КЛАС ТРЕМАТОДИ, АБО ДИГЕНЕТИЧНІ СИСУНИ, TREMATODA, АБО DIGENEA



Трематоди - виключно ендопаразити хребетних. Відомо понад 4000 видів трематод; на території України - близько 600, із них 180 видів - паразити риб, 44 - амфібій, 33 - рептилій, близько 300 - птахів і 51 - ссавців (у тому числі й людини).

Довжина тіла - від 0,3 мм до 7,6 см (рідко - до 1,5 м). Форма тіла трематод здебільшого листоподібна. За допомогою електронно-мікроскопічних досліджень було встановлено, що покриви тіла трематод - тегумент - позбавлені вієчок, що, очевидно, пов'язано з паразитичним способом життя.

Переважна більшість трематод має два присоски: ротовий (у заглибленні на ньому міститься рот) та черевний. Це органи фіксації паразита. Рот веде у м'язову глотку, яка продовжується стравоходом. Від стравоходу йдуть 2 гілки середньої кишки, що закінчуються сліпо. У трематод, які мають великі розміри, наприклад, печінкового сисуна, кишки галузяться. Це забезпечує (за відсутності кровоносної системи) надходження перетравленої їжі до різних частин тіла тварин.

Інші системи органів мають будову, описану в загальній ха­рактеристиці типу.

Життєвий цикл у трематод складний, оскільки пов'язаний зі зміною хазяїв і чергуванням поколінь. Гермафродитний статевозрілий печінковий сисун (марита) паразитує у внутрішніх органах хребетних тварин (також і людини). Запліднене яйце для подальшого розвитку має потрапити у воду, де з нього розвивається вкрита вієчками личинка – мірацидій. У задній частині тіла мірацидія містяться зародкові клітини, або партеногенетичні яйця, які в подальшому (у проміжному хазяїні) розвиваються без запліднення. Мірацидій не живиться, він живе за рахунок глікогену, що надійшов у яйце під час ембріонального розвитку. Проплававши деякий час у воді, мірацидій за допомогою хоботка з апікальною залозою на кінці, секрет якої руйнує покриви молюска, проникає в печінку проміжного хазяїна - черевоногого молюска ставковика малого. Тут він скидає вієчки і перетворюється на статевозрілу материнську спороцисту. Партеногенетичні яйця, що є в тілі останньої, починають дробитися і дають початок другому партеногенетичному поколінню трематод - редіям і дочірнім спороцистам, у яких, у свою чергу, розвиваються нові дочірні генерації. Розвиток з однієї яйцеклітини багатьох зародків називається поліембріонією. Редії рухомі, вони мають ротовий отвір, глотку, мішкоподібний кишечник, активно живляться тканинами печінки. Спороцисти харчуються через покриви тіла. Всередині редій і спороцист з окремих зародкових клітин розвивається нове покоління - церкарії, які залишають молюска і плавають у воді за допомогою хвоста. Вони вже мають два присоски, майже сформовану травну та добре розвинену нервову системи, протонеф-ридії. Через деякий час церкарія прикріплюється до підводної рослини (чи опускається на дно) і, скинувши хвіст, вкривається щільною захисною оболонкою. Ця остання нерухома личинкова стадія має назву адолескарія. Вона вкрита захисною оболонкою. Не живиться. Життєздатність зберігає за рахунок запасів глікогену протягом тривалого часу (поки її не з'їсть остаточний хазяїн). Весь процес розвитку печінкового сисуна в тілі проміжного хазяїна за сприятливих умов триває 29-30 днів. Адолескарія перетвориться на статевозрілу гермафродитну особину в тілі остаточного хазяїна, який проковтує її з їжею чи водою. Отже, у життєвому циклі трематод чергується одне гермафродитне (марита) і кілька партеногенетичних поколінь (спороцисти, редії). Такий цикл називається гетерогонією.

Печінковий сисун - паразит рослиноїдних тварин (зрідка й людини). Паразитує в жовчних протоках печінки, досягає 3-5 см довжини при ширині 1-1,3 см. Захворювання має назву фасціольоз, завдає значної шкоди тваринництву, особливо вівчарству, а також скотарству. В організм людини може потрапити при вживанні некип'яченої води з відкритих водойм. Важливе значення для запобігання захворювання має знищення молюсків, а також меліорація болотистих низинних пасовищ.

Сибірський, або котячий, сисун (опісторх) - Opisthorchis felineus - паразит печінки хижаків (у тому числі й котів та собак), а також людини. Має довжину 8-13 мм, ширину - 1-2 мм. Розвивається за участю двох проміжних хазяїв - молюска бітинії та риб (плітка, в'язь, короп, сазан, лящ, лин та ін.). Хвороба - опісторхоз. Живуть паразити в печінці до 15-20 років. Можуть бути причиною жовтяниці, цирозу печінки, ракових пухлин, і навіть призвести до смерті. Для боротьби з опісторхозом важливе значення має профілактика. Рибу слід вживати добре проварену чи просмажену, а засолену чи копчену - не раніше ніж через 10 днів. Водойми слід оберігати від забруднення випорожненнями людини і тварин.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 866; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!