Модель розміщення сільського господарства Іогана Тюнена
Предмет, завдання, основні поняття курсу «РЕ та РПС » та зв‘язок з іншими дисциплінами. РЕ –галузь наукових знань про економіку регіону,закономірності економ. Розвитку і функц. Суб’єктів господарювання на конкретній території. РЕ вивчає: -об’єктивні передумови розвитку регіону (ЭГП, природно-ресурсний, демографічний, виробничий потенціали); - виробничу и соціальну структуру господарства; умови життя людей; систему розміщення господарства; економічні зв’язки з іншими регіонами; національну економіку, як систему взаємопов’язаних регіонів. Складовими предмету «Регіональна економіка» є: - економіка окремого регіону; економічні зв’язки між регіонами; регіональні системи (національна економіка – як система взаємопов’язаних регіонів); РПС ; регіональні аспекти економічного і соціального життя. Об’єкт вивчення РПС-продуктивні сили. Територія – це частина земної поверхні, яка характеризується певною площею, географічним положенням та іншими показниками. акваторія – обмежена частина водної поверхні; Аероторія – частина повітряної оболонки Землі, яка співпадає або з територією або акваторією. Регіон – це цілісна територія, яка відрізняється певними ознаками. Одним з основних чинників економічного зростання регіону є раціональне РПС (оптимальне РПС веде до зменшення витрат на виробництво однієї одиниці продукції, а значить дозволяє отримати максимальний прибуток)
|
|
|
Проблеми та завдання ре та рпс. Характеристика методів, що викор. Для обґрунтування розміщення виробництва.
РПС–дисцип., що обґрунтовує оптимальне розташування господарських об’єктів з метою максимізації прибутку від виробництва окремими суб’єктами, їх групами, в межах регіонів і народногосподарського комплексу в цілому. РПС передбачає наявність об’єкта (продуктивні сили) та дії, спрямованої на цей об’єкт (розміщення); процес наукового обґрунтування втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо просторової (територіальної) організації.ПС – це система речових і особистих елементів, у процесі поєднання яких здійснюється виробництво. речові елементи-: предмети праці – речі, які людина обробляє в процесі виробництва, знаряддя і засоби праці (виробничі споруди, верстаки, устаткування).Розміщення – це процес і результат розподілу речових компонентів виробництва і природних багатств.
Розміщенн виробництва – це розвиток та теріторіі країни складного процесу створення натурального добробуту
Основні методи:
1)аналіз статестичних матеріалів;
2)картографічне
3)методи технікоекономічного розрахування ефектів
|
|
|
основни показники для врахування ефективності :
1) капіталовклад2.працемістксть3.фондоміскість4.матеріаломісткість5.рентабельність6.время окупкі вкладов7.собівартість продукціі8.продуктивність праці9.виробничі витрати10рівень розвитку інфраструктури11.рівень урбанізаціі
4)методи районного планування(застосовуються при проектуванні розміщення виробництва на рівні району, а не окремого індівіда)
5)балансові- співвідношення пропорцій і використання ресурсів.
6)Методи економіко-математичного моделювання
Методологічни схеми розробки завданнь щодо розміщення
Проблеми: енергомісткість промисловості,від’ємне зовнішньо-економічне сальдо,розрив господарських зв’язків з виходом із СРСР,нерівномірність розміщення промисловості, інтеграція України у зовн.-економ простір.
Завдання: структурна трансформація госп. Комплексу, перебудова госп. Комплексу, вирішення соц. Проблем, запобігю і лікв. Еколог. Проблем, вдосконаленя міжнар. Зв’язків,підвищ. Економічної самостійності окремо взятого регіону.
Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
класики економічної теорії А. Сміт і Д. Рікардо.
Міжнародний поділ праці, вважав А. Сміт, доцільно здійснювати з урахуванням тих абсолютних переваг, які має та чи інша країна (регіон). Кожна країна (регіон) повинна спеціалізуватися на виробництві й продажу того товару, щодо якого вона має абсолютну перевагу.
|
|
|
Абсолютні переваги, як довів Д. Рікардо, являють собою лише окремий випадок загального принципу поділу праці. Головне - не абсолютні, а відносні (порівняльні) переваги.Навіть країни (регіони), які мають більш високі виробн. витрати по всіх товарах, можуть виграти від спеціалізації і обміну завдяки «грі» на різниці витрат.
Модель розміщення сільського господарства Іогана Тюнена
Всі висновки Тюнен робив базуючись на власному досвіді (маєток поблизу Макленбурга що на півночі Німеччини). Свою теорію розкрив в книзі «Ізольована держава в її відношенню до сільськогосподарської і національної економіки» (1826).
Основну увагу Тюнен приділив трьом основним чинника:
- відстані від господарства до міста (ринку збуту);
- цінам на різні види сільськогосподарської продукції;
- земельній ренті (земельна рента – регулярно одержуваний дохід з землі, який потребує від одержувача постійної підприємницької діяльності) .
Суть теорії: Місто («ізольована держава») розташоване в центрі території. Чим далі від центру, тим більші транспортні витрати для фермера (але ці витрати для різних сільськогосподарських культур різні). Тобто для різного виду сільськогосподарського виробництва є поріг, який робить його виробництво або вигідним, або не вигідним. І.Тюнен шляхом розрахунків обґрунтував зональність сільськогосподарського виробництва залежно від центру збуту товару.
|
|
|
ВИСНОВОК: аналіз 3-х чинників:
1. номенклатури і обсягів сільськогосподарського виробництва, які вимагаються містом;
2. технології сільськогосподарського виробництва і перевезень готової продукції;
3. розрахунку земельної ренти;
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 80; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!