Історія геологічного розвитку.
Геосинклінальний етап розвитку платформи розпочався у верхньому археї. Він ознаменувався закриттям океанічних структур. В кінці архею тут активно проявилась біломорська складчастість, яка привела до утворення перших стійких епіархейських ядер в тілі геосинкліналі. Починаючи з пізнього протерозою повсюдно на платформі формувались осади чохла, заповнюючи авлакогени. Платформа вступила в авлакогенну (доплитну) стадію розвитку.
У венді на платформі під рифейськими авлакогенами закладаються синеклізи (стадія синекліз), а в палеозої розпочинається плитна стадія, яка розпалась на ряд етапів із своїми особливостями тектонічних рухів - ранньо- і пізньопалеозойський, мезозойський і кайнозойський.
Ранньопалеозойський (каледонський) етап відзначився інтенсивним опусканням фундаменту і трансгресією моря. В ордовику море поступово стало відступати на північний захід, а в кінці силуру більша частина території зазнала впливу вертикальних рухів каледонського етапу тектогенезу.
В пізньому палеозої (герцинський етап) платформа зазнала прогинання, особливо на північній окраїні. В цей період особливо інтенсивно формувалась Тунгуська синекліза.
На початку мезозою (тріас) на платформі по глибинних розломах проходив вплив трапів в ефузивній та інтрузивній формах. Трапи надали ще більшої стійкості платформі.
В кайнозої на платформі переважають висхідні форми вертикальних рухів. В палеогені вся платформа перетворилась на сушу і тільки на півночі встановлено морські відклади. В неогені в районі Байкалу відновилось активне опускання, що привело до утворення величезних грабеноподібних западин.
|
|
|
В четвертинний період більша частина території платформи піддалась зледенінню. Зараз платформа є стійким блоком земної кори за винятком Байкальської складчастої області, де проходить сучасне рифтоутворення.
Сибірська платформа характеризується інтенсивним магматизмом, що проявлявся у ранньому протерозої, рифеї — ранньому кембрії, середньому палеозої, верхньому палеозої — тріасі й у пізньому мезозої. Траповий магматизм абсолютно переважає по об’єму (більше 1 млн. км3).
Корисні копалини.
Сибірська платформа багата корисними копалинами. Великі родовища залізних руд знаходяться на Алданському щиті, в Ангаро-Илімському залізорудному басейні. Мідно-нікелеві сульфідні родовища пов'язані з трапами в Норильському рудному районі, а мідисті пісковики розвинуті в удоканській серії на Алданському щиті. Алмази приурочені до кімберлітових трубок. Нафта і газ відкриті в межах Вілюйської синеклізи, Ангаро-Ленського прогину і Непсько-Ботуобської антеклізи. На Сибірській платформі відомі великі поклади вугілля (Ленський вугільний басейн, Тунгуський вугільний басейн, Іркутський вугільний басейн, Кансько-Ачинський вугільний басейн, Південноякутський вугільний басейн), родовища кам'яної і калійної солей, гіпсу, фосфоритів. Руди марганцю і золота (Алданський і Анабарський масиви), графіту, слюди (флогопіту), флюориту й інших корисних копалин.
|
|
|
Африкано-Аравійська платформа
Африканська докембрійська платформа – найбільша платформа, яка займає площу майже цілого континенту. Північна її межа проходить між Атласькими горами та Середземним морем. На заході платформа опускається під води Атлантичного океану. Східна границя проходить вздовж берега Індійського океану і охоплює о. Мадагаскар. На крайньому півдні платформа межує із герцинідами Капід.
До недавнього геологічного часу (кінець крейди — олігоцен) Африканська (Африкано-Аравійська) платформа включала також Аравійський п-ів і о. Мадагаскар, відділені на сучасному етапі від основної частини платформи рифтовими зонами Суецької затоки, Червоного моря, Аденської затоки на північному сході і Мозамбіцької протоки на сході. Припускають, що в ранньомезозойський і палеозойський час Африкано-Аравійська платформа складала частину суперконтиненту Гондвана.
|
|
|
Геологічна будова.
