордонних партнерів;
- Оренда нового обладнання – лізинг;
- Технічне навчання персоналу країни – імпортерів технологій;
- Обмін передовим технічним досвідом;
- Обмін технол., ліцензіями, конструктор. і проектними матеріалами, сприяння їх використ.;
- Спільні конференції, публікації, координація та кооперація наукових досліджень;
- Технічна допомога при опануванні нових виробництв;
- Науково-технічна співпраця у галузі навчання та підвищення кваліфікації наукових кадрів.
Найтісніші зв'язки в галузі науки, техніки та освіти Україна має з Росією, а також з деякими іншими країнами колишнього Радянського Союзу.
Спільне підприємництво
Переваги спільного підприємництва:
- економічні переваги (отримання інвестицій, нових технологій);
- пом’якшуються політичні проблеми (країна, яка вкладає капітал зацікавлена в сталості).
Експорт та імпорт послуг
До них належать: міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків, послуги страхових компаній, послуги охорони здоровя, навчання тощо.
Зявляється нове поняття інжиніринг – надання послуг виробничого, комерційного та наукового характеру (найбільш розповсюджений у галузі капітального будівництва).
Туризм
Розрізняють три види туризму: рекреаційний, науковий та діловий.
в Україні прибуток від туризму приблизно 120 – 150 млн дол.
Бартерний обмін товарів
В умовах економічної кризи і дефіциту грошової маси велике значення Україна надає бартерному обміну товарами.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 121; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!