Визначення загальної кислотності, загальної соляної кислоти, вільної соляної кислоти і зв’язаної соляної кислоти в одній порції шлункового соку

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Принцип методу. Титрування 0,1 н розчином їдкого натрію проводять в присутності одночасно двох індикаторів n-диметиаміноазобензолу та фенолфталеїну.

Хід роботи. В колбочку відмірюють 5 мл профільтрованого шлункового соку, додають 1 краплю n-диметиламіноазобензолу і 2 краплі фенолфталеїну. При наявності в шлунковому соці вільної соляної кислоти він забарвлюється в червоний колір, при відсутності її відразу ж з’являється жовте забарвлення. Титрують вільну соляну кислоту 0,1 н розчином лугу з бюретки до появи оранжевого забарвлення і результат записують (1-а позначка). Не добавляючи лугу в бюретку, продовжують титрування до появи лимонно-жовтого кольору і результат записують (2-а позначка від нуля). Продовжують титрування до появи рожевого забарвлення (3-я позначка від нуля).

Розрахунок. 1-а позначка відповідає кількості вільної соляної кислоти (див. розрахунок), 2-а використовується для визначення зв’язаної соляної кислоти, а 3-я відповідає загальній кислотності. Середнє арифметичне між 2-ою і 3-ою позначками відповідає загальній соляній кислоті. Зв’язана соляна кислота визначається по різниці між вмістом загальної соляної кислоти і вільної.

Клініко-діагностичне значення

Визначення кислотності шлункового соку важливе для діагностики і правильного вибору методу лікування ряду захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки. У хворих з дуоденальною виразкою, а також при гіперацидному гастриті відбувається збільшення вмісту вільної соляної кислоти (гіперхлоргідрія) і загальної кислотності (гіперацидітас). Зменшення кількості вільної соляної кислоти (гіпохлоргідрія) і загальної кислотності (гіпоацидітас) характерне для хронічного атрофічного гастриту. Гіпохлоргідрія, ахлоргідрія (повна відсутність соляної кислоти і пепсину) спостерігається у хворих раком шлунку.

Вміст вільної НС1 коливається від 20 до 40 ммоль/л. Зв’язана соляна кислота знаходиться в солеподібному стані з білками і продуктами їх травлення. В нормі вміст зв’язаної НС1 коливається від 10 до 20 ммоль / л. Загальна соляна кислота – сума вільної і зв’язаної соляної кислоти. Під загальною кислотністю шлункового соку розуміють суму всіх кислореагуючих речовин: вільна соляна кислота, зв’язана соляна кислота, кислі фосфати, молочна кислота та ін. В нормі загальна кислотність в дорослої людини коливається в межах 40-60 ммоль/л.

Література

Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

ЗАНЯТТЯ № 16

ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ ШЛЯХИ ПЕРЕТВОРЕННЯ АМІНОКИСЛОТ: Дезамінування, трансамінування, ДЕКАРБОКСИЛЮВАННЯ.

Актуальність теми: Процеси трансамінування, дезамінування та декарбоксилювання амінокислот мають важливе значення для організму людини, оскільки забезпечують його замінимими амінокислотами; α – кетокислотами, які є субстратами ЦТК і лежать в основі обміну усіх білків.

Навчальні цілі:

Знати:біохімічні механізми процесів трансамінування, дезамінування та декарбоксилювання.

Вміти: визначати активність амінотрансфераз і трактувати одержані дані.

Самостійна позааудиторна робота

В зошитах для протоколів:

1) написати рівняння реакції дезамінування глутамату, гістидину і серину, назвати ферменти і продукти.

2) написати рівняння реакції трансамінування аспартату і аланіну, назвати ферменти, коферменти і продукти реакції.

3) написати рівняння реакцій декарбоксилювання гістидину, глутамату, триптофану, 3,4 – діоксіфенілаланіну, - назвати ферменти, коферменти, продукти реакції та їх біологічне значення.

4) скласти схему включення в ЦКТ вуглецевого скелету амінокислот (аланіну, аспартату, глутамату).

5) дайте відповіді на поставлені запитання:

а) В організмі людини синтез замінних амінокислот із відповідних a-кетокислот і аміаку забезпечується за рахунок відновного амінування a-кетоглутарату та трансамінування з відповідною a-кетокислотою . Поєднання цих процесів називають:

A. Трансдезамінування

B. Пряме дезамінування

C. Трансреамінування

D. Переамінування

E. Непряме дезамінування

б) При авітамінозі якого вітаміну може істотно знижуватися активність трансаміназ сироватки крові?

A. В₂

B. В₁

C. В₆

D. В₅

E. Вс

5) підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення активності аланінамінотрасфераз плазми крові”.

Контрольні питання

1. Джерела вільних амінокислот організму і шляхи їх використання.

2. Шляхи дезамінування амінокислот. Окислювальне дезамінування глутамінової кислоти.

3. Трансамінування амінокислот. Характеристика ферментів і механізм процесу. Роль реакцій трансамінування в обміні амінокислот.

4. Суть і значення непрямого дезамінування амінокислот.

5. Катаболізм вуглецевого скелету амінокислот. Глікогенні і кетогенні амінокислоти.

6. Синтез замінимих амінокислот в організмі.

7. Декарбоксилювання амінокислот. Біогенні аміни, їх функція, механізм інактивації.

Самостійна аудиторна робота

І. Дайте відповіді на поставлені запитання:

Процес	Субстрат (хімічна формула)	Продукти реакції	Фермент/Кофермент	Біологічне значення
Дезамінування	Глутамат
	Гістидин
	Серин
	Треонін
Трансамінування	Аланін
	Аспартат
Непряме дезамінування
Трансреамінування
Трансдезамінування

ІІ. Виконати лабораторну роботу „Визначення активності АлАТ ” і захистити протокол.

В дві пробірки (дослідну і контрольну) вносять по 0,5 мл субстратної суміші для АлАТ і ставлять у водяну баню або термостат при 37^оС на 5 хвилин. Потім в дослідну пробірку додають 0,1 мл сироватки крові, а в контрольну - 0,1 мл і 0,5 мл р-ну 2,4-ДФГ і інкубують обидві пробірки в термостаті або водяній бані при 37^оС протягом 30 хвилин. Виймають пробірки з термостата, додають в дослідну пробу 0,5 мл розчину 2,4-ДФГ і обидві пробірки залишають на 20 хвилин при кімнатній температурі. Потім додають по 5 мл 0,1н розчину NaOH в кожну пробірку, ретельно перемішують, залишають при кімнатній температурі на 10 хвилин і фотометрують так, як описано вище.

Розрахунок виконується за готовою калібрувальною кривою. Для розрахунку активності АлАТ і перерахунку її в мікромолі ПВК використовують ті ж формули, що і для АсАТ (результат перемножують на 2 - коефіцієнт перерахунку на 1 годину інкубації). В сироватці крові здорових людей активність АлАТ, визначена за допомогою даного методу, коливається в межах 5-30 одиниць.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 311; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!