ЗАХИСТ ВИРОБНИЧОГО ПЕРСОНАЛУ і НАСЕЛЕННЯ В умовах надзвичайних ситуацій



3.1. Укриття населення в захисних спорудах.

3.2. Евакуація.

3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту.

Укриття населення в захисних спорудах

У наш час найнадійнішим способом захисту населення є укриття його в захисних спорудах. Встановлено, що у разі виникнення надзвичайних ситуацій укриття людей сховищах за 10-15 хв після опові­щення знижує втрати людей з 85 до 4-7%

Закон України «Про Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» від 8 червня 2000р. Визначає організаційні і правові основи захисту громадян України, захисту об’єктів виробничого і соціального призначення,, природного середовища від НС техногенного і природного характеру.

До захисних споруд належать:

- сховища,

- протирадіаційні укриття (ПРУ),

- швидкоспоруджувані сховища і найпростіші укриття у вигляді відкритих і перекритих щілин, траншей.

Комплекс заходів щодо укриття населення включає: будівництво захисних споруд, підтримку їх у готовності в мирний час і організацію використання цих споруд для захисту населення. Крім того, передбачається організація прискореного будівництва частини споруд для укриття всього населення при загрозі нападу противника.

Будівництво і нагромадження фонду захисних споруд, а також пристосування і використання для укриття населення різних будинків і споруд, підвальних й інших заглиблених приміщень, ме­трополітенів, гірничих виробок і природних пустот є найважли­вішими інженерно-технічними заходами Цивільної оборони (ІТЗ ІДО) по створенню матеріальної бази для організації захисту на­селення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Фонд захисних споруд створюється і підтримується в стані необхідної готовності в мирний час.

Відповідно до вимог «Норм проектування ІТЗ ЦО» усі захисні споруди повинні використовуватися в мирний час для потреб народного господарства й обслуговування населення, що істотно підвищує ефективність капітальних вкладень. Вони можуть використовуватися під приміщення: культурного і санітарно-побутового обслуговування населення (навчальні кабінети, гардероби, душові); виробничі - у тих випадках, якщо технологічні процеси не супроводжуються виділенням шкідливих для людей парів і газів і не вимагають природного освітлення; торгівлі і суспільного харчування; об'єктів спортивного призначення; складів різного призначення; гаражів для автомобілів тощо.

В усіх випадках повинні передбачатися заходи, які забезпечують своєчасне приведення захисних споруд у готовність до прийому тих, хто укривається.

Потреба в захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх робітників та службовців за місцем їх роботи і за місцем проживання, усього непрацюючого населення - за місцем проживання, а також забезпечення укриття населення категорійованих міст у місцях можливого скупчення людей при евакуації і захисті особового складу формувань ЦО під час ведення рятувальних робіт.

Найбільш надійними захисними спорудами є типові сховища та ПРУ, що будуються заздалегідь у мирний час за спеціально розробленою проектною документацією.

Сховища

Сховища - захисні споруди герметичного типу, які забезпечують колективний захист від дії вражаючих факторів сучасної зброї, від впливу високих температур і продуктів горіння при пожежах, від ОР і СДОР, від радіоактивних речовин і біологічних засобів. Вони повинні забезпечувати надійне укриття людей щонайменше протягом двох діб. Захист людей від впливу ударної хвилі забезпечується міцними загороджувальними конструкціями і установкою проти вибухових пристроїв у системі ве­нтиляції; захист від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів досягається шляхом оснащення системи фі­льтровентиляції спеціальним устаткуванням (протипиловими фільтрами, фільтрами-поглиначами).

Класифікація сховищ.За захисними властивостями від дії надлишкового тиску (АР) та коефіцієнтом ослаблення сховища класифікують на чотири класи:

Надлишковий тиск ΔР=рФ – Ро, де Ро - атмосферний тиск, Рф - тиск у фронті ударної хвилі.

Коефіцієнт ослаблення (захисту) сховища залежить від його типу (вбудованого чи окремо побудованого), товщини і матеріалу перекриття, місця розташування.

