Прикордонний контроль (режим в'їзду та виїзду).
Всесвітня туристична організація, надаючи особливу увагу спрощенню туристичних формальностей, розробила та прийняла певний пакет рекомендацій щодо деяких з них: паспортних; візових; валютних; митних; страхування туристів і надання їм медичної допомоги.
Ці рекомендації виходять із загальних положень про права людини на свободу пересування, принципів спрощення туристичних формальностей, сформульованих у Будапештській конвенції, які знайшли відображення в Гаагській декларації з туризму.
Туристичні формальності, пов'язані із перетином державних кордонів, є невід'ємною частиною міжнародного туризму та є головною його особливістю. Чим глибші відмінності грошових систем держав, чим більше перешкод на шляху вільного пересування людей, чим значніші мовні бар'єри, які хоч і не відносяться до туристичних формальностей, але роз'єднують народи, здійснюють помітний вплив на розвиток туристських контактів, тим суттєвіша відмінність міжнародного туризму від внутрішнього.
Паспортні та візові формальності пов'язані перш за все із здійсненням закордонної подорожі. Видача фізичній особі закордонного паспорта свідчить про те, що держава дозволяє їй виїзд за кордон, а видача віз іноземними представництвами (посольствами та консульствами) відповідно до міждержавних угод та певного візового режиму з рядом країн свідчить про те, що уряди не заперечують щодо в'їзду певних фізичних осіб на територію цих країн.
|
|
|
У розвинених країнах світу (Велика Британія, США, Франція, Нідерланди та ін.) для здійснення закордонної подорожі достатньо основного паспорта.
Для отримання закордонного паспорта фізична особа, яка досягла віку 18 років, має звернутись до місцевої паспортної служби та подати відповідний перелік документів і заплатити державне мито.
Виданий паспорт не повинен мати технічних дефектів, як-то підклеєної фотографії, пошкоджених сторінок, змазаних записів та печаток.
За непроходження туристом паспортного контролю через вищевказані дефекти туристична фірма відповідальності не несе.
Візові формальності пов'язані в першу чергу з отриманням в'їзних і транзитних віз.
Візові вимоги для громадян України
Віза - це відмітка в паспорті, поставлена дипломатичними представництвами (посольствами чи консульствами) іноземних держав, що дає право фізичній особі на тимчасове перебування на території певної держави або проїзд через її територію (транзитна віза).
Усі візи можна класифікувати за наступними критеріями:
— метою подорожі;
— терміном перебування;
— кількістю поїздок.
За метою подорожі візи поділяються на:
|
|
|
— службові;
— туристичні;
— гостьові.
За терміном перебування розрізняють:
— короткострокові;
— довготермінові;
За кількістю поїздок візи поділяються на:
— одноразові;
— багаторазові (мультивізи).
Туристичні візи видаються з метою здійснення туристичної подорожі, вони, як правило, одноразові та короткострокові (до одного місяця). Винятком щодо терміну поїздки може бути віза, видана з метою здійснення освітнього туру (до 6 місяців).
Видача туристичної візи здійснюється іноземними представництвами за заявками туристичних фірм відповідно до замовлення та за умови передоплати клієнтом подорожі згідно з обраним маршрутом і в підтверджений стороною, яка приймає, термін.
Оформлення візи здійснюється в термін від кількох днів до декількох місяців. Якщо на території країни немає відповідного іноземного представництва через відсутність дипломатичних зв'язків, то туристична віза видається посольством, яке знаходиться на території країни - посередника, тобто країна-посередник має дипломатичні відносини з обома, що приймає та підправляє туриста.
Консульський збір за оформлення візи в різних країнах різний, до того ж, його розмір постійно змінюється.
Перелік необхідних для видачі візи документів - теж різний, відповідно до міждержавних угод та практики, що склалася, але для отримання візи завжди обов'язковим є подача закордонного паспорта, анкети з фотографією.
|
|
|
З певними країнами існує так званий безвізовий режим. Для здійснення поїздки до країни, що має З Україною безвізовий режим, необхідно мати мінімум - основні документи: закордонний паспорт та ваучер, що підтверджує туристський статус фізичної особи.
