Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
Фактори: ТПП (вплив мають і сеціаліація, і кооперація, і комбінування); економіко-географічне положення; концентрація вир-ва (територіальне зосередження ек діяльності на обмеженій території); природоресерсний потенціал (залежить регіональна структура гос); тредовий потенціал (кількісний і якісний склад трудових ресурсів, використ.. труд.. рес-ів); наявність великих населених пунктів, рівень розвитку інфраструктури.
Типологія регіонів:
1. залежно від структури економіки регіону:
- індустріальні;- індустріально-аграрні;- аграрні;
2. по відношенню до адміністративно-територіального поділу:
-регіон – адміністративна одиниця; -регіон – не адміністративна одиниця;
3. залежно від стану зовнішньоекономічних зв’язків:
- експортно-орієнтовані;- імпортно-орієнтовані;
4. залежно від природної географії і геополітичного характеру стикування
- стратегічно важливі регіони;- прикордонні регіони; - переферійні;
5. за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів
а) критерії виділення:
- ВВП на душу населення;- показники демографічного розвитку;- показники якості життя;- показники техногенного навантаження;- показники інвестактивності;
б) фактори, що впливають на рівень соц.-ек розвитку:
- Пр.. рес-си (наявність або відсутність)
- Центри збуту
- Забезпеченість транспортною мережею
- Рівень розвитку та впровадження на підприємствах НТП
- Демографічна і трудоресурстна си-ма
|
|
|
в) групи:
- високорозвинені(динамічні):
з прогресивним станом економіки;
високим рівнем життя населення;
стабільною культурною, політичною і економічною ситуацією;
- проблемні регіони:
розвиток яких з певних причин відстає від середньо державного рівня;
слаборозвинені (географічні і історичні фактори)
депресивні регіони
Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території України.
Типологія за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів
а) критерії виділення:
- становище місцевих бюджетів;
- доходи населення;
- ВВП на душу населення;
- показники демографічного розвитку + ринку праці;
- показники якості життя , соц. стандарти;
- показники техногенного навантаження;
- інвестиційна та інноваційна активність;
- рівень розвитку інфраструктури
б) поділ:
- високорозвинені(динамічні):
з прогресивним станом економіки;
високим рівнем життя населення;
стабільною культурною, політичною і економічною ситуацією;
- проблемні регіони:
розвиток яких з певних причин відстає від середньо державного рівня;
слаборозвинені (географічні і історичні фактори)
депресивні регіони
Характеристики слаборозвинених регіонів:
|
|
|
- обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості
- несприятливі умови для активізації інвестицій і для розвитку соціальної сфери.
Депресивні – такі проблемні регіони, які не в змозі самостійно (без зовнішньої допомоги) вирішити свої гострі проблеми.
Причини депресивності:
- несприятлива демографічна і трудоресурсна ситуація;
- низький рівень розвитку ПС;
- недосконала територіальна структура суспільства;
- природні катастрофи;
- антропологічні і технічні катастрофи;
- соціально-політичні конфлікти;
- наявна структурна криза виробництва.
Причини появи проблемних регіонів в Україні:
- несприятлива демографічна ситуація, яка веде до зменшення населення;
- наявність екологічних проблем;
- виснаження родовищ корисних копалин.
Депресивні регіони: Волинський, Житомирський, Рівненський, Тернопільський, Хмельницький, Чернівецький, Кіровоградський, Сумський, Чернігівський, херсонський, Черкаський.
Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного розвитку. Значення економічного районування.
Економічне районування – науково обґрунтований поділ держави на економічні райони, які склалися історично або у процесі розвитку ПС на основі територіального поділу праці.
|
|
|
Економічний район – умовно однорідна територія в середині великої за площею країни.
Принципи економічного районування:
- одномасштабність в межах одного рівня ієрархії – розміри території великих економічних районів повинні відповідати вимогам скорочення перевезення в межах району до економічно доцільних відстаней;величина економічних потенціалів району повинна бути близькою;
- наявність сформованого виробничого комплексу з явно вираженою спеціалізацію. Повинен включати галузі: профілюючі;галузі які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комплексну переробку сировини;галузі що забезпечують промисловими й побутовими товарами.
-Принцип чітко визначеного ЕГП.
-Непорушність меж адміністративно-територіального устрою.
Типи економічних районів:
1. за рівнем охоплення території:
- макрорайони;
- мезорайони – відповідають економічним районам;
- мікрорайони – адміністративні райони.
2. за співвідношенням ядер і периферії:
- моноцентричні – наявність першого яскравого ядра (Київський);
- поліцентричні (Придніпровський);
- децентричні.
3. за віковими характеристиками (у світі):
|
|
|
- резервні території (слабкий розвиток продуктивних сил, недостатня участь у територіальному поділі праці, але є значний природний ресурсний потенціал) – Канада, США (Аляска), Росія (Далекий Схід)
- райони початкового розвитку (вже відкриті родовища корисних копалин, є населення для їх освоєння);
- остаточно сформовані райони (наявність комплексного господарства, стала галузева структура, високий рівень використання природних ресурсів із залученням відходів).
Значення: ек районування повинне бути осг=новою формування ек поіти држави; сприяє ек ефективності викоритання рес-ів району; сприяє підвищенню соц-ек розвитку.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 83; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!