Визначення загальної кислотності, загальної соляної кислоти, вільної соляної кислоти і зв’язаної соляної кислоти в одній порції шлункового соку



     Принцип методу. Титрування 0,1 н розчином їдкого натрію проводять в присутності одночасно двох індикаторів n-диметиаміноазобензолу та фенолфталеїну.

     Хід роботи. В колбочку відмірюють 5 мл профільтрованого шлункового соку, додають 1 краплю n-диметиламіноазобензолу і 2 краплі фенолфталеїну. При наявності в шлунковому соці вільної соляної кислоти він забарвлюється в червоний колір, при відсутності її відразу ж з’являється жовте забарвлення. Титрують вільну соляну кислоту 0,1 н розчином лугу з бюретки до появи оранжевого забарвлення і результат записують (1-а позначка). Не добавляючи лугу в бюретку, продовжують титрування до появи лимонно-жовтого кольору і результат записують (2-а позначка від нуля). Продовжують титрування до появи рожевого забарвлення (3-я позначка від нуля).

     Розрахунок. 1-а позначка відповідає кількості вільної соляної кислоти (див. розрахунок), 2-а використовується для визначення зв’язаної соляної кислоти, а 3-я відповідає загальній кислотності. Середнє арифметичне між 2-ою і 3-ою позначками відповідає загальній соляній кислоті. Зв’язана соляна кислота визначається по різниці між вмістом загальної соляної кислоти і вільної.

Клініко-діагностичне значення

     Визначення кислотності шлункового соку важливе для діагностики і правильного вибору методу лікування ряду захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки. У хворих з дуоденальною виразкою, а також при гіперацидному гастриті відбувається збільшення вмісту вільної соляної кислоти (гіперхлоргідрія) і загальної кислотності (гіперацидітас). Зменшення кількості вільної соляної кислоти (гіпохлоргідрія) і загальної кислотності (гіпоацидітас) характерне для хронічного атрофічного гастриту. Гіпохлоргідрія, ахлоргідрія (повна відсутність соляної кислоти і пепсину) спостерігається у хворих раком шлунку.

       Вміст вільної НС1 коливається від 20 до 40 ммоль/л. Зв’язана соляна кислота знаходиться в солеподібному стані з білками і продуктами їх травлення. В нормі вміст зв’язаної НС1 коливається від 10 до 20 ммоль / л. Загальна соляна кислота – сума вільної і зв’язаної соляної кислоти. Під загальною кислотністю шлункового соку розуміють суму всіх кислореагуючих речовин: вільна соляна кислота, зв’язана соляна кислота, кислі фосфати, молочна кислота та ін. В нормі загальна кислотність в дорослої людини коливається в межах 40-60 ммоль/л.

 

Література

  1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
  2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

ЗАНЯТТЯ № 16

ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ ШЛЯХИ ПЕРЕТВОРЕННЯ АМІНОКИСЛОТ: Дезамінування, трансамінування, ДЕКАРБОКСИЛЮВАННЯ.

Актуальність теми: Процеси трансамінування, дезамінування та декарбоксилювання амінокислот мають важливе значення для організму людини, оскільки забезпечують його замінимими амінокислотами; α – кетокислотами, які є субстратами ЦТК і лежать в основі обміну усіх білків.

     Навчальні цілі:

Знати:біохімічні механізми процесів трансамінування, дезамінування та декарбоксилювання.

       Вміти: визначати активність амінотрансфераз і трактувати одержані дані.

Самостійна позааудиторна робота

 В зошитах для протоколів:

  1) написати рівняння реакції дезамінування глутамату, гістидину і серину, назвати ферменти і продукти.

  2) написати рівняння реакції трансамінування аспартату і аланіну, назвати ферменти, коферменти і продукти реакції.

  3) написати рівняння реакцій декарбоксилювання гістидину, глутамату, триптофану, 3,4 – діоксіфенілаланіну, - назвати ферменти, коферменти, продукти реакції та їх біологічне значення.

  4) скласти схему включення в ЦКТ вуглецевого скелету амінокислот (аланіну, аспартату, глутамату).

  5) дайте відповіді на поставлені запитання:

а) В організмі людини синтез замінних амінокислот із відповідних a-кетокислот і аміаку забезпечується за рахунок відновного амінування a-кетоглутарату та трансамінування з відповідною a-кетокислотою . Поєднання цих процесів називають:  

A. Трансдезамінування 

B. Пряме дезамінування 

C. Трансреамінування 

D. Переамінування 

E. Непряме дезамінування 

б) При авітамінозі якого вітаміну може істотно знижуватися активність трансаміназ сироватки крові?

A. В2

B. В1

C. В6

D. В5

E. Вс

   5) підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення активності аланінамінотрасфераз плазми крові”.

Контрольні питання

1. Джерела вільних амінокислот організму і шляхи їх використання.

2. Шляхи дезамінування амінокислот. Окислювальне дезамінування глутамінової кислоти.

3. Трансамінування амінокислот. Характеристика ферментів і механізм процесу. Роль реакцій трансамінування в обміні амінокислот.

4. Суть і значення непрямого дезамінування амінокислот.

5. Катаболізм вуглецевого скелету амінокислот. Глікогенні і кетогенні амінокислоти.

6. Синтез замінимих амінокислот в організмі.

7. Декарбоксилювання амінокислот. Біогенні аміни, їх функція, механізм інактивації.

Самостійна аудиторна робота

І. Дайте відповіді на поставлені запитання:  

Процес Субстрат (хімічна формула) Продукти реакції Фермент/Кофермент Біологічне значення
Дезамінування Глутамат      
  Гістидин      
  Серин      
  Треонін      
Трансамінування Аланін      
  Аспартат      
Непряме дезамінування        
Трансреамінування        
Трансдезамінування        

ІІ. Виконати лабораторну роботу „Визначення активності АлАТ ” і захистити протокол.

     В дві пробірки (дослідну і контрольну) вносять по 0,5 мл субстратної суміші для АлАТ і ставлять у водяну баню або термостат при 37оС на 5 хвилин. Потім в дослідну пробірку додають 0,1 мл сироватки крові, а в контрольну - 0,1 мл і 0,5 мл р-ну 2,4-ДФГ і інкубують обидві пробірки в термостаті або водяній бані при 37оС протягом 30 хвилин. Виймають пробірки з термостата, додають в дослідну пробу 0,5 мл розчину 2,4-ДФГ і обидві пробірки залишають на 20 хвилин при кімнатній температурі. Потім додають по 5 мл 0,1н розчину NaOH в кожну пробірку, ретельно перемішують, залишають при кімнатній температурі на 10 хвилин і фотометрують так, як описано вище.

     Розрахунок виконується за готовою калібрувальною кривою. Для розрахунку активності АлАТ і перерахунку її в мікромолі ПВК використовують ті ж формули, що і для АсАТ (результат перемножують на 2 - коефіцієнт перерахунку на 1 годину інкубації). В сироватці крові здорових людей активність АлАТ, визначена за допомогою даного методу, коливається в межах 5-30 одиниць.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 51; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