У ряді країн туристичні візи можна отримати в пунктах прибуття туристів до країни перебування (як правило, в аеропортах, морських портах тощо). Серед країн, що практикують вищезгадану форму візового контролю можна назвати Таїланд, Туреччину, Єгипет, Туніс та інші.
Туристична фірма не відповідає за відмову іноземного представництва у видачі візи певній фізичній особі або групі осіб. Притому отриманий моральний і матеріальний збиток може бути компенсований тільки страховою компанією в разі внесення вищеназваного випадку в договір страхування.
У наш час майже всі західноєвропейські країни об'єднані відповідно до Шенгенської угоди в єдину Шенгенську зону, на території якої діє Шенгенська віза, що передбачає вільний перетин кордонів країн Шенгенської зони.
|
|
|
Митний контроль здійснюється при перетині туристами кордону з метою перевірки провозу фізичними особами певної кількості відповідних речей або валюти, які підлягають обов'язковому декларуванню або стягненню мита.
Митний контроль здійснюється митними службами перед перетином туристами кордону. Згідно з встановленими в Україні правилами та інструкціями обов'язковому письмовому декларуванню підлягають:
· антикваріат,
· культурно-історичні цінності,
· твори мистецтва, на вивіз яких з країни необхідно мати відповідний дозвіл Міністерства культури і туризму,
· коштовності,
· валюта готівкою у розмірі, що перевищує 2000 доларів США,
· зброя, на перевезення якої теж необхідно мати дозвіл відповідних органів (МВС),
· ліки, що містять наркотичні речовини.
Туристи, які перевозять вищезгадані предмети обов'язково мають проходити так званий «червоний коридор» при цьому повинні заповнити митну декларацію встановленої форми і точно вказати речі, які перевозяться, в якій кількості (без виправлень) і поставити дату та свій підпис. Цю декларацію слід зберігати до закінчення подорожі.
Ті ж туристи, які не перевозять речей, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, можуть користуватися при здійсненні митного контролю «зеленим коридором» і усно декларувати ті речі, про які запитує представник митної служби.
Речі, що перевозяться у великій кількості та призначені для комерційної та виробничої діяльності, обов'язково підлягають письмовому декларуванню та сплаті мита.
Митна вартість товару визначається згідно з відповідними документами (чеками, накладними, і т.д.), при цьому митну вартість свого товару повинен підтвердити і сам турист. При визначенні митної вартості товарів враховується їх ціна, країна виробництва, час виготовлення, інші чинники.
Валютний контроль здійснюється митними органами з метою перевірки дотримання фізичними особами встановленого на території певної країни порядку щодо ввозу та вивозу валюти.
Згідно з діючим законодавством України на вивіз валюти готівкою більше, ніж: дві тисячі доларів США, необхідно мати довідку з банку або тревел-чеки на відповідну суму чи кредитні картки. Ні довідка, ні тревел-чеки не підлягають передачі другим особам. Якщо турист не має довідки з банку на вивіз валюти готівкою або тревел-чеки, то надлишок готівки має бути зданий на зберігання відповідним органам. Якщо ж турист буде перевозити готівку понад встановлену кількість, не маючи відповідних документів, то така валюта підлягає конфіскації.
У багатьох країнах світу для туристів немає обмежень на ввіз-вивіз валюти та інших платіжних засобів через свої кордони (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Португалія, Швейцарія, США, Канада, Японія). Майже всі країни СНД ввели обмеження на ввіз-вивіз валюти, як іноземної, так і національної, крім країн Прибалтики.
Для зручності грошових розрахунків туристам краще скористатися дорожніми чеками або кредитними картками.
В Західній Європі з метою заохочення туристів існує система пільгових покупок без податку ТFS (tax-free). Так, при покупці товару після пред'явлення документа туристу видається чек, при виїзді з країни на ньому ставиться відмітка, після чого йому виплачується різниця між: вартістю товару та сумою ПДВ і комісійних, що складає приблизно 10-20 % від вартості товару.
