ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ 3 ДІАГНОСТИКИ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ ТА ОСНОВ БУДІВЕЛЬ (СПОРУД)



Діагностика технічного стану будівель (споруд) здійснюється шляхом поєднання взаємоув’язаних і взаємодоповнюючих обстежувальних, розрахункових та аналітичних процедур, перелік та повнота яких у кожному конкретному випадку уточнюється спеціалізованою організацією, що проводить обстеження.

При розробці програми візуальних та інструментальних обстежень рекомендується встановлювати такий обсяг і порядок обстежувальних процедур, при якому при мінімальному обсязі обстежувальної роботи (особливо інструментальних обстежень та лабораторних визначень) можна отримати максимально повну інформацію про несправності, дефекти та пошкодження конструкції.

При візуальному огляді необхідно керуватися тим правилом, що найбільш ймовірні ділянки пошкоджень конструкцій у виробничих будівлях (спорудах) спостерігаються:

для основ - у зонах складування важких вантажів; біля дуже навантажених колон, стін, фундаментів, опор; в місцях зволожених грунтів; в місцях можливих вібраційних чи ударних навантажень;

для фундаментів у зонах зволожених грунтів особливо агресивними рідинами; у зонах дії вібрацій, ударних навантажень, привантажень; при спорудженні важких прибудов; при улаштуванні близько розташованих котлованів;

при неупорядженому водовідливі та водозниженні;

для колон - у найбільш напружених зонах стику з фундаментом. біля консолей, у стиках збірних колон по висоті, поблизу підлоги, де можливе попадання агресивної рідини або механічне пошкодження транспортом та вантажно-розвантажувальними засобами, в вузлах стикування з ригелями перекриттів та покриттів;

для ригелів та плит перекриттів - у зоні дії максимальних згинальних моментів, поперечних сил, передачі зосереджених зусиль, дії вібраційних та ударних навантажень, агресивних рідин, газів, пилу, в місцях стикування:

для покриттів - у місці підвищеного зволоження та пошкоджень з боку приміщення, в місцях накопичення технологічного пилу, на ділянках з підвищеною щільністю або насиченого вологою утеплювача;

для стін - в місцях підвищеного зволоження з заморожуванням та відтаванням, у стиках панельних стін, у приляганнях до підлоги та перекриття.

До найбільш характерних дефектів та пошкоджень конструкцій, які належить виявити при візуальному огляді, відносяться:

дефекти, які пов’язані з недоліками проекту (невідповідність розрахункової) схеми дійсним умовам, відхилення від норм проектування);

дефекти виготовлення конструкцій, які допущені на заводах-виготовлювачах;

дефекти монтажу конструкцій та зведення будівель (споруд);

механічні пошкодження від порушення умов експлуатації;

пошкодження від непередбачених проектом статичних, динамічних, температурних діянь;

пошкодження від зовнішніх агресивних діянь робочого та навколишнього середовища.

Для повної діагностики технічного стану будівель (споруд) доцільно паралельно з натурними обстеженнями та лабораторними визначеннями планувати та здійснювати також такі діагностичні процедури:

аналіз та виявлення змін основних проектних   та розрахункових передумов (для будівель (споруд) в цілому та їх окремих частин та конструкцій), які виникли за період експлуатації;

аналіз дефектів та пошкоджень, змін характеристик матеріалів, грунтів та основ;

коригування розрахункових моделей елементів, конструкцій, основ у зв’язку з наявністю дефектів та пошкоджень, зміни характеристики матеріалів та грунтів;

перевірні розрахунки елементів, конструкцій, основ за скоригованими розрахунковими моделями та з урахуванням змін, які виникли в проектних та розрахункових передумовах за час експлуатації;

оцінка технічного стану елементів, конструкцій, основ відповідно до розроблених критеріїв;

оцінка технічного стану будівлі (споруди) в цілому в залежності від технічного стану його елементів, конструкцій, основ.

 Аналіз та виявлення змін основних проектних та розрахункових передумов, які виникли за період експлуатації, належить виконувати шляхом порівняння нових проектних (нормованих) та фактичних (на момент обстеження та паспортизації) показників та їх параметрів:

функціонального призначення будівлі (споруди);

рівня відповідальності будівлі (споруди) за економічними, соціальними та екологічними наслідками їх відмови (ГОСТ 27751-88) або класом капітальності за нормами проектування гідротехнічних споруд, а також за відповідними до рівнів відповідальності та класів капітальності коефіцієнтами надійності gп;

нормативних та розрахункових значень навантажень та діянь (у тому числі: власна вага, атмосферні, гідросферні, технологічні, сейсмологічні навантаження та ін.)

