Організація морських походів українських козаків у XV – ХVII ст.



Козаки воювали вміло. Крім того, що вони вправно воювали на суші, то вони були ще й талановитими мореходами.

Найперший морський похід було здійснено за гетьмана Дмитра Вишневецького (Байди) (див. Додаток ІІ. 2).

Один із послів у Константинополі писав французькому королеві Людовіку XIII: «Поява на морі чотирьох козацьких човнів наводила на Константинополь більший жах, ніж поява чуми в Мореї».

До морських походів, які відбувалися зазвичай у липні, козаки готувалися дуже наполегливо. Про виступ командири сповіщали їх ще задовго до початку походу. Ходили козаки на великих човнах – чайках, яких будували дуже багато. Одна чайка будувалася півмісяця (на одну чайку 50 козаків), тож і потрібно було човнів для походу велику кількість.

Перед походом курінний перевіряв озброєння кожного козака. Запорожець повинен був мати: дві рушниці, шаблю, два пістолі, порохівницю з порохом, захалявний ніж, торбинку з кулями для рушниць, один комплект чистої білизни, компас, клоц або банник для чистки зброї і мотузку. Кулі, шаблі і ножі запорожці робили самі, порох іноді теж (а також: рушниці, пістолі та ін.). З харчів козаки брали тільки бочки із сухарями, барильця із вареним пшоном і барило хліба змоченого водою.

На чайки ставили складальну мачту з парусом, чотири чи шість фальконетів (маленька гармата, схожа на корабельну кулеврину), а також на зовнішні борти чайки прив’язували солому та сухий очерет – для того щоб човен якщо він буде розбитий ворожими ядрами, не потонув. На Дніпрі було дуже багато порогів і обмілин, тому запорожці і будували човни, а не кораблі, у яких було глибоке занурення днища у воду.

У чайці могло розміститися 50–70 козаків. Кожен загін будував чайку для себе. Довжина чайки була близько 15 метрів, ширина та висота – 4 метри, Човен робили вона з липи, верби або ситнику, яких було вдосталь. Боки човна обшивалися дошками шириною 30 см і довжиною 4 метри. На судні ставилося два стерна, по одному з кожного кінця, 10–15 пар весел.

Одночасно виходило у похід близько 80–100 чайок. На морі козаки гребли дружно, не перестаючи, і через 36–40 годин допливали до Анатолії. Якщо ворогів було багато, то козаки нападали на них уночі. Так як чайки були дуже маневровані, швидкі і маленькі (порівнюючи з кораблем), то їх було важко наздогнати, підбити або побачити у ночі. Якщо козаки бачили в морі турецьку галеру, то їхні чайки шикувалися у формі півмісяця, щоб вона не змогла втекти. Наближаючись до галери козаки невпинно вели прицільний вогонь із мушкетів, фальконетів і пістолів, змітаючи ним усе з палуби. Потім вони брали корабель на абордаж – починався рукопашний бій. Коли козаки перемагали, то починали грабувати усе, що там було, а потім прорубували дно, сідаючи у чайки з награбованим вирушали додому (або ж далі грабувати у морі).

Існують свідчення, що у козаків були такі човни, які були прототипами до підводних човнів сьогодення. Такий човен мав два днища, між якими слався баласт для занурення у воду. А через висунуту над поверхнею моря трубу – прообраз майбутнього перископа – стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з’явиться де турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що у нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і козаки з’являлися ніби з дна моря.

Існував іще один спосіб з’явитися на морі несподівано для ворога. Козаки перевертали вверх дном свій човен і в такий спосіб просуватися по воді.

Галери або інші кораблі здобуті у битві, козаки не брали, а тільки забирали з них коштовності, провізію, легку зброю та іноді гармати. З фортецями вони робили те саме. Так, у 1545 році 800 козаків під проводом Ісачка, Карпа Масла та Івана Держака підпливли під Очаків на 32 чайках і після короткої сутички здобули фортецю. Більшість полонених турків дали за себе викуп, тож усього козаки здобули 97 000 аспрів ( тодішня турецька грошова одиниця) і 97 коней.

 Під час морських походів козаки брали штурмом (а іноді без) такі фортеці як: Очаків, Тавань, Білгород, Перекоп, Джарилгач, Кафа, Азов, Тягинь, Трапезунд, Кілія, Сілістрія, Сіноп, Варну, Обліч, Ізмаїл, Новосідло, Гезлев, Бабадаг, Месемврія, Галац, Стамбул, Балчик, Сізеболь, Карасубазар, Керч, Айсерес, Арпати, Інебол та ін., більшість із них було спалено.

Отже, під час морських походів формувалася військово-морська майстерність запорожців. Вони виявилися вправними мореходами і кмітливими воїнами. Головним козацьким судном була швидкохідна й маневрова чайка. До походів запорожці готувалися ретельно й відповідально, вигадували такі неочікувані маневри, що перемагали у морських баталіях навіть краще озброєного й переважаючого за кількістю ворога. Крім того, козаки неодноразово штурмували й руйнували турецькі морські фортеці, чим послаблювали прикордонні укріплення ворога.

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 163;