Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості



Трудоресурсна ситуація характеризує рівень забезпечення ресурсами праці сфери матеріального і нематеріального виробництва певної території.

Вона залежить від чисельності і динаміки трудових ресурсів, кількості робочих місць, структури господарства, ефективності використання робочої сили і робочих місць. Залежно від рівня забезпеченості трудовими ресурсами розрізняють:

- трудодефіцитні (недостатня кількість трудових ресурсів внаслідок природного скорочення або міграцій);    

- трудонадлишкові (переважання чисельності трудових ресурсів над кількістю існуючих робочих місць);

- трудорівноважні (відповідність між наявними трудовими ресурсами і робочими місцями).

За сучасної соціально-економічної ситуації характерною ознакою територіального розвитку є трудонадлишковість. Це пов'язано з кризовими явищами в економіці, внаслідок чого утримується низький рівень попиту на робочу силу, недостатньо завантажені виробничі потужності, існує приховане і зареєстроване безробіття.

    

Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості

Ринок праці — це система суспільних відносин, що ґрунтується на товарно-грошових засадах у сфері розподілу, обміну і використання робочої сили.

Ринок праці та його кон'юнктура визначаються сукупним попитом на робочу силу та сукупною її пропозицією.

Сукупний попит — це загальна потреба господарства у найманій робочій силі. Вона залежить від кількості робочих місць у галузях економіки, інтенсивності структурних і технологічних зрушень у ній, характеру інноваційної та інвестиційної політики, руху робочої сили тощо.

Сукупна пропозиція робочої сили визначається чисельністю економічно активного населення, яке працює або активно шукає роботу.

Поточна пропозиція включає такі категорії населення: працівників, які прагнуть змінити місце роботи; офіційно зареєстрованих безробітних; осіб, які працюють або прагнуть працювати на умовах вторинної зайнятості.

Загальне регулювання ринку праці здійснюється державою. Головна мета такого регулювання — досягти відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією на ринку праці.

1. Трудоресурсна ситуація та ринок праці в Україні.

Сучасне розуміння поняття «людські ресурси», часто ототожнюється з поняттями «трудові ресурси» та «людський капітал». Але це не однакові поняття.

Трудові ресурси — це частина населення країни, яка за фізичним розвитком, набутою освітою, професійно-кваліфікаційним рівнем здатна працювати у народному господарстві, займатися суспільно корисною діяльністю.

Трудові ресурси складаються з таких категорій населення:

1. працездатне населення у працездатному віці (за винятком непрацюючих інвалідів І та ІІ груп, а також непрацюючих осіб працездатного віку, що отримують пенсії на пільгових умовах);

2. працюючі пенсіонери;

3. працюючі підлітки (особи до 16 років).

Для чоловіків тривалість працездатного віку становить 44 роки (від 16 до 59 включно), а для жінок — 39 років (від 16 до 54 років включно). Це основна частина трудових ресурсів України, на яку припадає більше ніж 95 %.

Трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості:

- зайняті в суспільному виробництві (на державних та приватних підприємствах);  

- зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві та зайняті індивідуальною трудовою діяльністю;

- зайняті на навчанні з відривом від виробництва;

- зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці).

Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення працівників (тобто їх скорочення з ініціативи адміністрації підприємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200—273 тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.

Одночасно з вивільненням працівників має місце і певний рівень попиту на робочу силу. За останні роки цей попит не перевищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Нижче цього середнього рівня зайнятість трудових ресурсів в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для Київської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської та Чернігівської областей. Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як безробітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.

 

Фактори форм та риси ЄНГК

В основі єдиного НГК лежить єдиний ек. простір (це ек. насичена територія, що вміщує багато об”єктів і зв”язків між ними)

Ек. простір—економ насичена територія, яка поєднує різноманітні об’єкти і зв’язки між ними.

Фактори його формування:

· висока госп освоєність території

· історія розвитку

· сприятливе географ положення

· значний трудо-ресурсн потенціал

Риси:

· сформований промисл і агропромисл комплекс

· участь у між нар поділі праці

· наявність великих економ вузлів

· екстенсивний розвиток с/г

· недостатній розв рекреаційного госп

· недостатній розвиток всіх видів інфраструктури

· недостатній розвиток інноваційного комплексу

· неповне використ енергетичної бази

· нерац використ сировини

Структура ЄНГК

 1. Територіальна                                                          

АРК,24 обл., 2 міста дер-го значення,490 рай-нов,480 міст,893 СМТ,28,6 тис. сіл

2. галузева

а) воробництво матеріальне:

1.галузева стр.2.територіальна

б) виробництво послуг:

1.соціальне2.виробниче3.ринкове4.інституційна

3. інформаційна( поєднання всього народногосподарського комплексу до єдоної інформаційної мережі)

Виробнича інфраструктура- це інфраструктура, що обслуговує виробничий потенціал (наука, транспорт і зв”язок).

Соціальна інфраструктура- галузі, які пов”язані з матеріальним виробництвом (торгівля), галузі по наданню послуг.

Ринкова інфраструктура- галузі, що обслуговують ринкові відносини.