особливостей та параметрів розрахункових ситуацій;

ступеня агресивності природного та виробничого середовищ;

інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов.

Нормативні значення навантажень треба визначити:

для навантажень від власної ваги - за обмірами геометричних розмірів конструкцій, за контрольним визначенням середньої щільності матеріалів (при цьому помилки визначень не повинні перевищувати 5%);

для атмосферних та гідросферних навантажень та впливів - за даними найближчих до об’єкта станцій Держкомгідромету, з урахуванням вказівок СНиП 2.01.14-83 та СНиП 1.02.07.-87;

для технологічних статичних та динамічних навантажень - за паспортним даними обладнання, що експлуатується;

для сейсмічних діянь та на підроблюваних територіях - відповідно до вимог нормативних документів, що діють на час проведення обстежень.

 При перевірних розрахунках необхідно враховувати ті розрахункові ситуації, які можуть реально мати місце в залишковий строк служби конструкції. При цьому в кожній розрахунковій ситуації необхідно уточнювати:

розрахункові схеми конструкцій та основ;

види навантажень;

значення коефіцієнтів умов праці, коефіцієнтів поєднання навантажень та коефіцієнтів надійності;

перелік граничних станів, які необхідно розглядати у даній розрахунковій ситуації.

Ступінь агресивності природного та виробничого середовищ слід визначати:

для грунтових вод - за СНиП 1.02.07-87 та СНиП 2.03.11-85;

для повітряного середовища - за СНиП 2.03.11-85.

Зміни інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов майданчика будівлі (споруди) слід визначати згідно з вимогами СНиП 1.02.07-87.

Рекомендується використовувати такі групи дефектів та пошкоджень:

а) дефекти: нормування, проектування, будівництва, недоробки;

б) пошкодження: механічні руйнування. механічний знос, корозійний знос (атмосферна корозія. хімічна корозія), деформації та переміщення (прогини, кутові деформації, осідання. крени).

 Фізико-механічні характеристики несучих та огороджуючих конструкцій будівель (споруд) слід визначати:

за допомогою стандартних неруйнівних методів (ультразвукових, пластичних деформацій та ін.);

шляхом вилучення зразків матеріалів для виконання стандартних лабораторних випробувань.

Кількість визначень характеристик міцності матеріалів рекомендується призначати з урахуванням стану конструкцій. При цьому забезпеченість нормативних значень характеристик міцності матеріалів повинна бути не менше 0,95.

Вилучення зразків матеріалів слід виконувати тільки з другорядних та ненапружених частин елементів будівлі (споруди). Місця в конструкціях, з яких вилучені зразки, повинні бути надійно полагоджені, а за необхідністю підсилені.

Перевірні розрахунки елементів конструкцій, основ слід виконувати відповідно до ГОСТ 27751-88 та відповідно до норм проектування, що діють на момент виконання обстежень.

Для перевірних розрахунків належить використовувати:

скориговані за результатами аналізу розрахункові ситуації;

скориговані за результатами обстежень та випробувань матеріалів розрахункові моделі;

уточнені за результатами обстежень проектні та розрахункові передумови.

Використання при перевірних розрахунках норм проектування. за якими проектувались будівлі (споруди), але на час обстежень були відмінені, допускається тільки за наявності письмової згоди організації, яка розробила нові норми.

Шляхом спільного аналізу дефектів та пошкоджень, а також результатів перевірних розрахунків визначається технічний стан окремих конструкцій. За несучою здатністю та експлуатаційними властивостями конструкції рекомендується відносити до одного із таких станів:

стан конструкцій І - нормальний. Фактичні зусилля в елементах та перерізах не перевищують допустимих за розрахунком. Відсутні дефекти та пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність або довговічність;

стан конструкції ІІ - задовільний. За несучою здатністю та умовами експлуатації відповідають стану І. Мають місце дефекти та пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції. Необхідні заходи щодо захисту конструкції;

стан конструкції ІІІ - непридатний для експлуатації. Конструкція перевантажена або мають місце дефекти та пошкодження. які свідчать про зниження її несучої здатності. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу пошкоджень можливо забезпечити її цілісність на час підсилення.