Така система пільг має обмеження по мінімальній сумі покупок в одному магазині.
Страхування туристів відповідно до міжнародних діючих угод передбачає:
— розширення співпраці національних туристичних адміністрацій з органами охорони здоров'я у справі надання достатньої туристичної інформації медичного характеру всім зацікавленим особам;
— укладання дво- та багатосторонніх державних договорів на медичне страхуванню та надання медичної допомоги всім без винятку туристам;
— у разі захворювання в тяжкій формі або смерті негайне повідомлення до консульства та родичам;
— перевезення тіла на батьківщину або його поховання;
— швидке оформлення необхідних документів за форс-мажорних обставин;
— гарантування безпеки подорожей.
Під безпекою подорожі розуміють особисту безпеку туристів, збереження їх майна, організації та проведення подорожей в екологічно чистих місцевостях. Таким чином, страхування туристів є частиною заходів гарантування безпеки туристів.
Страхування буває обов'язковим або добровільним. За видами воно поділяється на страхування самого туриста, його майна, медичне страхування. Специфічними видами страхування є страхування на випадок затримки транспорту, поганої погоди під час перебування застрахованої особи на відпочинку, а також ненадання або неналежне надання туристських послуг, вказаних у путівці або ваучері.
У більшості країн світу передбачено обов'язкове страхування автотуристів.
Отримуючи страховий поліс турист обов'язково має звернути увагу на:
— правильність написання даних, а саме імені, прізвища, серії та номера закордонного паспорта;
— термін перебування за кордоном;
— яка страхова сума вказана в полісі (для Західної Європи вона має бути не менше 30 тисяч євро, для країн близького зарубіжжя достатньо 10 тисяч євро).
У страховому полісі, який є договором між: страховою компанією та клієнтом, обов'язково обумовлюються чіткіумови страхування, а саме:
— на яку допомогу може розраховувати клієнт;
— що є страховим випадком;
— дії клієнта при настанні страхового випадку.
Вартість страхового полісу залежить від суми страхового покриття, терміну перебування за кордоном, країни перебування, віку туриста, мети поїздки та виду туризму (страховий поліс буде коштувати дорожче для деяких видів туризму, таких як гірськолижний, сафарі, екстремальний, оскільки ці види туризму більш пов'язані з ризиком для життя і здоров'я туриста), кількості осіб, які від'їжджають (сімейні пари та групові поїздки).
Є випадки, коли страхова компанія відмовляє у виплаті компенсації. Згідно з законом та правилами страхування це може бути при порушенні клієнтом умов договору. Одним із таких порушень є відсутність реєстрації страхового випадку, а саме: клієнт не повідомляє страховій або компанії-асистенту про свій випадок і вирішує проблему самостійно, а при поверненні додому надає документи на компенсацію. Це є грубим порушенням і серйозною причиною для відмови. Якщо клієнт дотримується рекомендацій, які обов'язково вказані в полісі, виконує всі умови угоди, то ніяких проблем або непорозумінь при виплаті страхової суми не відбувається.
Вартість страхового полісу залежить від терміну перебування за кордоном. Одним із найпопулярніших термінів туристичної подорожі є два тижні, як правило, вартість такого полісу з покриттям 30 тисяч євро складає 60 гривень. Але коли таких поїздок протягом року може бути декілька, тоді краще придбати поліс наі рік: для короткотермінових, але частих поїздок за кордон вартість поліса буде складати орієнтовно 100 гривень.
Як правило, маючи страховий поліс, при настанні страхового випадку можна розраховувати на:
— амбулаторне і стаціонарне лікування при раптовому захворюванні та нещасному випадку;
— невідкладну швидку допомогу (в тому числі на місці пригоди);
— медичну евакуацію та видатки на транспортування;
— медикаментозне забезпечення;
— невідкладну стоматологічну допомогу;
— репатріацію;
— видатки на відновлення закордонного паспорта при втраті або його викраденні за кордоном.