коефіцієнт захисту (ослаблення) за радіоактивним випромінюванням Кз (Косл.) показує в скільки разів рівень радіації у захисній споруді менший, ніж ззовні. Він залежить від шару і властивостей матеріалу, що вкриває захисну споруду.
Здатність будівельного матеріалу ослаблювати потік радіоактивних випромінювань характеризується товщиною шару половинного послаблення матеріалу -тобто такого, що зменшує інтенсивність радіоактивних випромінювань у два рази. Для різних матеріалів ця характеристика різна.
За шаром половинного ослаблення можна визначити коефіцієнт ослаблення для будь-якої споруди.
Косл=                                                                                          (3.1)
де h — товщина захисного шару матеріалу (см); d — шар половинного ослаблення (см).

Таблиця

Властивості матеріалів по ослабленню радіаційних матеріалів

Матеріал Свинець Сталь Бетон Грунт Цегла Деревина
Шар половинного послаблення 1,3-1,8 1,8-3,0 5-6 8-14 12-13 20-40


 Наприклад, перекриття має 12 см бетону, та 40 см грунту
Кoсл =

ПРУ оцінюються за KoeqbiuicHTOM захисту і поділяються на групи (табл.3.1).

 

За місткістю (кількість людей, що можуть переховуватися) сховища поділяються на малі — від 150 до 600 чол., середні — від 600 до 2000 і великі — більше 2000 (до 5000) чоловік.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані (в підвальних приміщеннях будівель) і окремо побудовані.

За обладнанням сховища можуть забезпечуватись фільтровентиляційними установками промислового виробництва або спрощеного виготовлення із підручних матеріалів.

За часом зведення сховища бувають побудовані завчасно в мирний час і швидкозведені, що будуються у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

У будівництві сховища враховується радіус сектора збору людей (не більше 500 м).

Завчасно сховища будуються переважно для укриття виробничого персоналу найбільшої робітничої зміни підприємств, установ, органі­зацій, що продовжують свою виробничу діяльність у воєнний час; ук­риття персоналу, що забезпечує життєдіяльність міст, об'єктів економі­ки, персоналу АЕС; укриття нетранспортабельних хворих та обслуго­вуючого персоналу; лікувальних закладів, розташованих у великих містах; розміщення вузлів зв'язку і пунктів управління (ПУ) ЦО.

Вимоги до сховищ.Сховища повинні забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів; будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються; мати входи і виходи з таким же ступенем захи­сту, що й основні приміщення, а на випадок обвалу - аварійні виходи; мати вільні підходи, де не повинно бути спалимих мате­ріалів або матеріалів, які сильно димлять; мати основні примі­щення висотою не менше 2,2 м і рівень підлоги, який лежить вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 20 см.

Фільтровентиляційне обладнання сховища повинно очищувати повітря від усіх шкідливих домішок і забезпечувати подачу чистого повітря в межах установлених норм.

Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивостей. Переведення приміщень на режим укриттів у надзвичай­них ситуаціях повинно здійснюватися в мінімально короткі терміни.

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих умов є:

- Вміст вуглекислого газу. Повітря має містити не більше 1 % вуглекислого газу (гранично допустима концентрація дорівнює 3 %);

- Температура. Не повинна перевищувати +23 оС (гранично допустима - +31 оС);

- Вологість повітря. Не повинна перевищувати 70 % (гранично допустима – 80 %).

Приміщення сховищ поділяються на основні й допоміжні.

До основних належать приміщення для укриття людей, для пункту управління, медпункту (санітарного поста); до допоміжних - приміщення для фільтровентиляційної установки і дизельних електрос­танцій (ДЕС), санвузла, зберігання харчових продуктів, тамбур-шлюзи, тамбури та ін.

Приміщення для пункту керування. Приміщення повинно мати площу 10-20 м2. Сховище повинне мати телефонний зв’язок з пунктом управління підприємства і гучномовець, підключений до міської чи об’єктової радіотрансляційної мережі.

