Механізм реалізації регіональної економічної політики.



Механізм реалізації державної регіональної економічної полі­тики — це система конкретних економічних важелів та організа­ційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їх господарського комплексу.

Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністратив­них, нормативно-правових та економічних важелів.

Економічні важелі впливу:

- податкові інструменти

- митні інструменти

- зовнішньо-торгівельні регулятори

- субсидії, дотації, субстанції

Субстанції –це вид грощової допомоги місцевим органам влади з державного бюджету, на відміну від дотацій чи субсидій надається на фінансування конкретного заходу і підлягає поверненню у разі порушення її цілісного використання.

Адміністративні важелі:

- використання національного багатства в тому числі і природних ресурсів.

- використання при вирішенні геополітичних і економічних проблем

- застосування для соц. захисту.

Нормативно-правові важелі:

- це все законодавче поле в межах якого функціонують всі госп. об’єкти.

Складові механізму є відповідна законодавчо-нормативна база, бю­джетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозу­вання і програмування, стимулювання розвитку нових підприємств, створення вільних економічних зон, прикордонне і міжрегіональне співробітництва.

Першоосновою механізму державної регіональної економічної політики є законодавчо-нормативна база. Законодавчо-нормативна база – це державне регулювання територіального розвитку на основі системи законів і нормативів, програмних методів впливу на ек-ку регіонів і їх поєднань з економічними важелями.

Закони:

- про стимулювання розвитку регіонів

- про місцеві державні адміністрації

- про місцеве самоврядування і Ук.

- про зайнятість населення

- про столицю Ук., місто-герой Київ

- про бюджетну сис-му

- про місцеві податки і збори

- про статус АРК

Бюджетно-фінансове регулювання

Основні завдання – це створення такого механізму касового виконання бюджету, що забезпечував би її ефективне функціонування в частині зборів на витрачення коштів.

Принципи:

- будь-яка економічна структура повинна в першу чергу забезпечувати наповнення бюджету власного рівня

1995 р. приймається Бюджетний кодекс Ук.

Бюджетна система Ук. складається з 2-х районів:

1)державний (бюджет АРК; бюджет Києва, Севастополя; обл-ні бюджети; рай-ні бюджети; бюдж. тер. громад)

2)місцевий (міські, селищні, сільські)

Місцевий бюджет – це план утворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпечення та повноважень місцевого самоврядування.

Для виконання бюджету:

- банківська система (в Ук. 1991-1995)

- казначейська система

- змішана система

Функ-ції: розподільна, контрольна, стимулююча.

 

Прогнозування та програмування у РЕП

Регулюється законом про держ. прогнозування та розробку програм економічного і соціального розвитку.

Прогнозування – це науково-обгрунтоване бачення перспектив розвитку певного соц-ек. явища, а також можливих шляхів досягнення визначених цілей.

За терміном прогноз: оперативні, довгострокові, короткострокові, середньострокові.

За функціональними од: наукові та нормативні.

Етапи рег. прогнозування

1-аналіз і систематизація рег. проблем і розвитку.

2-здійснюється побудова дерева ціни

3- прив’язка цілей (завдань) до фінансових рес.

4-будується модель розвитку.

 Програмування – це комплекс заходів, узгоджених стосовно рес-ів, виконавців, термнів виконання, які забезпечують вирішення завдань регіонального розвитку екон., еколог., соц-культурних, науково-технічних сферах.

Принципи рег. програмування:

- висока цільова спрямованість на кінцевий результат

- чітке визначення пріоритетів

- узгодженість завдань з наявними рес-ами регіону

- конкурсні умови формування програм

- керованість і контроль за вихованням програм

Класифікація програм:

1)за рівнем:

- місцеві

регіональні

2) за тривалістю:

- довгострокові

- середньострокові

- короткострокові

3) за характером виріш. проблем:

 - компклесні

- функціональні

У регіональній економічній політиці особливе місце посідає економічне стимулювання розміщення нових виробничих об'єк­тів, здатних виготовляти конкурентоспроможну продукцію та швидко реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. У першу чергу це стосується розвитку малого та середнього підприємництва, яке має виражену регіональну специфіку. Для досягнення збалансованого розвит­ку господарства певної території необхідно сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створенню різ­них типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів актив­ної науково-технічної діяльності. . Особливе місце в регіональній економічній політиці зай­має державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Ця підт­римка спрямовується на стимулювання розвитку території, від­новлення її потенціалу; активізацію соціальної мобільності насе­лення; створення економічних та інституційних умов для ареалів зростання. Пряма державна підтримка надається: регіонам, де чі­тко відстежуються структурні деформації, внаслідок чого зростає безробіття; слаборозвинутими регіонам; регіонам, які потерпіли від стихійного лиха та техногенних катастроф.

 

Вільна економічна зона – це частина тер. держави, на якій встнановл. спец. правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законодавства країни орієнтованого на посилання зовн-ек. зв’язків насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу.