Санітарно-епідеміологічний контроль. Під санітарними формальностями розуміють процедури, пов'язані з перевіркою дотримання особами, що перетинають кордон, встановлених вимог із вакцинації.
На десятій асамблеї ВТО в 1995 р. розглядалися заходи щодо охорони здоров'я туристів, безпеки їх подорожей та санітарного контролю за продуктами харчування.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) розробила Вимоги до свідоцтва про щеплення при поїздках за кордон, які є практичним керівництвом для туристичних організацій та самих туристів.
ВООЗ також випускає «Епідеміологічний щорічник» та рекомендації, що покликані зменшити можливість розповсюдження шкідливих інфекцій, у тому числі посередництвом туризму.
ВООЗ має робочу угоду з ВТО, згідно з якою поточна інформація про формальності, пов'язані з проходженням санітарного контролю, публікується в щорічному виданні ВТО «Закордонний туризм - прикордонні формальності».
Міжнародні медико-санітарні правила Всесвітньої організації охорони здоров'я діють з 1951 року.
До числа карантинних захворювань міжнародного значення відносяться:
· чума,
· віспа,
· холера,
· жовта лихоманка.
У відповідних виданнях публікуються списки країн, для подорожі в які необхідне щеплення, що підтверджується сертифікатами встановленого міжнародного зразка (деякі види щеплень згідно з встановленими правилами необхідно зробити за місяць до початку подорожі).
При здійсненні подорожей до країн Африки, Південно-Східної Азії та Південної Америки треба зробити щеплення проти дифтерії та жовтої лихоманки і мати висновок лікаря щодо відсутності протипоказань для подорожі до цих регіонів.
Коли турист збирається відвідати країни Південної та Південно-Східної Азії, необхідно зробити щеплення від холери та малярії.
При виїзді, наприклад, до Сибіру та Камчатки в травні або червні необхідно зробити щеплення проти енцефалітного кліща. Вакцинація оформляється міжнародним сертифікатом, що видається туристу медичним закладом.
Також існують певні медико-санітарні правила, що покликані запобігти небезпечним інфекційним захворюванням при здійсненні подорожі. Ці правила повинні в обов'язковому порядку доводитися туристичними фірмами до відома клієнтів напередодні подорожі у вигляді інформаційного листка, як цього вимагає міжнародний стандарт із туристсько-екскурсійного обслуговування.
Також у типовій формі туристичної путівки або договорі міститься нагадування, що турист повинен ознайомитися з інформацією про країну перебування та особливості поведінки в ній до оплати подорожі, що має бути засвідчено його підписом.
Якщо турист відправляється в подорож з тваринами, то обов'язково треба мати довідку від ветеринара, що тварині зроблені всі необхідні щеплення, а також необхідним є наявність довідки з відповідного клубу, що тварина не є рідкісним екземпляром. Для перевезення екзотичних тварин необхідно мати дозвіл відповідного міністерства чи відомства. Наприклад, Міністерства охорони природи та навколишнього середовища.
Туризм і глобалізація.
О днією з тенденцій розвитку світового ринку взагалі та туристичного зокрема є глобалізація.
Глобалізація - це процес розвитку цивілізації, наслідком якого є утворення транснаціональних корпорацій, які створюють відповідну монополію в певній сфері діяльності на міжнародному ринку, як правило шляхом поширення відповідних мереж та стирання культурних відмінностей між; народами.
Причинами процесів глобалізації є концентрація виробництва та централізація капіталу, що призвело до створення транснаціональних компаній (ТНК). Їх виробничі системи не збігаються з державними кордонами, і своїми мережами вони покрили значну частину світового простору. У XX ст. ТНК перейшли від однонаціональності капіталів і сепаратної діяльності до політики співробітництва та реалізації спільних проектів. Саме ця тенденція виявляється у створенні глобальних союзів корпорацій. Зараз ТНК відіграють активну роль у глобальних інтеграційних процесах.
