ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПРИ БЛЮВОТІ
Блювота - являє собою рефлекторний акт, що виникає при роздратуванні закінчень чутливих нервів. Блювоту можуть викликати різноманітні подразнення кореня мови, глотки, слизуватої шлунка, кишок, черевної порожнини, матки. Блювота може бути викликана не тільки рефлекторним шляхом при роздратуванні периферичних рецепторів, але й подразненням ділянок довгастого мозку, відповідальних за регуляцію даного процесу. У цьому може бути винна зростаюча пухлина, підвищене внутрічерепний тиск, запальний процес, розчинені в крові мікробні токсини, ендогенні або екзогенні хімічні токсичні речовини й деякі ліки.
Таким чином, блювота може бути симптомом безлічі захворювань, однак, у кожному випадку або периферичного, або центрального походження. При інсульті, гіпертонічному кризі, пухлині мозку, цукровому діабеті, бруньковій недостатності, при вагітності, при отруєннях мікробними токсинами, побутовими, промисловими шкідливими речовинами блювота має переважно центральне походження; при таких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, як гастрит, виразка, кишкові інфекції (холера, дизентерія й ін.) периферичне. Під час акту блювоти відкривається вхід у шлунок, скорочується мускулатура кишечнику, стінок шлунка, черевного преса й діафрагми, скорочуються м'язи глотки, гортані, мови, рота й у результаті відбувається мимовільне викидання вмісту шлунка через рот. Блювоті може передувати нудота, слинотеча, і, звичайно, після блювоти наступає полегшення. Запам'ятаєте! При блювоті центрального походження, як правило, полегшення не наступає. Тривала неприборкана блювота може привести до дегідратації організму, що проявляється різким падінням кров'яного тиску, прискореним пульсом й іншими симптомами порушення кровообігу. Стан хворого в момент блювоти важке, і йому необхідно допомогти впоратися із цим важким симптомом.
|
|
|
Послідовність дій при наданні допомоги хворому:
· посадити хворого;
· поставити тазик;
· притримувати при триваючій блювоті хворого, поклавши йому долоня на чоло;
· після блювоти для полоскання рота дати води;
· залишити блювотні маси до приходу лікаря;
· при отруєнні невідомою отрутою блювотні маси зібрати в чистий сухий посуд, закрити кришкою й відправити в лабораторію.
Якщо хворий ослаблений або перебуває в несвідомому стані необхідно виконати наступні заходи:
· повернути хворого на бік, якщо неможливо змінити положення, то з тільки голову на бік (для запобігання влучення блювотних мас у дихальні шляхи);
· шию й груди закрити рушником;
· підставити до рота лоток;
· після кожного блювотного акту обробити порожнина рота водою або 2% питною содою (при необхідності отсосатьрвотные маси грушоподібним балоном);
|
|
|
· неотлучно перебувати поруч із хворим.
Якщо блювота має вигляд кавової гущавини (ознака кровотечі зі шлунка) або з'явилася червона кров (ознака кровотечі зі стравоходу) необхідно негайно:
· укласти хворого, піднявши ножний кінець ліжка;
· викликати лікаря;
· покласти на эпигастральную область міхур з льодом;
· не приймати усередину ні питво, ні їжу, ні ліки.
Якщо блювота є наслідком гострого отруєння (алкогольна інтоксикація, суицидные спроби, харчове отруєння) зусилля повинні бути спрямовані не тільки на припинення надходження отрути в організм, його термінове знешкодження антидотами, але й на прискорене виведення токсичних речовин з організму. Сама підходяща в таких випадках тактика - це промивання шлунка незалежно від часу, що пройшов після отруєння. Хворому дають випити 12 л води кімнатної температури порціями по 300-500 мол, можна з додаванням питво виття соди. Якщо блювота не наступає самостійно, то її викликають шляхом механічного подразнення кореня мови або ковтки. Цю процедуру повторюють кілька разів, використовуючи при цьому до 10-12 л води. Якщо промивання шлунка із приводу харчового отруєння зроблено через кілька годин і частина їжі вже потрапила в кишечник, то наприкінці промивання потрібно ввести в шлунок розчин сольового проносного (60 мол 25% розчину сульфату магнію). До й після промивання шлунка рекомендується прийом энтеросорбентов (наприклад, активований вугілля по 1 ст.л. у вигляді кашки або 56 таблеток карболену).