Фундамент платформи складений метаморфічними і кристалічними породами докембрію, на яких залягають конгломерати, пісковики і строкаті глини, що являють собою проміжний комплекс між фундаментом і осадовим чохлом та розповсюджені місцями в захоронених грабенах.
Осадовий чохол західної частини платформи складений морськими, в основному уламковими, породами палеозою товщиною 6 тис.м та морськими, лагунними і континентальними теригенно-карбонатними відкладами мезозою товщиною до 3-4 тис. м. У східному і північному напрямках повнота розрізу зростає. Мезо-кайнозойські відклади характерні для западин узбережжя Західної Африки. У розрізі всіх западин виділяється регіональна соленосна товща апту лагунно-морського походження, представлена кам'яною і калійною солями з пропластками глин і мергелів.
Африканська древня платформа за своїм характером близька до рухливих древніх платформ типу Китайської. Уся її величезна територія являє собою чергування щитів і кристалічних масивів із внутріплатформовими й окраїнними западинами. У північній частині континенту щити і масиви розбиті чисельними розломами в основному субмеридіонального напрямку. Западини характеризуються різною будовою, глибиною і часом закладання. Серед них зустрічаються симетричні глибокі синеклізи величезних розмірів і вузькі грабени, пов'язані з формуванням докембрійських складчастих поясів. Величезна кількість великих розломів розташовується по окраїнах западин і розбиває їхні центральні частини на окремі блоки, а Східноафриканська рифтова система розсікає весь материк, ідучи за його межі.
|
|
|
На території Африканської платформи можна виділити наступні основні структурні елементи: північний, західний і східний схили платформи, внутрішню частину платформи і Східноафриканську зону розломів (рис. 3.4).
Північний схил платформи (Сахаро-Лівійська плита) розташовується між Атласькими горами і Середземним морем на півночі та смугою кристалічних масивів і щитів на півдні (Регібатський, Туарегський, Теббу, Арабо-Нубійський). Фундамент північного схилу розчленований на великі брили і блоки, що в осадовому чохлі відбиті підняттями.
 |
На заході виділяється велика Сахарська синекліза, обмежена на півночі Великим Атласом. На схід знаходяться западина Сірта, що відкривається в Середземне море, і западини Північноєгипетська і дельти Нілу.
+ + + 1 2
Рисунок 3.4 – Тектонічна схема Африканської платформи
1 – кристалічні щити і масиви, 2 – осадовий чохол платформи
Західний схил платформи східчасто опускається нижче рівня Атлантичного океану. Він ускладнений чисельними периокеанічними западинами, що відкриваються в бік океану. Самими північними є Ааюнська і Сенегальська западини. Південніше, спочатку в широтному, а потім у меридіональному напрямку простягаються западини Гвінейської затоки, що представляють собою північні і східні частини єдиної великої тектонічної депресії, розташованої в акваторії Гвінейської затоки.
Східний схил платформи теж ускладнений групою западин, що простягаються з північного сходу на південний захід уздовж берега Індійського океану. До них треба віднести і Морондавську западину на західному узбережжі о. Мадагаскар, що є уламком Африканської платформи.
Для внутрішньої частини платформи, в основному до півдня від лінії, що з'єднує Гвінейську і Аденську затоки (так званої лінії Камеруну), характерні значні виходи кристалічних порід фундаменту.
Зона Великих Східноафриканських розломів прослідковується в східній частині Африки і включає на північному сході грабени Аденської затоки і Червоного моря, продовжуючись в Азію, в область Мертвого моря, долини р. Йордан і Левантійського глибового поясу. Розломи розбивають великі склепінні підняття, утворюючи гігантські грабени, заповнені відкладами кайнозойського, а на півдні - і мезозойського віку (Суецька западина).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 591; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!