стан конструкцій ІУ - аварійний. Те саме, що і за станом конструкції ІІІ. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу дефектів і пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструкцій на період підсилення, особливо, якщо можливий "крихкий" характер руйнування. Необхідно вивести людей із зони можливого обвалення, виконати негайне розвантаження, вжити інших заходів безпеки.

Будівлі (споруди) в цілому рекомендується відносити до одного із наступних станів в залежності від стану несучих та огороджуючих конструкцій:

стан будівлі (споруди) І - нормальний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджуючі конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІ (задовільний), (ІІІ непридатний для нормальної експлуатації) та ІV (аварійний);

стан будівлі (споруди) ІІ - задовільний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджуючі конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІІ (непридатний для нормальної експлуатації) та ІV (аварійний);

стан будівлі (споруди) ІІІ - непридатний до нормальної експлуатації будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджуючі конструкції, які відповідають стану конструкцій ІV (аварійний);

стан будівлі (споруди) ІV - аварійний. У будівлі (споруді) є несучі огороджуючі конструції, які відповідають стану конструкцій ІУ (аварійний).

При відповідному обгрунтуванні можливе проведення обстежень та оцінка технічного стану будівлі (споруди) по частинам, які можуть бути виділені по функціональним і конструктивним ознакам.

 

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Аварія - пошкодження, вихід із ладу, руйнування, що сталося з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних) або природних причин.

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди для життя, здоров’я та майна громадян, а також для навколишнього природного середовища.

Власник - будь-яка юридична та фізична особа, яка має законні права на дану власність або діє за її дорученням.

Діагностика будівлі (споруди) - процес встановлення технічного стану будівлі (споруди).

Діагностична процедура - прийом, за допомогою якого отримують інформацію про технічний стан об’єкта діагностики.

Дефект - відхилення якості, форми або фактичних розмірів елементів та конструкцій від вимог нормативно-технічної чи проектної документації, яке виникає при проектуванні, виготовленні, транспортуванні та монтажі.

Довговічність - властивість будівельного об’єкта тривалий час зберігати роботоспроможний стан при встановленій системі технічного обслуговування і прийнятому порядку проведення ремонтів.

Клас за капітальністю - відносний рівень капітальності для гідротехнічних та деяких інших видів споруд.

Надійність - властивість будівельного об’єкта виконувати задані функції протягом необхідного проміжку часу.

Обстеження - процес тримання якісних та кількісних показників експлуатаційної придатності будівлі (споруди), його частин та конструкцій шляхом візуального огляду, інструментальних вимірів в натурі та лабораторних визначень.

Обстеження попереднє - вид обстеження, за якого як основний метод визначення показників експлуатаційної придатності використовують аналіз технічної документації та зовнішній огляд будівлі (споруди) та його частин експертами. При візуальному обстеженні визначають, головним чином, якісні показники експлуатаційної придатності.

Обстеження детальне - вид обстеження, за якого, як основний метод визначення показників експлуатаційної придатності використовуються інструментальні тести конструкцій і матеріалів будівель (споруд).

Обстеження спеціальні - вид обстежень, за яких як основні методи визначення показників експлуатаційної придатності використовуються спеціальні вишукування, дослідження, натурні або модельні випробування і т.п.

Обстеження суцільне - вид обстеження, за якого обстеженню підлягають усі конструктивні елементи будівлі (споруди).

Обстеження вибіркові - вид обстеження, за якого обстеженню підлягають тільки окремі, найбільш зношені конструктивні елементи будівлі (споруди).

Обстеження планове - обстеження, яке виконується в строки, що заздалегідь визначені регламентом експлуатації будівлі (споруди).

Обстеження позачергове - обстеження, яке виконується як наслідок виникнення будь-яких різних порушень експлуатаційного регламенту.

Забезпеченість значення величин - для випадкових величин (коли несприятливим є перевищення будь-якого значення - вірогідність неперевищення цього значення, а для яких несприятливим є зниження - вірогідність незниження).

Пошкодження - відхилення від первісного рівня якості елементів та конструкцій, яке виникає під час експлуатації або аварії.

Граничний стан - стан, за якого конструкція, основа (будівлі) або споруда в цілому) перестають задовольняти задані експлуатаційні вимоги або вимоги при виконанні робіт (зведенні).

Розрахункова ситуація - комплекс умов, що ураховуються в розрахунках, який визначають розрахункові вимоги до конструкцій.

Ремонт - комплекс операцій по відновленню стану об’єкта та (або) збільшення його довговічності.

