ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ - PLATHELMINTHES
Об'єднує понад 12 тисяч видів, серед яких є морські, прісноводні, ґрунтові, наземні та паразити людини і тварин, яких переважна більшість.
Будова і життєві функції
Тіло плоских червів сплюснуте в спинно-черевному напрямі, плоске (що дало назву цим тваринам), суцільне або розділене на ряд члеників. Плоскі черви - тришарові організми. У процесі онтогенезу (індивідуального розвитку) у-них формується три зародкових листки: зовнішній - ектодерма, внутрішній - ентодерма і середній - мезодерма, з яких розвиваються всі системи органів.
Характерна особливість плоских червів - наявність шкірно-м'язового мішка, утвореного одношаровим шкірним епітелієм і розташованою під ним системою м'язових волокон (кільцевих, поздовжніх і косих). У вільноживучих форм тіло вкрите війковим епітелієм, у паразитичних — кутикулою. Простір між стінками тіла і внутрішніми органами заповнений сполучною тканиною мезодермального походження — паренхімою.
Центральна нервова система має вигляд поздовжніх стовбурів, які відходять від парного головного ганглію і з'єднані кільцевими перемичками (комісурами). Органи чуття — переважно шкірні сенсили - нервові чутливі клітини, що сприймають механічні та хімічні подразнення. В окремих представників є статоцисти та очі.
Травна система складається з рота, ектодермальної передньої кишки (або глотки) і ентодермальної середньої, що закінчується сліпо. Кишки часто розгалужені. Неперетравлені рештки виділяються назовні через рот. У деяких війчастих спостерігається внутрішньоклітинне травлення, що свідчить про їх філогенетичний зв'язок із кишковопорожнинними. У паразитичних форм травна система часто повністю редукована.
|
|
|
Видільна система - у вигляді протонефридій. Це розгалужені канальці, які закінчуються в паренхімі зірчастою клітиною (циртоцитом) з пучком вієчок. Кровоносної і дихальної систем немає.
За незначним винятком плоскі черви - гермафродити, тобто істоти, у яких в одному організмі розвиваються і чоловічі, і жіночі статеві органи. Статева система плоских червів складно побудована: вона має компактні статеві залози (чоловічі - сім'яники та жіночі - яєчники), спеціальні вивідні протоки для виведення сперми і зрілих яєць назовні, а також органи, що забезпечують запліднення яйцеклітин у тілі паразита. Розвиток або прямий (турбелярії), або з метаморфозом (є планктонна личинка). У паразитичних форм життєвий цикл дуже складний, він включає декілька поколінь. При цьому спостерігається гетерогонія -чергування двостатевого та партеногенетичного поколінь.
Тип поділяють на 9 класів, з яких розглянемо чотири: 1. Війчасті черви, або Турбелярії (Turbel1аrіа); 2. Трематоди, або Дигенетичні сисуни (Trematoda, або Digenea);3. Моногенетичні сисуни (Monogenoidea); 4. Стьожкові черви (Сеstоdа).
|
|
|
КЛАС ВІЙЧАСТІ ЧЕРВИ, АБО ТУРБЕЛЯРІЇ, -TURBELLARIA
Представники класу - здебільшого вільноживучі тварини, що населяють солоні та прісні водойми. У тропічних країнах мешкають наземні види. Деякі ведуть паразитичний спосіб життя. Відомо близько 3000 видів.
Тіло турбелярій найчастіше листоподібної або стьожкоподібної форми, розміри - від 0,2 мм до 60 см. Турбелярії вкриті війчастим епітелієм, що є найхарактернішою ознакою класу. У покривах війчастих червів розташовані залозисті клітини, які виділяють слиз, а в деяких - отруйні речовини. Рухаються турбелярії за допомогою вієчок, а також завдяки скороченню м'язів шкірно-м'язового мішка.
У зв'язку з вільноживучим способом життя у війчастих червів добре розвинені органи чуття: статоцист, що має вигляд пухирця з одним або кількома статолітами, фоторецептори (очки); механо- та хеморецептори, представлені сенсилами, що розташовані на передньому кінці тіла.
У примітивних турбелярій кишок немає. Через рот їжа потрапляє в глотку, а звідти - до паренхіми, де й відбувається внутрішньоклітинне травлення в спеціальних клітинах - фагоцитах. Розміри їх мізерні (кілька міліметрів), тому продукти травлення легко поширюються по всьому тілу через пухку паренхіму. У турбелярій більших розмірів (від 1 до 60 см) є розгалужені кишки, що закінчуються сліпо; з них поживні речовини надходять до всіх тканин і органів.
|
|
|
У прісних водоймах зі стоячою водою на водяних рослинах і камінні часто знаходять білу, або молочну, планарію Dendrocoelum lacteum (довжина тіла до 3 см). Рухається вона плавно і повільно. За способом живлення - хижак: живиться нижчими ракоподібними, личинками комах. Дуже добре виражена в планарії здатність до регенерації: навіть із 1/300 частини тіла може відновитися весь організм. За несприятливих умов (різке зниження вмісту кисню у воді, сильне прогрівання водойми) планарія розпадається на частинки, які не гинуть. Коли умови нормалізуються, кожна така частинка регенерує в цілий організм. Планарія молочна належить до ряду Тригіллястокишкові (Tricladida), у яких кишковий канал має вигляд трьох гілок — передньої і двох задніх. У наших прісних водоймах зустрічаються й інші види планарій: багатоочка (Polycelis cornuta), бура (P. nigra), зеленкувато-коричнева (Euplanaria gonocephala), темна (Planaria torva).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 794; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!