Суспільно-політичні передумови виникнення запорозького козацтва у кінці XV ст. – на початку XVI ст.
Українські землі вXV – XVI ст. опинилися у складі сусідніх держав – Великого князівства Литовського, Великого князівства Московського, королівства Угорського, Молдавського князівства, королівства Польського (з 1569 року – Речі Посполитої).
Пересічному населенню України під гнітом іноземних та національних феодалів жилося важко. Селяни і міська біднота змушені були тікати від панського визиску до вільних, ніким не заселених земель, у «Дике поле». В пошуках волі вони просувалися все нижче Дніпром аж за невеликі прикордонні застави Канева та Черкас. На цих щедрих, але небезпечних землях утікачі поселялися і займалися випасання худоби, мисливством і рибальством. Однак проживати у цих прикордонних землях було загрозливо, тому що постійно існувала загроза нападу татарів або турків. Щоб краще оборонятися від ворогів та взаємодіяти на ловах і в рибальстві, утікачі групувалися у ватаги. Згодом у степу заснувалися укріплені табори (січі) з невеликими цілорічними військовими загонами козаків. Для багатьох козакування перетворилось на постійне заняття. У такий спосіб у Придніпров’ї з’явилися козаки.
Козак – це слово тюркського походження. На думку Ю. А. Мицика, «найчастіше воно означало вільну, незалежну й озброєну людину, а половці називали козаками тих, хто ніс сторожову службу, оберігав кордони племені від ворогів» [2, с.45]. Але в українській мові, як і в інших слов’янських мовах, слово «козак» отримало дещо іншого значення. Козаками називали вільних від кріпацтва людей, які, окрім заняття своїм господарством, були завжди готові до оборони рідної землі від іноземних загарбників. Також українських козаків ще називали «запорожцями», бо їхні центральні угрупування знаходилися нижче дніпровських порогів.
|
|
|
Вважаємо слушним зауваження Ю. А. Мицика, що причинами появи запорозького козацтва є визиск пересічного населення з боку феодалів і турецько-татарська агресія, яка у середньовіччя була смертельно небезпечна для українського та інших народів [2, с.42].
Дійсно, українське населення потерпало від татарських набігів, адже татари грабували, вбивали, забирали людей у неволю (ясир). Так, після розпаду Золотої Орди в середині XV ст. виникло Кримське ханство, до складу якого входили землі Північного Причорномор’я і Приазов’я. У 1475 році Туреччина, яка на той час перетворилася на могутню Османську імперію, завоювала Крим, а султан перетворив кримського хана у свого васала. Турки взяли у кільце своїх фортець Чорне та Азовське моря. Вони побудували свої фортеці в гирлах рік Дніпра (Кінбурн), Дністра (Акерман), Дунаю (Ізмаїл), Дону (Азов) та ін. Окрім того, на морському узбережжі та ряді міст турки заснували ще цілий ряд фортець: Очаків, Кілію, Тягиню (майбутні Бендери), Хаджибей (майбутня Одеса). Разом з татарами вони перетворили Перекоп у неприступну твердиню, що охороняла шлях до Криму, зміцнили оборонні укріплення Кафи (Феодосії), Гезлева (Євпаторії), Дженішке (Генічеськ).
|
|
|
Отже, становище України, Молдавії, Угорщини, Росії та інших земель погіршилося. Об’єднані турецько-татарські загони заходили далеко на території країн, плюндрували міста і села, забирали у рабство десятки тисяч людей. Так, 1475-го року хан Гірей спустошив Київ, а подальші загарбницькі походи на Україну відбувалися з інтервалом у три-чотири роки. Також османський флот, не відчуваючи належної протидії, став повновладним господарем на Азовському, Чорному та Середземному морях.
Велике князівство Литовське, до складу якого входила більшість українських земель, належним чином не спромоглося організувати захист своїх кордонів, а також втратило чорноморське узбережжя між устями Дніпра і Дністра – міста-фортеці Коцюбіїв (тепер Одеса) і Дашів (нині Очаків), що мали слов’янське населення.
Загарбницькі орди спустошували Київщину, Волинь, Поділля, Галичину тощо. І тоді на кінець XV ст. з усієї України зібрались козаки біля дніпровських порогів, щоб нести прикордонну службу. Спочатку королівські старости на пограничних землях непокоїлися, спостерігаючи, як зростає кількість озброєних козаків, однак вони знайшли в козаках ідеальних оборонців кордонів від татарських наскоків. Наприклад, у 1520 році черкаський староста Сенько Полозович завербував загін козаків служити прикордонною вартою. У наступні десятиліття, як свідчать В. І.Сергійчук та інші дослідники [5], інші старости, такі як Євстафій Дашкевич, Предслав Лянцкоронський, Бернард Претвич, активно гуртували козаків не лише для оборони, але й для нападів на турків. Саме захист Батьківщини, а не грабежі на торгових шляхах, став метою діяльності запорожців. І якщо козаки розпочинали погоню за ординцями, то в першу чергу, щоб порятувати ясир (своїх дітей, жінок, батьків), а вже потім, щоб повернути пограбоване і покарати ворогів, убезпечитися від повторного нападу.
|
|
|
До видатних організаторів козацтва належить канівський староста Дмитро («Байда») Вишневецький. Достовірно відомо, що у 1553–1554 рр. він зібрав розрізнені козацькі ватаги і на острові Мала Хортиця збудував форт, що мав стати заслоном від татар, – Запорозьку Січ. Козацький ватажок організував кілька походів у Крим і у 1563 р. був страчений у Царгороді.
|
|
|
Сучасний дослідник козацтва А. Л. Сокульський пише: «Запорозьке козацтво несло порятунок поневоленим народам Європи – сербам, хорватам, грузинам, румунам, болгарам, молдаванам і, звичайно ж, росіянам. Із розвитком наступальної боротьби з Османською імперією та її васалами зменшилась кількість слов’ян на невільницьких ринках» [7, с.76].
Історик М.Ф. Слабошпицький стверджує: «Козацтво – дивовижний випадок у світовій історії. Народ, який, не маючи своєї державності, створив регулярні збройні сили, що є неодмінною ознакою державності» [6, с.81].
Так, український народ дійсно створив для свого захисту власну військову силу – запорозьке козацтво. Запорожці охороняли кордони, давали відсіч нападникам, організовували сухопутні й морські походи на територію ворогів з метою послаблення їхньої військової могутності, визволення з неволі співвітчизників, повернення награбованого майна тощо.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 311; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!