Технічний стан будівлі (споруди) - сукупність якісних та кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі та його частин в порівнянні з їх гранично допустимими значеннями.

Технічне обслуговування - комплекс заходів щодо контролю та підтриманню роботоспроможного або справного стану, який полягає, як правило, в огляді, догляді та періодичному ремонті.

Рівень відповідальності будівель (споруд) - відносний рівень капітальності будівель (споруд) в залежності від їх відмов.

Експлуатація будівлі або споруди - використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів по збереженню стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Експлуатація нормальна - експлуатація здійснюється (без обмежень) відповідно до передбачених в нормах або завданнях на проектування технологічних чи побутових умов.

ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ПЕРШИХ ПЛАНОВИХ ОБСТЕЖЕНЬ ТА ПАСПОРТИЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ БУДІВЕЛЬ (СПОРУД)

 

При визначенні термінів планових обстежень та паспортизації технічногостану будівель (споруд) рекомендується ураховувати такі основні фактори:

рівень безпеки будівель (споруд);

конструктивні особливості будівель (споруд) та характеристики їх основ;

наявність в конструкціях будівель (споруд) контрольно-вимірювальної апаратури;

досвід експлуатації аналогічних будівель (споруд).

Рівень безпеки будівель (споруд) оцінюється коефіцієнтом безпеки Кб, який є добутком трьох коефіцієнтів:

коефіцієнта надійності за призначенням -gп;

коефіцієнта, що характеризує екологічну небезпеку виробництва, яка може виникнути через відмову будівельних конструкцій будівель (споруд) - Кек;

коефіцієнта впливу агресивності виробничого середовища - Каг

Каг=gпек*Каг.

Коефіцієнт надійності за призначенням чисельно характеризує ступінь капітальності будівель (споруд). Він змінюється від 1,25 (найбільш капітальні споруди) до 0.8 (найменш капітальні, тимчасові будинки).

Коефіцієнт, що характеризує екологічну небезпеку виробництва, змінюється від 0,8 (дуже небезпечне виробництво) до 1 (безпечне виробництво).

Коефіцієнт впливу агресивності виробничого середовища ураховує ступінь агресивності середовища відносно до матеріалу конструкцій. Він змінюється від 0,7 (для сильно агресивного середовища) до 1.0 (для неагресивного середовища).

В залежності від класу відповідальності будівель (споруд), класу капітальності гідротехнічних споруд і відповідних їм коефіцієнтів надійності за призначенням всі будівлі (споруди) розподіляються на 8 груп відповідальності, кожна з яких має відповідний коефіцієнт надійності за призначенням, що використовується при розрахунках граничних станів. Групи будівель (споруд) за відповідальністю наведені в таблиці 1.

Таблиця 1.

 Групи будівель (споруд) за відповідальністю

Група за відповідальністю будівель (споруд)

 

Клас відповідальності (капітальності) будівель (споруд) за СНиП

 

Коефіцієнт надійності за призначенням за СНиП або за ГОСТ 27751-88

 

1

 

2

 

3

 

1

 

Гідротехнічні споруди 1 класу

 

1,25

 

 

 

(за СНиП 2.06.01-86)

 

 

 

2

 

Гідротехнічні споруди ІІ класу

(заСНиП 2,06.01-86)

Будівлі (споруди) підвищеного рівня

відповідальності за ГОСТ

27751-88, для яких gп= 1,2

 

1,20

 

3

 

Гідротехнічні споруди ІІІ класу

(за СНиП 2.06.01-86).

Будівлі (споруди) підвищеного

рівня відповідальності за ГОСТ

27751-88, для яких gп = 1.15.

 

1,15

 

4

 

Гідротехнічні споруди ІУ класу

(за СНиП 2.06.01-86). Будівлі

споруди) підвищеного рівня відповідальності за ГОСТ 27751-88,

для яких gп =1,10

 

 

1.10

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

Будівлі (споруди) підвищеного рівня

відповідальності за ГОСТ 27751-88, для яких gп = 0.95 - 1.0

 

1,0

 

6

 

 

Будівлі (споруди) нормального

рівня відповідальності за ГОСТ

27751-88.

 

0,95

 

7     8  

Будівлі (споруди) зниженого рівня відповідальності за ГОСТ27751-88, для яких gп = 0,8-0,95 Тимчасові будинки та споруди з терміном служби до 5 років

 

0,90

 

 

0,8

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 808; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!