Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.



Фактори: ТПП (вплив мають і сеціаліація, і кооперація, і комбінування); економіко-географічне положення; концентрація вир-ва (територіальне зосередження ек діяльності на обмеженій території); природоресерсний потенціал (залежить регіональна структура гос); тредовий потенціал (кількісний і якісний склад трудових ресурсів, використ.. труд.. рес-ів); наявність великих населених пунктів, рівень розвитку інфраструктури.

Типологія регіонів:

1. залежно від структури економіки регіону:

- індустріальні;- індустріально-аграрні;- аграрні;

2. по відношенню до адміністративно-територіального поділу:

-регіон – адміністративна одиниця; -регіон – не адміністративна одиниця;

3. залежно від стану зовнішньоекономічних зв’язків:

- експортно-орієнтовані;- імпортно-орієнтовані;

4. залежно від природної географії і геополітичного характеру стикування

- стратегічно важливі регіони;- прикордонні регіони; - переферійні;

5. за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів

а) критерії виділення:

- ВВП на душу населення;- показники демографічного розвитку;- показники якості життя;- показники техногенного навантаження;- показники інвестактивності;

б) фактори, що впливають на рівень соц.-ек розвитку:

- Пр.. рес-си (наявність або відсутність)

- Центри збуту

- Забезпеченість транспортною мережею

- Рівень розвитку та впровадження на підприємствах НТП

- Демографічна і трудоресурстна си-ма

в) групи:

- високорозвинені(динамічні):

з прогресивним станом економіки;

високим рівнем життя населення;

стабільною культурною, політичною і економічною ситуацією;

- проблемні регіони:

розвиток яких з певних причин відстає від середньо державного рівня;

слаборозвинені (географічні і історичні фактори)

депресивні регіони

Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території України.

Типологія за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів

а) критерії виділення:

- становище місцевих бюджетів;

- доходи населення;

- ВВП на душу населення;

- показники демографічного розвитку + ринку праці;

- показники якості життя , соц. стандарти;

- показники техногенного навантаження;

- інвестиційна та інноваційна активність;

- рівень розвитку інфраструктури

б) поділ:

- високорозвинені(динамічні):

з прогресивним станом економіки;

високим рівнем життя населення;

стабільною культурною, політичною і економічною ситуацією;

- проблемні регіони:

розвиток яких з певних причин відстає від середньо державного рівня;

слаборозвинені (географічні і історичні фактори)

депресивні регіони

Характеристики слаборозвинених регіонів:

- обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості

- несприятливі умови для активізації інвестицій і для розвитку соціальної сфери.

Депресивні – такі проблемні регіони, які не в змозі самостійно (без зовнішньої допомоги) вирішити свої гострі проблеми.

Причини депресивності:

- несприятлива демографічна і трудоресурсна ситуація;

- низький рівень розвитку ПС;

- недосконала територіальна структура суспільства;

- природні катастрофи;

- антропологічні і технічні катастрофи;

- соціально-політичні конфлікти;

- наявна структурна криза виробництва.

Причини появи проблемних регіонів в Україні:

- несприятлива демографічна ситуація, яка веде до зменшення населення;

- наявність екологічних проблем;

- виснаження родовищ корисних копалин.

Депресивні регіони: Волинський, Житомирський, Рівненський, Тернопільський, Хмельницький, Чернівецький, Кіровоградський, Сумський, Чернігівський, херсонський, Черкаський.

Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного розвитку. Значення економічного районування.

Економічне районування – науково обґрунтований поділ держави на економічні райони, які склалися історично або у процесі розвитку ПС на основі територіального поділу праці.

Економічний район – умовно однорідна територія в середині великої за площею країни.

Принципи економічного районування:

- одномасштабність в межах одного рівня ієрархії – розміри території великих економічних районів повинні відповідати вимогам скорочення перевезення в межах району до економічно доцільних відстаней;величина економічних потенціалів району повинна бути близькою;

- наявність сформованого виробничого комплексу з явно вираженою спеціалізацію. Повинен включати галузі: профілюючі;галузі які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комплексну переробку сировини;галузі що забезпечують промисловими й побутовими товарами.

-Принцип чітко визначеного ЕГП.

-Непорушність меж адміністративно-територіального устрою.

Типи економічних районів:

1. за рівнем охоплення території:

- макрорайони;

- мезорайони – відповідають економічним районам;

- мікрорайони – адміністративні райони.

2. за співвідношенням ядер і периферії:

- моноцентричні – наявність першого яскравого ядра (Київський);

- поліцентричні (Придніпровський);

- децентричні.

3. за віковими характеристиками (у світі):

- резервні території (слабкий розвиток продуктивних сил, недостатня участь у територіальному поділі праці, але є значний природний ресурсний потенціал) – Канада, США (Аляска), Росія (Далекий Схід)

- райони початкового розвитку (вже відкриті родовища корисних копалин, є населення для їх освоєння);

- остаточно сформовані райони (наявність комплексного господарства, стала галузева структура, високий рівень використання природних ресурсів із залученням відходів).

Значення: ек районування повинне бути осг=новою формування ек поіти држави; сприяє ек ефективності викоритання рес-ів району; сприяє підвищенню соц-ек розвитку.


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 83; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!