Транснаціональні корпорації в туризмі - це форма організації туристичної діяльності, що базується на концентрації виробництва туристичного продукту та централізації капіталу, що виходить за межі національних кордонів.
Формування ТНК визначається характером процесу концентрації виробництва та централізації капіталу. Основними заходами на шляху формування транснаціональних корпорацій є:
1. укрупнення одиничних об'єктів (наприклад, нарощування потужностей готелів і утворення готельних ланцюгів);
2. злиття туристичних фірм у межах однієї з підгалузей, наприклад, туристична фірма ТУІ (ФРН), що виникла в результаті злиття декількох подібних і контролює близько 1/3 національного туристичного ринку;
3. між галузеве злиття як функціонально пов'язаних, так і не зв'язаних економічних об'єктів, наприклад, купівля авіалініями ТВА (США) зарубіжних готелів корпорації «Хілтон» і створення нового монополістичного туристичного об'єднання «Хілтон інтернешнл».
Сутність глобальних союзів проявляється в об'єднанні
- людських,
- фінансових,
- науково-технічних ресурсів різними фірмами для досягнення певних цілей найбільш ефективним шляхом - за допомогою співробітництва. Вони спільно використовують досягнення кожної із сторін учасників розподіляють витрати та ризики, пов'язані з реалізацією загальних програм.
Швидке збільшення їх кількості відбувається під впливом ряду чинників, серед яких вирішальний вплив має загострення конкуренції на світових ринках. Воно має місце не тільки між компаніями розвинених країн. Дуже небезпечними їх суперниками стають фірми із нових індустріальних країн, які поступово завойовують все більше «ніш» на світових ринках. У готельному господарстві це - готельні ланцюги, які належать Сянгану (Гонконгу): «Шангрі-Ла», «Регал Хоутелз», «Мандарин Орієнтл».
Створення глобальних союзів відбувається в різних секторах індустрії туризму. Яскравим прикладом дієвості подібних об'єднань є глобальні комп'ютерні системи бронювання туристських послуг. Завдяки їм зовнішні системи зв'язку авіакомпаній були з'єднані з комплексом комп'ютерних мереж; готелів, турагентств, транспортних компаній. Вони дозволяють забронювати пакети туристських послуг або окремі їх елементи - від авіаперельотів і розміщення в готелях до квитків у театр і страхових полісів.
Однією із найбільших та найвідоміших комп'ютерних систем бронювання туристських послуг є «Амадеус» і «Уорлдспен» є «Галілео Інтернешнл». ЇЇ візитною карткою стали потужна інформаційна база, широкі можливості резервування та значна гнучкість.
У сучасному вигляді «Галілео Інтернешнл» існує з 1993 року в результаті злиття двох електронних систем бронювання - «Галілео» і «Ков'я Аполло». Засновниками об'єднаної мережі виступили північноамериканські та європейські авіаперевізники. На рівних паях вони сформували установчий фонд нової компанії у розмірі 1,5 млрд. американських доларів. У 1997 р. вона мала 120 тис. терміналів, охоплювала 500 авіакомпаній, 31 тис. готелів, 44 фірми по прокату автомобілів. Число її абонентів досягло 42 тис.
Хоча злилися дві електронні системи та були створенні єдина база даних і штаб-квартира у м. Денвер (США, штат Колорадо), «Галілео Інтернешнл» має наміри зберігати, підтримувати та розвивати «Ков'я Аполло» і «Галілео» як дві самостійні системи. Якщо перша обслуговує США, Мексику та подекуди Японію, то друга працює на всі інші країни світу, за винятком Канади, де на ринку панує «Джеміні».
У наш час, крім глобальних союзів, формуються стратегічні альянси. Першим властиві зміни щодо власності. Другі засновані на умовах згоди сторін і не розглядають питань власності, тому вони кількісно переважають.
Стратегічні альянси можуть мати різні форми:
· консорціуми,
· спільні підприємства стратегічного характеру.
