Принципи РПС і формування економіки регіонів.
- .свідома економ. політика, направлена на здійсн. певних закономірн..
Принцип рац. розміщ. виробництва. Передбачає:
- наближ. вир-цтва до джерел сировини, палива, енергії і води;
- наближ. трудомістких галузей до районів і центрів зосередж. ресурсів;
- наближ. виробн. малотранспортабельної прод. до місць споживання;
- ліквідація (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший;
- обмеження надмірної концентрації промисловості великих містах, переважне розміщ. нових промислових об’єктів у малих і середніх містах;
- охорона природи і забезп. екологічних умов проживання населення.
Принцип комплексного розміщення виробництва (закономірность).
Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва,
- дотримання збалансованості між виробничими потужностями і обсягом виробництва з одного боку і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів з другого;
- дотримання пропорційності між галузями спеціалізації (між добувною і обробною ланками виробництва, між допоміжними і основними, між соціальною та виробничою сферами)
Принцип внутрішньодержавного та міжнародного поділу праці (тобто розвивати ті галузі виробництва, для яких складаються найкращі умови: найнижчі затрати праці, мінімальна шкода навколишньому середовищу, і при цьому вироблена продукція є конкурентоспроможною і користується попитом на ринках).
|
|
|
Принцип обмеженого централізму (органічне поєднання інтересів країни і інтересів регіону). При цьому створюються умови для розвитку регіону, але даний розвиток не повинен вступати у суперечність з держ. політикою.
Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та обл.
Принцип забезпечення екологічної рівноваги
Природні та соц.-демографічні фактори РПС.
Фактори-Причини що зумовлюють вибір розміщення майбутньго підприємства
Природні фактори
Сировинний фактор. Відомо, що витрати на сировину і матеріали в багатьох галузях промисловості становлять більше половини всіх витрат. Cтупінь матеріаломісткості – це відношення суми витрат на сировину до вартості виробленої продукції. Відношення сировини до готової продукції нижче одиниці, то виробництво – нематеріаломістке; якщо відн. значно більше одиниці, то виробн.- матеріаломістке. Галузі можна поділити на:
- низької матеріаломісткості (легка промисловість, машинобудування, виробництво машин і устаткування);
- середньої (в-во електроенергії, транспортного устаткування);
- високої (обробна пром-сть, хімічна та нафтохімічна пром-сть, металургія та оброблення металу, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, переробка с/г продуктів).
|
|
|
Вир-цтва з великими витратами сировини на од. готової продукції треба розташовувати поблизу сировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Чим вища матеріаломісткість виробництва, тим більша його орієнтація на сировину.
Паливно-енергетичний фактор. Енергомісткість галузей - частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції і питомі витрати палива та енергії на її виробництво. групи галузей:
- високоенергетичні ( часка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на сировину і матеріали);
- середньо- або малоенергомісткі (15-20%);
- неенергомісткі (менше 6%).
Високоенергетичні види виробництва повинні розташовуватися поблизу великих джерел електроенергії, бажано біля ГЕС.
Водний чинник. Вплив водного чинника на розміщення виробництва має велике значення. Найбільш водомісткими є галузі хімії органічного синтезу, чорної металургії, очистка первинної текстильної сировини тощо.
9. Соціально-демографічні чинники
Демографічний чинник.
- різке падіння показників народжуваності та зростання смертності;
|
|
|
- погіршення показників шлюбності;
- порівняно низька тривалість життя;
- несприятлива вікова структура населення;
- зростання економ. навантаження на працездатне населення з боку осіб, що вийшли за межі працездатного віку;
Чинник робочої сили (трудовий). Вплив на розміщення вир-цтва визначається кількістю затраченої праці на виробництво однієї одиниці прод., кіл-стю робітн., потрібних для вир-цтва певної кількості продукції.
Трудомісткість – показник частки зарплати у собіварт. виробл. продукції.
- високотрудомісткі (великі затрати праці на випуск одної продукції);
- середньої трудомісткості;
- нетрудомісткі ( мінімальні затрати праці на одиницю продукції).
Найбільш трудомісткими виявляються такі галузі: електроніка, автомобілебудування, верстатобудування, бавовняна, шовкова, взуттєва промисловість.
До фактора трудомісткості належить фактор наукомісткості виробництва. До наукомістких виробництв належать ті, що потребують:
- висококваліфікованих робітників;
- великих вкладень в науково-дослідну роботу.
Соц. чинник включає соц. інфрастуктуру, що задовольняє потреби . в освіті охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунал обслуг..
|
|
|
Споживчий чинник. Тяжіння до спож. фактору виникає у таких випадках:
- готовий продукт не може перевозитися на великі відстані через певні споживчі властивості (хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молочні продукти, сірчана кислота);
- коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може збільшити його вартість (цегла, будівельні матеріали, залізобетон);
- коли масове споживання готової продукції знаходиться у певних центрах, наприклад великих містах, а сировина транспортується легко (виробництво пластмас, меблів, цукру-рафінаду, сталі з металобрухту)
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 45; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!