|
|
|
Якщо блювота центрального походження або рефлекторного характеру (струс мозку, інсульт, інфаркт міокарда), то можуть бути застосовані м'ятні краплі, валідол, крижана вода, слабкий розчин соляної кислоти.
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПРИ ПОНОСІ
Понос є частим симптомом захворювань кишечнику, підшлункової залози. Подразнення рецепторів желудочнокишечного тракту мікробними токсинами або метаболітами внутрішнього середовища викликає не тільки такі захисні рефлекторні реакції, як нудота й блювота, але при тривалому впливі порушує соковыделительную, всмоктувальну функцію тонкого й товстого кишечнику. У результаті скупчення великої кількості рідини в тонкій і товстій кишці, у фекаліях створюється її надлишок і виникає диаррея (понос). Одним із грізних ускладнень диарреи є дегідратація організму. Боротьба з дегідратацією організму дуже важлива при завзятих тривалих поносах, коли організм разом з водою губить і життєво важливі мінеральні речовини. Варто пам'ятати, що особливо важко переносять зневоднювання організму діти й старі. Тому при догляді за такими хворими боротьба з дегідратацією повинна йти нарівні з виконанням всіх санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.
|
|
|
Основні правила відходу хворих при поносі.
І. Виконання санитарногигиенического й протиепідемічного режиму:
· після кожної дефекації область задньої промежини повинна бути обмита слабким дезінфікуючим розчином;
· хворий повинен користуватися судном або горщиком, що б мати можливість оглянути кал; при цьому необхідно проводити поточну дезінфекцію випорожнень до повного з'ясування причин: судно засипається сухим хлорним вапном 1:2 на 1 годину й потім спускається в каналізацію;
· посуд у хворого повинна бути індивідуальна, її не обходжено мити гарячою водою з милом і содою, один раз у добу кип'ятити; зберігати окремо;
· предмети відходу, іграшки миють із милом і кип'ятять 15 хвилин, м'які іграшки чистять щіткою із застосуванням дезінфікуючих засобів;
· брудну білизну збирають в окремий бак і до прання кип'ятять 15 хвилин у мыльносодовом розчині;
· приміщення, де перебуває хворий, піддається вологому збиранню 23 рази в день із застосуванням мыльносодового розчину; ручки дверей, спускного бачка, унітаз, стать в туалеті після кожного дотику протирають дезінфікуючим розчином; предмети догляду за туалетом дезінфікують і кип'ятять.
ІІ. Виконання дегидратационных заходів:
· втрату води відшкодовують рясним питвом у вигляді морсів, мінеральної води, злегка підсолодженого сподіваючись;
· дуже гарний ефект має застосування препарату "Регидрон", що містить основні мінеральні речовини натрій хлорид, калій хлорид, натрій цитрат, а також глюкозу; препарат розводять в 1 л теплої води, дають хворим замість питва, зберігають у холодильнику.
ЛІТЕРАТУРА
1. Диагностическая и терапевтическая техника. Под ред. проф. В.С. Маята. М.; «Медицина», 1969, 518 с.
2. Казначеев В.П., Петленко В.П., Петленко С.В. Этюды интегральной медицины и валеологии/СанктПетербург, 1997. – С.298301.
3. Марков В.В. Основы здорового образа жизни и профилактикаболезней / М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 320 с.
4. Шкуратов В. А. Общий уход за пораженными и больными / М., «Медицина», 1976, 224 с.
Лекция № 10
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 333; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!