На відміну від традиційних угод між фірмами, всі вони мають на меті досягнення довготермінових переваг перед конкурентами для компаній - учасників альянсу в межах глобальної стратегії їх діяльності.
У готельному господарстві стратегічні альянси створюються між; декількома компаніями для спільної реалізації послуг, створення єдиної мережі збуту, узгодження маркетингової діяльності, надання інвестицій.
Основний мотив такого об'єднання - просування торгових марок готельних компаній на туристичному ринку. В межах альянсу продукт однієї фірми відкриває можливості іншій вийти на ринок, і шляхом розподілу фінансового ризику разом вони уникають банкрутства при несприятливій економічній кон'юнктурі.
Прикладом стратегічного альянсу може бути укладена в кінці 1996 р. партнерська угода між: групою «Карлсон Хоспітелі Уорлдуайд» (США) і корпорацією «Фор Сізнс» із Торонто. Метою альянсу було розширення міжнародного готельного ланцюга «Ріджент», який належав йому.
Довівши свою ефективність, альянси стануть головною стратегією росту готельних компаній у XXI ст. До такого висновку дійшли спеціалісти Нью-Йоркського університету, які проводили дослідження індустрії гостинності.
Найбільш чітко процеси глобалізації можна помітити на повітряному транспорті. Налагоджуються міцні партнерські зв'язки між; провідними авіакомпаніями світу. Вони віддають перевагу створенню альянсів зі своїми конкурентами над купівлею акцій малих перевізників. Досягнувши між; собою згоди, авіакомпанії можуть швидко розширити маршрутну мережу, збільшити свій ринковий сектор і обмежити вступ на ринок інших перевізників. Таке співробітництво дає спільний для всіх учасників альянсу результат - збільшення об'єму повітряних перевезень і прибутків.
У 1998 році провідні авіакомпанії світу «Брітіш Ейрвейс», «Амерйкен Ейрлайнз», «Кенадіен Ейрлайнз», «Квантас Ейрвейс» створили глобальний альянс «Ван велд» («Єдиний світ»), а у 1999 році до нього приєднались «Іберія» та «Фіннейр».
Авіакомпанії «Дельта Ейрлайнз», «Аеромексико», «Кореан Ейр», «Ер Франс» входять у міжнародний альянс авіаперевізників «Скайтім» («Небесна команда»), а група інших відомих авіакомпаній світу («Люфтганза», скандинавська «Сас», «Ер Кенаде», американська «Юнайтед Ейрлайнз», австрійська «Острієн Ейрлайнз», «Мексикана», «Брітіш Мідленд» та інші) утворила не менш потужний «Стар Альянс», сьогодні в нього входять близько двадцяти провідних авіакомпаній світу.
«Стар Альянс» був заснований у 1997 р., його основна мета - зв'язати максимально можливу кількість пунктів призначення, розташованих по всьому світу, та забезпечити зручні стиковки рейсів, що дозволить пасажирам кожної авіакомпанії, що входить до альянсу максимально швидко і зручно дістатись до пункту призначення, розташованого в будь-якому місці земної кулі.
Угоди між авіакомпаніями стосуються різних сфер діяльності. Раніше вони поширювалися в основному на управління вантажними роботами в аеропортах, інвестування та поточне фінансування (спільні закупки палива, літаків, користування майстернями технічного обслуговування та ремонту), а також відкриття об'єднаних комерційних представництв.
Наприклад, авіакомпанія «Джапан Ейрлайнз», «Люфтганза» та «Ер Франс» уклали договір про спільне будівництво терміналу в Нью-Йоркському аеропорту ім. Дж. Кеннеді.
Сьогодні міжнародні стратегічні альянси, що володіють повітряним транспортом знаходяться на новому етапі розвитку. Намагаючись встановити контроль над ринком авіаперевезень, члени альянсу перейшли до взаємного обміну своїми ідентифікаційними кодами та до співробітництва в межах спеціальних заохочувальних програм для тих пасажирів, що часто користуються послугами однієї авіакомпанії. Такі заходи призвели до глибоких змін на ринку авіаперевезень.