Інституційна інфраструктура- це державне управління, тощо.

Виробничий комплекс:

1. Територіальна структура

a. (Агро)промисловий район

b. вузол

c. агропромисловий кущ

d. (агро)промисловий центр

2. галузева структура

a. промисловий комплекс

-видобування

-обробка

b. агропромисловий комплекс

1.с\г вир-во2.промислове вир-во товарів

18.Промисло́вість— технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил. Промисловість традиційно поділяють на легку промисловість та важку промисловість. До важкої промисловості належить металургія, машинобудування. До легкої промисловості належить виробництво товарів масового споживання, наприклад, текстильна промисловість. Харчова промисловість займається переробкою сільськогосподарської продукції. Промисловий комплекс України має потужну матеріально-технічну базу. Вартість основних засобів становить 644 767 млн грн (на 2007 р).У промисловості домінують третій і четвертий технологічні уклади. Їх частка у промисловому виробництві становить 95%. Основою цих укладів є металургійна, хімічна, легка промисловість, паливно-енергетичний комплекс, більшість галузей машинобудування. Частка п’ятого і шостого технологічних укладів не перевищує 5%. Основою цих укладів є електронна промисловість, обчислювальна, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, телекомунікації, роботобу-дування, інформаційні послуги, біотехнології.Частка експорту промислової продукції у валовому внутрішньому продукті становить близько 40%, проте його структура незадовільна через переважання си-ровинної складової, яка перевищує 60%. Продукція високотехнологічних та нау-коємних галузей у загальному обсязі становить лише 15%.В структурі промисловості України велику питому вагу займають галузі важкої індустрії, особливо машинобудування, чорна металургія та вугільна промисловість.Важка промисловість формує більше ніж 80% загальної вартості реалізованої продукції промисловості, в тому числі на машинобудування припадає 12-14%.

Структура:

1 Паливно-енергетичний комплекс

· Паливна промисловість

· Вугільна промисловість

· Нафтогазова промисловість

· Торфова промисловість

2 Електроенергетика

· Теплоенергетика

· Гідроенергетика

· Атомна енергетика

· Нетрадиційна енергетика

3 Хімічний комплекс

· Хімічна промисловість

· Гірничо-хімічна промисловість

· Основна хімія

· Виробництво кислот, солей та соди

· Виробництво мінеральних добрив

· Виробництво хімічних волокон

· Пластмасова промисловість

· Лакофарбова промисловість

· Виробництво побутової хімії

· Нафтохімічна промисловість

· Шинна промисловість

· Гумо-азбестова промисловість

· Хіміко-фармацевтична промисловість

4 Металургійний комплекс

· Чорна металургія

· Видобуток та збагачення рудної сировини

· Видобуток та збагачення нерудної сировини

· Виробництво чорних металів

· Трубна промисловість

· Виробництво електроферосплавів

· Коксохімічна промисловість

· Виробництво вогнетривів

· Кольорова металургія

· Видобуток та збагачення руд рідкісних металів

· Алюмінієва промисловість

· Свинцево-цинкова промисловість

· Титано-магнієва промисловість

· Ртутно-сурм'яна промисловість

· Виробництво рідкісних металів та твердих сплавів

5 Машинобудування та металообробка

· Важке машинобудування

· Транспортне машинобудування

· Автомобілебудування

· Залізничне машинобудування

· Авіабудування

· Суднобудування

· Тракторне машинобудування

· Хімічне та нафтохімічне машинобудування

· Виробництво устаткування для легкої та харчової промисловості

· Сільськогосподарське машинобудування

· Верстатобудування

· Електротехнічне машинобудування

· Точне машинобудування

· Металообробка

· Побутове машинобудування

6 Лісова промисловість

· Лісозаготівельна промисловість

· Деревообробна промисловість

· Целюлозно-паперова промисловість

· Лісохімічна промисловість

7 Легка промисловість

· Текстильна промисловість

· Швейна промисловість

· Хутряна промисловість

· Взуттєва промисловість

8 Харчова промисловість

Форми організації промисл виробн.—певні види суспільного поділу праці, які виникли внаслідок впливу науково-технічного прогресу та організаційного процесу.

· концентрація—усуспільнення виробн. через збільшення самого підпр.( агрегатна, технологічна, заводська). Великі підпр погано піддаються реконструкції.

· спеціалізація—зосередження підприємства на виробн. певної продукції ( предметна, технологічна, подетальна, функціональна). Збіл ефективності виробн.—змен собівартості продукції—масове виробн. стає вигідним

· кооперування—виробн. зв’язки між підприємствами, які спільно виготовляють продукцію( міжгалузеве, внутр.галузеве)

· комбінування—поєднання на одному підприємстві кількох виробн..( економія на транспортних витратах зручність управління, комплексне викоритс сировини)

· диверсифікація—одночасний розвиток кількох технологічно не пов’язаних виробн.( розширення асортиметну продук , оптимальне використ ресурсів, фінансова стабільніст)

· конверсія—повне або часткове перепрофілювання підприємства на випуск іншої продук ( основна причина зміна ринкового середовища)


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 102; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!