Територія пріоритетного розвитку – це частина території, держави на якій склалися не сприятливі соц-екон. і екологічні умови, незадовільна зайнятість та низький рівень заходів нас. і на якій впровадж. спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць, а також покращ. економічної або екологічної ситуації.

Фактори створення ВЕЗ:

- вигідне ЕГП

- розміщення поблизу великих транспортних вузлів

- близькість державного кордону

- наявність у достатній кількості ресурсного потенціалу.

- забезпеченість об’єктами виробничої соц. інфраструктури.

- відсутність обмежень екол. хар-ру

Мета створення ВЕЗ:

- активізація господарської діяльності (підприємства)

- залучення іноземних інвестицій

- залучення і впровадження нових технологій і ринкових методів

- покращення використання трудових і природних ресурсів

- прискорення соц-екон розвитку

Основні риси ВЕЗ:

- відсутність міста або мін його рівень

- пільговий режим оподаткування

- сприятливий кредитний режим

- спец режим інвестиційної діяльності

 

Класифікація ВЕЗ

1.Торгівельно – складські зони (це бушитні зони, в яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися, купуватися без звичайних митниць):

- зони вільної торговлі (обмежені або скасовані міста і спрощена процедура експортно-імпортного контролю над товарами, що надходять у зону)

- вільні порти (вантажно – розвантажувальні роботи + ремонт суден)

- митні склади (розміщення в місцях товарів або населення)

- зони дьютифрі (безмитний продаж товарів або у міжнародних аеропортах, або морських портах)

2. Промислово – виробничі зони (це зони, до яких ввозять не тільки товар, а й капітал; займ. не тільки торгівлею, а й виробн. діяльністю):

 - експортно-виробнича зона (які орієнт. на зовнішню торгівлю)

 - імпортно-виробнича зона (спрямована на імпорт)

 - промислові зони(це поєднання підприємств з нац., іноземними і спільним капіталом, які перебувають на території однієї країни)

3. Науково-технічні зони (це частина території держави з високою концентрацією високотехнологічних вир-в, які розташовані поблизу крупних наукових центрів (інноваційні центри, технопарки,технополіси, науково-техн. парки))

4. Сервісні зони(це зони з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм і організацій, що надають різні фінансово-економічні, страхові та ін. послуги):

 - офшорні зони(різновидність ВЕЗ, в яких підприємствам забороняється виробнича діяльність)

5. Вільні банківські зони (це зони пільгового банківського підприємства)

6.Рекреаційно – туристичні зони (це ВЕЗ , які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний потенціал з метою ефективного використання, а також активізації підприємницької діяльності)

43.Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку.1) Підвищення самостійності окремо взятого регіону; 2) Вирівнювання рівня розвитку регіонів. Бюджетна си-ма – сукупність бюджетів різних рівнів. Завдання: ств такого механізму касового регулювання бюджету, що забезпечив ефективність її використання у використанні коштів.

Історія формування: 1990 – «Про бюджетну систему УРСР»; дворівнева: держ, місцевий. 1995 – «Про бюджетну си-мі Укр»; трьохрівнева: держ, місцевий, АРК. 1997 – «Про місцеве самоврядування». 2001 – «Бюджнтний кодекс Укр»; дворівнева: держ, місцевий (бюджет АРК, Києва, Севастополя, обласні, районні, бюджети територіальних громад (міські, сільські, селищні)). Системи: банківська, казначейська, змішана. Мета бюджетної політики: перерозподіл фінансових рес-ів на користь менш розвинених регіонів. Завдання: підвищення ролі місцевих податків і зборів, збільшення питомої ваги доходів у бюджетну си-му, видання субсидій,, дотацій, субвенцій. Міжбюджетні трансферти – кошти, які безповоротно передаються із одного бюджету до іншого.

Прогнозування і програмування. Прогнозуванн регулюється законом Укр «Державне прогнозування та розроблення програм розвитку Укр».

Прогноз – науково обґрунтоване бачення певного соц.-ек процесу, а також шляхів досягнення визначених цілей. Класифікація: 1) за термінами (оперативні, довгострокові, середньо-, короткострокові); 2) за функціональною ознакою (нормативні). Етапи прогнозування: аналіз і систематизація всіх регіональних проблем; побудова дерева цілей, прив*язка фінансових рес-ів до всіх проблем; модель розвитку (побудова)

Регіональна програми – комплекс заходів, узгоджених стосовно рес-ів, виконавців і термінів здійснення, які поребують вирішення завдань регіонального розвитку у різних сферах. Принципи регіональних програм: висока цільова спрямованість на кінцевий результат; чітке визначення пріоритетів, узгодження щодо завдань використання рес-ів; комплексні розробки і виконання програм; контроль. Класифікація: 1) За рівнем (деж, районні, місцеві); 2) За тривалістю (довго-, середньо-, коротко-); 3) За характером вирішення проблеми (комплексні, раціональні)


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 78; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!