Приміщення для медпункту (санпоста). Санпости призначаються із розрахунку один пост площею 2 м2 на 500 чоловік. Крім санпостів, у сховищах місткістю 900-1200 чоловік повинні бути медпункти площею 9м2,а понад 1200 чоловік - додається 1 м2 площі на кожні 100 чоловік.

У вбудованих сховищах передбачається аварійний вихід у вигляді підземної галереї з оголовком, винесеним за зону руйнувань.

Система повітрозабезпечення. Система повітрозабезпечення працює, як правило, у двох режимах:

режим 1 - чиста вентиляція (зовнішнє повітря очищується від пилу, в тому числі і від радіоактивного, на сітчастих фільтрах, змащених веретенною олією);

режим 2 - фільтровентиляція (повітря додатково пропускається через фільтри-поглиначі для очищення від ОР, бактеріальних засобів і радіоактивного пилу).

У сховищах, розташованих у пожежонебезпечних районах, у зонах катастрофічного затоплення, на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах, передбачається режим 3 - повна ізоляція або регенерація з подаванням кисню з балонів у сховище.

Система водозабезпечення. Передбачається приєднання водозабезпечення до зовнішньої водопровідної мережі. На випадок виходу із ладу водопроводу в сховищах передбачається режим аварійного запасу питної води з розрахунком 6 л на одну людину, а для санітарно-гігієнічних потреб – 4 л на одну людину на весь розрахунковий період перебування.

Система каналізації. Система каналізації дає можливість відводити нечистоти в будинкову та дворову каналізації. Санвузол обладнується окремо для чоловіків і жінок з розрахунку один унітаз на 75 жінок, один унітаз і один пісуар на 150 чоловіків.

Система опалення. Опалення сховищ здійснюється системою опалювальних радіаторів чи гладких труб. Температурний режим вважається нормальним, у ме­жах 0. ..+30°С. У мирний час підтримується температура не вище +10° С. У сховищах, заповнених людьми, опалення вимикається.

Система електропостачання. Електропостачання здійснюється від міської (об'єктової) електромережі, в аварійних випадках - від захищеної дизельної електростанції, розміщеної у сховищі.

Правила користування сховищами.Сховище вводиться в експлуатацію лише після приймання комісією, яка діє згідно з «Інструкцією з приймання і експлуатації сховищ Цивільно оборони».

На кожне сховище складають план, картку прив'язки і схему шляхів евакуації людей зі сховища. На плані сховища вказуються: вентиляційні канали в стінах, повітрозабірні системи, мережі водопроводу, каналізації, опалення і електроосвітлення, місця розташування пристроїв відключення, аварійний вихід, товщина і матеріали стін та перекриття сховища, площа і внутрішня кубатура приміщень, наводиться таблиця гранично допустимого часу перебування людей при постійному (без вентиляції) об'ємі повітря в залежності від заповнення людьми.

У картці прив'язки вказуються місцезнаходження сховища і розташовані поблизу характерні орієнтири, що не завалюються, за якими можна швидко відшукати засипане сховище.

На схемі евакуації людей намічаються кілька можливих мар­шрутів виходу з району розташування сховища за межі міста. Один екземпляр документації зберігається безпосередньо у схо­вищі, другий - у штабі ЦО.

За сигналом «Закрити захисні споруди» або при заповненні сховища двері і ставні зачиняються і сховище постачається пові­трям у режимі чистої вентиляції.

Люди, перебуваючи в сховищі, зобов'язані мати при собі за­пас продуктів харчування на 2 доби, а також необхідні особисті речі, документи та індивідуальні засоби захисту (протигази або респіратори). Забороняється приносити з собою легкозаймисті речовини або речовини із сильним запахом та громіздкі речі, приводити домашніх тварин, ходити без потреби по приміщеннях сховища, шуміти, курити і запалювати без потреби гасові лампи, свічки та інші подібні світильники. Люди зобов'язані виконувати всі вимоги коменданта і допомагати йому в підтриманні порядку.