Спеціальні програми закріплюють клієнтів за певними авіакомпаніями та перешкоджають відтоку пасажирів до інших перевізників. Сьогодні такі програми стали вагомим маркетинговим засобом, ефективність застосування якого зростає у разі його інтеграції в глобальні стратегічні альянси. Наприкінці XX ст. «Юнай-тед Ейрлайнз», «Люфтганза», «Ейр Кенаде» виробили спільну стратегію щодо постійних пасажирів.
Поєднуючи заохочувальні програми, члени альянсів розширюють свою базу клієнтів і займають, таким чином, домінуюче становище на ринку. Результати такої стратегії - монополізація авіаперевезень в умовах загальної лібералізації повітряного транспорту. Вона створює перешкоди для виходу на ринок нових компаній та обмежує конкуренцію.
Малі та новостворені авіакомпанії звинувачують альянси, які мають великий контингент постійних пасажирів, у порушенні антимонопольного законодавства. Спеціальні органи контролю за діями монополій і захисту конкурентного середовища уважно спостерігають за формуванням і стратегією розвитку альянсів. Але поки що вони не знаходять в їх діяльності фактів порушення встановлених правових норм.
Крім об'єднання заохочувальних програм для пасажирів, які часто користуються послугами одного альянсу, співробітництво між членами альянсу закріплюється шляхом обміну ідентифікаційними кодами. Згідно з правилами Міжнародної організації цивільної авіації, одна авіакомпанія має право надавати в користування свої ідентифікаційні коди іншій або декілька перевізників одного альянсу можуть використовувати однакові коди. Це означає, що пасажири користуються літаком не тієї авіакомпанії, яка вказана у квитку. Для захисту прав споживачів пропонується ввести регулювання обміном кодами. Зараз це питання знаходиться у процесі обговорення, а поки що авіакомпанії повинні інформувати пасажирів про подібну практику. Незважаючи на спірні питання, кількість угод по обміну кодами збільшується.
У 1997 р. у світі нараховувалось 363 альянсів авіакомпаній. Зараз їх кількість постійно зростає. Більшість новостворених альянсів вирізняється гнучкою системою організації зі створення спільних програм з маркетингу та технічного розвитку.
Зі сказаного вище можна зробити висновок, що процеси глобалізації мають певні позитивні наслідки, такі як:
· стабільність на ринку діяльності різних об'єднань монополістів та їх прибутків;
· створення певних заохочувальних програм для постійних клієнтів готелів, авіакомпаній, туристичних фірм;
· створення нових робочих місць;
· інвестування в економіку країн, що розвиваються.
Але всі ці, з першого погляду, позитивні наслідки глобалізації міжнародного туризму мають ряд негативних результатів щодо політичного та культурологічного аспектів розвитку певних країн.
Сьогодні панівною є думка, що туризм сприяє гармонійному культурному обміну. Таке уявлення прийшло до нас із романтичних подорожніх нотаток ХУШ-ХІХ ст., і в наш час багато документів Всесвітньої туристичної організації визначають одне із головних завдань - сприяти миру та культурному обміну між народами. Проте стверджувати, що туризм є рушійною силою збереження миру, буде перебільшенням. Натомість правдою є те, що саме розвиток міжнародного туризму є одним із чинників глобалізації, яка може призвести до відчутних і незворотних змін у культурному житті багатьох маленьких народів і народностей.
Цей факт висвітлює дилему, з якою сьогодні зіткнувся культурний туризм. Дедалі більше мандрівників прагне екзотичних, здебільшого унікальних культурних видовищ та вражень, і вони готові платити за це великі гроші. З другого боку, присутність великої кількості туристів може завдати шкоди місцевим культурам, істотно змінити їх, пристосовуючи до потреб туристичної індустрії.
Лекція №4: Міжнародна співпраця в галузі туризму
План
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 542; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!