Виведення людей зі сховища виконується за вказівкою комен­данта і здійснюється особовим складом ланки обслуговування.

Протирадіаційні укриття

Протирадіаційні укриття (ПРУ) — це герметичні захисні спору­ди, які забезпечують захист людей від γ- і нейтронного випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивного пилу, крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних засобів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захищати людей від дії ударної хвилі ядерного вибуху і уламків зруйнованих будівель.

ПРУ допускають безперервне перебування у них людей протягом 2 діб. До ПРУ належать спеціально побудовані споруди, а також споруди, обладнані в підвалі, погребі, а також у цокольних і на перших поверхах будівель, гірничих виробках, печерах і інших заглиб­лених приміщеннях, у спорудах підземного простору міст.

Захисні властивості ПРУ від радіоактивних випромінювань оціню­ються коефіцієнтом ослаблення (захисту), який показує, у скільки разів ПРУ ослаблює дію радіації, а відповідно і зменшує дозу опромінення людей.

За ступенем захисту від радіоактивного випро­мінювання) ПРУ поділяється на сім груп:

Група ПРУ Кзах по γ-випромінюванню Тиск, що витримується ΔР, кг/см2
1 200 і більше 0,2
2 200 і більше Не розраховується
3 100-200 0,2
4 100-200 Не розраховується
5 50-100 Не розраховується
6 20-50 Не розраховується
7 10-20 Не розраховується

 

Підвали в кам'яних будівлях послаблюють радіацію в 200-300 разів, підвали в дерев'яних будинках - у 7-12 разів. Перші поверхи багатоповерхових будинків послаблюють радіацію в 5-7, а верхні (за винятком останнього) - у 50 разів.

Місткість ПРУ може бути від 50 до 300 чоловік.

Протирадіаційні укриття порівняно зі сховищами мають більш просте планування..

Для розташування ПРУ можуть бути використані такі приміщення:

виробничих та допоміжних будівель (підвальні приміщення, цокольні і перші поверхи) підприємств, лікувальних установ і жилих будинків;

шкіл, бібліотек і громадських будівель;

кінотеатрів, будинків культури, клубів, пансіонатів, піонерських таборів, будинків і баз відпочинку;

складів сезонного зберігання палива, овочів, продуктів і інвентарю.

У ПРУ обладнуються такі приміщення:

основні - для розміщення переховуваних, санітарні пости, ок­ремі приміщення для дітей до 11 років, вагітних жінок і матерів з не­мовлятами;

допоміжні - санвузли, вентиляційна камера і кімната для збері­гання забрудненого верхнього одягу.

Площу основних приміщень ПРУ приймають з розрахунку площі на одну людину, так само як і для сховищ, 0,4 і 0,5 м2 залежно від кількості ярусів нар.

Приміщення для переховуваних обладнується місцями для лежан­ня і сидіння.

За тими самими нормами, що і для сховищ, визначають площі для санітарних постів і медичної кімнати.

Приміщення ПРУ забезпечується вентиляцією, опаленням, водо- і електропостачанням.

У ПРУ вентиляція може бути природною (за місткості до 50 чоловік) або з механічним припливом (за місткості більш як 50 чоловік).

Якщо системи повітропостачання в ПРУ немає, то час перебуван­ня людей обмежується 4-6 год., оскільки склад кисню в повітрі безпе­рервно знижується.

Приміщення ПРУ опалюється від системи опалення будівлі. Для регулювання температури і вимкнення опалення установлюються вен-тилі-крани. Водопостачання здійснюється, як і в сховищах, приєднан­ням до водопровідної мережі. На випадок виходу водопроводу з ладу в ПРУ передбачається аварійний запас води в переносних баках з розра­хунком 2 л на добу на одну людину.

Електропостачання - від зовнішньої мережі міста, села, об'єкта. За її відсутності використовуються газові лампи, ліхтарі, свічки. ПРУ повинно мати телефонний зв'язок з місцевим відділом з надзвичайних ситуацій і гучномовець, увімкнений у міську і місцеву радіотрансляційну мережу.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 293; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!